Суть та соціальне значення вищої освіти. 1. Предмет і завдання курсу “Університетська освіта”

ЛЕКЦІЯ 1.

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

План

1. Предмет і завдання курсу “Університетська освіта”.

2. Інтеграційні процеси у сфері вищої освіти європейських країн (друга половина ХХ ст. – поч. ХХІ ст.).

3. Укладення Болонської декларації та її основні принципи.

4. Роль та місце України у створенні європейського освітнього простору, модернізація освітньої діяльності в контексті європейських вимог.

1. Предмет курсу “Університетська освіта” – організація професійної підготовки фахівців з вищою освітою. Мета курсу “УО” – підготовка студентів до навчання в університеті відповідно до сучасних інтеграційних процесів у міжнародній освіті в контексті Болонської декларації.

Завдання курсу:

1. Студент повинен здобути знання суті та соціального значення вищої освіти, сучасних світових освітніх тенденцій, напрямів реформування вищої освіти України.

2. Засвоїти основні принципи та поняття Болонського процесу, основні поняття, форми та види організації навчального процесу, складові навчальної та соціально-культурної інфраструктури університету.

3. Навчитися самостійно проводити інформаційний пошук, користуватися фондами бібліотек, соціально-культурною структурою університету, брати участь у студентському самоврядуванні.

Освіта і наука формують інтелектуальні ресурси нації. Основними цінностями все більшою мірою стають людський капітал, отримання знань та вміння їх ефективного використання, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вища освіта та наука сьогодні значною мірою сприяють відтворенню інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури кожного народу, є запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, демократичної, правової та соціально справедливої держави.

Потреби сучасності: знання ПК, вміння працювати в мережі Інтернет та володіння іноземними мовами.

Головна мета державної політики у сфері вищої освіти в Україні:

- запровадження нових навчальних програм і технологій навчання;

- розширення доступу молоді до безплатної вищої освіти та наукових досліджень;

- поліпшення рівня соціального захисту всіх учасників навчально-виховного процесу;

- забезпечення відповідності вітчизняної вищої освіти європейським стандартам та успішного її входження до єдиного Європейського освітнього простору як рівноправного партнера.

2. Євроінтеграційні процеси у сфері вищої освіти отримали назву Болонського процесу (його учасниками на даний час є 46 країн).

Болонський процес (БП) – це процес реформ, спрямований на створення Європейського простору вищої освіти до 2010 року. Розпочався БП у 1999 р.

Інтеграційні процеси у сфері освіти в Європі почалися з 1957 р., коли була підписана Римська угода. Її ідеї розвинули рішення конференції міністрів освіти в 1971, 1976 та 1992 р.

Під егідою ЄС, Ради Європи відбувалося узгодження законодавства, поліпшення умов отримання європейської освіти, підвищення академічної мобільності студентів, поліпшення умов працевлаштування, створення системи навчання впродовж усього життя.

1997 р. підписано Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи (43 країни).

1998 р. підписано Сорбонську декларацію (Франція, Італія, Великобританія, Німеччина), яка передбачає створення відкритого європейського простору вищої освіти.

Ці угоди (1997 – 1998 рр.) заклали основи БП. Спільна риса – двоступенева структура освіти та система кредитів, міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти та надання йому права продовжувати навчання за програмами магістра.

БП започаткували 29 країн Європи 18-19 червня 1999 р. у м. Болонья (Італія). З 1998 по 2009 рік у рамках Болонського процесу відбулося багато зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо.

До 2010 р., згідно з цілями БП, освітні системи країн-учасниць БП повинні бути змінені, щоб сприяти:

ü полегшеному переїзду громадян для навчання та працевлаштування;

ü зростанню привабливості європейської вищої освіти;

ü розширенню Європи та забезпеченню її стабільності.

Україна до БП приєдналася 19 травня 2005 р. у м. Берген (Норвегія), зобов'язавшись до 2010 року внести відповідні зміни до законодавства та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного Європейського простору вищої освіти.

3. Причини укладення Болонської декларації:

1. Суттєве відставання Європи від США та Японії у сфері освіти.

2. Потреба уніфікації підготовки фахівців в умовах глобалізації та євроінтеграційних процесів.

3. Перенесення конкуренції в наукову сферу.

4. Необхідність навчання протягом всього життя.

Основні принципи БП:

1. Введення двоциклового навчання: 1-й цикл навчання – до отримання першого академічного ступеня (бакалавра) тривалістю не менше 3-х і не більше 4-х років і 2-й – отримання ступеня магістра (термін – 1-2 роки) і / або докторського ступеня (загальна тривалість навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи: ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)) – нагромаджувальна система в рамках концепції “навчання впродовж усього життя”. ECTS - European Communiti Course Credit Transfer System (Європейська система трансферу оцінок) - це кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. Система ECTS підтримує європейську мобільність. Важливі засоби, які використовували у роботі ECTS та управлінні академічним визначенням, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів.

3. Контроль якості освіти: створити незалежні від урядів та міжнародних організацій акредитаційні агентства, які зможуть оцінити знання, уміння та навички випускників.

4. Розширення мобільності студентів і викладачів.

5. Забезпечення працевлаштування випускників, усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти, залучення в Європу студентів з інших регіонів світу.

Принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 р., а перший етап побудови спільного європейського освітнього простору країни-підписанти планували виконати до 2005 р. БП спрямований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.

Сучасні світові освітні тенденції. Системи освіти різних країн упродовж останніх десятиліть перманентно переживали кризові явища (нестаток фінансових коштів, викладачів, приміщень, навчально-методичних розробок, методик інтерактивного навчання тощо).

Проте наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття національні системи освіти зіткнулися зі значно складнішими проблемами, викликаними "глобалізацією": у світі формуються принципово нові правила економічного і суспільного буття, стираються кордони, розвиваються нові інформаційно-комунікаційні технології, започатковуються нові принципи функціонування економічної системи.

Однак для системи освіти характерні: консерватизм, інертність, внутрішня зацикленість, що серйозно перешкоджає формуванню конкурентної держави, суспільства, особистостей. У світі, який глобалізується, на порядок вище зростає конкуренція у різноманітних її формах. Конкурентні переваги, мають стати провідною ознакою, однією з головних домінант розвитку суспільства у ХХІ столітті.

70-80 % дорослого населення Європи перенавчається, отримуючи впродовж життя 7-8 спеціальностей. У багатьох європейських країнах система освіти спрямована на здобуття і засвоєння людиною знань, умінь і навичок впродовж життя та індивідуально необхідного рівня загальноосвітньої і професійної підготовки.

Основні світові тенденції сприяли появі багатьох освітніх програм:

Ø програма ЄC з розвитку початкової і середньої професійної освіти LEONARDO – Leonardo da Vinci: a New Vocational Training Policy for the Union (англ.) (Леонардо да Вінчі: нова політика в професійній підготовці для Європейського Союзу);

Ø Програма академічної мобільності ЄC SOCRATES – СОКРАТЕС (латин. Socrates – Сократ, древньогрецький філософ), містить підпрограму ERASMUS;

Ø Схема дій Європейського співтовариствадля мобільності студентів університетів ERASMUS – European Community Action Scheme for the Mobility of University Students (англ.) – програма ЄС, розділ програми SOCRATES, що стосується вищої освіти;

Ø Програма (схема) трансєвропейської (академічної) мобільності для університетського навчання TEMPUS - Trans-European Mobility Programme (Scheme) for University Studies (між країнами Центральної і Східної Європи і країнами – членами Європейського співтовариства).

БП є ефективною та перспективною системою, що дає змогу кожному студенту максимально розкрити свої індивідуальні здібності, активно працюючи за програмою впродовж навчального року.

4. Основні законодавчі акти України у сфері вищої освіти:

Ø Конституція України;

Ø Закони України “Про освіту” (1991 р.) та “Про вищу освіту” (2002 р.);

Ø Національна доктрина розвитку освіти.

Ці акти запроваджують: двоступеневість освітніх циклів, введення системи контролю якості через ліцензування і акредитацію, виборність ректорів, демократизацію через розширення прав органів самоврядування, у тому числі студентського.

За період з 1993 до 2003 р. ВНЗ України разом з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS – запроваджено спільні навчальні програми, нові принципи управління вищими навчальними закладами, підготовлено сучасні підручники, напрацьовано підходи до взаємного визнання документів про освіту.

До європейських вимог адаптовано новий перелік галузей знань і напрямів підготовки, за якими здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. З 2007 р. підготовка бакалаврів у ВНЗ здійснюється за 48 галузями та 141 напрямом (до 2007 р. – за 17 галузями, 77 напрямами і 586 спеціальностями). Крім цього, підготовлено новий перелік спеціальностей з підготовки спеціалістів та магістрів.

З 2006-2007 н.р. у ВНЗ України III-IV рівнів акредитації на всіх програмах підготовки фахівців першого (бакалаврат) і другого (магістратура) циклів запроваджено Європейську кредитно-трансферну систему (ECTS). Вона дозволяє здійснювати трансфер (переведення) студентів з одного ВНЗ до іншого (включаючи і закордонні ВНЗ) та накопичувати кредити ECTS, які визнаватимуться при здійсненні навчання впродовж життя. Також підготовлено пакет інноваційних нормативних документів відповідно до вимог ECTS.

Здійснюються відповідні організаційні заходи із запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement).

Пріоритетні напрями реформування вищої освіти в Україні:

v забезпечення інноваційного характеру розвитку вищої освіти (впровадження інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм і методів навчання, гнучких навчальних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації, вивчення, узагальнення та обмін позитивним вітчизняним та зарубіжним досвідом навчання, нарощування та модернізація обчислювальної техніки і програмного забезпечення, підвищення ефективності їх використання в навчальному процесі);

v оптимізація структури вищої освіти та обсягів підготовки й перепідготовки кадрів з вищою освітою, інтеграція з науковими установами та виробництвом;

v реалізація стратегії кадрового забезпечення галузі, збереження і розвиток наукових та педагогічних шкіл, впровадження об'єктивної оцінки наукової та педагогічної діяльності;

v розширення доступу до вищої освіти та сприяння соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу, удосконалення механізму призначення стипендій, надання цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти, істотне збільшення видатків з державного бюджету;

v удосконалення мережі ВНЗ та поетапна передача до МОН ВНЗ інших відомств, укрупнення ВНЗ на регіональному рівні, об'єднання та створення університетів регіонального типу;

v перегляд змісту освіти, державних стандартів, кваліфікацій тощо.

Період з 2010-2020 року повинен стати ключовим у реалізації довготермінових стратегій забезпечення сталого розвитку та удосконалення системи вищої освіти України, визнання її у європейському і світовому просторі в контексті забезпечення якості.

Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон "Про вищу освіту" та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки України) має деякі спільні ознаки з БП (ступенева система освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти до Європейського простору, а переважно зводилися до "прилаштування" системи вищої освіти до нових реалій.

З 2006-2007 н.р. у всіх ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему (ECTS). Здійснено організаційні заходи щодо запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Dіploma Supplement), який отримають випускники 2009/10 н.р. Його формат узгоджено з Додатком до диплома Європейського союзу\Ради Європи/ЮНЕСКО (EU/CoE/UNESCO).

Істотні структурні зміни за останні роки в освіті зумовив розвиток мережі Інтернет. За даними зарубіжних експертів, у майбутньому кожен працюючий повинен буде мати вищу освіту. Сама мережа Інтернет підтримує освітянські послуги. Доведено, що застосування мультимедійних матеріалів і комп'ютерних мереж скорочує час навчання майже втричі, а рівень запам'ятовування через одночасне використання зображень, звуку, тексту й інших можливостей зростає на 35-40 %. Але електронна система знань передбачає не тільки наявність належної комп'ютерної бази, а й розробку відповідних навчальних програмних продуктів, до яких легко адаптувалися б студенти і які не спрощували б реальних знань.

Використання комп’ютерних освітніх систем та Інтернет-ресурсів, мультимедійних засобів дозволяють зробити процес навчання більш насиченим та інтенсивним. І тому проблема впровадження освітніх технологій, які відповідали б європейським тенденціям розвитку освіти, є особливо нагальною.

Передбачається оптимізувати мережу ВНЗ, визначивши типи доуніверситетських та університетських навчальних закладів.

Доуніверситетські – професійні коледжі (діючі ПТУ) і коледжі. У професійних коледжах передбачається підготовка кваліфікованих робітників та фахівців тільки за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. У коледжах здійснюватиметься підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста та бакалавра.

Університетські заклади – університети, академії. В університетах і академіях здійснюватиметься підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, магістра та доктора, а також підготовка та перепідготовка наукових, науково-педагогічних працівників шляхом їх навчання в аспірантурі та докторантурі.

Ведеться робота щодо визначення місця бакалавра в системі підготовки фахівців з вищою освітою. Бакалавр повинен бути затребуваним на ринку праці, як це є у багатьох європейських країнах, і достатній рівень компетентності бакалавра має визнавати громадська думка.

Модернізація структури вищої освіти передбачає запровадження національної системи кваліфікацій, що узгоджуватиметься із напрямами освіти та підготовки Європейського простору вищої освіти.

Іншим важливим завданням є запровадження трьохциклової системи освіти. З 2006-2007 н.р. всі ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації готують фахівців за двоцикловою системою (бакалавр, магістр). Кінцевий варіант адаптації підготовки фахівців на третьому циклі (доктор філософії (PhD)) ще не визначено. В багатьох країнах Європи загальний термін університетського навчання, який дозволяє отримати докторський академічний ступінь, повинен становити не менше 8 років (3-4 роки – бакалаврат, 1-2 роки – магістратура, 3-4 роки – докторантура). В Україні традиційно існують два наукові ступені (кандидат наук, доктор наук). Як експеримент планується у провідних українських університетах здійснювати підготовку фахівців на третьому університетському циклі за структурованими докторськими програмами європейського зразка, паралельно з підготовкою наукових фахівців у традиційній аспірантурі та докторантурі.

Дата добавления: 2014-01-06