Зовнішньоекономічні договори та їх види

5.1 Загальні положення

5.2 Основні вимоги до форми зовнішньоекономічних договорів

5.3 Класифікація зовнішньоекономічних договорів

5.3.1 Договори купівлі-продажу

5.3.2 Договори зустрічної торгівлі

5.3.3 Договори на виконання та надання послуг

5.3.4 Орендні договори

5.3.5 Договори на спільну інвестиційну діяльність

5.3.6 Торгово-посередницькі договори

5.1 Загальні положення

Розвиток економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі потребує запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Законодавчим підґрунтям такого регулювання є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ, яким визначаються основні вимоги до її здійснення, в тому числі й ті, що стосуються ведення, контролю та використання договорів (контрактів), як форми правової реалізації зовнішньоекономічних відносин.

Так, ст. 1 цього Закону встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (суб'єктів ЗЕД) та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Як правило, у випадках, що не передбачають обмежень, заборон чи застережень, встановлених законами або міжнародними договорами України:

— такий договір (контракт) укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі;

— повноваження представника може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, а дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта ЗЕД суб'єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта ЗЕД;

— для підписання договору (контракту) не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації;

— при складанні договору (контракту) суб'єкти ЗЕД мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій.

Якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) не відповідає вимогам законів або міжнародних договорів України, його може бути визнано недійсним у судовому порядку.

5.2 Основні вимоги до форми зовнішньоекономічних договорів

До умов, які обов'язково повинні бути передбачені в договорі (контракті) та становлять основу додержання його форми, належать:

— назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

— преамбула, в якій зазначається повне найменування сторін договору (контракту), а також найменування документів, якими вони керуються (установчі документи тощо);

— предмет договору (контракту), в якому визначається який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. За потреби більш детальної характеристики або номенклатури товарів її зазначення допускається у додатку (специфікації), який є невід'ємною частиною договору (контракту);

— кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг) передбачають визначення загальної кількості та одиниць вимірювання товару та його якісні характеристики, а при виконання робіт (надання послуг) – конкретні їх обсяги та термін виконання;

— базисні умови постачання товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг) передбачають визначення виду транспорту та обов'язків сторін щодо постачання товару відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, а також конкретний строк його постачання (умови та строки виконаних робіт (послуг);

— ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці вимірювання товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), а також валюта контракту. При постачаннях товарів різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки та можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору;

— умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань;

— умови приймання-здавання товару (робіт, послуг) визначають строки та місце фактичного передання товару, перелік товаросупровідних документів, у тому числі тих, що засвідчують якість товару;

— упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та ін.), а за необхідності також умови її повернення.

— форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про випадки, при яких умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торговельно-промисловою палатою відповідної країни.

— санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок і терміни застосування, а також чіткі розміри штрафних санкцій і відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

— урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом.

— місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передання технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

5.3 Класифікація зовнішньоекономічних договорів

Класифікацію зовнішньоекономічних договорів можна здійснити за різними критеріями залежно від цілей, які при цьому ставляться. Наприклад, за кількістю сторін, які беруть участь при укладанні договору (одно- та багатосторонні договори). Також залежно від послідовності досягнення цілей договори можна поділити на попередні та основні. За попереднім договором (як правило, протоколом про намір) сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому основний договір. Договори можуть бути безстроковими та з визначеним терміном дії.

Залежно від наслідків укладання зовнішньоекономічні договори можна поділити на такі групи, за видами зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти ЗЕД відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність":

— договори про передання майна у власність (експорт та імпорт товарів, товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності та ін.);

— договори про передачу майна у тимчасове користування (орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності – лізинг, рейтинг тощо);

— договори про надання послуг та виконання робіт (надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, зокрема: виробничих, транспортно- експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання зазначених вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності та ін.);

— договори про сумісну діяльність (інвестиційні угоди, угоди про співробітництво та ін.);

— посередницькі договори (відповідно до зовнішньоекономічних операцій, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.);

— інші види договорів відповідно до зовнішньоекономічної діяльності, не забороненої прямо і у виключній формі законами України.

5.3.1 Договори купівлі-продажу

Договори купівлі-продажу становлять більшість договорів у зовнішній торгівлі. За цим договором продавець зобов'язується поставити товар, надати документи, що стосуються товару, та передати право власності на нього відповідно до умов зовнішньоекономічного договору, а покупець – сплатити вартість товару та прийняти постачання товару відповідно до вимог контракту.

У контракті купівлі-продажу неодмінною умовою є перехід права власності на товар від продавця (експортера) до покупця (імпортера). У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від всіх інших договорів.

Регулювання укладання контракту купівлі-продажу, тих прав і обов'язків продавця і покупця, що виникають з такого договору» уніфіковано в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.) (документ А/CONF.97/18, Аппех І), яка є першою універсальною конвенцією норм національних законодавств, що регулюють укладання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів. Норми Конвенції застосовуються до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, підприємства яких знаходяться в різних державах.

5.3.2 Договори зустрічної торгівлі

Зустрічна торгівля – сукупність комерційних угод, які передбачають поряд із закупівлею товарів зустрічне постачання певних товарів для досягнення балансу експортно-імпортних операцій.

У міжнародній практиці зустрічна торгівля застосовується у таких формах:

— бартерні (товарообмінні) угоди;

— зустрічна закупівля;

— зворотна закупівля;

— компенсаційне узгодження.

Бартерна (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним контрагентом, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, неопосередкований рухом коштів.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют (євро, долар США, фунт стерлінгів тощо).

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій, строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у обсягом 0,3 % вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором.

Угода зустрічної закупівлі передбачає, що продавець-експортер, крім продажу визначених договором товарів покупцеві, зобов'язується придбати визначену кількість товарів, що виробляються в країні покупця.

Угода зворотної закупівлі використовується, зазвичай, у сферах розробки корисних копалин, будівництва підприємств. При цьому вартість робіт, виконаних однією стороною контракту, компенсується частково або повністю постачаннями видобутих корисних копалин, чи продукцією, що виробляється на збудованому підприємстві.

Компенсаційне узгодження — це угода, за якою експортер зобов'язується включити у перелік товарів сировину, компоненти або напівфабрикати для виконання обумовлених послуг у цій країні згідно з зовнішньоекономічною угодою.

5.3.3 Договори на виконання та надання послуг

За договором на виконання робіт одна сторона зобов' язується виконати на свій ризик певну роботу за замовленням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. До таких договорів належать договори підряду, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на переробку давальницької сировини тощо.

Зовнішньоекономічні угоди з переробки давальницької сировини. Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – це операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу зі зміною коду по УКТЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

Отже, предметом контракту з переробки давальницької сировини є надання послуг однією з сторін контракту з виробництва готової продукції з сировини, наданої іншою стороною. При цьому в контракті з переробки давальницької сировини зазначається точне найменування (марка, сорт, назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Обов'язковою умовою є надання митному органу технологічної схеми переробки давальницької сировини, кількісних показників сировини на кожному з етапів переробки, з обґрунтуванням технологічних витрат сировини, втрати виконавця на кожному етапі переробки. Ці умови визначаються у додатку до контракту.

У контракті про переробку давальницької сировини повинна бути зазначена орієнтовна вартість контракту та, крім того, заставна вартість давальницької сировини, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

5.3.4 Орендні договори

Договорами на оренду оформлюються відносини майнового найму, за якими орендодавець однієї країни передає орендарю з іншої країни майно в тимчасове користування за узгоджену плату.

У міжнародній практиці застосовуються угоди:

— рейтинг – короткотермінової оренди;

— хайринг – середньотермінової оренди;

— лізинг – довготермінової оренди.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

— лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності (у тому числі банківська або небанківська фінансова установа), який дає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

— лізингоотримувач – суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

— продавець лізингового майна – суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Є такі види лізингу:

1) фінансовий – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший, ніж той, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

2) оперативний – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший, ніж той, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Є такі форми лізингу:

— зворотний – це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг;

— пайовий – здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи своїкошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна;

— міжнародний – це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

5.3.5 Договори на спільну інвестиційну діяльність

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями є: кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст ма- теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Різновидом інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу (випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, прогресивні міжгалузеві структурні зрушення та ін.).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

При іноземному інвестуванні реалізацію угоди про інвестування може бути здійснено у формі спільних підприємств.

У випадках проведення міжнародних виставок або ярмарків, спортивних, наукових, культурно-освітніх та подібних заходів замість зовнішньоекономічного договору (контракту) може використовуватися запрошення від організатора виставки щодо участі в міжнародній виставці, разом із зобов'язанням не реалізувати товари без дозволу митниці і відповідного митного оформлення. Після закінчення виставки (ярмарку тощо) власник зобов'язаний вивезти товари за межі митної території України або заявити їх у встановлений термін у відповідний митний режим.

5.3.6 Торгово-посередницькі договори

До торгово-посередницьких договорів належать угоди, що опосередковують юридичні послуги з проведення зовнішньоекономічних операцій. Основним критерієм віднесення комерційної операції до посередницької є відсутність переходу до посередника права власності на товар.

Посередницькі операції регулюються нормами торговельного і цивільного права. Цивільний кодекс України передбачає два види представництва:

— доручення, оформлене договором доручення;

— комісія, оформлена договором комісії.

Співпрацюючи із закордонним посередником, українські підприємства використовують такі види договорів:

— консигнаційні;

— агентські;

— дилерські;

— дистриб'юторські;

— про франшизу;

— про факторинг та ін.

Зовнішньоторговельні угоди за договорами доручення та комісії (консигнації). При укладенні зовнішньоторговельних угод за участю українських посередників слід мати на увазі, що цивільне законодавство України передбачає можливість реалізації таких угод із використанням посередницьких послуг на основі договорів доручення та договорів комісії.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони певні юридичні дії (зокрема, укласти зовнішньоекономічну угоду).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Тобто контракт з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються чи експортуються за цим контрактом, до нього не переходить.

Договір консигнації є різновидом договору комісії.

Консигнаційні угоди передбачають постачання консигнантом товарів на консигнаційний склад агента (консигнатора) (в Україні – це митний ліцензійний склад) для їх подальшої реалізації на ринку консигнатора за визначений час. До моменту реалізації право власності на товар залишається за консигнантом.

Агентська угода — один із різновидів посередницьких договорів. За агентською угодою, власник товару (принципал) уповноважує посередника (агента) представляти принципала або діяти від його імені у відносинах з третіми особами. За агентської угоди зовнішньоекономічний договір може укладатись як від імені принципала, так і від імені агента, залежно від умов агентського договору.

На сьогодні набули поширення дилерські та дистриб'ютор- ські угоди. На відміну від звичайного договору купівлі-продажу, вказані угоди повинні відповідати таким вимогам:

— укладаються виключно з компанією-виробником товарів або фірмою, уповноваженою компанією-виробником укладати такі угоди від її (компанії-виробника) імені (повноваження такої фірми мають бути підтверджені листом компанії-виробника);

— у них оговорюються умови продажу товарів компанією- виробником та умови їхньої реалізації на території України, у тому числі порядок гарантійного й подальшого сервісного обслуговування, права, обов'язки, відповідальність сторін, термін дії угоди.

Контрольні питання

1. Дайте визначення зовнішньоекономічного договору (контракту).

2. Визначте умови, які обов'язково повинні бути передбачені в договорі (контракті) та становлять основу додержання його форми.

3. Перелічіть обов'язкові умови, які мають бути передбачені у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

4. Що таке бартерна операція?

5. Які відмінності існують між договором доручення та договором комісії?

6. Назвіть види лізингу.

7. Російське підприємство "Лада" постачає на митний ліцензійний склад українського підприємства "Авто" легкові автомобілі з метою їх подальшої реалізації на ринку України протягом 1 року. Якому виду угоди відповідає ця операція?

Лекція № 6

Дата добавления: 2014-01-07