На жаль, у нашій країні, як і в усьому світі, діти й підлітки стають жертвами злочинів

Україна ратифікувала згадані вище конвенції і взяла на себе зобов'язання відповідно до п. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи чи зловживань, недбалого піклування чи його відсутності.

Кількість правопорушень, що вчинюються проти дітей, зростає з кожним роком: безпритульність, злидні, посягання статевих злочинців, жорстокі побої, викрадення і продаж іноземцям — це, напевно, не всі біди, які іноді випадають на долю маленьких громадян України. Останнім часом поширюються так звані «надбання цивілізації» — викрадення дітей з метою продажу на «чорному ринку», де ведеться торгівля людськими органами або використання у будинках розпусти чи порнобізнесі. За даними Верховного Суду України за 1996-1997 pp., від таких злочинів, як: зґвалтування, розпуста, втягнення у проституцію, звідництво, виготовлення і розповсюдження порнографічних предметів, постраждала 141 дитина, з них — 127 дівчаток, решта — хлопчики, віком переважно від 10 до 13 років [1]. За результатами опитування, проведеного Львівським обласним центром соціальних служб для молоді «Довіра» разом з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх у 1998 p., з 514 осіб (228 хлопців і 286 дівчат віком від 14 до 20 років) 25% опитаних були жертвами злочинців або злочинних угруповань [2]. Отже, є очевидним: у нашій країні дитина зі значною ймовірністю може стати об'єктом злочинного посягання. А це, у свою чергу, зумовлює необхідність розроблення методики, спрямованої на запобігання вчиненню злочинів проти неповнолітніх.

Вченими-кримінологами встановлено, що деяким категоріям осіб притаманні риси психологічного, фізичного, морального характеру, які створюють підвищену можливість таких людей стати жертвами злочину. Неповнолітні теж входять у число осіб з підвищеною віктимністю. Причому, віктимні риси, характерні для останніх, можна поділити на дві групи — загальні та індивідуальні.

До загальних (притаманних підлітковому вікові як такому) належать: довірливість, наївність, допитливість, невміння адекватно реагувати на ситуацію, відставання у психічному розвитку від фізичного, перевага у психічній діяльності процесів збудження над гальмуванням, а, інколи, просто фізична слабкість.

Індивідуальні віктимні властивості можуть бути поділені, в свою чергу, на біопсихологічні, власне психологічні та соціально-психологічні. До власне психологічних відносять: агресивність, навіюваність, ригідність, тривожність, жорстокість, необ'єктивну оцінку можливостей, схильність до ризику, конформність, емоційну неврівноваженість або наявність однієї чи поєднання декількох акцентуацій характеру.

Другим блоком факторів, що можуть підвищувати вразливість неповнолітніх, є соціально-психологічні, до яких належать: потреба у спілкуванні, самоствердженні, що загострюються у підлітковому віці як в жодному іншому і, звідси, підвищена орієнтація на групу, а також «важковиховуваність», правова необізнаність, незнання головних методів забезпечення особистої безпеки та адиктивна поведінка.

До біопсихологічних факторів відносять: тип темпераменту, наявність рис, характерних для одного з патопсихологічних симптомокомплексів (шизофренічний, психопатичний, олігофренічний, органічний патопсихологічний синдроми, психогенна дезорганізація психічної діяльності). Вивчення та дослідження віктимних рис неповнолітніх, проведення психокорекційної роботи з дітьми, спрямованої на усунення таких властивостей, є важливою ланкою профілактики злочинних посягань на них. Вдосконалення методів психодіагностики названих небезпечних вад та використання ефективних програм з психокорекції — запорука безпеки неповнолітніх.

Дата добавления: 2014-01-07