З тварин священними вважалися коні та воли, а з комах - бджола й сонечко

Основний пантеон слов'янських богів доповнювала низка божеств нижчого рангу: Лель, Леля, Діванія, Дівонія, Дана, русалії, домовики, водяники, лісовики та ін. У кожного з них люди шукали мудрості, зверталися до них за щастям, ворожили, приносили жертви. Кожне з цих божеств було покровителем певного виду діяльності, роду, сім'ї. Підкреслимо, що для слов'ян не практикувалось принесення людей у жертву богам.

Релігійний календар стародавніх слов’ян.

Перехід до землеробства утвердив у стародавніх слов'ян культ Матері-Землі і Золотого Плуга.

Особливу шану в стародавніх слов'ян мали жіночі божества. Богинею - матір'ю світу була Лада, ім'я якої часто зустрічається в українському фольклорі. Поряд з чоловічим богом Ладом-Живом завжди стояло жіноче божество Лада-Живо. Символічним зображенням цих божеств було немовля, повний колос, виноград або яблуко, що виступали як символ продовження життя.

Пантеон же, ймовірно, народився в уяві християнських книжників кінця XI і початку XII століття, які вважали, що язичництво мало політеїстичний характер і цим воно відрізняється від християнства.

Іпатіївський літопис повідомляє, що бог Сварог дав людям плуг і навчив їх обробляти землю. Матір-Землю символізувала у слов'ян богиня Берегиня. Земля вважалася центром Всесвіту, уособленням його було Прадерево Світу, яке й досі вишивають на рушниках у вигляді дивовижної квітки, дерева життя.

Професор Е. Анічков твердить, що Київська Русь мала три релігії:

- князь і його дружина своїм головним богом мали Перуна;

- купці і міщани визнавали свого бога торгівлі, Велеса, "скотья бога";

- простий народ цих богів не визнавав, але мав власних божків.

Коли київські князі завойовували інші народи, то боги цих підкорених народів включались до пантеону своїх богів і були підлеглими щодо головного князівського бога. Пантеон Володимирових богів, на думку Е. Анічкова, мав на меті політично об'єднати племена Київської Русі. Це були виключно княжо-дружинні боги, на чолі яких стояв Перун.

Склався цей календар у полян, які в числі перших слов'янських племен перейшли до землеробства. (Поляни - східнослов'янське племінне об'єднання, що проживало в Придніпров'ї і низинах приток Дніпра (Прип'яті та Росі) в VI-IX ст. н. е.) Релігійний календар полян зазнав чимало впливів: східної і західної культури, римських впливів часів Чорноморсько-Дунайської доби. З римської святкової культури стародавні слов'яни перейняли русалії, коляду, новорічні карнавали тощо.

Характерні риси:

- тісний зв'язок з природою та хліборобством;

- він охоплював увесь господарський цикл;

- усі свята в цьому календарі були пов'язані з ідеями вшанування Сонця і його супутних богів, боротьби літа з зимою, тепла з холодом.

Усе це складає основу хліборобства, важливого для селянина.

У світогляді стародавніх слов'ян, на думку багатьох вчених, ніколи не домінувало зло, перевага віддавалась добру. Ці дві сили уособлювали Білобог і Чорнобог. Один був народжений світлом, інший - пітьмою, перший будував, другий руйнував.

Разом з віруванням у різних богів древні слов'яни обожнювали різних духів та сили природи: сонце, місяць, зірки, град, повітря, вітер.

Щороку 25 грудня пишно відзначалося слов'янами Різдво Всесвіту - час, коли народилась тріада світил: Сонце, Місяць і Зоря. Головним божеством тріади виступав Місяць, назва якого Дідух (в іранців Дадвах - бог-творець). Народний звичай зберігає святкування Щедрого вечора - свята народження Місяця, коли ліпилися пироги як жертовна страва богові, влаштовувались посівання і співання щедрівок (величальних гімнів богові як володареві води, рослинного і тваринного світу).

Особливу шану стародавні слов'яни віддавали деревам (вважалися основоположниками або покровителями якогось роду, племені (прояв тотемізму):

- дуб, особливо старий, (займав перше місце у вшануванні) - символ міцності;

- ясень - символ Перуна;

- клен і липа - символи подружжя;

- береза - символ чистої матері-природи.

Священними вважалися птахи й тварини:

- зозуля - провісниця майбутнього;

- голуб - символ кохання;

- ластівка – доля людини;

- ворони - священні птахи;

- сова - символ смерті та пітьми.

Багатьом птахам приписувався дар пророцтва.

Стародавні слов'яни вірили у безсмертя душі, але досить своєрідно. Вони вважали, що після смерті небіжчика в залежності від його чеснот душа могла вселитись в раба, стати добрим духом дерева, птаха або тварини, могла вселятися в іншу людину. Незалежно від перевтілень душі, вона завжди відгукувалась добром на поклик людини.

Характерні риси релігійних вірувань стародавніх слов'ян:

- максимально наближались до життєвих реалій;

- відображали у міфологічній формі прагнення єднання з природою, навколишнім середовищем, їх охорони;

- формували думку про перевагу добрих сил над злими, стверджували, що тільки мир і злагода дають змогу гідно продовжувати життя, забезпечують процвітання роду чи племені.

Дата добавления: 2014-01-07