Печі з регенеративним обігріванням

Цегляні печі

ОСНОВНІ ТИПИ КОНСТРУКЦІЙ ПРОМИСЛОВИХ ПЕЧЕЙ

Керування тепловим режимом

За способом керування тепловим режимом печі можна виділити [4]:

- печі з ручним керуванням, де регулювання теплового режиму здійснюється вручну;

- печі з напівавтоматичною системою керування, коли для різного асортименту по зонах режим настроюється вручну, потім підтримується автоматично на заданому рівні приладами;

- печі автоматичні, які мають систему автоматичного регулювання САР та систему безпечної роботи. При переході на інший асортимент відбувається автоматичне настроювання теплового режиму та регулювання його з урахуванням завантаження печі, автоматичне регулювання швидкості конвеєра, температури по зонах та вологості середовища пекарної камери;

- комп’ютеризовані найсучасніші пічні агрегати (типу “Інтеграл”, “Еко” [5]). Печі в цегляному виконанні мають дуже велику теплову інерцію, тому застосовувати в них систему автоматичного керування тепловим режимом недоцільно. Краще піддаються автоматизації тунельні металеві печі з електрообігріванням та з рециркуляцією продуктів згоряння, де регулювання ведеться по температурі середовища пекарної камери по зонах печі [4].

В минулому цегляні печі були розповсюджені для виробництва широкого асортименту продукції, на деяких підприємствах працюють і сьогодні. До їх переваг відносяться перш за все високі показники якості виробів і питомої продуктивності 1 м² поду печі за одиницю часу та ін. Але печі з цегляними огородженнями мають велику теплову інерцію, що перешкоджає використанню засобів автоматизації для управління тепловим режимом. З тієї ж причини експлуатація таких печей найчастіше ведеться цілодобово, при цьому потребує застосування важкої ручної праці. Найчастіше цегляні печі мають тупикову пекарну камеру з колисково-ланцюговим конвеєром, шарову топку з колосниками, яка дозволяє спалювати тверде паливо (можливе використання рідкого палива і газу).

До печей малої продуктивності відносяться регенеративні (жарові печі) типу ХПЖ та печі для випікання національних видів хліба – торні, тандири та ін.

Вони розповсюджені в сільській місцевості, в деяких східних країнах Середньої Азії, на Кавказі, на Заході в невеликих пекарнях. Це пояснюється високою якістю продукції, що випікається. Останнім часом зацікавленість регенеративними печами зросла, незважаючи на немеханізовану ручну працю, їх малу продуктивність і високі витрати палива.

Головна особливість жарових печей та, що пекарна камера одночасно слугує і топкою, а процес випікання відбувається завдяки віддачі теплоти в пекарну камеру, яка була акумульована вогнетривкими огородженнями топки при спалюванні твердого палива, що має довге полум’я (дрова, торф, солома та ін.). Ці печі мають стаціонарний (нерухомий) череневий під, який викладається вогнетривкою цеглою чи плитками (лещаддю) з ухилом по шару гравію.

Після спалювання палива протягом деякого часу (біля години) піч залишається із закритими душниками (шиберами) для вистоювання, коли відбувається вирівнювання температури склепіння, бокових стін і поду.

Вустя печі закривається дверцятами. Крутий підйом поду від вустя в деяких печах утворює так званий “паровий мішок”, що цінно для гребінцевих булочних виробів. Середовище пекарної камери зволожується за рахунок вологи, що випаровується з тіста при випіканні, та вноситься при замітанні поду “мокрим віником” після кожної топки.

З метою економії площі будуються двоярусні жарові печі як з однобічним, так і з перехресним (під кутом 90˚) чи протилежним (з сувом на 180˚) розташуванням.

Площа поду печей коливається від 1,3 до 12 м² при ширині від 0,9 – 2,6 м та довжині 1,5 – 4,5 м. Висота пекарної камери 175 – 350 мм (булочної) та 375 – 500 мм для хліба. Продуктивність печі ХПЖ 1,6 т/добу, витрати умовного палива – 116 кг/т.

Дата добавления: 2014-01-07