Обмін речовин у дитячому віці

Унаслідок інтенсивного росту і розвитку дитина на 1-му році життя потребує підвищеного засвоєння окремих харчових інгредієнтів. Основною особливістю організму, що росте, є на­пруженість процесу обміну речовин. Для здорових доношених новонароджених у перші 3 год життя характерний значний зсув кислотно-основного стану крові в кислу сторону, тобто деком­пенсований метаболічний ацидоз. На 4—5-й день життя показни­ки газообміну наближаються до рівня здорової людини, проте схильність до ацидозу у немовлят зберігається. Тіло плода скла­дається переважно з води. На воду припадає 75—80% маси тіла новонародженого і 62—65% — під кінець 1-го року життя. Вода є передумовою збільшення маси тіла. З віком поступово зменшує­ться відносний вміст води в організмі.

Потреба у воді залежить від інтенсивності обмінних про­цесів, концентраційної здатності нирок, витрат води у процесі росту, від характеру харчування, температури навколишнього середовища, поведінки дитини. Дитині перших тижнів життя потрібно 180—200 мл, на кінець 1-го року — 100—120 мл, до 12 років — 45 мл води на 1 кг маси тіла.

На внутрішньоклітинну рідину припадає 45—50% загальної маси тіла дитини, позаклітинну рідину — 20—25%, причому 5% рідини знаходиться у плазмі крові і 15% — в інтерстиціальній рідині. У новонароджених переважає позаклітинна рідина, якої у 2 рази більше, ніж у дорослих. Ця рідина неміцно зв'язана, легко віддається, тому у немовлят часто виникають стани ексикозу (зневоднення). Усмоктування води здійснюється переважно у тонкій кишці. Вода виділяється нирками, шкірою, легенями і ки­шками. У дітей грудного віку позаниркові втрати води за умови деяких станів досягають 52—75%. У здорових дітей дошкільного віку через нирки виділяється 60% води. Значне виділення води внаслідок непомітного випаровування (легенями і шкірою) у дітей раннього віку пов'язане з функціональною незрілістю ни­рок, із збільшенням частоти дихання і відносно більшою поверх­нею тіла. У новонародженого нейрогуморальні, ендокринні і нир­кові механізми водно-сольового обміну недосконалі.

Водний обмін в організмі нерозривно пов'язаний з елект­ролітнії їм. Основним катіоном позаклітинної рідини є натрій, аніоном — хлор, катіоном внутрішньоклітинної рідини є калій, аніонами — фосфати, сульфати, білки, гідрокарбонати. Синтез білка і глікогену пов'язаний з поглинанням калію. Калій бере участь у проведенні нервових імпульсів, у підтриманні м'язо­вого тонусу та інших процесів в організмі. Натрій забезпечує осмотичний тиск позаклітинної рідини, нормальний кислотно-основний стан крові. Таку саму функцію в організмі виконує іон хлору. Посилений ріст дитини вимагає великих кількостей кальцію, фосфору, магнію. Залізо не тільки тісно пов'язане з утворенням гемоглобіну, а й є каталізатором оксидаційних процесів в організмі.

Велику роль відіграють інші мікроелементи (мідь, кобальт, цинк, бром, йод. фтор тощо).

З обміном води й електролітів нерозривно пов'язаний кисло-тно-основніїй стан крові. У здорових дітей показник рН крові становить 7,35—7,45. Регуляція кислотно-основного стану здій­снюється буферними системами крові, нирками, легенями.

Основний обмін визначається інтенсивністю клітинного обміну, залежить від стану ендокринної і вегетативної нервової систем. Головною особливістю організму, що росте, є витрачання частини енергії на ріст і накопичення речовин. Добовий основний обмін у новонароджених низький, він поступово підвищується і досягає максимальної величини до 1,5 року. На 1 м³ поверхні тіла він становить 2150 кДж (512 ккал) в перші дні життя; 5040 кДж (1200 ккал) — до кінця 1-го року; 4032 кДж (960 ккал) — до 14 років. Підвищення основного обміну спостерігається у пубер­татний період. Показник його пов'язаний із вмістом жирової тка­нини в організмі. На величину основного обміну впливають спо­живання їжі, рухливість і поведінка дитини. Ріст і накопичення речовин у внутрішньоутробний період супроводжуються велики­ми енергетичними затратами (табл. 7).

Білковий обмін, як правило, ототожнюють з обміном азоту. Білки є пластичним матеріалом для росту і розвитку тканин,

Табпиця 7. Розподіл енергії (%) в організмі дитини і дорослого

Показник	У дити­ни	У дорос­лого
Основний обмін
Ріст і накопичення речовин
Специфічно-динамічна дія їжі	0—5
Рух тіла
Втрата з екскрементами	5—10

органів і систем. На відміну від дорослих, дитині властивий позитив­ний азотний баланс. У перші дні життя дитина перебуває в умо­вах зменшеного надходження білка. З 5-го дня життя катаболічні процеси змінюються анаболічними, збільшується маса тіла. Білок грудного молока засвоюється майже повністю, коров'ячого — значно менше. Організм, який росте, потребує повноцінного білка, що містить незамінні амінокислоти. Дітям у І півріччі жит­тя необхідно 2,2—3 г, у II півріччі — 3,0—3,5 г, у 15 років — 1,5—2 г білка на 1 кг маси тіла. Дефіцит білка призводить до за­тримки росту, імунної недостатності. Для оптимального засвоєн­ня білка потрібні вуглеводи, жири, насамперед поліненасичені жирні кислоти. Співвідношення між білками, жирами, вуглево­дами на 1-му році життя повинно становити 1:3:6.

Продуктами білкового обміну є сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, амінокислоти, які виділяються з сечею. У білковому обміні беруть участь вітаміни групи В (тіамін, рибо­флавін, нікотинова кислота, біотин) тощо. Білковий обмін регу­люється центральною нервовою та ендокринною системами.

Вуглеводний обмін забезпечує головні енергетичні потреби організму. Вуглеводи є матеріалом, який використовується ор­ганізмом для продукування тепла і роботи. Посилений ріст дити­ни у перші 2 роки життя супроводжується збільшеним гліколізом, підвищенням вмісту молочної кислоти в крові. Рівень глюкози у крові новонароджених і дітей грудного віку нижчий, ніж у дорос­лих (3,5—4,5 ммоль/л). Вуглеводний обмін у дітей дуже лабільний, регулюється нервовою та ендокринною системами. Дитині 1-го року життя потрібно 12—15 г вуглеводів на 1 кг маси тіла. Вуглеводи є обов'язковою частиною всіх клітин і тканин, вони сприяють нормальній оксидації жирів і синтезу білків. З грудним молоком дитина одержує лактозу, з додатковим підгодовуванням — сахарозу, полісахариди. Надлишок вугле­водів призводить до мучного розладу живлення і значного зни­ження інгунітету.

Жировий обмін тісно пов'язаний з вуглеводним. Жири є ос­новним джерелом енергії, носіями жиророзчинних вітамінів. Во­ни відкладаються у вигляді жирових запасів у підшкірній жи­ровій клітковині, брижі. Жир тіла новонародженої дитини бага­тий на високомолекулярні жирні кислоти — пальмітинову, стеаринову. Інтенсивне розщеплення тригліцеридів (нейтрально­го жиру) призводить до утворення вільних жирних кислот, які використовуються як основне джерело енергії. Жири покривають близько 50% усієї енергетичної потреби дитини. Біологічна цінність їх визначається вмістом незамінних поліненасичених жирних кислот: лінолевої, ліноленової й арахідонової, які сприя­ють економному витрачанню білка, беруть участь у багатьох

обмінних процесах в організмі. Дитині 1-го року життя потрібно жиру 5,5—6,5 г/кг, в 6—10 років — 2—3 г/кг, старшим за 10 років — 1—3 г/кг маси. Жири грудного молока засвоюються на 98%, коров'ячого — на 85%. Невикористані жири виділяються з випорожненнями. З II півріччя життя близько 10—15% жирів повинні бути рослинного походження.

Нестача вуглеводів у харчуванні може призвести до кетозу через гальмування оксидації кетонових тіл, сповільнене перетво­рення їх у вищі жирні кислоти.

Вітаміни поряд з білками, жирами, вуглеводами і солями відіграють важливу роль у рості і розвитку дитини, виконуючи функцію регулятора життєвих процесів. їх поділяють на жиро­розчинні (ретинол, кальциферол, вікасол, токоферол) і водороз­чинні (аскорбінова і нікотинова кислоти, піридоксин, рибофлавін, цитрин, ціанокобаламін тощо).

Ретинол (вітамін А) підтримує живлення шкіри і слизових оболонок, захисні сили організму, стимулює ріст і збільшення маси тіла, регулює зорову адаптацію, бере участь в обміні речо­вин. Здебільшого він надходить в організм з їжею у вигляді провітаміну А — каротину.

Кальциферол (вітамін В) регулює фосфорно-кальцієвий обмін в організмі, сприяє росту скелета.

Вікасол (синтетичний аналог вітаміну К) збільшує вміст про­тромбіну, бере участь у процесі згортання крові.

Токоферол (вітамін Е) бере участь у жировому обміні, підтриманні м'язового тонусу і функцій нервової системи. Він необхідний для нормального розвитку ембріона.

Комплекс вітамінів В включає близько 20 окремих компо­нентів. Найбільш вивчені вітаміни В_ь В₂, РР, В₆, В\₂.

Тіамін (вітамін Ві) бере участь у вуглеводному обміні, забез­печує нормальну функцію травного каналу, центральної та пери­феричної нервової системи.

Ціанокобаламін (вітамін Віг) виявляє антитоксичну дію, стиму­лює вуглеводний і жировий обмін, пластичні процеси в організмі.

Рибофлавін (вітамін В₂) бере активну участь у клітинному диханні, у функчії шкіри і слизових оболонок, нервової системи і в нервово-регуляторних процесах.

Піридоксин (вітамін В₆) бере участь у регуляції аміно­кислотного обміну, запобігає жировій інфільтрації печінки.

Ніацин (нікотинова кислота, вітамін РР) відіграє роль ка­талізатора оксидаційно-відновних процесів в організмі, регулято­ра обміну мозкової тканини, впливає на тонус судин, секрецію шлункового соку, згортання крові і гемопоез. Якщо є дефіцит вітаміну РР, розвивається пелагра, що характеризується дермати­том, діареєю, деменцією.

Аскорбінова кислота (вітамін С) регулює окисно-відновні ілюцеси, стимулює синтез антитіл, інтерферону, ферментів, гор­монів, кровотворення, має гіпосенсибілізаційні властивості. Авітаміноз С є причиною розвитку скорбуту (цинги).

Цитрин (рутин, вітамін Р) зменшує проникність і ламкість капілярів, сприяє засвоєнню вітаміну С в організмі.

Вітаміни повинні надходити до організму дитини з їжею за­лежно від її потреби, проте на 1-му році життя треба додатково вводити ергокальциферол з метою профілактики рахіту (табл. 8).

Таблиця 8. Норми добової потреби у вітамінах залежно від віку

Вік, років	Рети­нол, мг (МО)	Тіамін, мг	Рибо­флавін, мг	Ас­корбі­нова кисло­та, мг	Піри-док-син, мг	Ергокаль­циферол, мкг (МО)	Ціаноко- баламін, мкг	Фоліє­ва кисло­та, мг
Доі	0,5 (1650)	0.5		ЗО	0,5	12,5—25 (500—1000)	0,3—0,5	0,5
1—3	(3300)		1,5			12,5—25 (500—1000)
4—7	1.5 (5000)	1,5	2,5		1,5	12,5—25 (500—1000)
8—12	1.5 (5000)	1,5				До 25 (до 1000)
13—15	1,5 (5000)					До 25 (до 1000)

Недосконалість нейроендокринної регуляції, інтенсивний ріст і розвиток дитини зумовлюють лабільність обміну речовин у ранньому дитячому віці, у разі захворювань легко виникають його розлади.

Дата добавления: 2014-01-07