У сфері державного управління

Вступ

Суб'єкти державного контролю

При вивченні питання «Суб'єкти державного контролю» слід з'ясувати, що бути суб'єктом державного контролю означає мати права та обов'язки у цій сфері. На коло суб'єктів впливають такі фактори як: політичні, економічні, ідеологічні. Коло суб'єктів державного контролю досить велике і різноманітне.

Функцію контролю у сфері державного управління здійснюють у різних формах більшість державних органів. Для одних органів державної влади функція контролю є домінуючою: Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління. Для більшості державних органів функція контролю є однією з ряду інших функції. Контрольні повноваження має Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, органи судової влади.

Вивчаючи питання системи контролюючих органів, можна класифікувати їх за наступними групами:

- органи контролю за дотриманням законів та нормативних актів в галузі відносин, що виникають у державному управлінні;

- органи контролю в галузі охорони здоров'я;

- органи контролю в галузі безпеки екологічних умов та умов життя;

- органи контролю в галузі забезпечення політичних та соціальних прав громадян;

- органи контролю в галузі праці та соціального забезпечення;

- органи контролю в галузі фінансових, кредитних, страхових відносин;

- органи контролю в галузі освіти та культури;

- органи контролю в галузі економіки промисловості, торгівлі та сільськогосподарського виробництва;

- органи контролю в галузі зв'язку та інформації й ін.

Лекція № 3

Тема: Державний контроль як засіб забезпечення законності у сфері державного управління.

1. Змістовна характеристика законності у сфері державного управління.

2. Гарантії забезпечення законності у сфері державного управління.

3. Засоби забезпечення законності у сфері державного управління.

4. Державний контроль в системі забезпечення законності у сфері

державного управління.

Під час вивчення даної теми студенту необхідно усвідоми­ти, що в умовах перебудови держави і суспільства як в тео­рії, так і на практиці відбувається перехід від ствердження монолітності і соціальної однорідності суспільства до визнан­ня різноманітності соціальних інтересів і виникнення в ре­зультаті цього суспільних зв'язків. Однією з важливих оз­нак будь-якого управління є підтримання певного порядку та ритму спільної діяльності людей, узгодження індивідуаль­ної та колективної діяльності, виконання спільних функцій у суспільстві з метою прогресивного розвитку.

Держава в особі своїх органів має забезпечити збалансо­ваність у розвитку головних сфер життєдіяльності суспіль­ства, акцентувати спільну працю на вирішенні головних зав­дань розвитку.

Ще на початку нашого століття Л. А. Тихомиров писав про те, що "... досконалість правлячих установ повинна ви­мірюватися тим, як вони забезпечують: 1) силу влади; 2) практичну розумність влади, не припускаючи її відчуже­ності від реальних потреб та думок народу; 3) законність діяльності влади, не припускаючи різної дії закону для підданихта уряду".

Змістовна характеристика законності

Закон (у широкому розумінні) не може існувати без за­конності - механізму та засобів проведення його у життя.

"Принцип законності в адміністративному праві скла­дається з двох взаємопов'язаних обов'язків: діяти відповідно до законів та проявляти ініціативу для забезпечення вико­нання законів".

Можна виділити наступні вимоги законності в сфері дер­жавного управління:

- неухильне дотримання та виконання законів і виданих на їхній основі та на їх виконання інших правових актів всіма ланками виконавчої влади;

- видання підзаконних актів лише уповноваженими на те органами виконавчої влади та суворо в рамках їхніх повно­важень;

- видання актів органами виконавчої влади у відповідних, визначених законодавством формах;

- верховенство закону у системі правових актів, відповідність актів нижчестоящих органів актам вищих органів виконавчої влади;

- забезпечення ієрархії правових актів за ступенем їх юридичного значення;

- прийняття правових актів у відповідності до правил правотворчої процедури;

- своєчасне видання, зміна або скасування актів органами виконавчої влади;

- забезпечення стабільності правової бази державного уп­равління;

- застосування правових актів уповноваженими на те органами та посадовими особами у суворій відповідності до процесуального законодавства;

- точне та однакове застосування правових норм у відпо­відності до їхнього змісту;

- забезпечення реалізації правових актів необхідними мате­ріальними, юридичними та духовними засобами і гарантіями;

- здійснення постійного нагляду, контролю та перевірки виконання, дотримання та застосування правових актів орга­нами державної виконавчої влади та їх посадовими особами.

Усі перелічені вимоги не є ізольованими одна від одної, вони знаходяться у прямій залежності, доповнюють, обумов­люють одна одну, виступаючи у вигляді єдиного комплексу вимог, що гарантують існування законності у сфері держав­ного управління.

Дата добавления: 2014-01-11