Технології консультування. Діагностичне інтерв’ю. Поведінкові та лінгвістичні маркери суїцилальної поведінки

Суїцидальне консультування дозволяє: визначити суїцидальний потенціал і ступінь його виразності, з’ясувати індивідуальні фактори, які підсилюють і послаблюють скоєння самогубства, прийняття рішення щодо направлення на консультацію до психіатра або про госпіталізацію в психіатричний стаціонар. Отримані дані допомагають вибрати фармакологічну і психотерапевтичну стратегії ведення пацієнта і працювати з членами його сім’ї і близькими.

Діагностичне інтерв’ю. необхідно з’ясувати наявність (або відсутність) у пацієнтів антивітальних переживань.

№	Скринінгові питання	Так	Ні
Можна розпочати зі з’ясування точки зору пацієнта на своє життя і задоволення, яке він отримує:
	Чи відчуваєте ви, що у вас є майбутнє?
	Чи буває у вас таке відчуття, будь то життя не стоїть того, щоб за нього триматися?
	Чи були у вас випадки, коли ви переживали цілком безпросвітний відчай та безнадійність?
	Чи не буває у вас відчуття, що краще б померти і залишити все це?
У пацієнта, який сказав, що життя не стоїть того, щоб його продовжувати, необхідно запитати:
	У вас коли-небудь виникала думка покінчити з життям?
	Чи мали ви у минулому думки про скоєння суїциду?
	Чи вчиняли ви в минулому суїцид альні спроби?

При позитивних відповідях необхідно продовжити опитування для оцінки суїцидального ризику:

· поточні думки про суїцид;

· плани або відношення пацієнта до суїциду;

· попередні епізоди суїцидальних думок;

· альтернативи суїциду, або яким шляхом пацієнт уникав суїциду (уникання небезпечних ситуацій, призив інших на допомогу…).

Більшість хворих відповідає на запитання відверто, проте потрібно бути обережними з тими, хто ухиляється від відповіді.

Якщо анти вітальні переживання не були виявлені, то необхідно задати наступні запитання:

· Більшість людей мають суїцид альні думки. Як ви вирішили, що не змогли б скоїти самогубство?

· Ви планували, що саме повинні ви зробити? Якщо мова йде про передозування лікарських препаратів, питання необхідно сформулювати конкретно, наприклад: «Чи не пробували накопичувати таблетки?»

· Що вас утримало?

· Чи зроблені вами які-небудь розпорядження на випадок смерті?

· Ви сподівалися довести це до кінця?

Необхідно з’ясувати суїцидальний потенціал, ступінь його виразності і ургентності даної ситуації. Для з’ясування цих факторів необхідно зібрати суїцидологічний анамнез, що включає такі питання:

1. Якщо раніше була суїцидальна спроба, то її характеристика (спосіб і вірогідність можливості надання допомоги при суїциді).

2. Імпульсивність або тривалість суїцидальних думок, у контексті особистісних факторів, що стосуються можливості контролювати імпульси.

3. Наявність текучих втрат, особливо смерті або суїцидів в соціальному оточенні пацієнта.

4. Поява намірів, що вказують на існування суїцидальних планів.

5. Виявлення факторів завершення справ, підготовки заповіту, логічно обґрунтованих факторів тиску майна та ін..

6. Ступінь ізольованості від соціального оточення.

7. Суїциди у сімейному анамнезі або наявність суїцидів в осіб, близьких суїциденту.

8. Попередні психіатричні госпіталізації або наявність психічного захворювання.

9. Наявність симптомів деперсоналізації і дереалізації (важливі симптоми, що підсилюють ризик суїциду).

10. Наявність хронічного фізичного захворювання, особливо з хронічним больовим синдромом.

11. Наявність синдромів органічного ураження головного мозку.

12. Наявність залежності від психоактивних речовин (особливо від алкоголю).

Наявність трьох і більше перерахованих факторів представляє помірний або високий ризик суїциду.

Важливо під час бесіди з’ясувати позицію пацієнта у відношенні майбутнього і уточнити його уявлення про власну смерть. Для цього застосовують наступні питання:

1. Скільки років ви плануєте прожити?

2. Чому саме стільки років?

3. Хто помер у такому віці?

4. У якому віці знаходяться ваш батько та мама?

5. Якщо вони померли, то коли і в якому віці?

а) в якому віці помер батько вашої мами (для чоловіків);

б) в якому віці померли ваші бабусі (для жінок)?

6. Хто буде біля вас, коли ви будете помирати?

7. Які можуть бути ваші останні слова?

8. Якими були останні слова ваших батьків (якщо вони померли)?

9. Що ви після себе залишите?

10. Що буде написано на пам’ятнику після вашої смерті?

Що за підпис буде на лицьовій стороні?

11. Що б ви самі написали на цьому пам’ятнику?

12. Який би напис міг бути на зворотній стороні?

13. Що буде для ваших близьких сюрпризом, приємним, чи неприємним, після вашої смерті?

Відповідь на кожне питання несе дуже важливу інформацію для психіатра і психотерапевта а іноді може сказати про людину і її проблеми значно більше, ніж тривалі бесіди. Як правило, жінки у своїх припущеннях відносно тривалості життя орієнтовані на тривалість життя мами або бабусі, чоловіки – батька або діда.

Часто пацієнтами психіатра є люди, що досягли віку, в якому не стало їх батьків. В цей період у них можуть виникати кризові стана з невротичними страхами, депресією, суїцидальними думками, соматоформними розладами.

Профілактика суїцидальної поведінки – система заходів, спрямованих на попередження різних проявів суїцідальної поведінки, в тому числі й суїцидальних дій, а також попередження суїцидальних актів. Розрізняють наступні види профілактики суїцидальної поведінки:

По змісту:

· Спеціальні психіатричні: медикаментозні та психотерапевтичні методи впливу, спрямовані на лікування психічних та поведінкових розладів, які підсилюють суїцидогенез, і на профілактику формування і редукування суїцидальної активності.

· Психологічні: психокорекцій ні програми, спрямовані на формування антисуїцидальних допінг-стратегій поведінки, зміну особистісних установок, самооцінки, рівня домагань, на формування «антисуїцидального бар’єру».

· Загально медичні: лікувальні заходи, що спрямовані на усунення соматоневрологічних наслідків здійсненої суїцидальної спроби і на профілактику інвалідності;

· Соціальні: заходи, що спрямовані на зміну соціально-економічного статусу потенціальних і реалізованих суїцидів;

· Інформаційно-освітні: заходи, що спрямовані на інформування всіх груп населення про необхідність і способах зміцнення психічного здоров’я, про перевагу здорового способу життя, про перші ознаки суїцидально небезпечних станів і стратегій поведінки у цій ситуації. Освітні програми щодо діагностики суїцидальних станів і невідкладних заходів щодо їх попередження для лікарів загальної практики та лікарів інших спеціальностей, для вчителів шкіл та інших навчальних закладів, для працівників дитячих будинків, військовослужбовців.

За послідовністю:

· Первинна профілактика - втручання, що спрямоване на попередження суїцидальних дій серед всіх категорій населення.

· Вторинна профілактика – заходи, які проводяться з суїцидентами, що зробили суїцидальну спробу, з метою попередження рецидування суїцидальної поведінки.

· Третинна профілактика – втручання, спрямовані на попередження інвалідизуючиїх наслідків суїциду й на попередження повторних суїцидальних спроб, а також заходи, які проводяться з близьким оточенням (рідні, друзі та ін..) суїцидентів з метою попередження рецидування аутоагресивної поведінки, а також спрямовані на превенцію формування суїцидальної поведінки імітаційного характеру в такому оточенні.

Дата добавления: 2014-01-07