Лекція 3

Тема 1.2. Страховий ринок

1. Загальна характеристика страхового ринку.

2. Структура страхового ринку.

3. Поняття страхової послуги,її необхідність і сутність.

Питання 1. Загальна характеристика страхового ринку.

Страховий ринок – особливе соціально-економічне середовище, форма економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, формуються попит та пропозиція на нього.

Об’єктивною передумовою виникнення страхового ринку є суспільна необхідність у страховому захисті і наявність специфічних суб’єктів господарювання (страховиків), що здатні задовольнити ці потреби шляхом реалізації страхових продуктів.

Класифікація страхового ринку. (самостійно)

Основні принципи функціонування страхового ринку:

· Вільний вибір страхувальником страховика та страховиком страхувальника

· Ліквідація за допомогою законодавчих та економічних заходів монополізму у сфері реалізації страхових послуг і створення умов для розвитку конкуренції

· Вільний обмін страхових продуктів на гроші

· Залежність цін від співвідношення попиту та пропозиції

· Наявність розвиненої інфраструктури надання страхових послуг

· Наявність сукупності страхувальників, які мають грошові ресурси.

Із принципів існування страхового ринку випливають основні функції ринку:

· Виявлення попиту та збалансування пропозиції

· Формування товарної пропозиції – створення визначеного набору страхових послуг і можливості для клієнтів СК придбати їх

· Пошук напрямів і способів реалізації страхових послуг

Питання 2. Структура страхового ринку.

Страховий ринок характеризується єдністю двох систем: внутрішньої системи, яка є повністю керованою страховиком, та зовнішнього оточення що має суттєвий вплив на внутрішню систему й обмежує її.

Елементи внутрішньої системи страхового ринку:

· Страхові продукти

· Система організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти

· Тарифна політика страховика

· Власна інфраструктура страховика (агентства, філіали, представництва, канали комерційного зв’язку)

· Матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика

· Людські ресурси страхової компанії

Страхові продукти – специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається в страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Канали продажу страхових послуг:

· Прямий продаж (безпосередньо через офіс або представництва страхових компаній штатними працівниками.)

· Продаж через посередників (агентів і брокерів)

· Через альтернативну мережу розповсюдження (банки, туристичні фірми, автосалони, станції технічного обслуговування автомобілів, тощо)

· Комбінований

Страхові послуги в Україні реалізуються здебільшого шляхом прямого продажу та продажу за допомогою страхових агентів.

Прямий продаж вважається недостатньо ефективним через його витратність. У разі використання методу прямого продажу для широкого територіального охоплення страховик має створити мережу філій, найняти постійних штатних працівників, а це додаткові витрати, які відображаються в ціні страхової послуги, а саме в тарифі. (записати визначення: філія, представництво)

Продаж через посередників є більш ефективним оскільки підвищується оперативність укладення договорів страхування без відчутних додаткових витрат. Посередники дають змогу забезпечити широку територіальне охоплення страхового поля, географічно наблизити страхувальника до страховика. Продаж через посередників обходиться дешевше, незважаючи на необхідність виплати їм комісійних.

Альтернативні канали продажу: використання таких каналів є доволі економним та вигідним для страховика, але тут існують певні обмеження, оскільки ці канали призначені лише для продажу стандартизованих страхових продуктів (ГО, Виїжджаючі за кордон). Проте при страхуванні складних ризиків дані канали не підходять, оскільки там кожний договір є унікальним.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.

Елементи, на які страховик може впливати:

· Ринковий попит

· Конкуренція

· Ноу-хау страхових послуг

· Інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, система підготовки кадрів, система врегулювання збитків, страхові й не страхові посередники.

Елементи на які страховик не може впливати:

· Чисельність населення, його вікова та статева структура;

· Сезонні міграції

· Купівельна спроможність населення

Основні закони страхового ринку:

- Закони попиту та пропозиції, які забезпечують виникнення необхідних споживачеві страхових послуг, формують адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів організації страхового захисту.

- Закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку.

- Закон конкуренції, забезпечує підвищення якості страхових послуг, стимулює розвиток інфраструктури страхового ринку.

Питання 3. Поняття й сутність страхової послуги.

Страхова організація продає на ринку не матеріальний товар. Тож страховий товар, виходячи з цієї класифікації, можна кваліфікувати як послугу.

Страхова послуга – це фінансова послуга у вигляді продажу юридично оформлених зобов’язань з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам.

Послугам порівняно з товарами притаманні певні особливості, які потрібно враховувати з метою успішного просування послуги на ринку. Це так звані «чотири «Н» будь-якої послуги, в тому числі і страхової: невідчутність, невіддільність, непостійність, незбережність.

Невідчутність страхових послуг означає їх нематеріальний характер. Страхову послугу неможливо продемонструвати потенційному споживачу, її неможливо оцінити за допомогою органів відчуття, які властиві людині. Відсутність відчутних характеристик страхової послуги до початку її купівлі-продажу створює певні проблеми для страхової компанії як для продавця та для страхувальника як для покупця. Страховик зобов’язаний переконати страхувальника в необхідності придбання цієї послуги, пояснити, за що він платить гроші. Страхувальник має оцінити корисність послуги, хоча страхову послугу буває важко оцінити не лише до придбання, а й після нього – якщо страхова подія не трапиться і страхувальник не отримає від страхової компанії страхового відшкодування, йому буде здаватися, що гроші за поліс сплачено марно.

Невіддільність страхових послуг означає, що створення, продаж і споживання страхової послуги відбуваються одночасно, й усі ці стадії її життя як певного продукту є нерозривно пов’язаними. Послуга невіддільна від свого джерела. При цьому надати її можна лише за умови наявності страхувальника і об’єкта страхування. Крім того, дуже важливим є розуміння споживачем і продавцем того, що якість страхової послуги, яка, врешті-решт, зводиться до якості та швидкості врегулювання страхового випадку, є результатом взаємозв`язаних дій страхувальника та страховика.

Непостійність, мінливість страхових послуг означає, що страховик завжди намагається якнайкраще пристосувати певну послугу до потреб страхувальника. Толерантність до вимог потенційного споживача є запорукою успішної діяльності страховика на ринку. Задля цього страховики мають залучати найкращих фахівців, здійснювати постійний моніторинг задоволеності страхувальників якістю наданих послуг.

Незбережність страхових послуг означає, що їх неможливо виробляти наперед і зберігати з метою подальшої реалізації. Незбережність послуги випливає з її невіддільності: немає страхувальника – немає страхової послуги. Процес надання послуги та її споживання відбувається одночасно.

Крім перелічених специфічних характеристик, притаманним страховим послугам як послугам, є ще такі, які притаманні страховим послугам як страховим, а саме:

- страхова послуга є фінансовою послугою;

- страхові послуги мають право надавати лише спеціалізовані організації за наявності в них фінансових можливостей здійснювати страхову діяльність, а це підтверджується наявністю сплаченого статутного капіталу, власних коштів страховика у вигляді гарантійного фонду, страхових і вільних резервів, ліцензії на право проводити певні види страхування;

- страхова послуга може мати обов’язковий та добровільний характер;

- надання страхової послуги завжди юридично оформлюється, а саме: укладається договір страхування або видається страховий поліс, що посвідчує факт наявності страхового захисту;

- страхова послуга має для сторін договору страхування яскраво виражений ризиковий характер, оскільки страхова подія може настати, а може й не настати, тож виплата може відбутися або не відбутися, в свою чергу при настанні страхової події страхова виплата, як правила, перевищує плату за страхування;

- страхову премію сплачує велика кількість осіб, а страхову виплату отримують тільки ті, кого торкнеться страхова подія.

Разом з терміном «страхова послуга» використовується й термін «страховий продукт». Ці поняття близькі, але не тотожні.

Страховий продукт - це набір основних (страхових) і допоміжних (не завжди суто страхових) послуг, які надаються страхувальникові при укладенні договору страхування та його супроводженні.

Самостійно виписати терміни в словник: аварійні комісари, актуарії, аквізитор, андерайтер, аджастер, диспашер, сюрвейєр.

Дата добавления: 2014-01-07