Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення

План

МІЖГАЛУЗЕВІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ

ЛЕКЦІЯ 11.

1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.

2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів.

3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і дос­ліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої (над галузевої) системи продуктивних сил регіо­ну. Вивчення міжгалузевих комплексів стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях перейшли до застосування системного підходу, а в практичній діяльності почали застосовувати метод міжгалузевих балансів. Вивчення конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адмініст­ративних областей набуває все більшої актуальності. Значний доро­бок у цей напрямок внесли вчені України.

У наукових працях вчених економіко-географів (А. Ващенко, О. Шаблій) міжгалузевий комплекс розглядається як система економіч­них взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфе­ри. Формування кожного міжгалузевого комплексу здійснюється в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

Процес формування міжгалузевих комплексів - це об'єктивна закономірність розвитку продуктивних сил. Прогресивне поглиб­лення суспільного І територіального поділу праці супроводжується відповідним посиленням інтеграційних тенденцій. Об'єктивно фор­муються порівняно відособлені групи галузей і виробництв з найбільш тісними економічними і виробничими зв'язками, які ве­ликою мірою взаємопов'язані та взаємозалежні у своєму розвитку. Таким чином, міжгалузевий комплекс - це сукупність видів діяль­ності, здійснюваних на певній території і об'єднаних в певну групу (підсистему) тісними виробничими, комерційними та іншими зв'язками. До них належать перш за все виробничі зв'язки, що виника­ють при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, агропро­мисловий, хімічний, лісопромисловий, транспортний, будівельний, непродовольчих товарів та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок ви­робництва. Останнім часом цей перелік помітно зростає: рекреа­ційний, море-господарський, зовнішньоекономічний комплекси при­родокористування, інформаційний, управлінський та ін. Всі міжга­лузеві комплекси функціонують у межах територіально-виробни­чих комплексів (ТВК) району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому роз­глядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами ТВК економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси виділяються як реально існу­ючі явища, однак варто зазначити, що більша частина таких міжга­лузевих комплексів не має відповідних управлінських структур чи органів і виконує функції методичного інструменту для аналізу струк­тури господарства. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами мікрорайонів. Проте досить складно, як виявляється, визначити характер взаємодіючих внутрішніх частин (підсистем). В одних випадках виділяються взаємодіючі галузі і виробництва, в інших взаємодіючі підприємства, а також взаємодіючі первинні фор­ми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплек­си). Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексо - утворюючих зв'язків. Тут є дві точки зору: одні автори ак­центують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або на технологічних.

Потрібно зазначити, що міжгалузеві комплекси в економіко - географічній і в економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва. Основна увага науки і практики акцентувалась на вивченні сукупностей взаємодіючих галузей і ви­робництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'яз­ку, що забезпечують виробничі потреби, матеріально-технічне поста­чання підприємств тощо. Невиробнича сфера при цьому часто забу­валася або ж включалась до складу міжгалузевих комплексів на пра­вах обслуговуючої основні виробничі ланки.

Міжгалузеві комплекси можуть мати певні «перекриття». Наприк­лад, сільськогосподарське машинобудування є одночасно складовою частиною агропромислового комплексу і машинобудівного. Курорт­не господарство у приморських районах одночасно розглядають у складі море-господарського та рекреаційного комплексів. Таке пере­криття може мати для аналізу господарства регіонів відповідну змісто­ву орієнтацію: чим більше перекривають один одного міжгалузеві комплекси регіону, тим більш взаємозв'язаним та комплексним є його господарство, і навпаки.

На основі наукових досліджень вирізняють типи міжгалузевих відносин за такими властивостями галузей:

- наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв'язків;

- вирішення актуальних економічних проблем;

- об'єднання ланок в єдину виробничо-технологічну систему;

- випуск ідентичної взаємопов'язаної продукції;

- виконання певної функції в економічній системі;

- загальне управління міжгалузевим комплексом.

Наука стверджує, що в територіальній організації виробництва існують найрізноманітніші комбінації системо-утворюючих відношень в одній і тій самій множині галузей. Так, досить поширеними є тери­торіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на ос­нові спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані по­слідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, вклю­чаючи і її видобування (вирощування). Сюди відносяться агропро­мислові, рибопромислові, лісопромислові комплекси з найрізнома­нітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси фор­муються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробни­чої і невиробничої сфер, які мають загальну однакову вихідну вер­шину розвитку.

Міжгалузеві комплекси формуються також на основі кількох га­лузей, діяльність яких спрямована на розв'язання певної народно­господарської або регіональної проблеми. Таким міжгалузевим ком­плексом може бути продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів. Останній є часткою агропромислового комплексу, який охоп­лює такі основні ланки:

- виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження;

- виробництво засобів виробництва для всіх галузей продоволь­чого комплексу;

- харчову промисловість, яка переробляє сільськогосподарську си­ровину;

- рибне господарство;

- обслуговуючі виробництва (виробнича інфраструктура, роз­дрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підбір і підготовка кадрів для всіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні і проектно-технологічні органі­зації, науково-дослідні станції).

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що висту­пають як комплексо-утворюючі і здійснюють основні економічні й со­ціальні функції. У них беруть участь галузі виробничого і невироб­ничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо пев­ний продукт, і ті, що обслуговують головні виробничі процеси.

Найбільш важливими ознаками формування міжгалузевих комп­лексів більшість вчених вважає виробничу (економічну) і територі­альну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціаліза­цію і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною - те­риторіальну організацію їх продуктивних сил.

Головною ознакою є виробнича. Вона дозволяє визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у територіальному поділі праці і ко­оперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв. Територіальна ознака виступає як доповнюючи і розкриває особли­вості організації та тяжіння території до центрів господарської діяль­ності, що виступають ядрами у виробничому процесі. Спираючись на наведені ознаки (виробничу і територіальну), всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісо виробничі, екваторіальні. Кожен тип підрозділяється на підтипи. Так, наприклад, промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірни­чодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку тощо; агропромислові - галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що пере­робляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам.

- Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-еко­номічної і технологічної єдності лісових галузей, відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини.

- Екваторіальні комплекси охоплюють заготовку і переробку риб­них ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництва на базі видобування та послідовної техноло­гічної переробки нафтогазової сировини.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси по­діляють на народногосподарські (макроекономічні) і територіальні.

- Народногосподарські міжгалузеві комплекси формуються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всього народно­го господарства країни. Завдання таких комплексів полягає у розв'я­занні важливих загальнодержавних проблем: соціальної, екологічної, політичної або науково-технічної проблеми. З метою ефективного вирішення певних проблем розробляються програми (програми роз­витку паливно-енергетичного, агропромислового, продовольчого ком­плексів та ін.), їх ще називають програмними комплексами.

- Міжгалузеві територіальні комплекси являють собою підси­стеми інтегральних територіально-господарських комплексів і, в ба­гатьох випадках, відповідних їм народногосподарських комплексів. Так, наприклад, лісопромисловий комплекс є одночасно елементом лісопереробного комплексу Карпатського регіону і підсистемою лісо­господарського комплексу України.

Серед територіальних міжгалузевих комплексів виділяють спе­ціалізовані та багатогалузеві. їх ще поділяють на регіональні та ло­кальні.

- Регіональні міжгалузеві комплекси розглядаються на макро-, мезо- і макрорівнях. Найскладнішим є державний комплекс. Макроекономічний район в межах України складає систему, у якій функці­онують ТВК декількох адміністративних областей, а область, зокре­ма, розглядається як мезорайон. Останній поділяється на мікрорайо­ни. Крім комплексів у межах адміністративних областей виділяють ще міжгалузеві утворення декількох областей (міжобласні).

- Локальні міжгалузеві комплекси функціонують у межах внутрішньо обласних адміністративних районів, економічних вузлів та центрів. На локальній території чітко проявляється взаємодія економічних, демографічних і соціальних структурних елементів. Це особливо ви­різняється у процесі формування економічних вузлів, де утворюєть­ся моноцентричний ареал, пов'язаний з ядром доцентровими сила­ми. Ядром вузла є організаційно-господарський центр, що обумов­лює його існування і розвиток як цілісної стійкої системи.

Дослідження і аналіз структури міжгалузевих комплексів і їх про­сторових утворень дозволяє значною мірою обґрунтувати районні си­стеми міського і сільського розселення, рівень розвитку виробницт­ва, транспорту, сфери обслуговування, чисельність і розподіл трудо­вих ресурсів, рівень споживання локальних ресурсів, а також сумарні затрати на розвиток всіх виробничих і невиробничих підрозділів.

Підсумки аналізу дають можливість розробити територіальну мо­дель народногосподарського комплексу регіону, яка має враховувати ефект територіальної концентрації, комбінування і кооперування ви­робництв різних міжгалузевих комплексів, раціональність внутрішньо вузлових і внутрішньо районних зв'язків з урахуванням наявного сировинно-ресурсного потенціалу і збуту готової продукції.

Дата добавления: 2014-01-07