Тема 9. Розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних справ, оскарження господарських спорів

Мета заняття. Ознайомити студентів із особливостями судового процесу в Україні. Дати загальну характеристику кодексам України. Охарактеризувати поняття та ознаки „судочиства”, Види судів загальної юрихдикції. Удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуватиінтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

План лекції та семінару

1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки

2. Принципи здійснення правосуддя

3. Конституційний Суд України, його завдання та функції

4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України

5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України

6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України

Реферати:

8. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції

9. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції.

10. Адвокатура в Україні: поняття, основні завдання та функції

Питання для самостійного опрацювання:

1. Характеристика судового процесу.

2. Стадії кримінального процесу.

3. Винесення вироку, неосудність.

4. Порядок розгляду цивільних справ та господарських спорів.

1. Рекомендована література:

2. Конституція України.

3. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року (http://rada.gov.ua)

4. Закон України «Про Конституційний суд України» від 16 жовтня 1996 року (http://rada.gov.ua)

5. Закон України «Про арбітражний суд» від 4 червня 1991 року (http://rada.gov.ua)

6. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 року (http://rada.gov.ua)

7. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року (http://rada.gov.ua)

8. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року (http://rada.gov.ua)

9. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року (http://rada.gov.ua)

10. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року (http://rada.gov.ua)

11. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (http://rada.gov.ua)

12. Правознавство: Навч. посібник /За ред. В. Т. Гончаренко. – к.: Український інформаційно-правовий центр. – с. 458-512, с 534-554.

13. Правознавство: Навч. посібник /Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастукв, В. Ф. Пеньківський, О. М. Пацан. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 308-321.

14. Правознавство: Підручник, За ред. В. В. Копейчикова. 7-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 622-649, с. 565-597.

15. Мочульський “Кримінальне право” К. 2005 р., с. 38-57

1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки

Правосуддя - особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод.

Правосуддя в Україні регулюється статтями 124-131 Конституції України, законодавством про судоустрій, конституційне, цивільне, кримінальне та арбітражне судочинство.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст., 6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Завданнями правосуддя є:

Ø всебічне зміцнення законності й правопорядку;

Ø запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

Ø охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

Ø виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;

Ø виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

До основних ознак правосуддя слід віднести:

1) здійснення правосуддя спеціальними державними - органами судами (суддями), які у своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки законові;

2) розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку, регламентованого процесуальним законом, - порядку судочинства;

3) загальнообов'язковість будь-яких судових рішень у справах, що проголошуються ім'ям України і мають силу закону.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Систему загальних судів нашої держави згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 р. складають Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, місцеві суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів.

Місцевими загальними судами є (ст. 21 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»):

ü районні;

ü районні у містах;

ü міські;

ü міськрайонні суди;

Місцевими господарськими судами є(ст. 21 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»):

ü господарські суди Автономної Республіки Крим;

ü областей:

ü міст Києва та Севастополя.

Місцевими адміністративними судами є:

ü окружні адміністративні суди;

ü інші суди, передбачені процесуальним законом.

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення (ст. 26 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

ü апеляційні суди областей;

ü апеляційні суди міст Києва та Севастополя;

ü Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ (ст. 31 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»). Вищими спеціалізованими судами є:

ü Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

ü Вищий господарський суд України;

ü Вищий адміністративний суд України.

Судочинство провадиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних.

Правосуддя здійснюють професійні судді. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначуваних на посаду судді вперше.

2. Принципи здійснення правосуддя

Принципи здійснення правосуддя - закріплені в законі основні державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ. Порушення принципів здійснення правосуддя є підставою для скасування судового рішення у справі.

Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 Конституції України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів», кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством України. Розгляньмо ці принципи.

Ø Здійснення правосуддя тільки судом. Суд – єдиний орган у державі, наділений правом здійснювати правосуддя. Будь-які інші державні органи або громадські організації не можуть виконувати функцій суду.

Ø Законність. Правосуддя в Україні здійснюється в повній відповідності з законодавством України. У випадках, передбачених міжнародними угодами, суди України застосовують законодавство відповідно до порядку, встановленого цими угодами.

Ø Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Ø Забезпечення доведеності вини. Особа, яка скоїла правопорушення, може бути притягнута до відповідальності лише за умови доведеності її вини в судовому засіданні. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція невинності). Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчиненні злочину. Обвинувачення не може базуватися на доказах, одержаних незаконним способом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ø Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Сторони в процесі здійснення судочинства мають рівні права. Обвинувальний ухил у процесі розгляду кримінальних справ є неприпустимим.

Ø Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Тільки представник спеціального державного органу – прокуратури має право здійснювати цю функцію в процесі кримінального судочинства. При цьому прокурор керується лише вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.

Ø Забезпечення обвинуваченому права на захист. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Розгляд справ у всіх судах України є відкритим. Слухання справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках, установлених законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства. Рішення судів з усіх категорій справ проголошуються публічно. Проведення

в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Ø Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Сторони мають право оскаржити рішення суду першої інстанції у справі в порядку апеляції, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка має право переглянути справу по суті, або касації, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка перевіряє їхні законність та обґрунтованість і затверджує рішення або вирок у справі чи скасовує його та повертає справу на повторний розгляд у суд першої інстанції.

Ø Рішення, вироки та ухвали, винесені судовими колегіями Верховного Суду України, а також постанови суддів Верховного Суду України є остаточними і не підлягають апеляційному чи касаційному оскарженню. Вони можуть бути переглянуті лише після набрання ними чинності в порядку судового нагляду.

Ø Обов'язковість рішень суду. Рішення або вирок суду у справі проголошуються від імені держави, мають силу закону та є обов'язковими для виконання на території України всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями та окремими громадянами.

Ø Переважно колегіальний порядок розгляду справ у всіх судах. У суді першої інстанції кримінальні й цивільні справи розглядаються судом у складі трьох суддів, двох суддів і трьох народних засідателів або суддею одноособове у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами України.

Ø Національна мова судочинства. Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Особам, що беруть участь у справі, але не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою (відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 р.).

Ø Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових колективів. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів. Недоторканність особи. Ніхто не може бути заарештований чи утримуватися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених кримінально-процесуальним законом.

Ø Недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку в процесі здійснення кримінального судочинства інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

Ø Охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо.

Законом можуть бути визначені також інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

3. Конституційний Суд України, його завдання та функції

Статус Конституційного Суду України визначається статтями 147-153 Конституції України та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості винесених ним рішень.

Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах щодо:

ü конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

ü відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість;

ü додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

ü офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Рішення й висновки Конституційного Суду України з зазначених питань є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Питання про конституційність зазначених нормативних актів розглядаються за зверненнями:

ü Президента України;

ü не менш як 45 народних депутатів України;

ü Верховного Суду України;

ü Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

ü Кабінета Міністрів України;

ü іншими органами державної влади;

ü Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

ü Органами місцевого самоврядування.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією України процедуру їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність од дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

Конституційний Суд України не має повноважень розглядати питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. складається з 4 розділів, 18 глав (100 статей, 9 прикінцевих і перехідних положень).

Розділ І Основи конституційного судоустрою. – Містить глави:

1. Загальні положення;

2. Повноваження Конституційного Суду України;

3. Судді Конституційного Суду України;

4. Гарантії діяльності суддів Конституційного Суду України;

5. Організація та діяльність Конституційного Суду України.

Розділ II. Конституційне провадження. - Складається з глав:

6. Звернення до Конституційного Суду України;

7. Провадження в справах у Конституційному Суді України;

8. Рішення і висновки Конституційного Суду України.

Розділ ІІІ. Особливості конституційного провадження. - Об'єднує глави:

9. Провадження у справах, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону;

10. Особливості провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

11. Особливості провадження у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим;

12. Особливості провадження у справах щодо відповідності положень чинних правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону, конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина;

13. Особливості провадження у справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина;

14. Провадження у справах, передбачених пунктом 2 статті 13 цього Закону;

15. Провадження у справах, передбачених пунктом 3 статті 13 цього Закону;

16. Провадження у справах, передбачених пунктом 4 статті 13 цього Закону;

17. Провадження у справах, передбачених пунктом 5 статті 13 цього Закону;

18. Провадження у справах, передбачених пунктом 6 статті 13 цього Закону.

Розділ IV. Прикінцеві та перехідні положення. – Містить 9 пунктів, у яких визначається час набуття даним Законом чинності, уточнюється юрисдикція Конституційного Суду України, регламентуються питання організаційного та матеріального забезпечення його діяльності.

4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України

Цивільне судочинство - порядок розгляду справ із спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.

Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, у яких громадянин перебуває з державним органом або посадовою особою, можуть бути пов'язані зі скаргами: на неправильності у списках виборців та списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень; на неправомірні дії службових осіб, які зачіпають права громадян, віднесені законом до компетенції суду, та з іншими випадками порушення прав громадян у даній сфері суспільних відносин.

Справи окремого провадження пов'язані з захистом не суб'єктивних прав, а інтересів, що охороняються законом. У порядку окремого провадження розглядаються справи: про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим; про усиновлення дітей, які проживають на території України; про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; про оскарження нотаріальних дій або відмову у вчиненні їх.

Цивільне судочинство здійснюється в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 р. Цивільно-процесуальний кодекс України складається з 11 розділів, 25 глав (419 статей).

Розділ І. Загальні положення. - В цьому розділі визначаються загальні засади цивільного судочинства, склад суду, підвідомчість цивільних справ, види доказів у справі та ін. (9 глав 94 статей)

Розділ II. Наказове провадження(ст. 95-106)

Розділ ІІІ. Позовне провадження (8 глав, ст. 107-233).

Розділ IV. Окреме провадження (12 глав, ст. 234-290).

Розділ V. Перегляд судових рішень (4глав, ст. 291-366).

Розділ VІ. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (ст. 367-382).

Розділ VІI. Судовий контроль за виконанням судових рішень (ст. 383-389).

Розділ VІIІ. Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні (2 глав, ст. 390-401).

Розділ ІХ. Відновлення втраченого судового провадження (ст. 402-409).

Розділ Х. Провадження у справах за участю іноземних осіб (ст. 410-419).

Розділ ХІ. Прикінцеві та перехідні положення.

5. Розгляд господарських спорів в Україні. Господарський процесуальний кодекс України

Згідно з Конституцією України правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарським судом. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Статус і система господарських судів визначається Законом України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р..

Господарськи суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають:

Ø місцеві господарські суди:

v господарський суд Автономної Республіки Крим;

v господарські суди областей;

v господарські суди міст Києва та Севастополя;

Ø апеляційні господарські суди;

Ø Вищий Господарський суд України.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду також мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження. Справи про банкрутство розглядаються з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року. Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

Ø підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

Ø державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

Ø прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби чи державної контрольно-ревізійної служби. Господарським судам підвідомчі справи:

· у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів із підстав, зазначених у законодавстві;

· про банкрутство;

· за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Господарські суди не розглядають справи зі спорів, що виникають за погодження стандартів і технічних умов; про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці піни й тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; з інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

Господарський суд Автономної Республіки Кримгосподарські суди областей, міст Києва та Севастополя розглядають усі підвідомчі господарським судам справи, крім тих, що підсудні Вищому Господарському суді.

Вищий Господарський суд розглядає справи у спорах:

ü де однією зі сторін є вищий чи центральний орган виконавчої влади. Національний банк України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради чи обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

ü матеріали яких містять державну таємницю;

ü що прямо віднесені до його підсудності законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Вищий Господарський суд може в межах підвідомчості справ господарським судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу. Судочинство в господарських справах здійснюється в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України від 6 листопада 1991 р. Кодекс містить 15 розділів (129 статті):

Розділ І. Загальні положення. – Ними визначаються порядок порушення справ в господарському суді, форма та інші загальні засади судового процесу.

Розділ II. Досудове врегулювання господарських спорів. – Регламентуються порядок досудового врегулювання господарських спорів, пред'явлення претензій і строки їх розгляду, особливості порядку доарбітражного врегулювання окремих видів господарських спорів.

Розділ III. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ. – Зазначаються категорії господарських спорів, що їх мають розглядати окремі ланки системи господарських судів України.

Розділ IV. Учасники судового процесу. – Окреслюється коло учасників судового процесу. Визначено роль в судовому процесі, права та обов'язки арбітра, сторін, третіх осіб, прокурора, інших осіб, які беруть у ньому участь.

Розділ V. Докази. – Розкриваються поняття, вид й і правила оцінки доказів.

Розділ V-1. Запобіжні засоби.

Розділ VI. Судові витрати. – Визначається склад судових витрат, розподіл їх між сторонами.

Розділ VII. Процесуальні строки. – Регулюється порядок установлення, обчислення, зупинення й закінчення процесуальних строків, а також їх відновлення і продовження.

Розділ VIII. Подання позову. – Встановлюються форма і зміст позовної заяви, правила визначення ціни позову, перелік документів, що додаються до позовної заяви, процедури об'єднання позовних вимог, подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову.

Розділ IX. Порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції. – Регламентуються порядок прийняття позовної заяви та підстави для відмови в її прийнятті, дії судді щодо порушення провадження у справі та підготовці її до розгляду.

Розділ X. Забезпечення позову. – Визначаються підстави, заходи та умови скасування забезпечення позову.

Розділ XI. Вирішення господарських спорів у першій інстанції. – Регламентуються процесуальні питання розгляду й вирішення господарських спорів (строки, склад суду, порядок ведення засідання та винесення рішення у справі).

Розділ XII. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку. – Визначається порядок перевірки рішень, постанов, ухвал господарських судів вищими судовими інстанціями.

Розділ XII-1. Перегляд судових рішень в касаційному порядку.

Розділ XII-2. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Розділ XIII. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. – Вказуються підстави, строки і процедура такого перегляду.

Розділ XIV. Виконання рішення, ухвали, постанови. – Визначається порядок набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили, зміст і порядок виконання наказу арбітражного суду, процедура відстрочення чи розстрочення виконання зазначених документів, повороту виконання рішення, постанови.

Розділ XV. Провадження у справах за участю іноземних суб’єктів господарювання.

6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України

Кримінальне судочинство - це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також із вирішення суддею питань, пов'язаних із виконанням вироку.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону, щоби кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності, а жодного невинного не було покарано.

Кримінальне судочинство має такі стадії:

ü порушення кримінальної справи;

ü попереднє розслідування;

ü віддання обвинуваченого до суду;

ü судовий розгляд;

ü касаційне провадження;

ü виконання вироку;

ü провадження в порядку нагляду;

ü відновлення справи за нововиявленими обставинами.

Всі ці стадії тісно пов'язані та складають єдину систему кримінального судочинства, або кримінального процесу. Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. Кодекс складається з 8 розділів, 36 глав (понад 450 статей з урахуванням статей, додатково включених до першої його редакції).

Кримінально-процесуальний кодекс України містить такі розділи та глави:

Дата добавления: 2014-01-07