Правових норм

Феномен конформізму. Психологічні умови дієвості

Нестабільність розвитку суспільства та індивідуальні особливості розвитку людей створюють дуже різні лінії соціальної поведінки. І хоча для більшості індивідів соціальні вимоги є стимулом для самовдосконалення, чимало людей негативно реагує на вимоги суспільства. Формується антисуспільна спрямованість і мотивація, що призводить до порушення норм моралі і права в системі внутрішньої регуляції. Головним у процесі девіантної поведінки є не сам по собі рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, а розрив у можливостях їх задоволення для різних соціальних груп.

Конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідний) — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей таким чином, щоб вона відповідала думкам оточуючих. Як зауважив I. Кон, на рівні побутової свідомості цей феномен зафіксовано давно в казці Андерсена про голого короля. А тому в повсякденній мові поняття «конформізм» набуває негативного відтінку. Щоб позбавитися цього негативного відтінку, в соціально-психологічній літературі частіше говорять не про конформізм, а про конформність, або конформну поведінку, маючи на увазі чисто психологічну характеристику позиції індивіда відносно позиції групи, прийняття або неприйняття ним певного стандарту думки, яка притаманна групі.

Від інших механізмів правової соціалізації конформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Інакше кажучи, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він належить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи.

Соціальний конформіст - це людина, яка повністю відповідає вимогам того суспільства, в якому вона знаходиться та продукує поступливу поведінку під впливом різних соціальних (інформаційних і нормативних) чинників, які визначають і уособлюють той або інший соціокультурний простір.

Якщо особистість свідомо дотримується соціальних норм, враховує їх у своїй взаємодії з іншими людьми, — наявний свідомий конформізм, який характеризує морально-правову зрілість особистості, її здатність оцінити норми права і на цій основі будувати свою поведінку.

Якщо ж особистість дотримується соціальних норм, у тому числі й норм права, під впливом групового тиску і факторів зовнішнього порядку, — це підкорений конформізм, який може стати на шлях протиправного типу. Це пояснюється тим, що, використовуючи "сприятливу" для себе ситуацію (наприклад, відсутність соціального контролю членів групи), особа з конформізмом, який підкоряється, може обрати незаконні засоби для досягнення своєї мети.

У широкому розумінні конформізм - це підпорядкування людини соціальній групі. Людська психіка має властивість економити час і сили. Так і тенденція підпорядковуватися соціальним нормам фактично економить мислення: все, що від нас вимагається в певній соціальній ситуації, - це бездумно демонструвати соціально очікувану поведінку. Люди змінюють свою поведінку у відповідності до соціальних норм, навіть якщо у дійсності вони їх не сприймають. Цей тип підпорядкування отримав назву поступливість, а його основа - нормативний тиск.

Тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина з ними повністю згодна - це схвалення і інтерналізація, а коли людина повторює дії рольової моделі, є ідентифікація. Уявлення, що пов'язані з ідентифікацією, можуть змінитися, якщо нова ідентифікація змінить попередню (наприклад, підлітки можуть почати ідентифікуватися з групою однолітків більше, ніж з батьками).

Дата добавления: 2014-01-07