Структура, функції і методи соціології

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов’язаних уявлень, понять, поглядів, підходів, теорій про соціальну дійсність на різних рівнях, виходячи із ступеня узагальнення або конкретизації пояснення соціальної дійсності. Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм.

Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології – від найпростішого (поділ соціології на фундаментальну і прикладну до найскладнішого (виокремлення семи рівнів соціології). Але більшість учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології, яка передбачає такі рівні соціологічного знання: загальнотеоретична соціологія, спеціальні і галузеві соціологічні теорії та емпіричні дослідження.

1. Загальнотеоретична соціологія. На цьому рівні суспільство вивчають як єдиний соціальний організм, акцентуючи на глобальних проблемах. Отримані знання встановлюють сутнісний зв’язок між окремими підсистемами суспільства, всебічно описують їх.

2. Спеціальні і галузеві соціологічні теорії мають набагато вужчий пізнавальний ракурс, аніж загальносоціологічні. Вони торкаються в основному окремих сфер суспільного життя, соціальних груп та інститутів, поєднують у собі теоретичний і емпіричний рівні дослідження. Вони, по суті, займають проміжне становище між фундаментальними і емпіричними дослідженнями, тобто займають середній рівень, і які забезпечують взаємозв’язок між ними в межах окремих галузей соціології.

Галузеві соціологічні теорії або просто галузеві соціології – галузі соціологічного знання, які постають на межі власне між соціологією та іншими науками: економікою, правознавством, політологією. Вони ніби розподіляють свій об’єкт з тією чи іншою наукою про суспільство, виділяючи в ньому власне соціальний вимір, насамперед, соціальні відносини, групові інтереси, інституційні зв’язки тощо. Так, галузевими називають економічну соціологію, соціологію політики, соціологію культури, соціологію праці тощо.

Спеціальні соціологічні теорії – галузі соціологічного знання, які вивчають, насамперед, окремі соціальні спільноти у їх конкретному стані (соціологія малих груп, соціологія міста, соціологія молоді, соціологія села та ін.), соціальні інститути (соціологія сім’ї, соціологія освіти тощо), соціальні процеси (соціологія конфлікту, соціологія вивчення мобільності міграційних процесів, масової комунікації, злочинності, самогубств і ін.). До спеціальних соціальних теорій відносять також соціологію особистості та ті теоретичні побудови, які пояснюють закономірності міжособистісного спілкування: теорію соціальних ролей, теорію референтних груп, соціальних статусів.

Третій рівень системи соціологічного знання – це конкретно соціологічні (емпіричні) дослідження соціальних фактів, тобто теорія, методика і техніка конкретно-соціологічного аналізу.

У сучасній соціології виділяють також – макро і мікро- соціології. Макросоціологія орієнтується на дослідженнях великих соціальних спільнот, систем і груп, а також на вивчення глобальних соціальних процесів. Тим самим вона спрямована на вивчення законів і закономірностей суспільного життя людства в цілому, у сукупності його основних підсистем.

Мікросоціологія досліджує соціальні процеси, явища і тенденції, що відбуваються у відносно невеликих соціальних системах, таких, як сім’я, колектив, мала соціальна група.

Дата добавления: 2014-01-07