Бюджетна політика

Державні фінанси за своїм економічним змістом є системою фінансових відносин щодо розподілу та перерозподілу ВВП, що пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави для забезпечення її певних завдань та функцій. Державні фінанси асоціюються з коштами державного, місцевого бюджетів та позабюджетних фондів.

Держава для виконання властивих їй функцій повинна мати у своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, які створюються в національному господарстві країни. З цією метою вона насамперед законодавчо визначає форми мобілізації ресурсів та визначає напрями використання цих коштів.

Державні фінанси в Україні нині опосередковують мобілізацію та використання майже 60 % усіх фінансових ресурсів у державі, за допомогою яких вона здійснює свою фінансову політику.

Правова основа державних фінансів - Бюджетний кодекс (Закон України «Бюджетний кодекс України» №2542-14 від 21.06.01), регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Основні функції бюджету: впливає на перебіг суспільного відтворення; стимулює економічне зростання; регулює обсяг сукупного попиту; впливає на короткострокові коливання економічної кон’юнктури; проводить активну соціальну політику.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного продажу; інші неподаткові надходження; власні надходження бюджетних установ;

3) доходи від операцій з капіталом (надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, а також землі та нематеріальних активів);

4) офіційні трансферти;

5) цільові фонди.

Державні видатки, включаючи чисте кредитування, - це витрати, пов’язані з виконанням державою своїх функцій (політичної, соціальної, економічної тощо). Відповідно до наказу Державного казначейства України №482 від 10.11.2008 р. видатки – це державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми, трансферти).

Класифікація видатків бюджету: функціональна, економічна, відомча та програмна.

За функціональним призначенням видатки можна об’єднати в п’ять груп:

1. Фінансування державних послуг загального призначення;

2. Фінансування виробництва суспільних товарів;

3. Фінансування державних послуг, пов’язаних з економічною діяльністю;

4. Видатки державних цільових фондів;

5. Інші видатки.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки та видатки розвитку.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Резервний фонд КМ України - до 2 процентів від обсягу видатків Державного бюджету для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету.

Оборотна касова готівка - до 2 процентів загального обсягу видатків бюджету для покриття тимчасових касових розривів. Вона має бути відновлена того самого року до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету.

Головними функціями місцевих бюджетів є:

- формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки;

- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств (установ, організацій) підвідомчих органам місцевого самоврядування.

Держава здійснює регулювання міжбюджетних відносин, метою якого є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Інструментом регулювання міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти. Основними видами міжбюджетних трансфертів є дотації, субсидії та субвенції.

Дата добавления: 2014-01-07