Поняття про групову динаміку як фактор психокорекції

Особливості процесуальної діагностики в груповій психокорекції

Процесуальна психодіагностика означає здатність психолога розпізнавати в процесі групової корекції індивідуально-психологічні відмітні риси особистості. Це – симультанне злиття в практиці психодіагностичного та психокорекційного процесів, їхню багаторівневість і динамічність.

Особливості процесуальної психодіагностики залежать від ступеня ригідності захисних тенденцій індивіда, від його психологічної готовності до навчання й мотиваційної сили та орієнтації на само зміни, на оновлення свого способу життя, бачення довколишнього світу.

Такий підхід передбачає розвиток психодіагностичних здібностей клієнта й навичок самопізнання.

Здійснення процесуальної психодіагностики не спирається з самого початку на конкретні припущення та кліше (класифікації рис характеру, типу особистості, що зумовлювали б спрощеність пізнання й підготовку індивіда під якусь наперед задану рамку, штамп).

Учасники АСПН виробляють уважність до будь-яких проявів психіки, особливо до матеріалізованих дій, до розуміння того, що немає „другосортної” поведінкової продукції. Залучення учасників АСПН до самопізнання відбувається неявно, „неспеціально”, а навчальний ефект відбувається на латентному рівні. Важливим є прийняття групових принципів роботи усіма учасниками, а не дотримання їх лише керівником.

Вибудова психодіагностичних гіпотез відбувається поступово на фоні постійної їх перевірки й уточнення. Інколи припущення в групі дають і психокорекційний ефект, підвищують сенситивність у напрямі прогресивних само змін.

Процесуальна діагностика в АСПН будується на максимальному наближенні до внутрішньої феноменології суб’єкта, до його бачення себе й оточуючих, до його розуміння проблем і несвідомих переживань труднощів спілкування.

Висновки завжди відносні, і ми не прагнемо дати завершену картину особистості на даний момент.

У груповій динаміці присутній груповий ефект, який забезпечується розвитком стосунків у групі в напрямі інтеграції. Групова динаміка каталізує психокорекційний процес тим, що допомагає реалізувати принцип багаторівневості в психокорекційній роботі, а це забезпечує оптимальність дозування психокорекційних впливів, поступальний розвиток зумовлюється відповідним характером психокорекції і навпаки.

Психокорекція полегшується тим, що виникає атмосфера психологічної підтримки, захищеності, психологічної безпеки. Групова інтеграція дає змогу вийти на глибші рівні позитивної дезінтеграції особистісної структури суб’єкта. Груповий ефект проявляється у феномені наслідування, коли саморозкриття одних членів групи ініціює саморозкриття інших. Виникає можливість навчатися не лише на власному досвіді, а й на досвіді інших осіб через розвиток уміння аналізувати груповий матеріал. Тобто починають діяти механізми не лише наслідування, а й ідентифікації, катарсису.

Інтеграція групи сприяє зниженню в учасників навчання тривожності, напруженості, почуття психологічної загрози від присутніх. Інтеграційні процеси в групі знижують прояви ситуативних захистів і відкривають можливість дослідження базових форм захисної поведінки.

Але варто пам’ятати, що процес інтеграції групи відіграє лише допоміжну роль щодо цілей психокорекції, а позитивна дезінтеграція має безпосереднє відношення до особистісних змін учасників навчання. Інтеграція групи трохи випереджає особистісну дезінтеграцію. Це має враховувати керівник групи.

Група проходить процес позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Процеси дезінтеграції й інтеграції досягають у групі найбільшої інтенсивності через 5-6 днів (при роботі 10-12 год. на добу), і тоді є підстави вважати, що група перебуває у найпродуктивнішому періоді.

Показниками дезінтеграції є емоційні стану подиву, тривоги, сорому, смутку; інтеграції – розширення самосвідомості, здатність до самоаналізу, до рефлексії, сенситивності, розуміння ролі дитинства у визначенні глобальних життєвих настановлень.

Дата добавления: 2014-01-07