Адміністративна відповідальність іншої категорії мігрантів за порушення загальнообов’язкових правил у сфері міграційного процесу

Порядок притягнення до відповідальності іноземців, юридичних і фізичних осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення законодавства України регламентований пунктами 34 – 53 Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Зокрема, вказано на те, що відповідальність іноземців та осіб без громадянства, відповідно до розділу ІІІ статті 23 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Юридичні і фізичні особи в Україні не мають права приймати та надавати послуги іноземцям, які незаконно в'їхали в Україну, втратили підстави для подальшого перебування в Україні або пред'явили документи, оформлені з порушенням Правил. Надання стороною, що приймає, іноземцям житла, роботи, транспортних засобів чи інших послуг не допускається, якщо це тягне за собою порушення Правил. Порушення Правил юридичними та фізичними особами, зобов'язаними дотримувати їх вимог, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

Юридичний склад адміністративних проступків, суб’єктами яких є іноземці, міститься у ст.203 «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України. Під порушенням правил мається на увазі: проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами, або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачена законодавством України, або недодержання встановленого порядку реєстрації, або пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, порушення правил транзитного проїзду через територію України.

Однією з підстав визнання дії як порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України є недодержання встановленого порядку реєстрації.

Санкція - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ч.1 ст.204-1 КУпАП «Порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів». Суб’єктами є іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживанн. Санкція - штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ст.32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. передбачено, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. Тобто на іноземців по питаннях відповідальності поширюється національний режим.

Разом з тим, викладені у Законі України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” положення “не зачіпають встановлених законодавством України і міжнародними договорами України привілеїв та імунітетів, які надаються співробітникам дипломатичних представництв та працівників консульських установ іноземних держав в Україні, а також іншим особам”. Ці привілеї та імунітети встановлені нормами міжнародного права: Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, Конвенцією про привілеї та імунітети Організації Об’єднаних Націй від 13 лютого 1946 року, а також іншими актами: Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого відповідним Указом Президента України, міждержавними договорами і застосовуються на принципах взаємності.

Так, положення щодо скорочення терміну тимчасового перебування на території України відповідно до ст.24 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” не поширюється на:

Ø глав держав і урядів зарубіжних країн, членів парламентських та урядових делегацій, технічний персонал, який обслуговує ці делегації (осіб) і членів їхніх сімей, які прибули в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України, Верховної Ради чи Уряду Автономної Республіки Крим, міністерств (відомств) України;

Ø глав іноземних дипломатичних представництв і консульських установ, членів дипломатичного персоналу, консульських посадових осіб, адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв і консульських установ, працівників апарату військових аташе і торговельних представництв та їхніх дружин (чоловіків), дітей, батьків, які перебувають на утриманні зазначених осіб, а також гостей членів дипломатичного персоналу та консульських посадових осіб, якщо ці гості проживають у їхніх резиденціях чи на території зазначених представництв або установ;

Ø співробітників відомств закордонних справ зарубіжних країн, які прибули в Україну у службових справах і мають дипломатичний чи службовий паспорт, та членів їхніх сімей;

Ø тих посадових осіб міжнародних організацій, що прибувають в Україну у службових справах, співробітників представництв цих організацій в Україні, а також співробітників представництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-квартиру в Україні і відповідно до статутних документів цих організацій чи відповідних міжнародних угод користуються дипломатичними привілеями та імунітетом, а також членів їхніх сімей;

Ø іноземних кореспондентів і журналістів, акредитованих при прес-центрі Міністерства закордонних справ, і членів їхніх сімей.

Відповідно ст.221 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.204-1, розглядають судді районних (міських) судів. Ч.2 ст.204-1 вказує на те, що чинність її не поширюється на випадки повернення в Україну громадян України, які незаконно перетнули державний кордон України.

Відповідно ст.222-1 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, пов’язані із порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України (ст.202) розглядають Прикордонна служба України. Від їхнього імені розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право:

Ø командири військових частин, які охороняють державний кордон України, та їх заступники;

Ø командири військових підрозділів, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України, та їх заступники.

Ст.24 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство” передбачає можливість скорочення терміну тимчасового перебування в Україні у випадку, якщо в іноземця немає підстав для тимчасового проживання на території України, або відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.До законних підстав перебування на території України Законом віднесено наступні:- працевлаштування і отримання посвідки на тимчасове проживання, - участь у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання перебувають на території України,- проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання,- участь у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, - робота у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, - робота у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, - провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, - робота кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, - навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання.

Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймається територіальним органом ДМС України або СБУ.

Ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» закріплює порядок добровільного повернення іноземців та осіб без громадянства. Підстави добровільного повернення іноземці та особи без громадянства: - відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,- втрата або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і не використання права на оскарження таких рішень, - відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використали права на його оскарження до суду, - отримання рішення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, При наявності вище зазначеного особи повинні добровільно повернутися в країну походження або третю країну в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Україні. Міжнародні організації можуть сприяти добровільному поверненню осіб у зв'язку з відсутністю у них коштів або втратою паспортного документа. Територіальний орган ДМС України приймає рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, за їх заявою. У разі прийняття рішення про добровільне повернення іноземцю та особі без громадянства, видається довідка про особу, яка добровільно повертається. Зазначена довідка є підставою для тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України на строк до завершення процедури добровільного повернення. У разі завершення процедури добровільного повернення така довідка вилучається або визнається недійсною. Строк здійснення процедури добровільного повернення не повинен перевищувати 60 днів. Ст. 26. Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» закріплює порядок примусового повернення іноземців та осіб без громадянства. Умови за наявності яких іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну:- якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства - суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, - необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Рішення приймає ДМС України, органи Служби безпеки України або органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. Строк протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та ДМС Адміністрацією державної прикордонної служби України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв. З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи територіального органу
ДМС України можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні. Категорії осіб до яких не застосовується примусове повернення:- іноземці та особи без громадянства, які не досягли 18-річного віку, - до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Ст 27. Видача іноземців та осіб без громадянства. Особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні і вчинила злочин поза межами України, не може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання вироку суду. Питання стосовно видачі іноземців, які перебувають в Україні і вчинили злочин поза межами України, регулюється законодавчими актами України та міжнародними договорами України про реадмісію. Положення не застосовуються до осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" Передача іноземців та осіб без громадянства для відбування покарання можливо, якщо це передбачено міжнародними договорами України і за умови, якщо іноземці вчинили злочини на території України і засуджені за них відповідно до законодавчих актів України, можуть бути передані для відбування покарання тим державам, громадянами яких вони є. Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Державні органи, які здійснюють захід адміністративного примусу: - ДМС України, - Орган охорони державного кордону ( стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України ) - СБУ.Підстава примусового видворення іноземців та осіб без громадянства – винесена за їх позовом постанова адміністративного суду про примусове видворення з України іноземця та особи без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. ДМС України, орган охорони державного кордону з повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк необхідний для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців. Рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується територіальним органом ДМС України, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або ДМС здійснюються
супровід такого іноземця або особи без громадянства. За зверненням органу Служби безпеки України, інформують про виконання рішення про примусове видворення. Державні органи забезпечують проведення дактилоскопії іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, а в разі потреби взяття інших біометричних даних відповідно до закону. Заборона щодо примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства. - до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; - де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; - де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Порядок відшкодування витрат, пов'язаних із примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства. Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені особи не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, за рішенням суду в установленому законом порядку відшкодовують витрати, завдані державі внаслідок видворення зазначених іноземців та осіб без громадянства. До кошторису витрат включається вартість: проїзних квитків для іноземця та особи без громадянства та осіб, які його супроводжують; послуги з утримання іноземця та особи без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні; послуг з ідентифікації особи; послуг з оформлення документів та вчинення інших дій, пов'язаних із примусовим видворенням. Облік витрат, пов'язаних із примусовим видворенням, ведуть територіальні органи ДМС України, органи охорони державного кордону, про що у двох примірниках складається акт за встановленою формою відповідно Міністерством внутрішніх справ України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Іноземець та особа без громадянства сповіщається під розписку про загальну суму витрат, пов'язаних із примусовим видворенням, обчислену в цінах на день розрахунку з ним. У разі відмови іноземця та особи без громадянства підтвердити пред'явлену йому для відшкодування суму витрат в акті робиться відповідна відмітка із зазначенням причини відмови. У разі відмови іноземця або особи без громадянства відшкодувати витрати, необхідні для виконання рішення про його примусове видворення за межі України, відповідні кошти можуть бути стягнуті з нього в судовому порядку. Якщо в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого було прийнято рішення суду про примусове видворення, виявлено готівку, вона вилучається за актом та використовується забезпечення виконання рішення про примусове видворення згідно з кошторисом витрат. У разі відмови приймаючої сторони, яка запрошувала іноземців та осіб без громадянства в Україну, відшкодувати витрати, пов'язані з примусовим видворенням таких іноземців та осіб без громадянства, відповідні кошти можуть бути з них стягнені в судовому порядку.

4. Адміністративно-правовий статус міліції міграційного контролю, (суб’єкт притягнення до адміністративної відповідальності)

Адміністративно-правовий статус міліції міграційного контролю залежить від того, яке місце зазначений підрозділ посідає у структурі органів державної влади. Уточнимо, що міліція міграційного контролю - це складова частина МВС України, яка відіграє провідну роль у загальнодержавній системі протидії нелегальній міграції, притягненні до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

Необхідно звернути увагу на особливості, що притаманні адміністративно-правовому статусу міліції міграційного контролю України. Перша особливість, подвійна підпорядкованість, тобто Управління міліції міграційного контролю (далі – Управління) – керівний підрозділ, який функціонує в системі МВС України, підпорядкований Державній міграційній службі України, підзвітний та підконтрольний Міністрові внутрішніх справ України. Друга особливість, подвійна погодженість, сутність якої полягає у призначенні (звільненні) на (з) посаду(и) начальника Управління, у затвердженні структури та штату Управління Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Головою Державної міграційної служби України. Третя особливість – це нормативно-правове регулювання діяльності, що визначає цільове призначення зазначеного підрозділу у здійсненні правозахисної та контрольної діяльності, сферу компетенції, механізм реалізації повноважень. Центральне місце у цьому аспекті належить Закону України «Про міліцію», а серед підзаконних нормативних актів – наказам МВС і ДМС України.

Вище сказаним особливості не обмежуються, звертаючись до сторінок юридичної літератури, з’ясовуємо, що складовими елементами правового статусу органу держави є: 1) цільовий блок; компетенція; 2) організаційний блок елементів; 3) відповідальність. При цьому до цільового блоку вченими зараховуються такі категорії, як «мета», «завдання», «функції».

Підтримуючи позицію науковців, і переслідуючи мету – з’ясування особливостей адміністративно-правового статусу міліції міграційного контролю, вважаємо доцільним дослідити складові лише цільового блоку, а організаційний блок і відповідальність залишити на більш докладне вивчення у подальших наукових працях.

Отже, метою діяльності підрозділу є забезпечення виконання покладених на міліцію міграційного контролю завдань з реалізації державної політики у сфері протидії нелегальній міграції, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

У процесі діяльності міліція міграційного контролю вирішує основні завдання:

– удосконалення нормативно-правової бази функціонування міліції міграційного контролю шляхом розробки нових нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до чинних;

– створення механізму взаємодії та координації діяльності міліції міграційного контролю з іншими правоохоронними органами держави, населенням щодо реалізації державної міграційної політики у сфері протидії нелегальній міграції, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство;

– створення ефективної системи реагування на злочини та інші правопорушення у сфері міграції;

– створення сучасної гнучкої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для міліції міграційного контролю, на базі вищих навчальних закладів МВС України;

– розширення участі міліції міграційного контролю України у міжнародному співробітництві з правоохоронними органами і спеціальними службами іноземних держав;

– формування позитивного іміджу міліції міграційного контролю шляхом підвищення довіри населення, забезпечення їх партнерських відносин і взаємодії;

– удосконалення наукового забезпечення діяльності міліції міграційного контролю;

– створення умов для постійного удосконалення систем інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності міліції міграційного контролю.

Відповідно до завдань призначення міліції міграційного контролю в механізмі держави найбільш повно відображають її функції, під якими розуміємо основні напрямки і види діяльності, визначені наказом МВС України яким затверджено Положення про Управління міліції міграційного контролю МВС України [1]. Окреслимо функції відповідно до Положення:

– контроль за дотриманням законодавства у сфері міграції, у тому числі громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протидії нелегальній міграції;

– застосування передбачених законом заходів щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– підготовка пропозицій про скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, їх примусового повернення, примусового видворення, а також заборони в’їзду в Україну;

– забезпечення охорони пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

– підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів та інших документів з питань, що належать до його компетенції, для подання в установленому порядку на розгляд відповідних органів;

– здійснення взаємодії з відповідними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;

– обмін статистичною та аналітичною інформацією, щодо якої законодавством не встановлено обмежень стосовно її створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення, з питань протидії нелегальній міграції;

– здійснення відповідно до закону заходів щодо запобігання протидії нелегальній міграції, іншим порушенням міграційного законодавства;

– забезпечення та здійснення контролю за додержанням державної таємниці у відповідних підрозділах;

– розгляд запитів і звернень громадян з питань, що належать до його компетенції;

– забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх проведенням у територіальних підрозділах.

Аналіз функцій надав можливість зробити висновок, що у вирішенні ключових питань, а саме, стосовно скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, їх примусового повернення, примусового видворення, а також, заборони в’їзду в Україну рішення приймає Державна міграційна служба України, а міліція лише подає пропозиції та виконує адміністративно-попереджувальні заходи до правопорушників, тобто діяльність міліції носить виключно виконавчий характер.

Наступним ключовим елементом адміністративно-правового статусу міліції міграційного контролю МВС України є компетенція.

В юридичній літературі стосовно розуміння правової природи компетенції не склалося єдиного розуміння. На нашу думку, більш обґрунтованою є позиція вчених, відповідно до якої компетенція органу включає в себе два елементи – по-перше, «предмети відання» (суспільні відносини), по-друге, «права та обов’язки» або «владні повноваження» органу.

Зазначимо, що іноді повноваження розглядаються, як забезпечена законом, орієнтуюча вимога конкретної поведінки та дій, звернена до фізичних та юридичних осіб. Реалізуючи кожну з покладених на міліцію міграційного контролю функцій, її працівники повинні діяти суворо в межах повноважень, передбачених законом.

За своїм змістом повноваження міліції міграційного контролю МВС України можуть бути поділені на дві основні групи: 1) повноваження у сфері протидії нелегальній міграції; 2) повноваження у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачу документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

До першої групи повноважень належать повноваження міліції міграційного контролю, які дають можливість попередити порушення законодавство України у сфері боротьби з незаконною міграцією. Серед таких повноважень можна назвати такі перевірки щодо додержання:

- роботодавцями вимог законодавства у сфері працевлаштування іноземців та осіб без громадянства;

- вищими навчальними закладами вимог законодавства у сфері прийому іноземців на навчання, відрахування з навчальних закладів;

- органами виконавчої влади вимог законодавства у сфері міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За результатами здійснюваних повноважень вносити узагальненні пропозиції щодо можливих варіантів удосконалення своєї діяльності.

До другої групи повноважень варто зарахувати право складати процесуальні документи та притягувати до адміністративної відповідальності всі категорії мігрантів (громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців) за скоєння адміністративних правопорушень у зазначеній сфері.Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено наступні склади правопорушень: проживання без паспорту (ст.197), умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності (ст.198), допущення проживання без паспорту (ст.199), прийняття на роботу без паспорта (ст.200), незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу (ст.201), порушення порядку працевлаштування, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст.204) [6].

Проводячи аналіз особливостей прав і обов’язків міліції міграційного контролю, зазначимо, що міліція міграційного контролю керується статтями 10, 11 Закону України «Про міліцію». Уточнюючи питання щодо прав міліції міграційного контролю, то Положення надає доповнення, стосовно таких прав, як отримання інформації від центральних і місцевих органів виконавчої влади, необхідної для виконання покладених на нього завдань. В цьому аспекті досить актуальними є пропозиції пов’язані з вирішенням питань нелегальної міграції шляхом створення Єдиного банку даних між міліцією міграційного контролю МВС України і Державною прикордонною службою з метою єдиного доступу до інформації про реєстрацію осіб, що перетнули на законних підставах у пунктах пропуску державний кордон України. Щодо питань підвищення ефективності діяльності міліції міграційного контролю пов’язане право користуватися відповідними інформаційними базами МВС України, державними, у тому числі урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами.

Вбачається досить актуальним, у питаннях обов’язків працівників міліції міграційного контролю, передбачити вимогу володіння іноземною мовою (в об’ємі достатньому для спілкування), що допоможе професійно здійснювати свої повноваження.

До адміністративно-правового статусу міліції міграційного контролю потрібно також зарахувати форми та принципи їх діяльності. На думку І.П. Голосніченка, форми адміністративної діяльності ОВС є однорідні за своїм характером та правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішній вираз, за допомогою яких забезпечуються охорона прав громадян, громадський порядок, безпека та здійснюється боротьба з правопорушеннями.

За способом вираження правозастосовні форми адміністративної діяльності (регулятивні і правоохоронні, внутрішні і зовнішні) підрозділяються на: письмові (індивідуальний акт-документ. Наприклад, складання протоколу про адміністративне правопорушення за «Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб’єктів господарської діяльності, що діють на території України, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання»; усні (накази, вказівки, розпорядження, команди й ін. Наприклад, здійснюються цільові операції «Готель», «Гуртожиток», «Мігрант», «Кордон», «Рубіж», «Іноземець» по інтенсивній перевірці дотримання іноземцями паспортно-візових вимог); конклюдентні (регулюючі жести працівників міліції міграційного контролю у визначених випадках, сигнали-свистки, застосування зброї для подання сигналу тривоги або виклику допомоги і т. ін.).

Принципи діяльності міліції міграційного контролю мають юридичне закріплення в законі України «Про міліцію» і носять загальний характер по відношенню до всіх підрозділів міліції. Отже, виходячи з викладеного, положень норм чинного законодавства, загальноприйнятих міжнародних норм і практики, до основних принципів діяльності міліції міграційного контролю варто віднести:

- принцип законності, який полягає у повному і неухильному дотриманні працівниками міліції міграційного контролю вимог чинного законодавства;

- забезпечення пріоритету прав і свобод людини та громадянина, поваги до гідності людини і виявлення до неї гуманного ставлення;

- принцип професіоналізму, який полягає у реалізації повноважень лише компетентними та висококваліфікованими працівниками;

- принцип виключної компетенції міліції міграційного контролю щодо здійснення міграційного контролю, який означає, що тільки міліція мають право здійснювати притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачу документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, їх повноваження та компетенція визначені відомчими нормативними актами;

- принцип гуманізму, який означає поважливе ставлення до людини її честі, гідності, недопущення їх приниження і повністю відповідає ст.3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя, здоров’я, честь і гідність визначаються найвищими соціальними цінностями;

- принцип справедливості, який характеризується рівністю застосованого міліцією міграційного контролю стягнення за порушення правил у сфері міграційних процесів із тяжкістю і шкідливістю допущеного правопорушення у сфері міграційних правовідносин;

- принцип незалежності у прийнятті рішень, який полягає у тому, що міліція міграційного контролю, реалізуючи свої повноваження щодо протидії нелегальній міграції, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, самостійно приймають рішення з цих питань, не визнаючи ніякого впливу з боку інших державних чи недержавних органів, їх посадових осіб;

- принцип взаємодії міліції міграційного контролю з іншими органами, підрозділами, установами, підприємствами та громадянами. Цей принцип полягає у тому, що міліція міграційного контролю при виконанні покладених на них завдань погоджують свої дії, в залежності від оперативної обстановки, з іншими підрозділами ОВС, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби, СБУ, а також з підприємствами, громадянами у порядку встановленому законодавством;

- принцип гласності і прозорості, який означає, що діяльність міліції міграційного контролю є відкритою, міліція міграційного контролю інформує громадськість про свою діяльність та її наслідки, міграційні правила, норми переміщення мігрантів через державний кордон чи адміністративно-територіальну одиницю, виявлені порушення та вжиті відповідні заходи.

Правильне дотримання зазначених принципів сприятиме забезпеченню відповідності діяльності міліції міграційного контролю міжнародним стандартам, підвищенню ефективності реалізації адміністративно-правового регулювання міграційних процесів в Україні.

Усе вищевказане дозволяє сформулювати, що адміністративно-правовий статус міліції міграційного контролю – це встановлені адміністративно-правовими нормами основні засади завдань та цілей, компетенції і відповідальності, порядку формування та процедури діяльності підрозділу міліції міграційного контролю, що носить виконавчий характер, маючи на практиці організовувати виконання законодавчих актів, інших нормативних актів, правових приписів у сфері протидії нелегальній міграції, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачу документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

Дата добавления: 2014-01-07