Тема 2. Корисні властивості рослин. Фітонцидність

План

Тема 1. Інтродукція. Фітодизайн. Історія питання. Основні поняття, визначення

1. Історія інтродукції оранжерейних тропічних і субтропічних рослин.

2. Фітодизайн. Основні визначення. Дослідження питань в ботанічних садах України та країнах ближнього закордоння.

Первісне залучення нових видів рослин на службу людині почалося ще близько 1500 р. до н.е. при єгипетському фараоні Тутмосі III [1]. Освоєння ж тропічних і субтропічних рослин на Європейському континенті, або їхня інтродукція, датується приблизно 1560 р. [2].

Передові для свого часу державні діячі різних країн вважали збагачення вітчизняних рослинних ресурсів важливою справою. Тому не дивно, наприклад, що в цьому напрямку Петро I ужив серйозних заходів, завдяки указам якого в Росію був притягнутий цілий ряд коштовних у господарському відношенні видів - лікарських, харчових, декоративних. В XVII в.- початку XVIII в. у Росії стали відомі цитрусові. В 1796-1805 р. в Умані в Софіївці були побудовані оранжереї, де вирощували ананас, інжир, апельсини й лимони [3].

Інтерес до рослин різних широт виявився в організації ботанічних садів, а при них оранжерей, де й стали зосереджувати, накопичувати колекції тропічних і субтропічних видів. Ця діяльність спочатку носила просвітницький характер, а потім, коли ботанічні сади стали власниками солідних колекційних фондів, у них розгорнулася науково-дослідна робота. У результаті, в культуру залучалися із природної флори корисні для людини рослини різного призначення й, у тому числі, декоративні, харчові, технічні й ін. Нові рослини висаджували у відкритому ґрунті, але особливо теплолюбні, що гинуть у наших широтах, сталі розміщувати в оранжереях, які вперше в нашій країні з'явилися близько 1654 року, а потім в 1718 р. наприкінці XVIII століття [1].

Ботанічні сади, таким чином, сталі піонерами введення в культуру нових видів, перейшовши від простого збирання до нагромадження, збереженню й вивченню всього розмаїття рослинного миру.

Освоюючи нові райони, люди стихійно вносили вклад у розселення екзотичних рослин. Наочним прикладом є північ Росії, де, судячи з літературних даних, наприкінці XIX століття були відомі близько 40 видів тропічних і субтропічних рослин, завезених кольськими поморами, фінськими й норвезькими родинами [4].

Поява екзотичних рослин у житлових приміщеннях було першими емпіричними кроками озеленення, або, як ми тепер називаємо, фітодизайну. До сучасного фітодизайну ми прийшли через інтродукцію рослин у ботанічних садах, що забезпечують практику озеленення як технологіями вирощування рослин, так і рослинним матеріалом. Заслуговують на увагу в цьому напрямку дослідження ботанічних садів України й ближнього зарубіжжя: ДБС АН РАН, Полярно-альпійського ботанічного саду-інституту Кольської філії АН РАН, ЦБС АН Білорусі. В Україні: ЦБС АН України, ДБС НАН України, що вирішують питання інтродукції й фітодизайну з регіональних позицій.

У наш час зростаючий темп урбанізації приводить до зміни навколишнього середовища: забрудненню атмосфери, зменшенню площ під зеленими масивами дикоростучої флори, зникненню ряду видів і форм рослин, все більшому відриву людини від природи.

Особливо актуальної стає проблема озеленення інтер'єрів різних типів, які, на жаль, ще далекі від медичних вимог. Це тоновані вікна й двері, що не пропускають природне сонячне світло, кондиціонери, що не збагачують повітря інтер'єрів киснем, використання будівельних і оздоблювальних матеріалів, що виділяють шкідливі для людини речовини, використання в інтер'єрах високочастотних джерел, наявність різних мікроорганізмів, що успішно розвиваються в місцях з більшим скупченням людей і т.д. А якщо врахувати, що міські мешканці більш ніж 20 г. на добу перебувають у приміщенні, то стає очевидної зростаюча потреба введення рослин в інтер'єри, тобто фітодизайн. Існують різні трактування даного терміна.

Фітодизайн (грець. phyton – рослина, англ. design – проектувати) – мистецтво використовувати рослини для декорування закритих приміщень і територій у відкритому ґрунті [5].

Фітодизайн – функціональне навантаження рослин в інтер'єрах [6].

Фітодизайн – це модель живого рослинного оточення в штучній системі будь-якого типу[7].

Фітодизайн – використання живих рослин або рослин у вигляді моделей для поліпшення середовища існування людини в штучних системах [8].

Фітодизайн виконує кілька функцій:

- Найважливіша функція фітодизайну - створювати у людини гарний настрій, підкреслювати урочистість важливих подій, зм'якшувати напругу й переживання.

- Значна роль фітодизайну складається в створенні здорового повітряного середовища перебування людини й у цілеспрямованому впливі на його самопочуття й працездатність.

- Гігієнічна функція - у санації навколишньої людини середовища за допомогою рослин, зокрема шляхом придушення й знищення патогенних, шкідливих і просто зайвих бактерій, грибів, вірусів.

- Фітосанітарна функція, що полягає в доочищенні середовища, видаленні за допомогою рослин шкідливих газів, пилу, диму й знешкодження інших фізичних, хімічних і біологічних забруднювачів, зниження рівня шумів, регулювання вологості повітря завдяки транспірації й створення таким чином комфортного для людини становища.

Висновок: отже, для успішного введення рослин в інтер'єри необхідно враховувати ряд особливостей: декоративні якості рослин (морфологія листів: їхнє фарбування, форма, покрив опушення, форма росту), наявність декоративних квіток і суцвіть, господарсько-корисні якості (наявність їстівних плодів або інших частин); і лікувальні, у тому числі фітонцидні. Але головне, рослини повинні мати пластичність і толерантністю стосовно основних факторів середовища інтер'єрів: світла, температури й відносній вологості повітря, а також відрізнятися певною стійкістю до захворювань. Для цього необхідно добре знать екологічні вимоги рослин, місце зростання їх у природі, агротехнічні вимоги по відходу й вирощуванню, особливості розмноження. Тільки при знанні перерахованих властивостей рослин можливе створення комфортного для людини інтер'єра.

Питання для самоконтролю:

1. Коли вперше почалося залучення нових видів рослин на службу людині?

2. У якому році були побудовані перші оранжереї в Софіївці?

3. У якому році з'явилися перші оранжереї?

4. Що таке фітодизайн?

5. Назвіть основні функції фітодизайну?

План.

1. Історія питання.

2. Поняття фітонцидності. Значення фітонцидних рослин для інтер'єрів.

3. Основні асортименти фітонцидних рослин, застосовуваних для створення інтер'єрів, що санують.

4. Кімнатні рослини, що володіють цілющими властивостями.

Особливо значима санітарно-гігієнічна функція рослин в інтер'єрах: збагачення повітря киснем, зниження рівня змісту вуглекислого газу, зволоження повітря й зниження його запиленості, а також санація приміщень за рахунок виділення фітонцидів.

Взагалі перші спроби використовувати аромати рослин відомі в Древньому Єгипті. Статуетки й тіла мертвих просочували ефірними маслами й пахощами; у писемних пам'ятках зображені сцени окурювання. Очевидно, найбільше часто для пахощів використовували лепеху звичайну, лишайник, евернію сливову, кедр атласький, яловець високий й східний, м'яту, кассію, троянду, мирт звичайний. Цікаво, що робітники парфумерних фабрик у Грассє практично не хворіли на туберкульоз, хоча серед населення ця хвороба носила ледве не епідемічний характер. Пізніше виявили, що масло лаванди гнітить ріст туберкульозних бацил, а масло тим`яну, кориці лаванди, кедра й дудника особливо активні проти сапу й жовтої лихоманки.

Летучі рослинні речовини здавна використовувалися при лікуванні різних захворювань. Окурювання й примітивна інгаляція відомі в народній медицині багатьох країн. Так у російській й українській народній медицині траву чистотілу великого використовували для підпалення від падучої хвороби(епілепсії), бодяком звичайним окурювали дітей від переляку, листи дурману звичайного палили від задишки, синьоголовником польовим окурювали породілей при важких родах, насіння білені чорної вживали при зубному болі.

Засновником вчення про фітонциди по праву вважається Б.П.Токін, який ще в тридцяті роки зацікавився цією проблемою [9].

Фітонциди – хімічно й біологічно активні продукти виділення рослин, у більшості випадків газоподібні, які негативно впливають на зріст та розвиток переважно мікроорганізмів. По хімічному складу фітонциди різноманітні, це - глікозиди, терпеноїди та ін. вторинні метаболіти [10].

Виникло вчення про фітонциди, що розвивалося насамперед як еколого-еволюційна проблема. Досліджувалася роль фітонцидів у розвитку рослин, у їхньому імунітеті, значення фітонцидів у біоценозах. Цим питанням присвячені численні дослідження, які мають велике теоретичне й практичне значення: Роботи Б.П.Токіна [9,11], Н.Г.Холодного [12,13], В.Г.Добротько [14], С.С.Скворцова [15], М.А.Артем'євій [16,17], Г.В.Поруцького [18], А.М.Гродзинського [6, 19-21] і ін. Значне число робіт з вивчення дії летучих речовин інтактних рослин на мікробних тест-об'єктах виконано співробітниками НБС ім. Н.Н.Гришко НАН України [6, 22,23]; Державного Нікітського ботанічного саду [24,25]; Одеського університету [26], а також Центрального Сибірського ботанічного саду З РАН [27-30].

Багато фітонцидних рослин є серед тропічних і субтропічних рослин, що використовуються в озелененні. Ці види рослин є найціннішими, тому що з їхньою допомогою можна створити інтер'єри, що благотворно впливають на здоров'я людини – інтер'єри, що санують. Особливо велике значення таких рослин у місцях з масовим скупченням людей: школи, лікарні, дитячі садки, санаторії, пансіонати, офіси й т.д. За допомогою фітонцидних рослин тут можна створити не тільки сприятливу психоемоційну обстановку, але й знизити кількість патогенних мікроорганізмів. Так, наприклад, експериментально було встановлено, що при введенні в палати хірургічного відділення лікарні ім. Калініна фітонцидних рослин із сімейств молочайні, фікусові, миртові, кутрові різко зменшився рівень золотавого стафілокока (орально-краплинне забруднення повітря). Також спостерігався фунгіцидний ефект. Позитивний вплив рослин зростав пропорційно часу їхнього перебування в палатах [31].

Висновок: таким чином, позитивний вплив фітонцидних рослин на людину давно доведено. Тому дуже важливо знати асортименти фітонцидних рослин і активно використовувати їх в інтер'єрах. Приведемо приклади тропічних і субтропічних фітонцидних рослин з різних сімейств.

Таблиця 1. Асортименти фітонцидних рослин різних сімейств для створення інтер'єрів, що санують

Сімейство	Вид
Apocynaceae Juss.	Acokanthera oppositifolia (Thunb.) G.Don
	Allamanda cathartica L.
	Nerium oleander L.
	Rauvolfia verticillata (Lour.) Baill.
	Trachelospermum jasminoides L.
	Thevetia peruviana (Pers.) Sohum
	Vinca major L. Cv. Reticulata
Crassulaceae A.DC.	Crassula portulaceae Lam.
Euphorbiaceae Juss.	Acalypha wilkesiana Muell.
	Euphorbia neriifolia L.
	Euphorbia tirucalli L.
	Synadenium grantii Hook.f.
Lauraceae Juss.	Laurus nobilis L.
Moraceae Link.	Ficus bengalensis L.
	Ficus benjamina L.
	Ficus pumila L.
	F. ramentaceae Roxb.
	F. rubiginosa Desf. ex Venten
Myrtaceae Juss.	Acca selloviana (Berg.) Burr.
	Callistemon citrinus (Curt.) Stapf
	C. pinifolius (Wendl.) DC.
	C. salignus DC.
	C.speciosus DC.
	Eucalyptus blakelyi Maiden
	E. camaldulensis Dehnh.
	E. dealbata A. Cunnex Chau
	Eugenia myrtifolia Sims.
	Myrtus communis L.
	Psidium littorale Raddi
	Psidium littorale Raddi f. Lucidum Pilip.
	P. guajava Linn.
Pittosporaceae R.Br.	Pittosporum tobira Dryand.
	P. heterophyllum Franch.
	P. viridiflorum Sims.
Rosaceae Juss.	Eriobotria japonica (Thumb.) Lindl.
	Laurocerasus officinalis Roem.
Rutaceae Juss.	Citrus aurantium L.
	C. aurantifolia (Christmans) Swingle var. limetta Risso
	Citrus x limon L.
	Fortunella margarita (Lour.) Swingle
	Myrraya exotica L.
Vitaceae Juss.	Cissus antarctica Vent.
	Rhoicissus rhomboidea Vent.
Amaryllidaceae Jaume St. – Hill.	Amarillis belladonna L.
	Hemanthus albiflos Yacg.
	Hippeastrum x hybridum Hort. c v. Sygnal
	Hymenocallis calatina Nicols.
Araceae Juss.	Aglaonema commutatum Schott
	Diffenbachia maculata (Lodd.) G. Don
	D. sequina (L.) Scott
	Epipremnum aureum (Lind. Et Andre) Benting
Asphodelaceae Juss.	Chlorophyttum comosum (Thunb.) Baker

Кімнатні рослини, що володіють цілющими властивостями

Серед великого розмаїття рослин, вирощуваних в умовах приміщень, особливу увагу варто звернути на види, що мають лікарське значення.

Агава американська. Широко розповсюджена кімнатна рослина. Настойка з листів агави американської використовується для лікування ревматизму. Готують її таким чином. Здрібнені листи заливають 40-70 % спиртом або горілкою з розрахунку 1:10. Суміш щільно закривають і витримують при кімнатній температурі протягом 7 діб. Потім проціджують і заливають у темну пляшку. Настойку застосовують для розтирання при ревматизмі, щоб викликати доливання крові до ураженої ділянки.

Акка, фейхоа. Коштовна плодова й декоративна лікарська рослина. Дає прекрасні кислувато-солодкі плоди, що за смаком нагадують ананас. Плоди фейхоа багаті йодом. Уживання їх у їжу є профілактичною мірою в попередженні розладів функцій щітовидної залози. У випадку цього захворювання плоди використовують як цілющу властивість. Протягом 2-3 тижнів необхідно щодня з'їдати 250-300 г свіжих плодів за 2-3 рази. Узимку п'ють настій сухих плодів (2-4 їдальні ложки плодів заливають 2 склянками окропу, наполягають у термосі протягом доби). Випивають наступного дня за три прийоми по1/2 склянки за 30 хвилин до їжі.

Алое деревоподібне. Одне з найпоширеніших кімнатних рослин, що володіють цілющими властивостями. Свіжий сік цієї рослини знайшов широке застосування в різних галузях медичної практики й у народній медицині. Більші дози алое роблять абортивну дію. У малих дозах приймають як засіб, що збуджує апетит. Сік має проносне, бактерицидну дію. Показаний також при гастриті зі зниженою кислотністю, при хронічних запорах. П'ють його при туберкульозі й загальній слабкості. Використовують для лікування опіків, фурункулів, ран, місцевих запаленнях шкіри, мокрій себореї. Сік алое, настояний з медом, вершковим маслом або свіжим несолоним салом у рівних частинах, стимулює життєдіяльність організму. При туберкульозі легенів і костей змішують чайну ложку соку, 100 г свинячого або гусячого смальцю або несолоного вершкового масла, 50 г какао й приймають по столовій ложці на склянку гарячого молока 2-3 рази на день.

При частих носових кровотечах рекомендується протягом 10-15 днів з'їдати перед прийомом їжі по шматочку листа алое довжиною 2 см.

При виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кішки 1/2 склянки здрібнених листів алое змішують зі склянкою цукрового піску, суміш настоюють у темному місці 3 дні, потім додають склянку кислого натурального вина й залишають ще на добу. Приймають по столовій ложці 2-3 рази на день перед їжею 1-2 місяця.

Для готування загальнозміцнювальної суміші беруть 150 г свіжого соку алое, 250 г меду й 350 г кагору й п'ють по столовій ложці 3 рази на день до їжі.

Для усунення запалень, вугрів при жирній шкірі обличчя рекомендується на ніч протирати його щойно винутим соком алое.

При тривалому кашлі, пневмонії, туберкульозі застосовується суміш із 1 кг липцю, 200 г дрібно нарубаних листів алое, 200 г маслинового масла, 150 г березових бруньок, 50 г липового цвіту. Березові бруньки й липовий цвіт заварюють окремо в 500 мл води, кип'ятять 1-2 хвилини, проціджений відвар вливають у суміш меду з алое, потім доливають маслинове масло. Суміш приймають по столовій ложці 3 рази на день, перед вживанням збовтують.

Барбарис чорноплодовий. У народній медицині препарати барбарису (водний настій, відвар) застосовують при хворобах печінки й жовчного міхура, простудних захворюваннях, підвищеному кров'яному тиску, жіночих хворобах. Відвар плодів п'ють при станах, що морозять. Здрібнені плоди барбарису чорноплодового кладуть до емальованого посуду, заливають холодною водою в співвідношенні 1:10, ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, кип'ятять 20 хвилин, потім проціджують. Для добової дози - 2 столові ложки сухих листів заливають 2 склянками окропу ввечері й залишають на ніч.

Герань рожева. Рослина це широко відомо. Геранієве масло має протизапальну й протигнильну дію при абсцесі й гангрені легенів. Призначається при бронхіальній астмі. У народній медицині настій трави застосовується при поносах, дизентерії, хворобах бруньок, ревматизмі, подагрі, як гарний кровоспинний засіб, а також розчинюючі камені в бруньках. 2 чайні ложки трави наполягають 8 годин в 2 склянках охолодженої кип'яченої води. П'ють по кілька ковтків 3-4 рази на день. Розпареною здрібненою травою зводять сухі мозолі.

Гранат. Цілюще значення мають плоди граната, що містять залізо. Уживання їх у їжу сприяє нормалізації гемоглобіну в крові. Свіжі плоди корисні при кашлі, простудних захворюваннях, лихоманці. Шкірку застосовують у народній медицині для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (включаючи дизентерію). Відвар зі шкірки граната готовлять у такий спосіб. Подрібнюють її, поміщають в емальовану каструлю, заливають холодною водою в співвідношенні 1:10, ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, тримають 30 хвилин, потім негайно проціджують. Випивають по 1/2 склянки теплого настою 3 рази на день.

Диняче дерево. Вічнозелена рослина пальмовидного типу. Листи пальцево-розсічені, жовто-зелені, шкірясті. Квітки дрібні, жовті. Стовбур зелений, що не одеревняється, несе крону гарних великих листів на довгих черешках. Плоди соковиті, великі, за розміром і формою нагадують диню. Медичне значення має фермент папаїн, що перебуває в молочному соку всіх частин рослини, але найбільше - у молочному соку незрілих плодів. Папаїн розщіплює білки, його прописують для поліпшення травлення. У домашніх умовах у цих цілях готують настій листів у термосі. Для добової дози настою 2 столові ложки сухих листів заливають 2 склянками окропу ввечері й залишають на ніч. Наступного дня проціджують і п'ють у теплому виді по ¼ склянки в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.

Жимолость японська. Плоди жимолості здатні підсилювати секрецію шлункового соку й здатність шлунка, що переварює. У народній медицині їх застосовують як протизапальний, в'язкий і сечогінний засіб. Свіжі плоди рекомендують при гіпертонії, розладі шлунково-кишкового тракту, малярії, недокрів'ї. Відвар галузей і кори застосовують при водянці. У домашніх умовах готовлять відвар. Здрібнену сировину поміщають в емальовану каструлю, заливають холодною водою (у співвідношенні 1:10), ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, кип'ятять 20-30 хвилин, потім проціджують. Випивають по 1/2 склянки в день в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.

Інжир. Субтропічна рослина, придатне для змісту в кімнатах. У природних умовах виростає на кам'янистих і скелястих схилах, переважно на вапняках. Сушені плоди інжиру містять до 75 % цукрів, головним чином фруктозу й глюкозу, 5-6 % пектинових речовин і до 1 % органічних кислот. Уживання плодів у їжу сприяє зміцненню серцевого м'яза. З них також виготовляють сироп, що застосовується як м'який проносний засіб у дитячій клініці. Настої із плодів використовують для полоскання горла (при кашлі й бронхіті). Для одержання настою беруть 3-5 ложок сухих плодів, заливають 2 склянками окропу, наполягають у термосі 12 годин.

Каланхое городчате. Багаторічна трав'яниста рослина або напівчагарник зі злегка деревеніючим унизу стеблом. Листи щільні, м'ясисті, еліптичні, городчаті по краях. Квітки у верхівковому суцвітті жовті або жовтогарячі. Широко поширено в кімнатній культурі. Сік листів і стебел цієї рослини використовують для лікування опіків. Екстракт із листів використовують як біостимулятор для лікування шкірних виразок, ран, свищів. Готовлять його таким чином. Спочатку роблять настій, а потім з нього екстракт. Для настою сировину заливають окропом у співвідношенні 1:5, закривають і кип'ятять на водяній лазні 15-20 хвилин. Потім настій проціджують і випарюють на вогні до половини обсягу.

Камфорний лавр. Всі частини рослини містять ефірне масло, основний компонент якого - камфора (до 94 %); найбільша кількість її - у деревині. Можна одержати камфору з гілок і пожовтілих листів. Найменше неї містять весняні листи. Камфора - один з найважливіших лікарських засобів, що збуджують нервову систему. Вона підсилює діяльність серця при гострій серцево-судинній недостатності, а також при шокових станах, входить до складу мазей, застосовуваних при ревматизмі, артритах. У домашніх умовах висушені здрібнені листи з розрахунку 1:20 заливають 40-70% спиртом або горілкою. Щільно закривають і витримують при кімнатній температурі 7 діб. Потім проціджують і вливають у темну пляшку. Приймають по 10-30 капель.

Катарантус рожевий. У кімнатній культурі трав'яниста багаторічна рослина. Стебла прямостоячі, у верхній частині гіллясті. Листи сидячі, довгасто-ланцетні, темно-зелені з білою серединною жилкою. Квітки теж сидячі, рожеві. Здавна застосовується в народній медицині при лікуванні діабету і як спазмолітичний засіб. Висушені здрібнені листи заливають 40% спиртом або горілкою з розрахунку 1:20. Щільно закривають, витримують при кімнатній температурі 7 діб, проціджують і вливають у темну пляшку. Приймають по 10 капель.

Кізільник самшитолистовий. У народній медицині водний настій гілок і листів кизильнику використовують у якості в'язкого, жовчогінного й сечогінного засобу при розладах шлунково-кишкового тракту, жовтяниці, водянці. Столову ложку сухих листів наполягають у склянці окропу протягом 2 годин, проціджують і приймають по чверті склянки 3-4 рази на день.

Кава аравійська. Вічнозелене дерево з горизонтально розташованими гілками. Листи темно-зелені, глянсуваті. Квітки зібрані по декілька штук, білі із заходом жасмину. У дикому стані виростає в Ефіопії. Плоди яскраво-червоного кольору, розміром з вишню, містять по двох кавових зерна, притиснутих плоскими боками друг до друга. У насіннях утримується від 0,7 до 2% кофеїну. Використовується як стимулюючий засіб при розумовій утомі, головному болі, гіпертонії, отруєннях. Активує діяльність нервової системи. У домашніх умовах насіння звільняють від околоплодника (м'якоті) і висушують на відкритому повітрі в приміщенні. Висушені насіння обсмажують до коричнєвого кольору, подрібнюють і заварюють окропом з розрахунку 1 столова ложка на склянку води. Настоюють 60 хвилин.

Пасифлора інкарнатна. Тропічна ліана. Гарна лазяча рослина з витонченими квітками. Досить своєрідний віночок, його будова й фарбування обумовили ще одну назву рослини “кавалерійська зірка”. Плоди - їстівні ягоди зеленувато-жовтого кольору, що обпадають при дозріванні. Лікарське значення мають трав'янисті стебла пасифлори. У них утримується близько 0,5 % алкалоїдів гармана, гармина й гармола, а також флавоноїди, кумарини, хінони. Застосовується рідкий екстракт рослини при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, клімактеричних розладах. Готують його таким чином. Висушені й здрібнені листи разом із стеблом кладуть до емальованого посуду і заливають окропом у співвідношенні 1:10, закривають кришкою й поміщають у водяну лазню на 15-20 хвилин. Потім зміст проціджують і випарюють до половини первісного обсягу. Рідкий екстракт при вживанні розводять водою в співвідношенні 1:2.

Цитрусові. З найдавніших часів застосовуються як лікувальний засіб при різних захворюваннях. До них ставляться лимон, апельсин, мандарин, грейпфрут і ін. Плоди лимона багаті лимонною кислотою (до 8 %), містять цукру (2,5%), ароматичні з'єднання (цитраль та ін.), а також вітаміни (А, В1, В2, Р, З). Вживання плодів лимона й інших цитрусових у їжу перешкоджає появі злоякісних пухлин. Вітамін В1, що втримується в плодах, регулює вуглеводний, білковий і жировий обміни, стимулює роботу серцево-судинної системи й шлунково-кишкового тракту. Цитрусові, уживані в їжу, перешкоджають захворюванню шкіри й слизових оболонок, зміцнюють зір, збільшують тонус м'язів і, нарешті, служать як профілактичний засіб від простудних захворювань. Листи всіх цитрусових містять фітонциди, що пагубно діють на хвороботворні мікроби.

Лимон. Кімнатні рослини в порівнянні із ґрунтовими мають більше тонку шкірку, менше насінь і більш ароматні. Як кращі сорти для кімнатної культури можна рекомендувати наступні: Павловський, Майкопський, Уральський, Новогрузинський, Лимон Мейєра, Лісбон, Дженоа та ін.

Для омолодження організму готують суміш соку 4 лимонів і 300 г тертого часнику, приймають по чайній ложці на склянку води за 30 хвилин до їжі. Лимонна кірка з м'якоттю застосовується для зняття мозоль на ногах. На ніч, розпаривши ногу, прикладають кірку з м'якоттю до мозолі, через 2-3 дня вона розм'якшується і її можна акуратно зняти. Лимон, лимонний сік додають у чай, що сприяє потовітділенню при застудах.

Евкаліпти. У кімнатній культурі використовують два види евкаліптів - попелястий і глобулозус. Листи евкаліпта містять до 3 % ефірного масла. У перерахованих вище видів евкаліптів в ефірному маслі переважає цинєол (до 80 %). Крім ефірного масла в листах утримуються смолисті речовини й значна кількість дубильних речовин. Ефірне масло евкаліпта широко застосовується для інгаляції при захворюванні дихальних шляхів, гнійних бронхітах, абсцесах легенів. У суміші з іншими ефірними маслами (скипидаром, камфорою й ін.) ефективно діє при простудних захворюваннях і ревматичних болях. З листів готується настой, застосовуваний в якості протизапального й антисептичного засобу при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і порожнини рота. Готовлять її таким чином. Здрібнені висушені листи евкаліпта заливають 40-70% спиртом або горілкою в співвідношенні 1:10. Суміш щільно закривають, витримують при кімнатній температурі 7 діб, проціджують і вливають у темний посуд. Для полоскання горла беруть 1 столову ложку настойки на ½ склянки кип'яченої води.

Висновок: таким чином, ми розглянули рослини, що володіють корисними властивостями: лікарськими або фітонцидними. Наведені асортименти рослин дуже важливі, тому що дозволяють організувати робочий простір людини шляхом створення інтер'єрів, що санують.

Питання для самоконтролю:

1. Хто є засновником вчення про фітонциди? Які вчені також займалися дослідженням даного питання?

2. Що таке фітонциди?

3. Перелічте основні види рослин, що володіють фітонцидними властивостями.

4. Чому введення в інтер'єри фітонцидних рослин має велике значення?

5. Назвіть основні види рослин, що володіють корисними властивостями.

Тема 3. Лімітуючі екологічні фактори сучасних інтер'єрів: температура, освітленість, вологість повітря

Дата добавления: 2014-11-06