Лекція 5: Іслам як світова релігія

Іслам (покірність) - друга за чисельністю після християнства світова релігія, її сповідують 1 млрд. мусульман. Наймолодша зі світових релігій, вона існує з 580 року н.е. Зелений прапор є символом молодості і вічності цієї релігії. Іслам виник в Західній Аравії в епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Засновником вважається житель Мекки Мухаммед (570-632). У 622 році Мухамед переселився до Ясріба (Медина). Перший день року цього переселення (хіджра) у арабів вважається початком мусульманского літочислення. В Медині було сформовано основні риси мусульманского віровчення, культу, ритуалів, засновано першу мечеть, встановлені правила молитви, правила сплати релігійного податку і подання милості, правила наслідування. Оголошені заборони на вживання вина і азартні ігри.

Ідеї віровчення систематизовані і викладені у книзі під назвою Коран (від араб. - читати). Коран був переданий пророку Мухамеду архангелом Джебраїлом. Догмати Корану визнають всіх біблійних пророків. Ной – Нух, Авраам – Ібрагім, Ісаак – Ісхак, Йосиф – Юсуф, Аарон – Гарун, Мойсей – Муса, Соломон – Сулейман, Ісус – Іса-бен-Марьям. Мухамед – останній і найвищий з пророків. В Корані, як і в Біблії, є уявлення про рай та ад, шайтані Іблісі, бесах (джинах), Страшному суді, приході Махді.

Першими послідовниками Мухамеда були: його дружина – Хадіджа (познайомився з нею у 25 років, їй було 40), його дядько – Абу-Таліб, донька – Фатіма, зять Алі (син Абу-Таліба), купец Абу – Бекр. У 620 році Хадіджа та Абу-Таліб померли. У 622 пророк сбіг з Мекки в Медину, де мав великий успіх. У 630 році військам Мухамеда підкорилася Мекка. З того часу розпочався переможний хід ісламу по світу. Спадкоємцем (халіфом) після смерті М. став Абу – Бекр, який вмер через 2 роки у 634. Другим халіфом був Омар (634 – 644) – захопив Сирію, Єрусалим, Єгипет, Персію, Месопотамію. Третім халіфом став Осман (644 – 656). Він був вбитий приверженцями Алі (656 – 661) і той став четвертим халіфом. Вони захопили північно-західну Індію, всю північну Африку і частину Європи. В Європі їх зупинила перемога християн в битві при Пуатьє під керівництвом Карла Мартелла. До 16 ст. к цим землям були приєднані Афганістан, Самарканд, Бухара, Візантія, частина Грузії, Хазарія. Омейяди (661 – 750) – правили в Дамаску (Сирія), де була збудована велика мечеть. Збудували в Єрусалимі мечеть Куббат – ас – Сахра (Купол скелі).

Халіфи династії Аббасидів (750 – 1258) – перенесли столицю в Багдад.

Існували також імперії Тимурідів, Сефевидів, Османів та інші.

Велике значення має також Сунна (Хадиси) – 6 томів переказів про вчинки й висловлення пророка. На їх основі виникає мусульманське право та шаріат - зведення правил, які регулюють усі аспекти життя мусульман. Наявність Корану і Сунни спричинила розбіжності з питань віровчення і догматики. Через розбіжності в ісламу виникли течії: сунітів, шиїтів, хариджитів.

"Символ віри" мусульманина складають сім основних положень:

1. Вчення про надприродні сили. Іслам проповідує віру в єдиного бога Аллаха, який створив небо, землю, людину та ін. Поряд з цим вшановують ангелів, численних пророків, серед яких головним є Мухаммед.

Мусульмани визнають також противників Аллаха - демонів на чолі з Шайтаном (Іблісом). Для Хвали єдиного, вічного, всемогутнього Аллаха вони зібрали понад 100 епітетів.

2. Вчення про священні книги. Мусульмани вшановують дві такі книги: Коран і Сунну. Коран - слово бога отримане через Мухаммеда. Сунна є джерелом правил життя суспільства, релігійного культу й права. На основі цих книг богослови розробили шаріат - правові норми поведінки, освячені релігією.

3. Вчення про загробне життя. Після смерті два ангели супроводжують душі людей до раю чи пекла. Уявлення про рай і пекло схожі з християнськими. Але муки в пеклі призначені не для мусульман, а мусульмани після деякого перебування в пеклі переходять до раю.

4. Вчення про кінець світу. Аллах визначить його час. Наприкінці світу настане страшний суд, у день якого відбудеться воскресіння з мертвих.

5. Вчення про приреченість. Аллах визначив іще до створення світу не тільки земну, а й потойбічну долю людей. Людина не має свободи волі. Фаталізм є головна риса мусульманської релігії.

6. Вчення про священну війну з невірними - джихад або газават. Джихад є війна на захист ісламу, в якій повинен брати участь кожний мусульманин.

7. Вчення про безсмертя душі. Мусульмани вірять, що душа створена Аллахом, вона не залежить од тіла, а тому безсмертна. Після смерті людини душа перебуває вічно в раю чи пеклі.

Послідовники ісламу виконують п'ять головних обов'язків віруючого, "п'ять стовпів ісламу”.

Перший обов'язок — вірити в те, що Аллах - єдине божество, а Мухаммед його посланник. Трикратне виголошення шаради (віри) "нема ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник його" є головною частиною ритуалу прийняття ісламу дорослим (немусульманином від народження).

Другий обоє 'язок - відправляти молитву (салят, намаз). Мусульманин зобов'язан молитися п'ять разів на день. Молитися можна дома, в полі, в мечеті. Молитві передує ритуальне омивання. П'ятниця є днем спільної молитви - міхраб, ніша, яка вказує напрямок на мекканську Каабу. Аллах почує молитву лише тоді, коли віруючий повернеться обличчам до Кааби та Медини.

Третій обов’язок – додержання посту. Мусульманський піст вимагає утримання від пиття, їжі, задоволень і розваг протягом світлового дня. Обов’язковим для всіх є піст у місяць рамадан.

Четвертий обов'язок — здійснення хаджу. Паломництво в Мекку до головної святині Ісламу Кааби. Головний завіт пророка для кожного мусульманина означає: прийти до Кааби і торкнутися губами "чорного каменя". Хаджі користуються особливою шаною серед віруючих. Хадж завершується святом Курбан-байрам.

П'ятий обов'язок - зак'ят, обов'язковий податок на майно й доходи, що розподіляється серед бідних. Зак'ят виплачує глава сім'ї. Окрім цього, кожен віруючий виплачує ще й садаку - добровільні пожертвування і милостиню. Милостиня подається від кожного дорослого члена сім'ї в день закінчення посту в місяць рамадан.

Значну роль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята. Атрибутом мусульманина є чотки із 99 чи 33 намистин, вони слугують для підрахунку прочитаних молитов, здійснених поклонів та ін. 99 - кількість "прекрасних імен " Аллаха.

Дата добавления: 2014-01-07