Види договорів, що укладаються з посередниками

УГОДИ З ПОСЕРЕДНИКАМИ

Класифікація угод із посередниками істотно різниться, оскільки вона ґрунтується на нормах, установлених законодавством кожної з країн. З огляду на це для визначення правової природи посередницької угоди підприємці виходять з її конкретного змісту.

У вітчизняній практиці зовнішньої торгівлі історично склалася класифікація посередницьких угод, що ґрунтується на термінології англійського права, котре розглядає майже всіх посередників як різного виду агентів, які роблять певні дії для іншої сторони угоди – принципала. Під посередницькими угодами розуміються угоди, за яких одна фірма-посередник здійснює за дорученням іншої фірми-принципала операції з підготовки і здійснення купівлі-продажу товарів. Залежно від характеру взаємин посередника і принципала й обсягу відповідальності сторін посередницькі угоди можна об'єднати в три групи.

АГЕНТСЬКА УГОДА

Найбільш поширеною посередницькою угодою за сучасних умов є угода агента-покупця (угода про надання права на продаж). На підставі такої угоди посередник бере на себе зобов’язання продавати куплені в принципала товари, що стали його власністю.

При покупці товарів у принципала і наступному їхньому перепродажу посередник зобов’язується охороняти інтереси принципала, постійно збільшувати закупівлі і не ставити товари принципала в гірші умови, ніж товари інших принципалів. Агент повідомляє принципалові про інших своїх принципалів і контрагентів, надає інформацію про стан ринку, про власну діяльність із продажу товарів. Важливою частиною угоди щодо представлення права на продаж є встановлення мінімального обсягу продажів протягом визначеного часу; у випадку, якщо обсяг продажів не досягне встановленого рівня, принципал має право розірвати угоду.

Оскільки за умовами угоди агент-купець продає товари від власного імені і за власний кошт, принципал не має яких-небудь взаємин із покупцем і останній не може висувати претензії до принципала. Істотною частиною угоди щодо надання права на продаж є обов’язок посередника здійснювати технічне обслуговування поставлених товарів, підготувавши для цього фахівців. Посередник систематично рекламує товари на підставі підготовленого продавцем рекламного матеріалу, зокрема організує виставки зразків.

Посередник періодично звітує перед принципалом про свою діяльність із продажу товарів (надаючи копії рахунків), готує інформацію про ринок.

МОНОПОЛЬНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

У більшості угод агента-покупця зазначається так зване монопольне застереження, відповідно до якого посередникові надається виключне право на покупку в принципала-експортера і перепродаж національним покупцям визначених товарів на даній території. Монопольне право агента-покупця не означає, що він немає права укласти подібну угоду з іншим принципалом-експортером. Якщо ж монопольний агент зобов’язується закуповувати товари тільки в одного принципала, то застереження про це повинно бути включене в угоду.

В угодах про надання виключного права на продаж доцільно визначити в деталях усі статті контракту, значимість яких в умовах ринку зростає. Територію, на яку імпортерові надається виключне право продажу позначають або територією держави або її адміністративних частин. Посередник не тільки немає права продавати зазначені товари поза цією територією, але і його покупці, якщо вони не є кінцевими споживачами товару, не повинні продавати куплені вироби за межами договірної території. Під час визначення території посередник намагається одержати виключне право продажу на якомога більшій території, однак, сторони повинні враховувати реальні можливості імпортера в організації збуту і забезпеченні технічного обслуговування. У контракті щодо надання виключного права на продаж передбачаються ті випадки, коли експортер буде мати право продажів оговорених товарів на договірній території іншими фірмам.

Так звані виключення з монопольного застереження встановлюють, що іншим фірмам можливо поставити товар, якщо посередник відмовився купити його за цінами і на умовах, запропонованих експортером. Така ж можливість виникає тоді, коли угода укладена на підставі пропозиції, зробленої експортером до висновку посередницької угоди, коли товари становлять частину компенсаційної угоди і тоді, коли товари поставляються державним організаціям. Якщо ж експортер продає товар третім фірмам у випадках, крім обумовлених у контракті, він повинен буде сплатити посередникові посередницьку винагороду.

КОМІСІЙНА УГОДА. При комісійній угоді комісіонер продає товари принципала (комітента) від власного імені, але за рахунок принципала. Комітент продовжує залишатися власником товарів до моменту продажу їхнім комісіонером третім особам. Позаяк при комісійній операції продаються товари, що належать комітентові, комісіонер не відповідає перед принципалом за виконання угоди третіми особами. Якщо ж комісіонер бере на себе поруку на виконання договору третіми особами, застереження про це повинно бути включене в комісійну угоду.

Зазвичай при комісійній угоді товари, що підлягають продажу, не передаються комісіонерові, він пропонує товари третім особам за специфікацією комітента, у котрій зазначені й мінімальні продажні ціни. За сучасних умов міжнародного ринку комісійна операція такого типу використовується нечасто, зокрема зовнішньоторговельними організаціями нашої країни.

Натомість слід наголосити, що за останні 2–3 роки комісійні угоди доволі широко застосовуються учасниками зовнішньоекономічних зв'язків України при використанні ними послуг вітчизняних фірм-посередників, велику частину яких становлять спеціалізовані зовнішньоекономічні організації (тобто такі, що займаються тільки експортно-імпортною діяльністю).

Договірна система із надання посередницьких послуг між вітчизняними організаціями передбачає можливість укладання договорів трьох видів: договору комісії, договору постачання, договору доручення. При експорті між підприємством-постачальником і зовнішньоекономічною організацією укладається, як правило, договір комісії, якщо сторони не домовилися про застосування договору постачання. Відносини між замовником і зовнішньоекономічною організацією при імпорті також оформлюються договором комісії. У договорах мають визначатися номенклатура, кількість і якість товарів, терміни їхнього постачання (здавання замовникові), ціна (якщо вона відома на момент укладання договору).

При договорі комісії зобов'язання щодо здавання товару по кількості і якості вважаються виконаними в момент виконання зобов'язань зовнішньоекономічною організацією за контрактом з іноземним покупцем. Право власності і ризик випадкової загибелі товару зберігаються за підприємством до моменту переходу права власності до іноземного покупця відповідно до контракту купівлі-продажу.

Підприємство несе відповідальність за зміну якості товару, за нестачу його і після моменту здавання, якщо ці зміни якості або нестача відбулася з його вини.

У процесі проведення переговорів з іноземним покупцем (продавцем), в ході виконання угоди зовнішньоекономічна організація має діяти в інтересах підприємства (замовника). Представники підприємства можуть брати участь у переговорах, підготовці умов контракту. У договорі може передбачатися попереднє схвалення підприємством готового до підписання проекту зовнішньоторговельного контракту.

При договорі комісії у випадку, коли зовнішньоекономічна організація не виконала своїх зобов'язань внаслідок порушень, допущених іноземним партнером, перша несе перед постачальником (замовником) майнову відповідальність у тій валюті й у межах тих сум, що отримані від іноземного партнера. Якщо ж одержання відповідних сум стало неможливим з вини зовнішньоекономічного об’єднання, то воно несе відповідальність перед підприємством у межах цих сум. У випадку порушення зобов’язань за контрактом із вини постачальника воно відшкодовує всі неустойки і штрафи, виплачені іноземному партнерові.

За договором комісії зовнішньоекономічна організація зобов’язується за дорученням підприємства укласти контракт (або контракти) з інофірмою на продаж відповідного товару від власного імені, але за кошт підприємства. Це означає, що на момент реалізації товару іноземному покупцю власником товару є постачальник. Зобов'язання щодо здавання товарів для експорту вважаються виконаними постачальником у момент виконання зобов’язань зовнішньоекономічною організацією за контрактом з іноземним покупцем. Право власності на товари і ризик їхньої випадкової загибелі зберігається за постачальником до моменту переходу права власності на них до іноземного покупця.

У вітчизняній практиці зовнішньоторговельних посередницьких угод майже всі посередники розглядаються як різного роду агенти, які роблять певні дії для іншої сторони угоди – принципала. Залежно від характеру взаємин посередника і принципала й обсягу відповідальності сторін посередницькі угоди можна об'єднати в три групи.

Розглянемо такий різновид договору комісії як консигнацію, яку українські комерсанти все частіше застосовують у взаєминах із закордонними посередниками На відміну від загальноприйнятого визначення комісійної операції, за якою товар до продажу комісіонером третім фірмам знаходиться в країні експорту, при консигнації продукція міститься на складі (магазині) в країні імпорту, звідки і продається.

Консигнаційна операція застосовується при продажу таких товарів, що вимагають попереднього огляду, ознайомлення майбутнього покупця з правилами користування (машин, устаткування, засобів транспорту). Чимала роль, яку відіграє на сучасному ринку машин і устаткування технічне обслуговування, також сприяє широкому застосуванню консигнаційних угод, позаяк із консигнаційних складів продаються запасні частини, консигнатор найчастіше організує станції технічного обслуговування, ремонтні майстерні, консультації фахівців із експлуатації проданих машин, устаткування і засобів транспорту.

При консигнаційній операції консигнатор укладає договори з третіми особами від власного імені, але за кошт принципала (консигнанта), який продовжує залишатися власником товарів, що знаходяться на консигнаційному складі, до моменту продажу.

Істотними частинами консигнаційної угоди є умови щодо змісту продукції на консигнаційному складі. Посередник несе відповідальність за схоронність товару, який він страхує за власний кошт на користь консигнанта. Консигнатор несе всі витрати, пов’язані з транспортуванням, збереженням, демонстрацією, експлуатацією товару. Консигнатор зобов’язаний інформувати принципала про продаж і залишок товару на складі.

Консигнант зобов’язаний поставити устаткування разом із технічною документацією, каталогами й іншими рекламними матеріалами, запропонувати, якщо це буде необхідно, фахівців для обслуговування продукції. Особлива увага в консигнаційній угоді надається обов’язку консигнанта поставити запасні частини (якщо продається устаткування).

Третім видом торгово-посередницької угоди є договір доручення, на підставі якого агент здійснює від імені і за рахунок принципала дії різного характеру. Цей вид посередника іноді називається агентом-представником, простим посередником.

До сфери дій агента з доручення можуть входити: пошук покупця або продавця (брокерські функції), операції по здаванню-прийняттю товару, оренді торговельних і складських приміщень, представництво при здійсненні угод на міжнародних аукціонах, товарних біржах, передача пропозицій для участі в торгах, попереднє узгодження з іноземним покупцем умов майбутньої угоди.

Особливу увагу українських фірм викликають умови договору доручення, що укладається між підприємствами, які мають намір здійснити експортно-імпортні операції із спеціалізованою зовнішньоекономічною організацією.

За договором доручення зовнішньоекономічна організація діє від імені, за дорученням і за кошт підприємства. Предметом такої угоди може бути експорт, імпорт, агентська угода, консигнаційна операція. За договором доручення зовнішньоекономічна організація може за замовленням підприємства досліджувати умови збуту і закупівлі на визначених ринках, провести аналіз фірмової структури ринку, умов угод купівлі-продажу, пошук можливого покупця або продавця.

Значення договору доручення об’єктивно зростає за сучасних умов, позаяк чимало нових учасників зовнішньоекономічних зв’язків України мають певні перешкоди при виході на ринок через недостатній досвід комерційної роботи і слабкого знання ринкової кон’юнктури.

Дата добавления: 2014-01-07