Сутність, ознаки та функції держави

ЛИТВИН В.С., ас. каф. політології, к.п.н.

План лекційного заняття:

1. Сутність, ознаки та функції держави.

2. Теорії виникнення держави.

3. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади.

4. Форми держави.

5. Соціальна держава та правова держава. Громадянське суспільство.

Держава є багатоаспектним суспільним утворенням та за своєю складністю й багатоманітністю виявів поступається хіба що суспільству в цілому. Складність та багатоманітність виявів держави об'єктивно утруднюють з'ясування та визначення її сутності. Кожна суспільствознавча наука досліджує якийсь окремий аспект держави, відповідно до якого і дає її визначення.

Коли йдеться про державу взагалі, мається на увазі відокремлена територія, на якій проживає політично, із допомогою публічної влади, організоване населення. У цьому розумінні поряд із поняттям «держава» вживаються такі терміни: «країна», «суспільство», «вітчизна». Політична організованість населення в межах визначеної території має незалежний від інших територіально-політичних утворень характер. З широкої соціологічної точки зору, держава може бути визначена як «територіально організоване і політично незалежне суспільство», а із політологічної – як незалежне політико-територіальне утворення.

Трьома основними складовими елементами держави є територія, населення і незалежна (суверенна) політична влада. Територія – це просторова основа держави. Територією є та частина суші, земних надр, повітряного простору та територіальних вод, на котру поширюється влада держави. Межі території держави визначаються її кордонами, встановленими здебільшого формально-договірним шляхом.

Територіальність є атрибутивною ознакою держави. Втрата території означає припинення існування самої держави. Й тому держава намагається всіма засобами зберегти свою територію. Територіальні зазіхання, спори та претензії одних держав щодо інших упродовж усієї історії викликали найжорстокіші конфлікти поміж ними. Територія держави може охоплювати величезні ділянки земної поверхні, наприклад територія Росії, Китаю, Канади, США або Бразилії, навіть континенти (Австралія), а може складатися із одного-двох квадратних кілометрів (Ватикан, Монако), однак за будь-яких умов вона є необхідною для існування держави. Хоча могутність держави визначається не стільки розмірами її географічної території, а скільки економічним потенціалом, відсутність владного контролю за якоюсь частиною території є виявом слабкості держави.

Другим складовим елементом держави є населення, тобто людська спільнота, яка проживає на території і підпорядковується державній владі. Населення держави може складатися лише з однієї нації й бути багатонаціональним. Багатонаціональні держави здебільшого мають федеративний устрій або ж містять у складі автономні утворення. А існують й мононаціональні, проте поліетнічні держави, населення яких складається з однієї корінної нації і декількох національних меншин – представників націй, які проживають в інших державах і виступають суб'єктами державотворення.

Соціальна, особливо етнічна, політична та культурна інтегрованість населення держави дозволяє визначати його як народ. Представники одного народу навіть за наявності етнічних відмінностей мають почуття належності щодо однієї спільноти завдяки спільним рисам культури та історичної свідомості. Народ є атрибутивною ознакою держави, адже не може бути держави без народу. Проте можуть існувати народи без власної держави, наприклад єврейський народ ще до утворення держави Ізраїль (1948 р.), цигани, палестинський народ або курди.

Третім елементом держави постає політична влада як відносини панування та підкорення, керівництва та підпорядкування, котрі існують між органами державної влади та наділені владними повноваженнями посадовими особами, з одного боку, і рештою суспільства – з другого. Виокремлення та аналіз інших, окрім території та населення, ознак держави пов'язане з цим її елементом і є безпосереднім завданням політології.

В цілому держава в політологічному розумінні – політичний інститут, складова політичної системи суспільства. Як політичний інститут і головний носій політичної влади в суспільстві характеризується наявністю системи органів – тобто парламенту, уряду, судів тощо, які реалізують функції державної влади й складають державний апарат, що є однією з основних політичних ознак держави.

Однією з найважливіших характеристик держави є її суверенітет. Суверенітетдержави – верховенство влади держави всередині країни, а також її незалежність у зовнішніх зносинах. Суверенітет держави має свої внутрішній та зовнішній аспекти. Внутрішній аспект – можливості для держави розпоряджатися своєю територією і ресурсами, а також примушувати підлеглих до виконання її настанов; зовнішній – це забезпечення територіальної цілісності держави і невтручання у її внутрішні справи з боку зовнішніх сил, можливість проводити незалежну політику або встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами, вступати до міжнародних організацій тощо. Похідними від суверенітету та його виявів є важливі ознаки держави: право на монопольне застосування примусу; право на видання законів; право на встановлення та стягнення податків. Лише держава має право застосовувати примус, причому не тільки стосовно своїх громадян, але й щодо всіх, хто перебуває на її території. Для цього у неї є правові, матеріальні та організаційні можливості й спеціальний апарат примусу.

Примусовість як ознака держави полягає, зокрема, в тому, що вона є процесом свідомого, нерідко насильницького, створення або ж й збереження структурованості суспільства, соціальних інститутів, відносин, статусів. А це знаходить формальний вияв у таких, наприклад, явищах, як громадянство, рабство, кріпосництво, расовий і кастовий поділ, військова повинність, стягнення податків та утвердження офіційної ідеології.

Примусовість полягає й у встановленні державою загальнообов'язкових правил поведінки, тобто права. Тільки держава наділена правом видання законів та інших нормативних актів, дія яких поширюється на всю її територію та які є обов'язковими для населення. Створена так система права є атрибутивна характеристика держави. Держава не може існувати без системи права, а право встановлюється, охороняється та забезпечується державою. Право – це є система встановлених або санкціонованих державою і спрямованих на регулювання суспільних відносин загальнообов'язкових норм, дотримання/виконання яких забезпечується шляхом переконання, державного примусу.

Функціонування держави та її органів, утримання зайнятих у них працівників потребують коштів, котрі отримуються за рахунок податків. Податки є головним джерелом надходжень до бюджету. А право ж на встановлення й стягнення податків є монополією держави. Як обов'язкові виплати населення та суб'єктів економічної діяльності, податки стягуються державою примусово, в певних розмірах і фіксовані терміни. Стягнення податків зумовлено не тільки потребами утримання державного апарату, але й необхідністю вирішення низки соціальних завдань – як фінансування систем освіти та охорони здоров'я, забезпечення непрацездатних тощо.

Функції держави у політології прийнято розподіляти на внутрішні та зовнішні. Основні внутрішні функції держави, у свою чергу, розрізняються залежно від сфер суспільного життя на економічні, соціальні, політичні й культурно-виховні, правові:

Економічна, або господарсько-організаторська, функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності. Реалізується вона через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування;

Соціальна функція держави полягає в узгодженні багатоманітних соціальних інтересів – класових, демографічних, етнічних, професійних і забезпеченні на даній основі цілісності та єдності суспільства;

Політична функція держави пов'язана з здійсненням політичної влади; функція містить визначення програмно-стратегічних цілей та завдань розвитку суспільства, забезпечення діяльності системи, стабільності, підтримання відносин із партіями та громадсько-політичними організаціями;

Культурно-виховна функція держави спрямована на творення умов задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. Реалізується через державне фінансування культурно-освітніх закладів, встановлення вимог до освітньої підготовки, підтримку розвитку мистецтва;

Правова (правотворча і правоохоронна) функція – дотримання правових норм контролюється і забезпечується спеціальною системою державних правоохоронних органів, до котрої входять суди, прокуратура, органи внутрішніх справ, податкової поліції, митного контролю, юстиції, безпеки.

Зовнішні функції держави реалізуються у стосунках із іншими державами та міжнародними організаціями; вони є спрямовані на охорону національних інтересів на міжнародній арені. Різновиди можна виокремити залежно від характеру інтересів держави у сфері міжнародних відносин. Є три види інтересів – інтереси існування, співіснування і функціонування. А цим трьом окремим видам інтересів відповідають три найважливіші зовнішні функції держави:

Оборонна функція полягає в захисті її безпеки, суверенітету та територіальної цілісності від зовнішніх посягань.

Дипломатична функція передбачає становлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Функція співробітництва реалізується же через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами та участь у міжнародних економічних об'єднаннях тощо.

Дата добавления: 2014-01-07