Тема 4. Облік товарно-мтериальних запасів

1. Товарно-матеріальні запаси та визначення їхніх розмірів

2. Оцінка матеріальних запасів за собівартістю

3. Оцінка товарних запасів за правилом «мінімальної оцінки»

1. У багатьох країнах світу обов'язковою складовою фінансової звітності є Примітки (Notes Comprising a Summary of Significant Accounting Holicies and Jther Explanatory Notes), які містять сис­тему показників і пояснень, що забезпечують розшифровку, де­талізацію та обґрунтування окремих її статей. Метою їх є надан­ня користувачам обов'язкової додаткової інформації про облікову політику підприємства, зміни, які відбулися у складі ак­тивів, капіталу, зобов'язань за звітний період, а також фактори,

що на них вплинули. У зарубіжній обліковій практиці Примітки до фінансових звітів є основним джерелом інформації про діяль­ність підприємства. Вони містять суттєву інформацію, що впли­ває на фінансовий стан та фінансові результати діяльності під­приємства. Стандартного формату Приміток до фінансових звітів у зарубіжних країнах немає.

Вимоги до складу та порядку подання Приміток до фінансо­вих звітів викладені у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансових звітів». Згідно з цим стандартом у примітках слід наводити інформацію:

—про основи складання фінансової звітності та облікову по­літику підприємства;

—яка не розкривається в інших формах фінансової звітності, але є обов'язковою для подання у відповідності з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

—яка не наводиться в інших формах фінансової звітності, але є необхідною для забезпечення достовірності, точності оцінки фінансового стану підприємства, аналізу фінансових результатів його діяльності, для розшифровки, деталізації сум, наведених за окремими статтями Балансу, Звіту про прибутки та збитки, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про зміни у власному капіталі.

При цьому пропонується наступний порядок подання інфор­мації:

—загальна інформація про підприємство, що звітується, до­тримання вимог відповідності фінансової звітності Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

—огляд облікової політики підприємства;

—розкриття додаткової інформації за статтями, наведеними у Балансі, Звіті про прибутки та збитки та інших формах фінансо­вої звітності;

—інші розкриття інформації (непередбачені події, контрактні зобов'язання тощо).

2. Згідно з МСБО 2, запаси повинні вимірюватися та відображатися в облі­ку і звітності за найменшим із двох показників: собівартістю, або чистою вартістю реалізації.

До собівартості запасів включаються всі витрати на при­дбання (купівельна вартість, транспортування, мито), переробку та інші. Торговельні знижки, компенсації і субсидії вираховують­ся при визначенні вартості придбання. Із собівартості запасів ви­ключаються і визнаються як витрати періоду, в якому вони від­булися:

§ наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інших виробничих витрат;

§ витрати на зберігання, крім витрат, що зумовлені виробни­чим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва;

§ адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведенням у теперішній стан;

§ витрати на продаж.

У тих випадках, коли запаси виявилися пошкодженими, част­ково чи повністю застарілими або ціна їх реалізації знизилася — застосовується практика часткового списання запасів нижче со­бівартості до чистої вартості реалізації, оскільки балансова вар­тість активу не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання. Чиста вартість реалізації— це розрахункова ціна продажу, зменшена на розрахункові витрати, пов'язані із завершенням виробництва чи здійсненням продажу.

3. Визначена із застосуванням розглянутих методів вар­тість (собівартість) товарно-матеріальних запасів на кінець звіт­ного періоду, як правило, і вказується у Балансі. Однак бувають випадки, коли у зв'язку з пошкодженнями, застарілістю або зниженням рівня цін ринкова вартість запасів падає нижче собі­вартості. Тоді компанії повинні надавати інформацію про това­рно-матеріальні запаси за правилом нижчої оцінки, виходячи з принципу обачності. Відповідно до загальноприйнятих принци­пів бухгалтерського обліку і звітності запаси оцінюються і відо­бражаються у фінансовій звітності за меншою з двох вартостей: за собівартістю або за чистою реалізаційною вартістю (lover of cost or marker — LCM).

При зростанні цін товарно-матеріальні запаси відображаються за вартістю їх придбання (собівартістю). Але при зниженні цін з будь-яких причин ринкова ціна запасів може впасти нижче їх со­бівартості, і тоді виникає потенційний збиток, який має бути по­казаний в даному періоді списанням вартості запасів до їх ринко­вої ціни. У звітності товарно-матеріальні запаси відображаються за вартістю, що не перевищує реалізаційної. Чиста реалізацій™ вартість — це ціна, за якою передбачається реалізувати товари, за вирахуванням витрат на підготовку до продажу та реалізацію. Якщо чиста реалізаційна вартість досягає значення, меншого ва­ртості придбання запасів, різниця (збиток від утримання запа­сів — inventory holding loss) може показуватися двома методами: прямим {direct) та непрямим (indirect). У першому випадку рин­кова вартість запасів просто заміщує їх собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованих товарів. У друго­му — створюється контрактивний коригуючий рахунок «Знижки від зниження ринкової вартості запасів», а також рахунок «Зби­ток від зниження ринкової вартості запасів». Прямий метод набув більшого поширення, а непрямий використовується при значній сумі збитку.

Існує три основних методи застосування правила нижчої вар­тості:

1) за видами запасів (постатейний метод) — собівартість і ринкова вартість порівнюються по кожному виду або одиниці за­пасів, знаходиться менша величина, і ці одиниці додаються;

2) за основними товарними групами — найменша вартість визначається за товарними групами;

3) за загальною величиною запасів — менша величина, яка використовується для оцінки запасів, визначається шляхом порі­вняння собівартості та ринкової вартості всіх запасів.

1) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с.

2) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с.

3) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с.

4) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.

Дата добавления: 2014-01-07