Структура системи соціологічного знання

Резюме: Соціологія як наука про суспільство

1. Термін "соціологія" походить від латинського слова sосіеtаs (суспільство) та грецького 1оgоs (слово, вчення). Уперше цей термін запровадив у науко­вий обіг французький учений Огюст Конт наприкінці 30-х років XIX ст.

2. Соціологія є науковим знанням про суспільство. Це означає, що вона використовує наукові способи вивчення дійсності, а також принципи, методи й засоби, розроблювані у процесі еволюції наукового знання, становлення й розвитку різних природничих та суспільних наук.

3. Соціологія відрізняється від інших наук про людину і суспільство сво­їм специфічним кутом зору, який визначає її предметну сферу. Сут­ність соціологічного підходу полягає в тому, що соціологія співвідно­сить досліджувані суспільні явища зі станом суспільства загалом, а також розглядає місце кожного конкретного явища в системі суспіль­них відносин і людських взаємодій.

4. Багатоманітні дефініції соціології зводяться до того, що соціологія визнача­ється як наука про закономірності становлення, розвитку і функціону­вання соціальних спільнот, про ті соціальні відносини і соціальні процеси, що виникають у процесі взаємодії великих соціальних груп у суспільстві.

5. Об'єктом соціологічного пізнання є соціальна реальність, тобто повсякденне життя суспільства.

6. Предметом соціології є різноманітні дії, зв'язки, відносини, явища й процеси, що відбуваються в суспільстві, а також закономірності виник­нення й функціонування соціальної реальності або навколишнього со­ціального життя. Визначальною властивістю предмета соціології є те, що він являє собою усю сукупність дій, зв'язків, відносин, явищ і про­цесів у суспільстві, що мають назву соціальних.

7. Функції соціології зумовлюють основні її обов'язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Найголовнішими функ­ціями соціології є пізнавальна, практична, теоретична, описова, інформаційна, прогностична, гуманістична, ідеологічна й управлінська.

2.1. Визначення структури соціологічного знання

Система соціологічного знання має складну структурну будову. Виокремлюють дві предметні зони: мікро- і макрорівень. Предметом мікросоціології є індивіди, мотиви та акти поведінки, той зміст, що його люди вкладають у взаємодію, тобто все те, що, у свою чергу, створює і змінює суспільство. Макросоціологія зосереджує увагу на типових прикладах поведінки, що є ключем до розу­міння суспільства в цілому. Це структури, які включають сім'ю, релігію, політичний, економічний устрій суспільства тощо.

З іншого боку, складність структури соціологічного знання зумовлена особливостями виникнення та розвитку соціології як науки. Адже виник­ла вона в результаті конкретизації соціальної філософії, спеціалізації та кооперації суспільних наук і розвитку емпіричних соціальних досліджень. Тому виділяють два основних напрями соціологічного знання:

теоретичний = загальносоціологічні теорії;

емпіричний = конкретно-соціологічні дослідження.

Теоретичний напрям, що базувався на соціальній філософії, утворився як рівень загальносоціологічних теорій. На цьому рівні досліджуються проблеми соціально-філософського осмислення найзагальніших питань розвитку і функціонування суспільства загалом та місця в ньому людини, а також гносеологічні проблеми соціології, питання побу­дови соціальних структур та моделей соціальних спільнот і процесів тощо.

Теоретичну соціологію становлять різноманітні концепції, що розглядають усю сферу соціального життя суспільства як соціальну систему, со­ціальні спільноти, соціальні відносини, процеси, інститути, що дають їм свої інтерпретації. Соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагування причинні зв'язки в розвиткові соціальних явищ, описує соціальні взаємозв'язки в загальному вигляді.

Емпіричний напрям — це конкретно-соціологічні дослідження, які є інструментом встановлення і узагальнення соціальних фактів за допомогою прямої або опосередкованої реєстрації здійснених подій, характерних для соціальних явищ, об'єктів і процесів. Предметом аналізу тут виступають події, вчинки, характеристики поведінки людей, соціаль­них груп, тобто відображення соціальної реальності у свідомості людей.

Шляхом зміни й опису окремих фрагментів реальної дійсності в яко­мусь чітко визначеному просторово-часовому інтервалі з'являється можли­вість одержати обґрунтовані знання — соціальні факти. Такими фактами можуть бути поведінка індивідів або соціальних груп і спільнот; продукти людської діяльності; ціннісні орієнтації, потреби, інтереси людей; вербальні дії (судження, думки, оцінки). За допомогою певного набору методів емпі­ричних досліджень (опитувань, спостережень, вивчення документів, експериментів) на цьому рівні ведеться збір первинної соціологічної інформа­ції, а саме: численних фактів, відомостей, думок членів соціальних груп, особистісних даних тощо.

Конкретно-соціологічне (емпіричне) до­слідження є не просто збиранням якихось соціальних фактів, що підтверджують (або спростовують) ті чи інші теоретичні гіпотези. Це спеціальні наукові процедури, які дають можливість здійснювати наукову реєстрацію та узагальнення соціальних фактів і які в результаті й становитимугь базу подальших теоретичних досліджень, обґрунтованих пропози­цій, рекомендацій і прогнозів, правильність яких перевіряється практикою.

Отже, загальносоціологічні теорії та конкре­тно-соціологічні (емпіричні) дослідження мають бути нерозривно пов'я­зані між собою. Без забезпечення такого зв'язку теоретизування, не під­кріплене знанням конкретних фактів реальної соціальної дійсності, стає беззмістовним і нежиттєздатним. Водночас емпіричні дослідження, які не спираються на загальнотеоретичні висновки, не пояснюють природу більшості соціальних явищ і процесів, що відбуваються у суспільстві.

2.2. Соціологічні теорії середнього рівня

Сорокін ---- Теоретична соціологія Мертон ----- Загальносоціологічні теорії

Емпірична соціологія Теорії середнього рівня

Емпірична соціологія

У моделі П.Сорокіна соціологія має два рівні: теоретична соціологія, що розробляє понятійно-категоріальний апарат для вивчення суспільства, та емпірична соціологія, що досліджує окремі явища та факти суспільного життя.

Американський соціолог Р.Мертон ще в 50-х роках XX ст. розробив інший підхід, що полягав у формуванні ще одного рівня соціологічного знання — теорій середнього рівня - він займав проміжне положення між фундаментальними загальносоціологічними теоріями та емпіричним узагальненням соціологічної інформації.

На думку Р. Мертона, теорії середнього рівня — "це теорії, що містяться в проміжному просторі між окремими, але теж необхідними робочими гіпотезами, які в значній кількості з'являються в процесі повсякденних досліджень, та систематичними спробами створити єдину загальну теорію, яка пояснюватиме всі спостережувані типи соціаль­ної поведінки, соціальних організацій і соціальних змін".

На такі теорії середнього рівня покладається узагальнення і структурування емпіричних даних у межах окремих сфер соціологічного знання, таких, як вивчення політики, конфліктів, сім'ї, освіти та ін. (У вітчизняній соціології теорії середнього рівня називають ще спеціальними соціологі­чними теоріями або галузевими соціологічними теоріями.)

З появою соціологічних теорій середнього рівня сучасна система соціологічного знання набула більш упорядкованої трирівневої структури.

Дата добавления: 2014-01-07