Узбекистан

Китай

Іран

Узбекистан

3. Країни Південно-Західної Азії

4. Країни Південної Азії

4.1. Індія

5. Країни Східної Азії

5.2. Японія

6.1. Індонезія

6. Країни Південно-Східної Азії

1. Країни Закавказзя

До цього регіону належать три країни, колишні республіки Радянського Союзу. З одного боку, Грузія, Вірменія та Азербайджан доволі значно відрізняються між собою. З іншого боку, вони близькі не лише географічно. їх об'єднують в один регіон також спільна історія останніх століть і безліч гострих проблем, що мають спільне коріння. Ключовою країною цієї частини Азії є Грузія.

1.1. Грузія

Загальні відомості. Офіційна назва - Республік: Грузія. Столиця - Тбілісі (1,2 млн осіб). Площа - понад 69 тис. км2 (118-те місце у світі). Населення - 5 млі осіб (106-те місце). Державна мова - грузинська. Грошова одиниця - ларі.

Географічне положення. Країна знаходиться в цен тральній та західній частинах Закавказзя. Західна час тина Грузії має широкий вихід до Чорного моря. Без посередньо межує з чотирма країнами. На півночі т північному сході це Росія, сході та південному сході - Азербайджан, півдні - Вірменія та Туреччина. Сучасне географічне положення Грузії не дуже сприятливе. Вона оточена кризовими країнами та окремими їх територіями, де майже безперервно продовжується війна. Особливо екстремальним є кордон Грузії з Північним Кавказом Російської Федерації.

Історія виникнення та розвитку. До нашої ери на території сучасної Грузії виникли держави Колхіда та Іберія. У І ст. до н. є. вони стали залежними від Римської імперії, а в IV ст. н. є. прийняли християнство. У V ст. Іберія (Картлія) була приєднана до Персії. З VIII ст. перетворилася на незалежну державу, яка досягла розквіту в XII ст. за часів правління цариці Тамари. Пізніше розпалася на Картлію, Кахетію та Імеретію. У XIX ст. її було приєднано до Росії. Зростання національно-визвольної боротьби привело до відродження незалежної держави у 1917р. Однаку 1921 р. Грузія була окупована російськими радянськими військами. З 1922 р. увійшла до СРСР у складі Закавказької Федерації (разом із Азербайджаном і Вірменією). У1936 р. стала союзною республікою. Після проголошення незалежності в 1991 р. у державі постійно тривають гострі внутрішні конфлікти через намагання відокремити автономії (Абхазію, Аджарію, Південну Осетію), які переросли у громадянську війну з втручанням Росії. Відбулась консервація конфліктів, що перейшли у хронічну стадію. Грузія весь час намагається вийти з-під опіки Росії та увійти до ЄС і НАТО.

Державний устрій і форма правління. Грузія є унітарною державою та президентською республікою. Главою держави та главою виконавчої влади є президент. Уряд очолює прем'єр-міністр. Вищий законодавчий орган - парламент. Він однопалатний і складається з 235 депутатів, обраних терміном на 4 роки. Адміністративно-територіально Грузія поділяється на 10 районів, 2 автономні республіки та 1 автономну область.

Природні умови та ресурси. Рельєф Грузії досить різноманітний. Переважають гори та плоскогір'я. Найвища точка країни гора Шх ара (5068 м) знаходиться на півночі Грузії в горах Великого Кавказу. На півдні на висоту понад З тис. м над рівнем моря здіймається вулканічне нагір'я. На сході країни гірські системи не вищі ніж 2 тис. м. Західна частина зайнята пласкою Колхідською низовиною.

Більша частина Грузії лежить у субтропічному кліматичному поясі. На заході біля узбережжя Чорного моря знаходяться вологі субтропіки. Взимку температура найхолоднішого місяця (січень) до +6 °С. Кількість опадів до 2000 мм на рік. Далі на схід наростає континентальність клімату. Опадів стає менше. Зима холодніша, а літо тепліше.

Найгустіша річкова сітка та найповноводніші річки там, де випадає багато опадів, тобто на заході. Найбільші річки Ріоні та Кура належать до басейнів різних морів. На річках Західної Грузії часті повені. Озер у країні небагато.

Ґрунтовий покрив Грузії дуже строкатий. На заході панують червоно- та жовтоземи. На сході - каштанові, коричневі та чорноземи. Під гірськими лісами сформувалися бурі лісові ґрунти. На Колхідській низовині поширені субтропічні підзолисті та болотні ґрунти.

Своєрідний і багатий рослинний світ. Трапляються ендемічні та реліктові види, наприклад лавровишня, самшит, хурма та ін. Значна лісистість території досягає 35 %. Є цінні види дерев - бук, дуб, граб, ялина, сосна тощо. В лісах водяться козуля, благородний олень, рись, бурий ведмідь. У горах Кавказу все ще зустрічаються серни, безокарові цапи, тури.

Основними корисними копалинами є марганцева руда та кам'яне вугілля. Є значні родовища мідних і поліметалевих руд. Багаті запаси цінних будівельних матеріалів, зокрема туфу та мармуру. Є численні джерела термальних вод. Річки мають значні запаси гідроенергоресурсів.

Найбільшими природними багатствами Грузії світового значення є рекреаційні ресурси. Серед них особливо виділяються унікальні мінеральні лікувальні води.

Населення. Густота населення в Грузії становить 72 особи на 1 км². Природні умови визначають нерівномірність його розміщення, у гірських районах поселення трапляються рідко. Майже 90 % населення живе на висотах, які не перевищують 1000 м. Вони займають лише 46 % території країни. Міське населення переважає - 59 %. Крім столиці до найбільших міст належать Кутаїсі (240 тис. осіб), Руставі (155 тис. осіб). У країні спостерігається незначний приріст населення - 2,8 %о. Крім грузинів (72% населення) живуть вірмени (8 %) та росіяни (6 %). Серед віруючих переважають православні (65%). В Аджарії живуть грузини-мусульмани (11 %).

Господарство. Грузія індустріально-аграрна держава зі специфічним поєднанням галузей господарства, що склалося історично. Насамперед, це видобуток марганцевої руди, харчова промисловість, субтропічне землеробство і рекреаційний комплекс.

Промисловість представлена енергетикою, яка базується на видобутку кам'яного вугілля у Ткібулі та Ткварчелі, виробництві електроенергії на теплових і гідроелектростанціях. Найбільша серед останніх Інгурська ГЕС.

Чорна металургія представлена Руставським металургійним комбінатом і феросплавним заводом у Зестафоні. Вони працюють на місцевих марганцевих і привізних залізних рудах. Є підприємства з видобутку та збагачення мідних і поліметалевих руд. У Руставі працює потужний хімічний комбінат, який виробляє азотні добрива, синтетичні смоли, волокна, капролактам. Існує декілька підприємств деревообробної, меблевої та целюлозно-паперової промисловості.

У країні є шість великих фабрик легкої промисловості. Вони виробляють шовкові, бавовняні тканини, трикотаж, килими та взуття.

Найрозвиненішою частиною економіки Грузії є розгалужений агропромисловий комплекс. Тут займаються вирощуванням чаю, цитрусових, пшениці, картоплі, овочів, фруктів, винограду, тютюну; розводять велику рогату худобу (1 млн голів) і овець. Переробні галузі харчової промисловості представлені підприємствами чайної, виноробної та плодоовочеконсервної промисловості. Знамениті грузинські вина, яким немає аналогів у світі, виробляють у Кахетії та Імеретії, коньяк і шампанське - в Тбілісі. По всій території розміщені численні заводи, які випускають фруктові та овочеві консерви. Серед інших галузей харчової промисловості - розлив мінеральних вод, виробництво тунгової те ефірної олії, тютюнова та маслосироробна промисловість.

Транспортна мережа Грузії представлена залізницями (близько 1500 км) та автомобільними шляхами (11 тис. км). Є значні морські порти Поті, Батумі, Сухумі та нафтопровід Баку - Супса.

Культура та соціальний розвиток. У країні 99 % населення становлять письменні. В Грузії 19 вищих навчальних закладів. Діють 32 театри та 10 музеїв. До історико-культурної спадщини світового рівня належить Гелатський монастир. Загалом у списку ЮНЕСКО - З об'єкти. Середня тривалість життя жінок становить 76 років, чоловіків - 69 років. Найбільшою газетою є «Сакартвелос республіка».

22 липня 1992 р. встановлено дипломатичні відносини між Україною та Республікою Грузія шляхом обміну нотами. У Києві працює посольство та торговельно-економічне представництво Республіки Грузія.

2. Країни Центральної Азії

Чотири країни цього регіону - Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменія є пострадянськими державами, де відбувається болісний і неоднозначний процес національного відродження та відновлення ісламської традиції та духовності. Цілий клубок протиріч і конфліктних ситуацій ускладнюються втручанням Росії та деяких інших держав. Регіональним лідером тут, безперечно, є Узбекистан.

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Узбекистан. Столиця - Ташкент (2,1 млн осіб). Площа - понад 447 тис. км² (56-те місце у світі). Населения - понад 25 млн осіб (39-те місце у світі). Державна мова - узбецька. Грошова одиниця - узбецький сом.

Географічне положення. Узбекистан займає центральну частину Центральної Азії. На півночі та північному заході він межує з Казахстаном, на південному заході - з Туркменістаном, на півдні - з Афганістаном, на південному сході - з Таджикистаном і на сході - з Киргизією (Киргизстаном). Оцінка географічного положення країни не є однозначною: Узбекистан оточений державами, в яких мають місце численні політичні та економічні кризи, водночас його центральне розміщення в регіоні та відсутність безпосередніх кордонів з непрогнозованою Росією є доволі сприятливим, особливо у стратегічному сенсі.

Історія виникнення і розвитку. УІ тисячолітті до н. є. територія сучасного Узбекистану перебувала у складі відомих держав Бактрії та Согдіани. У І ст. н. є. на теренах Узбекистану виникла Кушанська держава. Після розпаду у VIII ст. н. є. ця територія була завойована арабами, які принесли іслам. У X ст. розпочалося тюркське панування. У XIII ст. завойована монголами. На XIV ст. припадає розквіт під владою Тимура. На початку XVI ст. з' явилися кочові племена узбеків, які створили Бухарське та Хівінське ханства. У XIX ст. територія сучасного Узбекистану була завойована Росією. Після революції 1917 р. були спроби відновити державність, але після агресії російської більшовицької армії на території Узбекистану в 1918 р. було утворено Туркестанську автономну СРР. У 1924 р. виникла Узбецька СРР у складі Радянського Союзу. Після розпаду останнього у 1991 р. проголошено незалежність. Узбекистан прийнятий до ООН та інших міжнародних організацій.

Державний устрій і форма правління. Узбекистан - унітарна держава, президентська республіка. Главою держави є президент зі значними повноваженнями. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент. Виконавча влада належить президенту та уряду на чолі з прем'єр-міністром. За адміністративно-територіальним поділом держава має 12 областей, 1 автономну республіку, 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Понад ЗО % території Узбекистану зайнято рівнинами (Туркменська низовина). На півдні здіймаються високі гори (Тянь-Шань) до 4643 м. У країні декілька міжгірських долин, які зрошуються річками, каналами та ариками.

Значних збитків економіці завдають періодичні руйнівні землетруси. Під час одного з них у 1966 р. був зруйнований Ташкент.

Найбільші річки Амудар'я та Сирдар'я. їхні води такою мірою відібрані на зрошення, що ці річки вже не доносять своїх вод до Аральського моря. Воно розпалося на дві водойми, що висихають на очах. Серед пустелі на колишньому дні моря стоять багато морських кораблів, створюючи фантастичний пейзаж.

Клімат Узбекистану різко континентальний. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +26 °С до +32 °С, взимку в січні середні температури в різних частинах країни різняться кардинально - від +3 °С до -10 «С. Опадів на рівнинах дуже мало, лише 80-90 мм.

Ґрунтовий покрив представлений переважно сіроземами та сіро-бурими ґрунтами. На них панує пустельна рослинність. У пустелі Кизилкум (Червоні піски) піщані маси постійно пересуваються під впливом панівних вітрів. У горах рослинний і тваринний світ доволі різноманітний.

Узбекистан багатий на мінеральні ресурси. Серед них основну роль відіграють енергоносії: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля. Різноманітні й значні поклади руд кольорових металів. Є запаси міді, бокситів, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену, урану, золота, срібла та ін. Є значні поклади хімічної сировини, зокрема фосфоритів, сірки, кам'яної та калійної солей. Поширені родовища будівельних матеріалів та напівдорогоцінного каміння.

Населення. Природні умови визначають надзвичайну нерівномірність розміщення населення по території країни. Хоча його загальна густота порівняно невелика (55 осіб на 1 км²), у пустелях воно здебільшого відсутнє взагалі, а в оазах - перевищує 300 осіб на 1 км².

Міське населення становить лише 42 %. Окрім столиці понад 300 тис. осіб мають міста Самарканд, Наманган, Андижан. Узбекистан характеризується високим приростом населення. При народжуваності 29 %о і смертності 7 %о природний приріст складає 22 %о. Узбеки становлять 69 % населення, росіяни - 11, татари - 4, казахи - 4 %.

Господарство. Узбекистан - індустріально-аграрна держава. Промисловість домінує в структурі ВНП. Серед її галузей виділяються гірничодобувна, яка займається видобутком нафти, природного газу, кам'яного та бурого вугілля. Інша її частина зайнята видобутком різноманітних руд кольорових металів. Ще інша - забезпечує хімічну промисловість сировиною.

Крім гірничовидобувної, значного розвитку набули хімічна та машинобудівна промисловість. Перша, переважно спеціалізується на виробництві фосфорних і азотних добрив, пластмас і хімічних волокон. Друга - виробляє сільськогосподарську техніку (трактори, бавовнозбиральні комбайни), автомобілі, літаки, холодильники, ліфти, екскаватори, трансформатори, обладнання та машини для легкої й харчової промисловості. Переважно на сільськогосподарській сировині працюють багатогалузеві легка та харчова промисловість. Перша виробляє бавовняні, шовкові та вовняні тканини, обробляє шкіру та випускає взуття. Друга - переробляє зерно, м'ясо, молоко, овочі та фрукти. Разом ці дві галузі дають більше половини всієї валової продукції промисловості.

Сільське господарство переважно базується на зрошувальному землеробстві. Основною технічною культурою є бавовник. За обсягами його збирання Узбекистан посідає 5-те місце у світі. Велике значення має вирощування зернових (пшениця та рис), тютюну та овочів, виноградарство та баштанництво. Основною галуззю тваринництва є вирощування овець, зокрема каракулівництво. Вирощують також молочно-м'ясну худобу, верблюдів і коней.

Протяжність залізниць становить близько 3 тис. км, автошляхів - 80 тис. км. Певного значення набуває судноплавство на Амудар'ї. В країні розгалужена мережа трубопроводів. У Ташкенті є міжнародний аеропорт. Основну роль відіграє залізничний транспорт, на який припадає близько 80 % вантажообігу.

Культура та соціальний розвиток. В Узбекистані близько 78 % письменних. У Ташкенті знаходиться найбільший у Центральній Азії університет. Узбекистан має історико-культурну спадщину світового значення. Хіва, Самарканд і Бухара - міста-музеї під відкритим небом. Тут є будови IX-X ст. До списку ЮНЕСКО занесено 2 архітектурні об'єкти.

Середня тривалість життя жінок становить 72 роки, чоловіків - 66 років. Дуже великою є смертність дітей до 1 року. Витрати на охорону здоров'я становлять близько 5,9 % ВНП. У сільській місцевості зосереджена велика кількість безробітних.

Республіка Узбекистан встановила дипломатичні відносини з Україною 14 серпня 1992 р. шляхом обміну нотами. Двосторонні відносини між обома країнами регулюються десятками угод. 15 серпня 1992 р. підписано Договір про основи міжнародних відносин, дружбу та співробітництво між двома державами. У Києві працює посольство Республіки Узбекистан. Україна вдвічі більше експортує товарів до Узбекистану, ніж імпортує з нього.

3. Країни Південно-Західної Азії

Цей регіон Азії зосередив на своїй території найбільшу кількість гострих політичних проблем світу. Величезні контрасти, багатство та бідність, минуле та майбутнє - все це Південно-Західна Азія. Це колиска трьох релігій, одна з яких - іслам, переживає геополітичний підйом. Найбільші та найпотужніші держави світу намагаються «готувати свої страви» на цій «політичній кухні», ще більше ускладнюючи та загострюючи ситуацію. Нині ключовою країною регіону, регіональним лідером усе більше стає Іран.

Дата добавления: 2014-01-07