Основні положення монтажу конструкцій

Монтажу збірних залізобетонних конструкцій опор і прогонових будов властиві свої особливості: 1) збірні блоки зазвичай є досить масивними, що вимагає використання монтажного устаткування великої вантажопідйомності, 2) елементи збірних конструкцій, особливо попередньо напружені балки, мають різну міцність при різному способі їх обпирання і підйому (щоб уникнути появи дефектів це потрібно враховувати при перевіезеннях, складуванні і підйомах), 3) влаштування стиків в конструкціях пов'язане з необхідністю високої точності монтажу елементів, вимагає спеціальних заходів і дотримання температурного режиму їх стикування і замонолічування швів.

У зв'язку з цим монтувати потрібно за спеціально складеним проектом монтажу, а для типових конструкцій - за затвердженими технологічним картами.

Монтаж збірних опор і прогонових будов містить ряд операцій: 1) доставка і розвантаження елементів збірних конструкцій у місцях, зручних для подальших робіт; 2) підготовка елементів до монтажу, їх очищення, 3) виправка стикової арматури та металевих закладних частин, 4) укрупнееа складання, перевірка строповочних пристроїв; 5) перевірка і підготовка підйомних механізмів і допоміжних монтажних приспосіблень; 6) підготовка елементів до встановлення; 7) подача елементів у проектне положення; 8) установка, вивірка і замонолічення стиків елементів; 9) створення умов прискореного набору міцності бетону замонолічування.

Місця встановлення монтованих елементів заздалегідь готують, елементи очищають, оббудовуються необхідними підмостками, розмічають осі. Анкерні петлі та інші строповочні засоби елементів заготавлюють з м'яких, але досить міцних марок сталі. При стропуванні елементів за допомогою сталевих канатів в обхват під стропами в місцях зіткнення з бетоном (особливо у вузлах) встановлюють дерев'яні прокладки, що виключають пошкодження бетону і стропувальних канатів.

Особливі вимоги пред'являють до монтажного обладнання. Воно повинно бути маневреним, мати великий діапазон зміни швидкості підйому і спуску вантажів, а також просту схему складання і демонтажу. Важливо, щоб монтажне обладнання володіло можливістю переміщення елементів збірних конструкцій по висоті, в поздовжньому і поперечному напрямках без влаштування допоміжного риштовання. Це полегшує монтаж спорудженння в будь-яких місцевих умовах при будь-якому стані річки і дозволяє знизити трудові витрати і вартість будівництва.

Тип конструкції обладнання вибирають з урахуванням розмірів і маси монтованих елементів. Чим більший і важчий елемент, тим складніше його встановити в проектне положення.

Для монтажу збірних залізобетонних мостових конструкцій вимагається наявність транспортних засобів для подачі елементів до монтажного механізму, крани для навантажувально-розвантажувальних робіт, крани та механізми, що забезпечують встановлення конструкцій в проектне положення, а також різні монтажні приспосіблення. Для вантажно-розвантажувальних і монтажних робіт зазвичай застосовують самохідні стрілові крани на пневмоколісному, гусеничному і залізничному ходу, козлові (портальні) самохідні крани, стаціонарні вежово-стрілові краіи, крани-щогли, спеціальні крани і монтажні агрегати. Вибір кранових засобів залежить від виду конструкції, що монтується, способів побудови та місцевих виробничих умов.

До монтажних пристосувань відносять стропи і траверси для підйому елементів, пристосування для установки, закріплення і вивірки елементів, а також підвісні риштування, люльки та сходи, що забезпечують безпеку робіт і умов складання.

Використовувані для підйому елементів стропи й траверси повинні володіти достатньою вантажопідйомністю, міцністю і надійністю в роботі, забезпечувати швидке і зручне закріплення елементів і звільнення їх після установки в проектне положення. Маса стропувальних пристосувань повинна бути мінімальною, оскільки вона є додатковою до маси елемента і пов'язана з вантажопідйомністю монтажного крана.

Найбільш прості і зручні стропи з тросів (м'яких сталевих канатів) діаметром від 16 до 38 мм з органічним осердям. Вони мають ряд переваг - мала маса, більша гнучкість, зручність закріплення. Проте, вони швидко зношуються, при підйомі горизонтально розташованих елементів доводиться збільшувати висоту підйому гака монтажного крана. З цих причин горизонтальні елементи піднімають за допомогою траверс. Траверси дозволяють більш повно використовувати висоту підйому гаку монтажного крану і зменшити зусилля в стропувальних петлях. Більш поширені траверси з двотаврів, а також зварні та клепані з прокатної сталі.

Захоплюють елементи при підйомі за допомогою траверс за стропувальні петлі або ланцюги. Для легких елементів застосовують петлі, забиті в бетон елемента (рис. 8.1, а). Більш важкі елементи піднімають за вушка з листової сталі, приварені до анкерів (рис. 8.1,6). Для підйому важких балок застосовують стропувальні ланцюги. Підйомний пристрій (рис. 8.1, в) складається з верхньої шарнірної осі 2, що з’єднана з вантажним поліспастом 1 сталевих тяг 3 і нижньої осі 4. Розташування пристроїв на балці встановлюють згідно розрахунку.
Місця встановлення стропувальних петель вказують у робочих кресленнях, призначаючи їх так, щоб при підйомі в елементі не виникали високі напруження. Особливо важливо правильно назначити місця розташування стропувальних петель в попередньо напружених згинальних конструкціях, наприклад плитах і балках. У цих конструкціях петлі, як правило, потрібно розміщувати в кінці елемента, або ж посилюють елемент додатковою арматурою, що працює на монтажні зусилля.

Для підйому плитно-ребристих і коробчатих конструкцій застосовують спеціальні захвати.

Монтажні крани встановлюють в місцях, що вказуються в проектній схемі складання, виключаючи можливість небезпечної деформації при монтажі і забезпечуючи стійкість і надійність крана. Устаткування, що застосовується при монтажі, має забезпечувати безпечне ведення робіт. Монтажний кран повинен бути оглянутий і випробуваний відповідно до вказівок технагляду.

Рис. 8 1. Стропувальні петлі і підйомні пристрої

а) петлі забиті в бетон елемента; б) петлі з листової сталі приварені до анкерів; в) застосування стропу вальних ланцюгів при підйомі важких балок: 1- вантажний поліспаст;

2-верхня шарнірна вісь; 3- сталеві тяги; 4- нижня шарнірна вісь.

Монтажні роботи складаються з більш-менш однакових операцій, вироблених в однаковій послідовності незалежно від конструктивних особливостей споруди, розмірів прольотів і висоти опор. До початку складання конструкцій монтажне обладнання готують і встановлюють в робоче положення, влаштовують робочі підмостки, естакади, підкранові шляхи, а також шляхи для подачі до місця робіт монтованих елементів.

Безпосередньо монтажні роботи можна розділити на підготовчі і основні.
До підготовчих монтажних робіт відносяться:

1) розвантаження елементів;

2) підготовка для монтажу і подача елементів до монтажного крану.

Доставлені до місця збірки елементи збірних конструкцій складають на будівельному майданчику в заздалегідь передбаченому місці. Елементи облаштовуються хомутами, люльками, драбинами та іншими допоміжними пристосуваннями, необхідними для монтажу збірних конструкцій. Якщо монтажні елементи мають велику масу і нетранспортабельні, то їх розчленовують на більш дрібні блоки. У цьому випадку виникає необхідність ще в одній підготовчої операції - укрупненій збірці елементу.

У міру монтажу підготовлені елементи вантажать на внутрішньо-будівельні транспортні засоби та доставляють зі складу в зону дії монтажних механізмів в положенні, зручному для виконання наступних робіт.

До складу основних монтажних робіт входять: 1) стропування, 2) підйом і подача елементів до місця установки; 3) вивірка і закріплення елементів, 4) остаточне закріплення і замонолічення. Спосіб подачі елементів до місця установки в проектне положення залежить від типу застосовуваного монтажного крану, а спосіб використання монтажного обладнання для подачі елементів збірних конструкцій - від конструкції цього обладнання. Наприклад, козловими кранами елементи подають поступальним рухом крану або переміщенням його вантажного візка, а стріловими кранами поворотом стріли і переміщенням крана і т. д.

В процесі монтажу опор і прогонових будов здійснюється геодезичний контроль за забезпеченням проектного положення встановлюваного чергового елемента із застосуванням заходів до усунення виявлених відхилень. Вертикальне положення елемента вивіряють відносно постійних реперів, а положення елемента в плані - відносно нанесених осей і рисок як на раніше поставлених, так і на черговому елементі. Після вивірки елементів та їх закріплення в проектному положенні влаштовують стикові з'єднання.

Дата добавления: 2014-01-07