Сучасний стан ісламу

Напрями і течії ісламу

У VIII ст. в ісламі склалися п'ять основних релігійно-політичних напрямків: суніти, шиїти, хариджити, мутазиліти, суфізм. В свою чергу кожен із цих напрямків розділився на групи, школи, громади.

1. Сунізм - найпоширеніша течія в ісламі, 80%. Сунітом уважаеться той, хто визнає законними перші чотири халіфи і вірогідність хадисів. Вшановують Сунну як друге після Корану джерело релігійної віри. Заперечують ідею про особливу природу халіфа Алі та право його нащадків на імамат. Найпоширенішою серед сунітів течією є вахабізм, виник в середині XVIII ст. Вахабіти – послідовники Аль – Ваххаба, суворі аскети, виступаючі проти культу святих, пророків, святих місць під гаслом джихаду.

2. Шиїзм - друга велика течія в ісламі. Послідовники визнають халіфа Алі, вбитого у 661р. та його нащадків єдиними законними спадкоємцями пророка Мухаммеда, їхнє виняткове право на верховну владу - імамат. Крім пророків вони вшановують 12 імамів, першим з яких був Алі. Поширений культ мучеників і звичай самокатування на честь імама Хусейна, сина халіфа Алі. Визнають перевтілення душ. Стверджують, що в тілах імамів – потомків Алі втілена душа Мухамеда. Відомі течії серед шиїтів - ісмаїліти та імаміти.

3. Хариджізм - найдавніша течія в ісламі. Вона виникла під час боротьби за владу між послідовниками Алі та Мураві. Згодом рух розколовся на численні секти, яких налічується близько 20. Найвідоміші секти - азракіти, ібадити, суфрити. Ведуть боротьбу за чистоту ісламу, вбивство віроотступників - релігійний принцип.

4. Мутазиліти. Коран визнавали людським творінням, тому що Аллахові невластивий атрибут мови. Кожний мусульманин повинен здійснювати добро і боротися зі злом.

5. Суфізм - містико-аскетична течія, започаткована аскетами, які закликали до утримання від усього земного. Головний шлях злиття з Аллахом це самовдосконалення. Вони виділяють сім ступенів очищення душі, що відповідають покаянню, благочестивості, аскетизмові, бідності, терпінню, такакуму (повни довіра й покора Богові) та задоволенню.

Основна маса віруючих мусульман зосереджена в регіонах:

1. Близький та Середній Схід – країни від Марокко до Еміратів, Туреччина, Іран, Афганістан, Пакистан та ін. (60%)

2. Частина Південно –Східної Азії – Бангладеш, Малайзія, Індонезія, південь Філіппін (о. Манденас). (1/3)

3. Чорна Африка (Сенегал, Малі, Нігерія та ін.), на Балканах (Албанія, Югославія, Боснія та Герцеговина, частково Болгарія), Китай (серед національних меншин) більш менш значні групи.

4. На території СНД – Азербайджан, автономні республіки гірського Кавказу, Башкортостан, Татарстан, республіки Середньої Азії, Казахстан, АР Крим.

Розподіл 900 млн. мусульман:

- суніти – 800 млн.;

- шиїти – 96 млн.;

- хариджити – 3 млн.

Найбільше мусульман мешкає в таких країнах:

Індонезія – 160 млн.; Єгипет – 43 млн.;

Пакистан – 97 млн.; Іран – 39 млн.;

Бангладеш – 88 млн.; кол. СРСР – 32 млн.;

Індія – 88 млн.; Марокко – 24 млн.;

Нігерія – 47 млн.; Афганістан – 23 млн.;

Туреччина – 45 млн.; Алжир – 23 млн.

Три країни є переважно шиїтськими: Іран (93%); Бахрейн (66%); Ірак (60%).

Хараджити мешкають у Султанаті Оман.

Ісламський фундаменталізм:

- радикальне та войовниче неприйняття принципів, форм, мети будь-якої модернізації ісламу;

- неухильне відстоювання ісламських традицій;

- протидія процесам загальної відкритості мислення, діяльності;

- переконання у власній непогрішимості;

- відсторонення від решти суспільства.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістів:

1. Радикальний фундаменталізм. Використовує військові методи боротьби проти існуючої влади, насильство, терор та ін.

2. Поміркований фундаменталізм. Поширений в сільській місцевості. Багато уваги приділяє роботі шкіл, лікарень, благодійництву, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та етику.

3. Легальний фундаменталізм. Представники його намагаються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соціальну реформу, втілюючи в життя ісламський ідеал у межах чинного законодавства. Здобули перемогу на парламентських виборах у Лівані в 1992 році.

Ісламський екстремізм:

- Схильність до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному противоборстві;

- Нетолерантність;

- Несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань;

- Релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

- Ставлення до політиків як до невірних;

- Ствердження, що сучасні ісламські суспільства втратили свій ісламський характер і є суспільствами “джахілії” (передісламське варварство);

- Ґрунтуючись на релігії, насправді ставлять перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

Ісламський тероризм – одна з форм релігійно-політичної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через дестабілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні. Такий спосіб життя вважається формою служіння Аллаху.

На початку 20 ст. його кваліфіковано як одну з глобальних проблем людства.

Дата добавления: 2014-01-07