Питання 2. Загальна характеристика дізнання. Органи дізнання

Дізнанням називають засновану на законі розшукову, доказову та правозастосовну діяльність наділених процесу­альними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямовану на виявлення, по­передження, запобігання й розкриття злочинів, розшук та ви­криття винних, забезпечення вирішення завдань кримінально­го судочинства.

Органи дізнання – це державні органи та посадові особи оперативно-розшукової чи адміністративної юрисдикції, наділені правом провадження кримінально-процесуальних дій у разі, коли немає можливості чи необхідності проводити їх слідчими, які виконують процесуальну функцію розслідуван­ня, забезпечуючи виконання завдань кримінального процесу і досягнення мети правосуддя.

Перелік органів дізнання встановлений ст. 101 КПК України та є вичерпним. До них відносяться:

1) міліція;

2) податкова міліція – у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

3) органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання;

4) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання – у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах;

5) командири кораблів – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

6) митні органи – у справах про контрабанду;

7) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

8) органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

9) органи прикордонної служби – у справах про порушення державного кордону;

10) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Функція дізнання – це не основна функція даних органів. З необхідністю проведення розслідування вони стикаються у певних випадках, коли це необхідно і невідворотно. У таких випадках дії цих органів регулюються нормами кримінально-процесуального закону, і вони виступають як органи дізнання. Так, наприклад, капітан морського судна, що знаходиться поза межами території України, здійснює функцію дізнання, тільки у тих виключних випадках, коли на борту судна вчинено злочин.

Повноваження органів дізнання розрізняються у залежності від того, у якій категорії справ вони діють (ст. 104 КПК і ст. 108 КПК):

1) Дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими (ст. 104 КПК).

За наявності ознак злочину, що не є тяжким або особливо тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання протягом 10 днів з моменту встановлення особи, проводить слідчі дії з метою встановлення винності особи. Після цього орган дізнання складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов’язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

2) Дізнання у справах про злочини, що є тяжкими або особливо тяжкими (ст. 104, 108 КПК).

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин він зобов’язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах 10 днів з моменту порушення справи. У випадках обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК (взяття під варту), дізнання провадиться в строк не більш як п’ять діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Якщо у справі про тяжкий і особливо тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки. Слід зазначити, що оперативно-розшукова діяльність органів дізнання регулюється не нормами кримінально-процесуального законодавства, а Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року. При їх здійсненні орган дізнання зобов’язаний суворо дотримувати закону. Дані, отримані у під час здійснення оперативно-розшукових заходів, самі по собі не є доказами і не можуть долучатися до справи, якщо вони не підтверджені та не закріплені процесуальними (слідчими) діями відповідно з правилами кримінально-процесуального законодавства.

Із вищезазначеного можна зробити висновок, що хоча органи дізнання й здійснюють оперативно-розшукові заходи, однак, основна діяльність цих органів, що має значення для судового розгляду справи відбувається цілком і повністю у межах процесуального законодавства. Це важливо підкреслити тому, що органи дізнання не є слідчими, а є адміністративними органами. Однак у своїй діяльності з підготовки матеріалів, вони зобов’язані дотримуватися кримінально-процесуальних норм. Не випадково тому кримінально-процесуальний закон пред’являє у рівній мірі до суду, прокуратури, слідчого та особи, що проводить дізнання вимогу щодо всебічності, повноті та об’єктивному дослідженні обставин справи, оцінки доказів на основі закону та відповідно до внутрішнього переконання. Цим забезпечується не тільки якість матеріалів дізнання, але й законність у всій їх діяльності, дотримання конституційних прав громадян.

Слід зазначити також, що органи дізнання хоча і можуть порушити кримінальну справу і провести слідчі дії, але далеко не всі з них уповноважені на проведення оперативно-розшукових заходів. Оперативну діяльність не здійснюють, зокрема, командири військових частин, органи пожежного нагляду, капітани морських суден.

Дізнання у кримінальних справах закінчується складанням постанови про направлення справи для проведення досудового слідства, яка затверджується прокурором. Поряд з органами, що провадять дізнання кримінально-процесуальне законодавство передбачає поняття „особа, що провадить дізнання”. Це посадова особа, яка безпосередньо провадить дізнання. Таким правом наділені керівники відповідних органів, чи прямо визначені законом посадові особи (начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв, капітани морських суден тощо). Вони можуть особисто провадити дізнання або доручити його провадження своїм підлеглим. Так, наприклад, у Збройних Силах України органом дізнання є командир військової частини, який може сам вести дізнання, але, як правило, призначає для цього військового дізнавача із числа офіцерів частини. Командир частини може доручити проведення дізнання будь-якому офіцеру частини.

Особа, яка провадить дізнання, приймає рішення з питань дізнання, користується тими самими повноваженнями, що й слідчий, але її рішення по найбільш важливих процесуальних питаннях, наприклад, закриття кримінальної справи, повинні бути затверджені органом дізнання (відповідним начальником), так як він несе відповідальність за провадження у справі та за діяльність даної особи. Вказівки начальника органа дізнання є обов’язковими для виконання особою, що провадить дізнання.

Нагляд за діяльністю органів дізнання, а також осіб що провадять дізнання здійснює прокурор, згідно до положень Конституції України та Закону України „Про прокуратуру”.

Дата добавления: 2014-01-07