Зберігання та транспортування рідкого та газоподібного палива

Види газоподібного палива, природній газ та його характеристика

Асортимент рідкого палива

Поклади рідкого палива

План

Тема 9. Нафта. Рідке паливо та газоподібне паливо.

1. Поняття рідкого палива

1. Рідке паливо одержують у результаті переробки нафти.

Нафта - рідке викопне паливо, масляниста рідина, зазвичай темно-бурого кольору. За складом – це складна сполука вуглеводів з домішками кислосірчатих і азотних сполук, води та мінеральних речовин. Нафта використовується для отримання різних продуктів шляхом її глибокої переробки.

- Первинна переробка - включає процеси обезводжування, обезсолювання, перегонки.

- Вторинна.

Основним способом одержання нафтопродуктів є:

Перегонка нафти - полягає у розподілі її на фракції в залежності від температури кипіння і конденсації. Залишок прямої перегонки - мазут. Переганяють у вакуумному середовищі і отримують масляні дистиляти. Залишок вакуумної перегонки - резина.

Крекінг - процес відносного збільшення вмісту легких або більш летючих компонентів за рахунок зміни їх хім. структури.

Нафтове паливо за призначенням підрозділяється на дві основні групи: моторне, або світле, що застосовується для спалювання в двигунах, і котельно-пічне (котельне, газотурбінне і побутове), яке використовується для топок парових котлів, про­мислових і побутових пічних установок.

Моторне паливо, залежно від виду двигуна, у свою чергу по­діляється на карбюраторне і дизельне, що використовується в двигунах внутрішнього згорання, і паливо для повітряно-реактивних двигунів та ін.

Карбюраторне - характеризується детонаційною стійкістю (згорання палива поступово). До нього відноситься бензин. Бензин - безбарвна чи трохи жовтувата рідина з характерним запахом.

Дизельне - нафтяна фракція, що кипить при температурі від 200-350С. Прозора рідина від жовтого до коричневого кольору. Легша води. Воно подається в двигун в рідкому вигляді, тому згоряється поступово - має період затримки. Спалахування. Чим більший період тим повільніше згорає паливо. Воно буває двох видів:

1. легке - рідкіше

2. важке - в'язке

Реактивне - ракети, реактивні літаки. Продукти прямої переробки нафти:

1. рідке - авіаційний керосин, бензин, суміші керосину і бензину.

2. спирти - етиловий. Метиловий, рідкий аміак, рідкий водень

3. котельне - мазут в'язкий, сірка, механічні домішки.

2. Поклади

Основні ресурси — близько 430—450 трлн. т (24—25 трлн. т сланцевої смоли) зосереджені в США (штати Колорадо, Юта, Вайомінг) і пов'язані з формацією Грін-Рівер. Великі поклади горючих сланців є в Бразилії, КНР, менші — в Болгарії, Великобританії, Росії, ФРН, Франції, Іспанії, Австрії, Канаді, Австралії, Італії, Швеції, на території колишньої Югославії.

3. Бензин — природна (одержують з нафти) або штучно одержана суміш вуглеводнів різної будови, які киплять найчастіше між 40°С і 205°С. Бензин — рухлива, горюча здебільшого безколірна рідина з характерним запахом; щільністю 0,7—0,8 г/см3); легко випаровується, утворює з повітрям у певних концентраціях вибухові суміші, Т° спалаху нижче-40°. Більшість бензинів замерзає нижче -60°С. Близько 90 % добувають з нафти.

Здатність палива протистояти детонаційному згоранню нази­вається детонаційною стійкістю і характеризується октановим числом. Чим вище октанове число, тим більше може бути стис­нута в циліндрі пальна суміш.

Октано­вим числом називається умовна одиниця, чисельно рівна відсотку (за об'ємом) озооктану в суміші, що складається з ізооктану і но­рмального гептану та рівноцінна за своїми антидетонаційними властивостями даному паливу.

Октанове число ізооктану приймається за 100, а нормального гептану за 0. Так, якщо бензин детонує при роботі суміші, яка складається із 76% ізооктану і 24 % нормального гептану, то ок­танове число такого бензину дорівнює 76.

Бензин прямої гонки одержують прямою перегонкою нафти, відбираючи фракцію (бензинову) при температурах нижче 200°С. При цьому способі кількість вуглеводнів, що визначають якість, залежить від природи нафти.

Крекінг-бензин утворюються крекінгом (розщепленням) важких фракцій нафти (мазуту, солярового масла) при температурі вище 400°С. Близько половини виробляють способом крекінгу.

Газовий бензин добувають з природних і нафтових газів, які містять пару бензинів. Щоб відокремити їх, гази стискують і охолоджують (компресійний метод) або вбирають маслом чи активованим вугіллям. Газовий бензин хімічним складом схожий на такий отриманий прямою гонкою, але містить більше легких фракцій.

Гідрогенізований бензин. Бензини також добувають гідрогенізацією (приєднання водню) нафти та вугілля, яку провадять під тиском 200 — 800 атмосфер. Синтетичний бензин одержують, переробляючи водяний газ при наявності каталізаторів.

Мазут - рідкий продукт темно-коричневого кольору, залишок після виділення з нафти або продуктів її вторинної переробки бензинових, гасових і газойльових фракцій, що википають при температурі до 350—360°С. Мазут застосовується як паливо для парових котлів, котельних установ і промислових печей.

4. Газоподібне паливо – це переважно стиснені гази:

ü метан

ü етан

ü природний газ

ü водень

ü газогенераторний газ

Природний газ — суміш газів, що утворилася в надрах землі при анаеробному розкладанні органічних речовин. Природний газ є корисною копалиною. Часто є побічним газом при видобутку нафти. Природний газ у пластових умовах (умовах залягання в земних надрах) знаходиться в газовому стані у вигляді окремих скупчень (газові поклади) або у вигляді газової шапки нафтогазових родовищ — це вільний газ, або в розчиненому стані в нафті або воді (у пластових умовах), а в стандартних умовах— тільки в газовому стані.

Метан — найпростіша органічна сполука вуглецю з воднем, природний безбарвний газ без запаху, хімічна формула — СН4. Зустрічається в осадовому чохлі земної кори у вигляді вільних скупчень (покладів), в розчиненому (в нафті, пластових і поверхневих водах), розсіяному, сорбованому (породами і органіч. речовиною) і твердому (газогідратному) станах. При використанні в побуті, до метану звичайно додають одоранти зі специфічним «запахом газу».

Переваги газоподібного палива:

♦ Висока теплотвірна здатність

♦ Відсутність золи при згоранні

♦ Менше забруднення повітря відпрацьованими газами

♦ Можливість автоматизації процесів горіння

♦ Легкість транспортування

♦ Дешевість і зручність використання

♦ Значні запаси в природі.

Класифікація газоподібного палива

Газоподібне паливо
За походженням	За призначенням	За агрегатним станом
Природ не	Штучне	Для комунально-побутових потреб	Для газобалонн их автомобілів	Для енергети чних цілей	Зріджене	Зжате
Коксовий газ	Пропан технічний	природний
Доменний газ	Бутан технічний	Коксовий метані зований
Генераторний газ	Суміш пропана і бутана	Коксовий збагачений

5. Зберігання і транспортування газоподібного палива

Газоподібне паливо в невеликій кількості транспортують та зберігають в спеціальних балонах червоного кольору з написом назви продукту.У великій кількості газ транспортують по трубопроводах і зберігають в спеціальних підземних сховищах.

Рідке паливо відвантажується споживачам партіями, які супроводжуються єдиним документом (паспортом) про якість. Рідке паливо перевозять усіма видами транспорту: трубопровідним, річковим, залізничним, автомобільним і, в особли­вих випадках, повітряним. На ємкостях ставлять попереджувальні написи: «Вогненебезпечно», «Етиловий бензин» — для світлих на­фтопродуктів і «Отрута» — для отрутних нафтопродуктів.

Для зберігання палива використовують металеві чи залізобе­тонні резервуари, горизонтальні чи вертикальні, підземного чи надземного типу. Заповнення резервуару повинно бути максима­льним для зменшення витрат на випар. Заправлення повинно здійснюватись тільки закритим способом (через шланг).

Гарантійні терміни зберігання для автомобільного бензину і ди­зельного палива — 5 років, авіаційного бензину — 2 роки з дня ви­готовлення, а після закінчення цього терміну варто знову перевіри­ти якість нафтопродукту на відповідність вимогам стандартів.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте класифікацію рідкого палива, способи його одержання і властивості вихідної сировини.

2. Що таке карбюраторне паливо? Призначення, основні ха­рактеристики.

Література:

1. Оснач О. Ф. Товарознавство: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 219с.

2. Болотников А. А. Товарознавство. Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002, Ч. 2. – 144 с.

3. Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства / Л.Д. Титаренко. К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 227 с.

Дата добавления: 2014-01-07