Тема “планування виробництва продукції “

Головними нормами та нормативами є трудомісткість виробу, продуктивність праці, середній виробіток на одного робітника, середній виробіток за зміну, годину.

Трудомісткість виробу — це необхідний (нормативний) час для виготовлення одиниці продукції або виконання роботи і вимірюється в нормо-годинах або хвилинах і, як правило, визначається нормувальником або технологом.

Трудомісткість — це норма штучного або штучно-калькуляційного часу на одиницю виробу або роботи, послуг.

Норма штучного часу (t_шт) розраховується для умов масового або крупносерійного виробництва і дорівнює:

t_шт=t_о+t_д+t_об+t_в,

де t₀ — основний час на виготовлення виробу або виконання роботи;

t_д — допоміжний час;

t_об — час на технічне та організаційне обслуговування;

t_в — нормативний час на відпочинок та природні потреби. За всіх інших типів виробництва застосовується норма штучно-калькуляційного часу (t_шт-к ), який визначається по формулі:

t_шт-к = t_шт + Т_ПЗ / N_П

де Т_ПЗ — підготовчо-заключний час при виробництві партії продукції Ν_П.

На підставі норм штучного або штучно-калькуляційного часу та обсягів виробництва розраховується явочна чисельність робітників, а на підставі продуктивності праці та обсягів виробництва — чисельність промислово-виробничого персоналу.

Контрольні запитання:

1. Сутність планування.

2. Складові процесу планування.

3. Види планування.

4. Техніко-економічні норми та нормативи планування потреб підприємства

в матеріальних ресурсах.

5. Техніко - економічні норми та нормативи основних фондів.

6. Техніко - економічні норми та нормативи планування трудових ресурсів підприємства.

1. Поняття і класифікація продукції.

2. Вимірники обсягу продукції.

3. Показники виробничої програми підприємства.

Мета: вивчення сутності планування виробничої програми підприємства

1. Поняття і класифікація продукції.

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва

і створює конкретні матеріальні блага. Останні є продуктами праці, тобто спожив-

ною вартістю, речовиною природи.пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Матеріальний результат праці у більшості випадків виступає у формі конкретного продукта- продукції (виробу). На протязі певного відтинку часу виготовлювана продукція перебуває на різних стадіях технологічного процесу і відповідно стадіям називається н е з а в е р ш е н и м в и р о б н и ц т в о м, н а п і в ф а б

р и к а т о м та г о т о в и м д л я с п о ж и в а н н я п р о д у к т о м (в и р о б о м).

ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ – це комплектна продукція, яка пройшла всі стадії виготовлення на даному підприємстві, не потребує подальшої обробки у його межах, відповідає вимогам держстандартів та прийнята ВТК або замовником.

НАПІВФАБРИКАТ- це продукція, яку закінчено виробництвом на окремих стадіях,

у цехах та призначено для споживання на інших стадіях даного виробництва.

Оскільки напівфабрикат- це продукт проміжного характеру, то його можна пере-

роблювати також і на інших підприємствах.

Наприклад, в хімічній промисловості продукти одного й того ж найменування можуть бути як готовою продукцією, так і напівфабрикатом, в залежності від того, яка мета їх подальшого використання. Так сірчана кислота, яку виготовлено на тому ж заводі, де вона використовується, є для заводу напівфабрикатом, а під час реалізації на сторону вона стає готовою продукцією заводу.

НЕЗАВЕРШЕНЕ ВИРОБНИЦТВО - це продукція, яку не закінчено виготовленням

у окремих цехах, не прийнято ВТК, не здано на склад. Сюди відносять:

сировину у процесі перероблення; залишки продукції у цехах оброблення;продукцію, яку не скомплектовано; брак, що підлягає виправленню тощо.

Загальновідомо, що продукти праці є придатними для різних сфер (способів)

використання у народному господарстві.

Приклад: зерно- сировина для виробництва борошна або виготовлення напоїв,

а також корм для худоби чи насіння для його відтворення.

Продукт праці, що існує у готовій для споживання формі, може стати сировиною

для виробництва продукту (наприклад, виноград – сік, вино тощо).Чи стає конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від подальшої функції та її місця у процесі праці.

Предмети праці, що підлягають обробці у процесі виробництва і змінюють свою

форму, перетворюються у продукти праці. Продукти праці поділяються на засоби виробництва та предмети споживання, стосовно суспільного виробництва

в цілому вони називаються п р о д у к ц і є ю І та ІІ підрозділів, а у промисловості – продукцією груп “А” та “Б” відповідно.

Засоби виробництва, в свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети

праці, а предмети споживання – на продовольчі та непродовольчі товари.

Такий поділ продукції є її класифікацією за ознакою економічного призначення.

Для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її(їх) обсягу.

2. Вимірники обсягу продукції.

В умовах товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продук-

ція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, але й вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення потреб ринку планування та облік виготовлюваних для продажу товарів здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує насамперед обсяг товарів

певної номенклатури та асортименту у натуральному вигляді.

НОМЕНКЛАТУРА ПРОДУКЦІЇ – це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких передбачається планом виробництва продукції.

АСОРТИМЕНТ – сукупність різновидів продукції кожного найменування, що від-різняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами,

потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Номенклатура і товарний асортимент включають вироблювану у минулі роки

продукцію, попит на яку зберігається, а також нову освоювану продукцію,дослідні зразки нових виробів.

Вимірниками обсягу продукції у натуральному виразі є конкретні ФІЗИЧНІ ОДИНИЦІ- штуки, тони, мети тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції

в окремих випадках використовують УМОВНО-НАТУРАЛЬНІ (наприклад, умовні

банки консервів, умовні листи шиферу та штуки цегли) і ПОДВІЙНІ НАТУРАЛЬНІ

показники (напиклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тонами і

метрами, тканин- погонними і квадратними метрами).

3.Показники виробничої програми підприємства.

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА – система показників, що характеризують річний

план підприємства. Вона визначає обсяг виготовлення та випуску продукції

за номенклатурою, асортиментом та якістю у натуральному та вартісному виразі.

О с н о в н е з а в д а н н я під час розроблення виробничої програми- забезпечення виконання договорів на поставлення продукції, державних замовлень, пошук можливостей найбільш повного задоволення попиту на продукцію, поліпшення якості та підвищення частки продукції вищої категорії якості, поліпшення використання виробничих потужностей, основних фондів, а також матеріальних та трудових ресурсів.

М а т е р і а л д л я р о з р о б л е н н я в и р о б н и ч о ї п р о г р а м и:

державні замовлення, замовлення споживачів, паспорт підприємства, результати

фактичного виконання плану за попередній період, сучасні техніко- економічні

норми та нормативи.

Виробничу програму у вартісному виразі визначають на підставі плану виробництва у натуральному виразі у вигляді наступних показників:

валової, товарної, чистої продукції та валового випуску.

Основою для розрахунку обсягів валової та товарної продукції є валовий оберт

та внутрішньозаводський оберт.

ВАЛОВИЙ ОБЕРТ- це сукупна вартість ВАЛОВОГО ВИПУСКУ, тобто всіх видів

продукції незалежно від того, використовуються вони на даному підприємстві чи

призначені для реалізації на сторону, а також вартість послуг промислового характеру та послуг на сторону та своїм цехам.

ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ ОБЕРТ- це вартість продукції та по-

слуг підрозділів підприємства, що споживаються всередині підприємства іншими

підрозділами.

Він містить в собі:

- вартість перероблення на підприємстві напівфабрикатів власного виготовлення;

- вартість електроенергії, пари,води, стисненого повітря власного виготовлення для потреб технологічних, вентиляції, освітлення та опалення цехів, складів, адміністративних будинків тощо;

- вартість інструментів, приладів, штампів, деталей, запасних частин, допоміжних

матеріалів власного виготовлення для потреб виробництва;

- вартість матеріалів власного виготовлення, які витрачено під час ремонтів:

- вартість тари власного виробництва, якщо вона включається до оптової ціни на продукцію тощо.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ- це різниця поміж валовим обертом та внутрішньозаводським обертом:

ВП = ВО - ВЗО.

ТОВАРНА ПРОДУКЦІЯ – це продукція, що являє собою загальну вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг виробничого характеру,

що призначені для продажу або для реалізації різним споживачам.

Цей показник дозволяє підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на підприємствах, а також обчислювати ряд макроекономічних та узагальнюючих показників розвитку народного господарства.

Для розрахунку товарної продукції з валової продукції виключається змінення

залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виготовлення на початок та кінець року (ЗНВпр - ЗНВкр), вартість матеріалів замовника Мз, вартість руди, що видобувається та споживається на підприємстві Вр:

ТП = ВП – (ЗНВпр - ЗНВкр) – Мз – Зр.

Для більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (перш за все продуктивності праці) при складанні виробничої програми підприємства визначають ч и с т у п р о д у к ц і ю.

ЧИСТА ПРОДУКЦІЯ – показник, для обчислення якого з вартості обсягу товарної продукції виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань.

Тобто визначають вплив уречевленої праці на величину загальної вартості ви-

роблюваної підприємством продукції.

За своїм економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і тому характеризує використання виключно власного трудового потенціалу. Саме тому показник чистої продукції доцільно використовувати для об”єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Ступінь задоволення потреб ринку у вироблюваній тим чи іншим підприємством продукції відбивають не самі розміри її виробництва у натуральному і вартісному виразі, а обсяги фактично реалізованих (проданих) виробів за умови їх конкурентноспромож-ності за якістю (технічним рівнем) і відповідними цінами.

З огляду а цю важливу обставину варто визначати та контролювати також планові (очікувані) та та фактичні обсяги реалізованої продукції.

Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають, виходячи з обсягу товарної продукції, передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік, з урахуванням зміни залишків нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний – після оплати вартості одержаної споживачем (замовником) продукції і надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

РЕАЛІЗОВАНА ПРОДУКЦІЯ:

РП = ТП + (ЗНП пр - ЗНП кр),

де ЗНПпр, ЗНПкр - залишки нереалізованої продукції на початок та кінець року,

що планується.

Обсяг реалізації виготовленої продукції вважається виконаним, якщо підпри-

ємство своєчасно та повністю забезпечує державне замовлення та постачання продукції замовникові за асортиментом та у терміни, зумовлені угодами.

Контрольні запитання

1. Що таке готова продукція?

2. Що таке напівфабрикат?

3. Що таке незавершене виробництво?

4. Що таке номенклатура продукції?

5. Що таке асортимент?

6. Що таке виробнича програма підприємства?

7. Що є матеріалом для розроблення виробничої програми?

8. Що таке валова продукція?

9. Що таке товарна продукція?

10. Що таке валовий оборот?

11. Що таке внутрішньозаводський оборот?

12. Що таке валовий випуск продукції?

13. Що таке реалізована продукція?

14. Що таке чиста продукція?

15. Для чого розробляється виробнича програма підприємства?

ТЕМА «ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА»

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

1. Виробнича структура підприємства, її характеристика

2. Принципи формування ефективної виробничої структури підприємства

3. Основні положення теорії організації виробництва.

4. Виробничий процес і принципи його організації.

5. Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

6. Виробничий цикл і його структура.

7. Організація потокового виробництва.

8. Організація автоматизованого виробництва.

9. Гнучке інтегроване виробництво.

Дата добавления: 2014-01-07