Пресуїцидальний період

Досуїцидальний період

План

Тема 9. Динаміка формування суїцидальної поведінки. Діагностика суїцидальної поведінки. Суїцид у психіатричній лікарні. Профілактика суїцидальної поведінки

1. Досуїцидальний період.

2. Пресуїцидальний період. Антисуїцидальні фактори.

3. Період реалізації суїцидального задуму. Час і місце скоєння суїциду.

4. Постсуїцидальний період.

Знання закономірностей суїцидогенезу (процесу формування суїцидальної поведінки від моменту виникнення анти вітальних переживань до моменту реалізації суїцидальних дій) є важливим фактором своєчасної діагностики і профілактики суїцидальної поведінки.

На даний час суїцидальна поведінка розглядається як варіант поведінки людини, яка характеризується усвідомленим бажанням закінчити своє життя. Вона включає в себе любі внутрішні (в тому числі вербальні) і зовнішні форми психічних актів, спрямовувані уявленнями про втрату свого життя. Внутрішні форми суїцидальної поведінки включають в себе суїцид альні думки, уявлення, переживання, суїцид альні тенденції (замисли, наміри).

Під час цього періоду змінюється зміст психічного життя людини: виникає відчуття самотності, суму про те, що не збулося, втрачається здатність переживати радість, щастя, пропадає інтерес до життя, виникає тема смерті у побутових розмовах або творчості. Цей стан найбільш близький до неспецифічного диференційного синдрому – своєрідному транснозологічному поняттю, яке описав і ввів у психіатрію Р.Boyer (1999). Психологічно він проявляється недепресивним афективним розладом, важливим проявом якого є ангедонія. Ангедонія може бути передвісником суїцидальних актів в осіб як психічно здорових, так і в пацієнтів з психічними і поведінковими розладами. Цей період не завжди завершується переходом до наступного етапу суїцидальної поведінки.

Початком цього періоду є момент виникнення суїцидальних думок, завершенням – момент здійснення суїцидальної дії виявлені в цьому періоді психологічні та психопатологічні прояви поліморфні. Пресуїцидальний сондром як психологічний сомптомокомплекс включає в себе фантазії на тему смерті, зниження зовнішньої активності і обмеження міжособистісних контактів, спрямованість агресії всередину. Пресуїцидальний синдром незадіяння включає в себе відчуття самотності, звинувачення оточуючих, самозвинувачення і фантазування про ситуації, які повинні виникнути після скоєння самогубства.

А.Г.Амбрумова і В.А.Тихоненко описують цей етап як латентний. Особистість в цей період в стані соціально-психологічної і психологічної дезадаптації і одночасно перебуває в «мотиваційній готовності» до суїциду. Проте сформовані ознаки суїцидальної активності відсутні. У поведінці виникають деякі зміни: підвищується тривожність, коливання настрою, порушення між персональних відносин, асоціальні вчинки і алкогольні ексцеси. Характерні суїцид альні фантазії та періодично виникають суїцид альні думки.

Серед людей, які ніколи не робили суїцидальних спроб, ознаки латентного пре суїциду зустрічаються достатньо часто.

Виникненню суїцидальних думок передують антивітальні переживання, в рамках яких нівелюються цінності життя («не стоїть жити», «не живу, а виживаю», «не життя, а мука; скоріше б все це закінчилося», «навіщо так жити»…). Сформовані уявлення про власну смерть і суїцидальні думки ще відсутні.

Структурування і актуалізація суїцдальних думок проходить ряд етапів у своєму розвитку.

Перший етап характеризується пасивними суїцидальними думками, що включають уявлення і фантазії на тему своєї смерті, проте без власної участі у припиненні життя («якби заснути і не проснутися», «якби загинути в авіакатастрофі», «добре б було померти без болі»…).

Другий етап характеризується суїцидальними замислами. Це активна форма прояву суїцидальності, яка вважається як суїцидальна тенденція. Людина активно інтересується способами і методами самогубства, будує плани конкретних вчинків, обдумує час і місце реалізації суїциду.

Суїцидальні замисли виникають за трьома сценаріями:

1. Імпульсивне формування суїцидального замислу: думка виникає спонтанно, зовнішньо незалежно від попереднього змісту психіки. Часто це приводить до скоєння «блискавичного» суїциду. Афективне звуження свідомості наближується до патологічного афекту.

2. Розгорнуте формування суїцидального замислу: людина «логічно» обґрунтовує необхідність скоєння суїциду, відбувається також підсвідома переробка конфліктної ситуації, стійко знижений настрій, виражена ангедонія. Тема смерті домінує в снах, спогадах, думках, асоціаціях. Одночасно включаються антисуїцидальні механізми (з логічним обґрунтуванням), що призводить до боротьби мотивів.

3. Змішаний сценарій.

Третій етап характеризується суїцидальними намірами в результаті яких до суїцидальних замислів приєднується вольовий компонент, що спонукає до безпосередньої реалізації суїцидальної спроби або завершеного суїциду.

Пресуїцидальний період може тривати від декількох хвилин (гострий пресуїцид) до місяців (хронічний пресуїцид).

При гострому пре суїциді суїцидальні замисли імпульсивні, суїцальні наміри виникають миттєво, обійшовши етап антивітальних переживань і пасивних суїцидальних думок.

Розрізняють пресуїциди двох видів:

· Афективно-напружений: характерні виражені емоційні переживання, ідеаторно-моторна розгальмованість, ажіатація. Своєчасне терапевтичне втручання може швидко зняти афект.

· Афективно-редуцірований тип: характерний для «холодних», астенічних, гіпотимних особистостей. Пресуїцидальний період носить пролонгований характер. У поведінці не виражені емоційні переживання, ці люди «занадто» спокійні. Цей тип суїциду може бути як самостійним, так і виникати після афективно-напруженого періоду.

Якщо пресуїцидальний період тривалий, то вірогідність впливу антисуїцидальних факторів зростає, що в деяких випадках може попередити суїцид.

Дата добавления: 2014-01-07