Розвиток Болонського процесу: сучасні тенденції

Завдяки реформам систем вищої освіти у ЄПВО до 2009 року досягнуто більшої сумісності і порівнянності кваліфікацій (ступенів) на національному і міжнародному рівнях. З огляду на це, важливим викликом є розроблення профілів і змісту кваліфікацій. Основні інструменти ЄПВО – Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС-ECTS), Додаток до диплома (ДД-DS), Національні рамки кваліфікацій (НРК-NQF) стали загальноприйнятими у ЄПВО.

Нова трициклова структура (система) (бакалавр – магістр – доктор філософії (PhD) активно запроваджується у вищих навчальних закладах Європи. Проте, у деяких європейських країнах такі напрями освіти як медицина, ветеринарія, архітектура, педагогіка, теологія, право, ядерна енергетика, інженерія, охорона навколишнього середовища, безпека людини і держави залишаються осторонь цих нових структур.

БП є ефективною та перспективною системою, що дає змогу кожному студенту максимально розкрити свої індивідуальні здібності, активно працюючи за програмою впродовж навчального року.

У більшості країн-учасниць Болонського процесу запровадження ЄКТС ґрунтується на законодавстві і нормативних положеннях. Країни-учасниці Болонського процесу і вищі навчальні заклади зосередили увагу на актуальному запровадженні системи ЄКТС. На сучасному етапі розвитку ЄПВО всі країни-учасниці Болонського процесу законодавчо затвердили запровадження ЄКТС. До 2009 року вона в повному об'ємі використовувалася в більш ніж 1200 університетах Європи.

Обмежена кількість країн досягла того, що більшість вищих навчальних закладів і програм використовують ЄКТС у її повному обсязі із кредитами, що ґрунтуються на результатах навчання та навчальному навантаженні. У багатьох випадках результати навчання ще є не загальнозрозумілими і не досить широко використовуються, а навчальне навантаження також є важким поняттям у застосуванні на практиці. Кредити продовжують визначати по-різному - на основі контактних годин або різноманітних комбінацій, що включають контактні години і абстрактне навантаження студентів. Як наслідок, вищим навчальним закладам потрібна допомога і мотивація для забезпечення належного запровадження ЄКТС на основі результатів навчання і реального навантаження студентів.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 16 жовтня 2009 року № 943 «Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи» необхідно «запровадити, починаючи з 2009/2010 навчального року у вищих навчальних закладах України Європейську кредитно-трансферну систему та її ключові документи («Аплікаційна форма студента», «Угода про навчання», «Угода про практичну підготовку та зобов'язання про якість», «Академічна довідка», «Додаток до диплома європейського зразка») відповідно до вимог Довідника користувача Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) затвердженого Європейською Комісією 6 лютого 2009 року».

Вивчення досвіду 48 європейських країн-учасниць Болонського процесу дозволяє адекватно і прагматично підходити до запровадження інноваційної ЄКТС у вищих навчальних закладах України. Ефективне застосування ЄКТС в організації навчального процесу в університетах сприятиме забезпеченню якості вищої освіти, дозволить прозоро, відкрито і справедливо визнавати кваліфікації вищої освіти випускників українських університетів в ЄПВО та інших регіонах світу і формувати накопичувальну систему кредитів при реалізації навчання впродовж життя.

Додаток до диплома європейського зразка (Додаток). У вересні 2003 року в Бергені міністри домовилися, що Додаток буде повністю запроваджено у 2005 році. Проте багато країн відстають у його запровадженні, що здавалося має бути простим і практичним заходом, хоча і таким, що потребує значних організаційних зусиль й фінансових затрат. У країнах, де Додаток широко запроваджений, лише обмежена їх кількість вдалася до моніторингу того, як у дійсності він використовується вищими навчальними закладами і роботодавцями. Іноді результати такої діяльності є неоднозначними, роботодавці, університети і випускники часто не отримують необхідної користі від зазначеного інструменту.

Національна рамка кваліфікацій. На даний момент більшість країн розпочали процес розроблення національної рамки кваліфікацій. Англія, Шотландія і Данія закінчили процес в цілому, включаючи самосертифікацію її порівнянності із загальноєвропейською рамкою кваліфікацій і трансформацію програм у вищих навчальних закладах.

Лише незначна кількість країн зможе досягнути мети щодо розроблення повноцінної національної рамки кваліфікацій до 2010 року. Проте, прогрес у вирішенні цього питання є дуже значним. Сталий розвиток Болонського процесу зобов'язує нашу країну завершити реформу вищої освіти до 2010 року і надалі здійснювати освітні послуги з урахуванням стандартів і рекомендацій, розроблених і прийнятих у Лісабоні (1997), Сорбоні (1998) і узагальнених в Болонській Декларації (1999) та Комюніке Конференцій міністрів європейських країн, що відповідають за вищу освіту (Прага, 2001; Берлін, 2003; Берген, 2005; Лондон, 2007, Лувен, 2009).

Сучасні світові освітні тенденції. Системи освіти різних країн упродовж останніх десятиліть перманентно переживали кризові явища (нестаток фінансових коштів, викладачів, приміщень, навчально-методичних розробок, методик інтерактивного навчання тощо).

Проте наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття національні системи освіти зіткнулися зі значно складнішими проблемами, викликаними "глобалізацією": у світі формуються принципово нові правила економічного і суспільного буття, стираються кордони, розвиваються нові інформаційно-комунікаційні технології, започатковуються нові принципи функціонування економічної системи.

Однак для системи освіти характерні: консерватизм, інертність, внутрішня зацикленість, що серйозно перешкоджає формуванню конкурентної держави, суспільства, особистостей. У світі, який глобалізується, на порядок вище зростає конкуренція у різноманітних її формах. Конкурентні переваги, мають стати провідною ознакою, однією з головних домінант розвитку суспільства у ХХІ столітті.

70-80 % дорослого населення Європи перенавчається, отримуючи впродовж життя 7-8 спеціальностей. У багатьох європейських країнах система освіти спрямована на здобуття і засвоєння людиною знань, умінь і навичок впродовж життя та індивідуально необхідного рівня загальноосвітньої і професійної підготовки.

Основні світові тенденції сприяли появі багатьох освітніх програм:

Ø програма ЄC з розвитку початкової і середньої професійної освіти LEONARDO – Leonardo da Vinci: a New Vocational Training Policy for the Union (англ.) (Леонардо да Вінчі: нова політика в професійній підготовці для Європейського Союзу);

Ø Програма академічної мобільності ЄC SOCRATES – СОКРАТЕС (латин. Socrates – Сократ, древньогрецький філософ), містить підпрограму ERASMUS;

Ø Схема дій Європейського співтовариствадля мобільності студентів університетів ERASMUS – European Community Action Scheme for the Mobility of University Students (англ.) – програма ЄС, розділ програми SOCRATES, що стосується вищої освіти;

Ø Програма (схема) трансєвропейської (академічної) мобільності для університетського навчання TEMPUS - Trans-European Mobility Programme (Scheme) for University Studies (між країнами Центральної і Східної Європи і країнами – членами Європейського співтовариства).

Після приєднання України до Болонського процесу, в системі вищої освіти зроблено такі важливі кроки із реалізації його положень:

· запроваджено Програму дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки на 2004-2005 роки;

· створено Міжвідомчу комісію із запровадження положень Болонського процесу в систему вищої освіти та Національну групу промоутерів Болонського процесу (National Team of Bologna Promoters) (2006);

· Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України стала кандидатом в члени Національних спілок студентів Європи (The National Union of Students in Europe (ESIB) (2006);

· запроваджено пілотну європейську кредитно-трансферну систему (ECTS) у вищих навчальних закладах України III-IV рівнів акредитації (2006/2007 н. р.);

· підготовлено «Національний звіт – 2005-2007» до Лондонської конференції міністрів європейських країн (травень, 2007 рік).

Після Конференції міністрів європейських держав у Лондоні в системі вищої освіти України зроблено наступні кроки із реалізації положень Болонського процесу:

· затверджено «План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року»;

· підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» із врахуванням стандартів і рекомендацій Болонського процесу;

· Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR) (квітень, 2008 рік);

· запроваджено систему ранжування вищих навчальних закладів відповідно до Берлінських принципів;

· Українська асоціація студентського самоврядування стала членом Європейського студентського союзу ESU (European Student's Union) (грудень, 2007 рік);

· створено робочу групу Міністерства освіти і науки України із розробки національної рамки кваліфікацій системи вищої освіти;

· підготовлено «Національний звіт – 2007-2009» до конференції міністрів європейських країн у Лувені (квітень, 2009 рік).

На сучасному етапі реформа вищої освіти України здійснюється у двох площинах:

· національної стратегії соціально-економічного розвитку;

· співпраці та інтеграції в європейський і світовий освітній простір.

4. Основні законодавчі акти України у сфері вищої освіти:

Ø Конституція України;

Ø Закони України “Про освіту” (1991 р.) та “Про вищу освіту” (2002 р.);

Ø Національна доктрина розвитку освіти.

Ці акти запроваджують: двоступеневість освітніх циклів, введення системи контролю якості через ліцензування і акредитацію, виборність ректорів, демократизацію через розширення прав органів самоврядування, у тому числі студентського.

За період з 1993 до 2003 р. ВНЗ України разом з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS – запроваджено спільні навчальні програми, нові принципи управління вищими навчальними закладами, підготовлено сучасні підручники, напрацьовано підходи до взаємного визнання документів про освіту.

До європейських вимог адаптовано новий перелік галузей знань і напрямів підготовки, за якими здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. З 2007 р. підготовка бакалаврів у ВНЗ здійснюється за 48 галузями та 141 напрямом (до 2007 р. – за 17 галузями, 77 напрямами і 586 спеціальностями). Крім цього, підготовлено новий перелік спеціальностей з підготовки спеціалістів та магістрів.

З 2006-2007 н.р. у ВНЗ України III-IV рівнів акредитації на всіх програмах підготовки фахівців першого (бакалаврат) і другого (магістратура) циклів запроваджено Європейську кредитно-трансферну систему (ECTS). Вона дозволяє здійснювати трансфер (переведення) студентів з одного ВНЗ до іншого (включаючи і закордонні ВНЗ) та накопичувати кредити ECTS, які визнаватимуться при здійсненні навчання впродовж життя. Також підготовлено пакет інноваційних нормативних документів відповідно до вимог ECTS.

Запроваджено відповідні організаційні заходи із запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement).

Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон "Про вищу освіту" та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки України) має деякі спільні ознаки з БП (ступенева система освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти до Європейського простору, а переважно зводилися до "прилаштування" системи вищої освіти до нових реалій.

З 2006-2007 н.р. у всіх ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему (ECTS). Здійснено організаційні заходи щодо запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Dіploma Supplement), який отримають випускники 2009/10 н.р. Його формат узгоджено з Додатком до диплома Європейського союзу\Ради Європи/ЮНЕСКО (EU/CoE/UNESCO).

Істотні структурні зміни за останні роки в освіті зумовив розвиток мережі Інтернет. За даними зарубіжних експертів, у майбутньому кожен працюючий повинен буде мати вищу освіту. Сама мережа Інтернет підтримує освітянські послуги. Доведено, що застосування мультимедійних матеріалів і комп'ютерних мереж скорочує час навчання майже втричі, а рівень запам'ятовування через одночасне використання зображень, звуку, тексту й інших можливостей зростає на 35-40 %. Але електронна система знань передбачає не тільки наявність належної комп'ютерної бази, а й розробку відповідних навчальних програмних продуктів, до яких легко адаптувалися б студенти і які не спрощували б реальних знань.

Використання комп’ютерних освітніх систем та Інтернет-ресурсів, мультимедійних засобів дозволяють зробити процес навчання більш насиченим та інтенсивним. І тому проблема впровадження освітніх технологій, які відповідали б європейським тенденціям розвитку освіти, є особливо нагальною.

Передбачається оптимізувати мережу ВНЗ, визначивши типи доуніверситетських та університетських навчальних закладів.

Доуніверситетські – професійні коледжі (діючі ПТУ) і коледжі. У професійних коледжах передбачається підготовка кваліфікованих робітників та фахівців тільки за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. У коледжах здійснюватиметься підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста та бакалавра.

Університетські заклади – університети, академії. В університетах і академіях здійснюватиметься підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, магістра та доктора, а також підготовка та перепідготовка наукових, науково-педагогічних працівників шляхом їх навчання в аспірантурі та докторантурі.

Ведеться робота щодо визначення місця бакалавра в системі підготовки фахівців з вищою освітою. Бакалавр повинен бути затребуваним на ринку праці, як це є у багатьох європейських країнах, і достатній рівень компетентності бакалавра має визнавати громадська думка.

Модернізація структури вищої освіти передбачає запровадження національної системи кваліфікацій, що узгоджуватиметься із напрямами освіти та підготовки Європейського простору вищої освіти.

Іншим важливим завданням є запровадження трьохциклової системи освіти. З 2006-2007 н.р. всі ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації готують фахівців за двоцикловою системою (бакалавр, магістр). Кінцевий варіант адаптації підготовки фахівців на третьому циклі (доктор філософії (PhD)) ще не визначено. В багатьох країнах Європи загальний термін університетського навчання, який дозволяє отримати докторський академічний ступінь, повинен становити не менше 8 років (3-4 роки – бакалаврат, 1-2 роки – магістратура, 3-4 роки – докторантура). В Україні традиційно існують два наукові ступені (кандидат наук, доктор наук). Як експеримент планується у провідних українських університетах здійснювати підготовку фахівців на третьому університетському циклі за структурованими докторськими програмами європейського зразка, паралельно з підготовкою наукових фахівців у традиційній аспірантурі та докторантурі.

Стратегія підготовки фахівців після 2010 року

На сучасному етапі розвитку ЄПВО важливим викликом є запровадження стандартів, рекомендацій і основних інструментів, що сприятимуть сумісності, порівнянності, визнанню періодів і термінів підготовки (навчання) фахівців після 2010 року, а саме:

· національної рамки кваліфікацій з визначенням основних видів економічної діяльності, галузей (напрямів) освіти, напрямів та профілів підготовки фахівців, що узгоджується із рамкою кваліфікацій ЄПВО;

· запровадження з 2009/2010 навчального року інноваційної ECTS і її ключових документів, включаючи Додаток до диплома (DS), яка запропонована Європейською комісією в лютому 2009 року та єдиної для всіх вищих навчальних закладів України системи оцінювання навчальних досягнень студентів;

· запровадження трициклової системи (бакалавр, магістр, інтегрований магістр (професійна підготовка), доктор філософії PhD);

· трансформація мережі вищих навчальних закладів (інституційної структури) в університети, політехнічні університети, академії, коледжі тощо та їх розвиток відповідно до тенденцій розвитку мережі ЄПВО;

· проведення в університетах прикладних досліджень (навчання через наукові дослідження);

· трансформація університету в університет навчання впродовж життя;

· укрупнення (об'єднання) університетів, вищих навчальних закладів (як приклад, у березні 2009 року в м. Страсбург, Франція – три університети об'єдналися в один);

· вирішення проблеми формування змісту освіти за академічними та професійними кваліфікаціями із врахуванням відповідного рівня компетентності, компетенцій і результатів навчання;

· трансформація освітніх стандартів, розвиток університетських програм навчання відповідно до вимог Болонського процесу, участь в спільних проектах «ТЮНІНГ» (TUNING);

· запровадження спільних ступенів та спільних (спеціальних) програм для іноземних студентів;

· запровадження сучасних процедур визнання попереднього навчання (формального, неформального, неофіційного) та розроблення національної рамки кваліфікацій навчання впродовж життя (FQ LLL);

· запровадження соціального виміру ЄПВО вищої освіти через:

· проведення моніторингу соціального виміру в університетах;

· врахування національних традицій, підходів тощо;

· запровадження інклюзивної освіти;

· підвищення мобільності студентів і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у двосторонніх напрямках;

· забезпечення портативності студентських грантів та позик мобільності;

· забезпечення справедливого доступу до якісної вищої освіти;

· підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів, вдосконалення їх компетенцій відповідно до сучасних вимог з метою забезпечення сталого розвитку системи вищої освіти і держави;

· розроблення і запровадження професійних стандартів як основи для модернізації державних освітніх стандартів (навчальних програм, навчальних планів) з метою підвищення якості змісту професійної освіти і навчання та приведення його у відповідність до вимог роботодавців;

· розроблення сучасних механізмів врахування потреб ринку праці з метою сприяння належному працевлаштуванню випускників;

· розвиток українських і світових культурних цінностей, орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, які необхідні для існування та розвитку громадянського суспільства України;

· запровадження системи якості вищої освіти відповідно до стандартів та рекомендацій Європейської асоціації забезпечення якості (ENQA).

Пріоритетні напрями реформування вищої освіти в Україні:

v забезпечення інноваційного характеру розвитку вищої освіти (впровадження інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм і методів навчання, гнучких навчальних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації, вивчення, узагальнення та обмін позитивним вітчизняним та зарубіжним досвідом навчання, нарощування та модернізація обчислювальної техніки і програмного забезпечення, підвищення ефективності їх використання в навчальному процесі);

v оптимізація структури вищої освіти та обсягів підготовки й перепідготовки кадрів з вищою освітою, інтеграція з науковими установами та виробництвом;

v реалізація стратегії кадрового забезпечення галузі, збереження і розвиток наукових та педагогічних шкіл, впровадження об'єктивної оцінки наукової та педагогічної діяльності;

v розширення доступу до вищої освіти та сприяння соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу, удосконалення механізму призначення стипендій, надання цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти, істотне збільшення видатків з державного бюджету;

v удосконалення мережі ВНЗ та поетапна передача до МОН ВНЗ інших відомств, укрупнення ВНЗ на регіональному рівні, об'єднання та створення університетів регіонального типу;

v перегляд змісту освіти, державних стандартів, кваліфікацій тощо.

Період з 2010-2020 року повинен стати ключовим у реалізації довготермінових стратегій забезпечення сталого розвитку та удосконалення системи вищої освіти України, визнання її у європейському і світовому просторі в контексті забезпечення якості.

Література

Аніловська Г.Я., Марушко Н.С., Томаневич Л.М. Університетська освіта: навч. посібник. – Л.: Магнолія-2006, 2009. – С.9-36.

Болонский процесс пошел. Куда? // Кампус. – 2009. – № 4. – С.33.

Болонський процес очима студентів: пошук відповідей на актуальні питання вищої освіти [Наук.-практ. конф.] // Освіта. – 2010. – № 11. – С.2.

Галіцина Л. Модернізація законодавства про вищу освіту: діяти системно, методологічно, виважено // Освіта України. – 2010. – № 37. – С.7.

Джура О. Болонський процес як прояв модернізації освіти // Вища освіта України. – 2008. – № 4. – С.58-64.

Додаток до диплома європейського зразка // Освіта. – 2010. – № 9. – С.1.

Європейська освіта в Україні: вчора, сьогодні і завтра / Інтернет-ресурс: www.euroosvita.info // Україна – Євросоюз у деталях. – 2010. – № 1. – С.14-15.

Закон України “Про освіту” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12.

Закон України “Про вищу освіту” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14.

Згуровський М.З. Болонський процес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.euroosvita.net/?category=8&id=233.

Коцур А. Вища освіта України і Болонський процес // Вища школа. – К., 2006. - № 3. – С.80-85.

Кудін А. Реалізація в Україні принципів і завдань Болонського процесу: забезпечення мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування // Вища школа. – К., 2006. - № 1. – С.27-36.

Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції. Відп. ред. М.Ф.Степко. – К., 2004; // http://www.dgasa.dn.ua/docs/modernizacia.doc.

Поляков Н.В. Университеты и образовательные процессы на постсоветском пространстве // Грані. – 2009. – № 3. – С.3-5.

Програма “Європейська освіта” – http://www.euroosvita.info/

Освіта в Україні та за кордоном – http://osvita.ua/

Основні засади розвитку вищої освіти україни в контексті болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.) / за ред. В.Г. Кременя. – тернопіль: вид-во тдпу імені В. Гнатюка, 2004. – 147 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lp.edu.ua/events/Bologna/Bologna_doc1.htm.

Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України – http://www.mon.gov.ua/

Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: hppt//www.mon.gov.ua.

Український державний хіміко-технологічний університет – http://udhtu.com.ua/.

Шинкарук В. Основні напрями модернізації структури вищої освіти України // Вища школа. – 2007. – №5. – С. 3-17; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: hppt//www.mon.gov.ua.

Дата добавления: 2014-01-06