Розділ 18.ПРА­ВО­ВЕ РЕ­ГУ­ЛЮ­ВАН­НЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗ­ПЕЧ­НОСТІ СІЛЬСЬ­КО­ГОС­ПО­ДАРСЬ­КОЇ ПРО­ДУКЦІЇ 6 страница

За­га­лом за­бо­ро­няється переміщення тва­ри­ни з гос­по­дар­ства в ін­ше гос­по­дар­ство (за ви­нят­ком переміщення тва­рин на вет­сан­за­вод чи інше місце утилізації) без на­яв­ності пас­пор­та ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би з ве­те­ри­нар­ною карт­кою. Ве­те­ри­нар­на карт­ка до пас­пор­та ве­ли­кої ро­гатої ху­до­би - до­ку­мент, що засвідчує дані щодо ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го стану гос­по­дар­ства, де пе­ре­бу­ває тва­ри­на, та стану здо­ров'я тва­рини, факт про­ве­ден­ня вак­ци­націй, діагно­стич­них досліджень і профі­лактичних об­ро­бок та є до­дат­ком до пас­пор­та ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би.

Ве­те­ри­нарні карт­ки бу­ва­ють двох ко­льорів: зе­ле­но­го і жо­вто­го. Ве­теринарна карт­ка зе­ле­но­го ко­льо­ру видається тільки на здо­ро­ву твари­ну, тоді як ве­те­ри­нар­на карт­ка жо­вто­го ко­льо­ру видається на тва­рин, які є не при­дат­ни­ми для по­даль­шо­го роз­ве­ден­ня і на­прав­ля­ють­ся на забійні підприємства. За­бо­ро­няється ви­ко­ри­стан­ня тва­рин для відтво­рення та прий­ман­ня і про­даж мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни від тва­рин, на яких ви­да­на ве­те­ри­нар­на карт­ка жо­вто­го ко­льо­ру.

Відповідність племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів уста­нов­ле­ним ви­могам засвідчується племінним свідоц­твом (сер­тифікатом), ви­да­ча яко­го ре­гла­мен­тується По­ло­жен­ням про племінне свідоц­тво (сер­тифікат), за­твер­дже­ним на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 29 груд­ня 2002 р. № 426, зареєстро­ва­ним у Міністерстві юстиції України 24 січня 2003 р. за № 55/7376. Племінне свідоц­тво (сер­тифікат) - до­ку­мент установ­леної форми про по­ход­жен­ня, про­дук­тивність, тип та інші якості пле­мінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів, скла­де­ний на основі даних офіційного обліку про­дук­тив­ності, іму­но­ге­не­тич­но­го кон­тро­лю та офіційної кла­сифікації (оцінки) за типом. Зраз­ки свідоцтв за­твер­джу­ють­ся Міністер­ством аг­рар­ної політики України. Наявність свідоцтва на племінні (ге­нетичні) ре­сур­си обов'яз­ко­ва у таких ви­пад­ках: 1) при реалізації для відтво­рен­ня на внутрішньо­му і зовнішньо­му рин­ках; 2) при переміщен­нях коней з метою про­ве­ден­ня їх ви­про­бу­ван­ня, участі у зма­ган­нях та па­ру­вальній кам­панії. Свідоц­тво за­пов­нюється та видається на замов­лення влас­ни­ка племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів держ­племінспек­то­ром рай­о­ну. Кон­троль за обо­ро­том племінних сер­тифікатів здійснює Го­лов­на дер­жав­на племінна інспекція Міністер­ства аг­рар­ної політики України, керівни­ком якої од­но­час­но є на­чаль­ник Де­пар­та­мен­ту ринків про­дукції тва­рин­ництва Міна­г­ро­політики. Пра­во­вою ос­но­вою обо­ро­ту племінних свідоцтв ви­сту­пає Інструкція з по­ряд­ку обліку, видачі, збе­рігання та вит­ра­чан­ня бланків племінних свідоцтв (сер­тифікатів), за­тверджена на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 20 трав­ня 2004 р. № 171, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 26 трав­ня 2004 р. за № 667/9266.

Ве­ден­ня племінної спра­ви у тва­рин­ництві немож­ли­ве без існуван­ня оцінки індивіду­аль­них про­дук­тив­них і племінних яко­стей тва­рин, яка здійснюється шля­хом про­це­ду­ри боніту­ван­ня племінних тва­рин. Боніту­ван­ня - це індивіду­аль­на ком­плекс­на оцінка тва­рин за племін­ними і про­дук­тив­ни­ми яко­стя­ми, яка про­во­дить­ся в усіх господар­ствах, що мають племінних тва­рин, неза­леж­но від форми влас­ності. Метою боніту­ван­ня є визна­чен­ня ком­плекс­но­го класу тва­рин, за­леж­но від якого визна­чається їх племінне та ви­роб­ни­че при­зна­чен­ня і раціо­нальне ви­ко­ри­стан­ня. Зви­чай­но, що наявність ви­до­во­го і навіть по­род­но­го поділу тва­рин зумо­в­лює відмінності у ме­то­ди­ках оцінки їх племін­них і про­дук­тив­них вла­сти­во­стей.

Тому пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня про­це­су боніту­ван­ня є ди­фе­ренційова­ним з ураху­ван­ням за­зна­че­них особ­ли­во­стей, що ви­кла­де­но у таких інструк­тив­них до­ку­мен­тах: 1) Інструкція з боніту­ван­ня ве­ли­кої рога­тої ху­до­би мо­лоч­них і мо­лоч­но-​м'ясних порід, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 30 груд­ня 2003 р. № 474, зареєстро­ва­на в Мін'юсті України 21 січня 2004 р. за № 95/8694; 2) Інструкція з боніту­ван­ня ве­ликої ро­га­тої ху­до­би м'ясних порід, за­твер­дже­на на­ка­зом Мінагропо­літики від 6 черв­ня 2002 р. № 154, зареєстро­ва­на в Мін'юсті України 19 черв­ня 2002 р. за № 516/6804; 3) Інструкція з боніту­ван­ня сви­ней, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 17 груд­ня 2002 р. № 396, за­реєстро­ва­на в Мін'юсті України 29 груд­ня 2002 р. за № 1027/7315; 4) Інструкція з боніту­ван­ня овець, за­твер­дже­на на­ка­зом Мінагропо­літики від 16 липня 2003 р. № 242, зареєстро­ва­на в Мін'юсті України 5 серп­ня 2003 р. за № 679/8000; 5) Інструкція з боніту­ван­ня племінних коней, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 15 жо­втня 2003 р. № 364, зареєстро­ва­на в Мін'юсті України 30 жо­втня 2003 р. за №992/8313; 6) Інструкція з боніту­ван­ня кролів, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­полі­тики України від 25 ве­рес­ня 2003 р. № 351, зареєстро­ва­на в Міністер­стві юстиції України 14 жо­втня 2003 р. за № 933/8254; 7) Інструкція з боніту­ван­ня норок, ли­си­ць, песців, тхорів, єно­то­вид­них собак, нутрій клітко­во­го роз­ве­ден­ня, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики Украї­ни від 25 ве­рес­ня 2003 р. № 351, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 14 жо­втня 2003 р. за № 933/8253; 8) Інструкція з бонітуван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої птиці, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політи­ки України від 22 черв­ня 2001 р. № 179, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 27 ве­рес­ня 2001 р. за № 846/6037; 9) Тех­но­логічні ви­моги до про­ве­ден­ня се­лекційно-​племінної ро­бо­ти в галузі бджіль­ництва, про­ве­ден­ня ате­стації пасік і видачі племінних свідоцтв (сер­тифікатів), за­твер­джені на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 20 ве­рес­ня 2000 р. № 185/83, зареєстро­вані у Міністерстві юстиції України 23 жо­втня 2000 р. за № 739/4960.

Племінних тва­рин оцінюють також за якістю їхньої про­дукції. Здійснюється ця про­це­ду­ра на підставі Інструкції з оцінки якості мо­лока корів, овець та кіз у племінному тва­рин­ництві, за­твер­дже­ної на­казом Міна­г­ро­політики від 14 липня 2008 р. №421, зареєстро­ва­ної в Мін'юсті України 1 серп­ня 2008 р. за № 715/15406, а також Інструкції з оцінки кнурів і сви­но­ма­ток за якістю потом­ства в умо­вах спеціалі­зованих кон­троль­но-​ви­про­бу­валь­них станцій, за­твер­дже­ної на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 6 серп­ня 2004 р. № 290, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 25 серп­ня 2004 р. за № 1048/9647.

Важ­ли­вим еле­мен­том племінної спра­ви є роз­по­всюд­жен­ня племін­них ре­сурсів шля­хом штуч­но­го осіменіння тва­рин. Штучне осіменіння - це ос­нов­ний і най­дос­ко­наліший біотех­но­логічний метод якісного поліпшен­ня поголів'я при ви­ко­ри­станні спер­ми ви­со­ко­про­дук­тив­них плідників як влас­них порід, так і кра­що­го світо­во­го ге­но­фон­ду. Проце­дуру штуч­но­го осіменіння різних видів тва­рин де­таль­но регламенту­ють такі нор­ма­тив­но-​пра­вові акти: 1) Інструкція зі штуч­но­го осіменін­ня корів і те­ли­ць, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 1 серп­ня 2001 р. № 30, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 1 жо­втня 2001 р. за № 852/6043; 2) Інструкція зі штуч­но­го осіменіння сви­ней, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 13 груд­ня 2001 р. № 395, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 7 лю­то­го 2001 р. за № 104/7425; 3) Інструкція зі штуч­но­го осіменіння овець і кіз, за­твер­дже­на на­ка­зом Міна­г­ро­політики України № 395 від 13 груд­ня 2002 p., зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 7 лю­то­го 2003 р. за № 104/7425; 4) Інструкція про по­ря­док здійс­нен­ня штуч­но­го розве­дення, ви­ро­щу­ван­ня риби, інших вод­них живих ре­сурсів та їх викорис­тання в спеціаль­них то­вар­них риб­них гос­по­дар­ствах, за­твер­дже­на на­казом Дер­жав­но­го комітету риб­но­го гос­по­дар­ства України від 15 січ­ня 2008 р. № 4, зареєстро­ва­на в Міністерстві юстиції України 28 січня 2006 р. за № 64/14755.

Поряд з цим га­лузь штуч­но­го осіменіння по­тре­бує дер­жав­ної під­тримки. Для ство­рен­ня пе­ре­ду­мов для стабілізації си­ту­ації в галузі тва­рин­ництва та спри­ят­ли­вих умов для її роз­вит­ку, відкрит­тя і забез­печення об­лад­нан­ням нових пунктів зі штуч­но­го осіменіння було прий­нято наказ Міністер­ства аг­рар­ної політики України «Про поліпшен­ня матеріаль­но-​технічної бази підприємств (об'єднань) по племінній спра­ві в тва­рин­ництві для ство­рен­ня пунктів штуч­но­го осіменіння маточ­ного поголів'я ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би» від 24 трав­ня 2005 р. № 226.

На збільшен­ня обсягів штуч­но­го осіменіння ма­точ­но­го поголів'я ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би в гос­по­дар­ствах України всіх форм влас­ності, у тому числі і в осо­би­стих се­лянсь­ких гос­по­дар­ствах з метою створен­ня пе­ре­ду­мов для стабілізації в галузі тва­рин­ництва, ком­плекс­но­го зоо­ветеринарного об­слу­го­ву­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин та здій­снення профілак­тич­них ве­те­ри­нар­них заходів спря­мо­ва­но також дію на­ка­зу Міна­г­ро­політики України «Щодо вдос­ко­на­лен­ня на­дан­ня сер­вісних по­слуг в усіх ка­те­горіях гос­по­дарств у про­ве­денні штуч­но­го осі­меніння сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин та профілак­ти­ки ве­те­ри­нар­них заходів» від 16 серп­ня 2005 р. № 384.

§ 3. Правові засади виробництва молока і м'яса

Пра­вові за­са­ди ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки і реалізації про­дукції мо­лоч­но­го тва­рин­ництва вста­нов­лю­ють­ся За­ко­ном України «Про мо­ло­ко та мо­лочні про­дук­ти» від 24 черв­ня 2004 p. № 1870-​IV. Насам­перед, роз­кри­вається зміст ос­нов­них по­нять: мо­ло­ка, мо­лоч­ної сирови­ни, мо­лоч­них про­дуктів, зо­кре­ма національ­них кис­ло­мо­лоч­них про­дуктів. За­ко­ном визна­ча­ють­ся: ви­мо­ги до по­каз­ників якості та без­пе­ки мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни і мо­лоч­них про­дуктів, їх па­ку­ван­ня; ве­те­ри­нар­но-​санітарні ви­мо­ги до ви­роб­ництва мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни та мо­лоч­них про­дуктів, умови організації ви­роб­ни­ка­ми кон­тро­лю за якістю і без­пе­кою цих про­дуктів, а також ате­стації їх ви­роб­ництва; пра­ва та обов'язки мо­лоч­них то­ва­ро­ви­роб­ників, а також по­ря­док організа­ції і ор­га­ни дер­жав­но­го кон­тро­лю за ви­роб­ниц­твом, пе­ре­роб­кою і реа­лізацією їх про­дукції.

Вста­нов­лю­ють­ся пра­вові за­са­ди дер­жав­ної підт­рим­ки ви­роб­ників мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни і мо­лоч­них про­дуктів, яка здійснюється ви­хо­дя­чи з пріори­тет­ності роз­вит­ку мо­лоч­ної галузі агропромислово­го ком­плек­су, зо­кре­ма шля­хом фінан­с­у­ван­ня з Дер­жав­но­го бюд­же­ту України: 1) про­грам роз­вит­ку се­лекційно-​племінної ро­бо­ти в молочно­му ско­тарстві, про­ти­епізоо­тич­них заходів, що мають за­галь­но­дер­жавне зна­чен­ня; 2) дотацій на мо­ло­ко незби­ране ви­що­го, пер­шо­го та дру­го­го ґатун­ку і верш­ки незгу­щені; 3) підт­рим­ки ви­роб­ництва про­дукції ди­тячого хар­чу­ван­ня; 4) на­дан­ня пільго­вих ко­рот­ко­стро­ко­вих і довго­строкових кре­дит­них ре­сурсів; 5) лізин­го­вих по­слуг щодо придбан­ня об­лад­нан­ня вітчиз­ня­но­го та зарубіжного ви­роб­ництва для технічно­го пе­ре­осна­щен­ня і за­про­ва­д­жен­ня су­час­них тех­но­логій ви­роб­ництва та пе­ре­роб­ки мо­ло­ка і мо­лоч­них про­дуктів; 6) сти­му­лю­ван­ня підви­щення якості мо­ло­ка, що відповідає ви­мо­гам дер­жав­но­го стан­дар­ту України, через до­пла­ти у відсот­ках до закупівель­ної ціни: для мо­ло­ка ви­що­го ґатун­ку - 25 відсотків; для мо­ло­ка пер­шо­го ґатун­ку - 20 від­сотків.

Для за­без­пе­чен­ня рен­та­бель­но­го ве­ден­ня м'яс­но­го ско­тар­ства було прий­ня­то цільову про­гра­му «М'ясне ско­тар­ство», затвердже­ну на­ка­зом Міна­г­ро­політики України і УААН від 21 жо­втня 2003 р. № 372/99. До 2012 р. пе­ред­ба­чається істот­но підви­щи­ти еко­номічну ефек­тивність роз­ве­ден­ня м'ясної ху­до­би шля­хом підви­щен­ня її про­дуктивності (за­без­пе­чи­ти се­ред­ньо­до­бо­вий приріст живої маси ху­до­би всіх ста­те­вовікових груп до 775-​800 г, вихід телят на 100 се­ред­ньоріч­них корів 85-87 голів), що при­зве­де до зни­жен­ня вит­рат кормів на 1 ц ви­роб­ле­ної живої маси (вклю­ча­ю­чи годівлю корів) до 14,0-14,2 ц кор­мових оди­ни­ць. На кінець освоєння цільової про­гра­ми «М'ясне скотар­ство» (2012 р.) пе­ред­ба­чається за­без­пе­чи­ти: 1) чи­сельність поголів'я м'ясної ху­до­би - 400 тис. голів, у тому числі 182 тис. корів; 2) об­ся­ги реалізації м'яса ви­со­ко­якісної яло­ви­чи­ни на 76 тис. тонн; 3) ство­рен­ня 19 тис. до­дат­ко­вих ро­бо­чих місць.

Ви­ще­на­ве­дене по­нят­тя «кор­мо­ва оди­ни­ця» за­сто­со­вується для уніфікації по­жив­ності різних видів кормів. Кор­мо­ва оди­ни­ця (корм, од.) - це по­живність 1 кг вівса, яку взято за ета­лон. Усі інші корми порівню­ють­ся з цією ета­лон­ною оди­ни­цею. На­при­клад, по­живність 1 кг пше­ниці ста­но­вить 1,2 корм, од., сіна - 0,46 корм, од., си­ло­су - 0,2 корм. од. тощо (по­каз­ни­ки ро­з­ра­хо­вані дослідним шля­хом і містять­ся у спеціаль­них таб­ли­цях по­жив­ності кормів). Це озна­чає, що пожив­ність 1 кг пше­ниці у 1,2 разу більша, тоді як сіна - на­по­ло­ви­ну, а си­ло­су - у 5 разів менша ніж 1 кг вівсу. Якщо для ви­роб­ництва 1 кг мо­ло­ка в се­ред­ньо­му по­тре­бується 1,5 корм, од., яло­ви­чи­ни - 12-14 корм, од., сви­ни­ни - 9-10 корм, од., це жод­ним чином не озна­чає, що тва­рин го­дують лише вівсом. Про­сто за­галь­ний раціон, у струк­турі якого міс­тяться корми різних видів, що зго­до­ву­ють­ся тва­ри­нам, має по­живність, співстав­ну з ета­лон­ною по­живністю 1 кг вівса. Така оцінка по­жив­ності кормів за­сто­со­вується у по­стра­дянсь­ких країнах. Для порівнян­ня, у країнах Західної Європи за­сто­со­вується оцінка по­жив­ності кормів за їх енер­ге­тич­ною цінністю, оди­ни­цею якої є кілод­жо­уль (кдж). При цьо­му, на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції тва­рин­ництва ро­з­ра­хо­ву­ють­ся по­каз­ни­ки енер­ге­тич­ної оцінки за­трат кормів у кдж.

За­в­дя­ки ско­ро­сти­г­лості та високій якості про­дукції птахівниц­тва ця га­лузь посідає пріори­тетне місце серед га­лу­зей тва­рин­ництва. За да­ни­ми ФАО, щорічний приріст птахівничої про­дукції у світо­во­му мас­штабі ста­но­вить: яєць - 3,0-3,5%, м'яса - 4,4%. Нор­ма­тивне закріп­лення поділу свійської птиці на види містять Ве­те­ри­нар­но-​санітарні пра­ви­ла для птахівни­чих гос­по­дарств і ви­мо­ги до їх про­ек­ту­ван­ня, за­тверджені на­ка­зом Го­лов­но­го дер­жав­но­го інспек­то­ра ве­те­ри­нар­ної ме­дицини України від 3 липня 2001 р. № 53, зареєстро­вані в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 р. за № 565/5756. До свійської птиці на­лежать види птахів (кури, індики, качки, гуси, це­сар­ки, пе­ре­пе­ли та го­лу­би), що роз­во­дять­ся лю­ди­ною для одер­жан­ня від них про­дукції (яєць, м'яса, пуху, пір'я), а також з де­ко­ра­тив­ною та спор­тив­ною ме­тою. Птиця поділяється на су­хо­пут­ну, до якої на­ле­жать кури, індики, це­сар­ки, пе­ре­пе­ли, го­лу­би, та во­до­плав­ну - гуси, качки.

На­пря­ми і за­хо­ди роз­вит­ку птахівни­ць­кої галузі визна­чає цільова про­гра­ма «Птахівниц­тво», за­твер­дже­на спільним на­ка­зом Міна­г­ро­політики України та УААН від 31 груд­ня 2003 р. № 485/131. На кінець реалізації заходів роз­вит­ку птахівництва (2010 p.), визна­че­них цією Про­гра­мою, пе­ред­ба­че­но до­сяг­нен­ня: 1) в усіх ка­те­горіях гос­по­дарств ви­роб­ництва 13,5 млрд шт. яєць, 790,0 тис. тонн м'яса птиці, в тому чис­лі в сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємствах всіх форм влас­ності відпо­відно 7,2 млрд шт. яєць та 555,0 тис. тонн м'яса птиці; 2) чи­сель­ності поголів'я всіх видів птиці, вклю­ча­ю­чи мо­лод­няк у сільськогосподарсь­ких підприємствах, який до­сягне 80,0 млн голів, в тому числі ку­рей-​несу­чок - 32,5 млн голів; 3) ство­рен­ня надійної племінної бази галузі, умов для успішної реалізації про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня України про­дукцією птахівництва. Поряд з цим відпра­цьо­ву­ва­ти­му­ть­ся нор­ма­тив­но-​пра­во­ва база роз­вит­ку галузі та су­часні ме­то­ди менеджмен­ту та мар­ке­тин­гу.

Уза­галь­ню­ю­чо­го про­грам­но­го зна­чен­ня у пи­тан­нях пра­во­во­го ре­гулювання ви­роб­ництва тва­рин­ни­ць­кої про­дукції на­бу­ва­ють «За­хо­ди щодо роз­вит­ку м'яс­но­го та мо­лоч­но­го тва­рин­ництва», за­твер­джені на­казом Міна­г­ро­політики України від 24 бе­рез­ня 2006 р. № 144. Цим ві­домчим пра­во­вим актом пе­ред­ба­че­но здійс­нен­ня пев­них про­грам­них заходів.

1. Про­тя­гом 2006-​2010 pp. збільши­ти чи­сельність поголів'я вели­кої ро­га­тої ху­до­би у всіх ка­те­горіях гос­по­дарств до 10,2 млн голів, у тому числі корів - 15 млн голів, птиці - до 186 млн голів. Для забезпе­чення про­до­воль­чої без­пе­ки дер­жа­ви до­ве­сти в 2010 р. об­ся­ги вироб­ництва м'яса у забійній вазі до 3,2 млн тонн, мо­ло­ка до 20 млн тонн, що доз­во­лить збільши­ти спо­жи­ван­ня однією осо­бою м'яса і м'ясопродук­тів - до 70 кг та мо­ло­ка і мо­ло­ко­про­дуктів - до 340 кг.

2. Суттєве збільшен­ня щорічної бюд­жет­ної підт­рим­ки вітчиз­ня­них ви­роб­ників.

3. Пільго­ве опо­дат­ку­ван­ня і кре­ди­ту­ван­ня галузі (зде­шев­лен­ня ко­роткострокових та дов­го­стро­ко­вих кре­дитів, збе­ре­жен­ня дотацій з по­датку на до­да­ну вартість за мо­ло­ко та м'ясо в живій вазі, про­дані пере­робним підприємствам).

18 За­без­пе­чи­ти по­в­ноцінну годівлю сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин, для чого до­ве­сти у 2010 р. об­ся­ги ви­роб­ництва кормів усіх видів до 63,7 млн тонн кор­мо­вих оди­ни­ць з вмістом 105-​110 г пе­ре­трав­но­го протеїну на одну кор­мо­ву оди­ни­цю, зба­лан­со­ва­них комбікормів - до 18 млн тонн, для чого необхідно 18 млн тонн фу­раж­но­го зерна, у тому числі яч­ме­ню - 5,5, ку­ку­руд­зи - 5, зер­но­бо­бо­вих - 2,8, пше­ниці - 4, вівса - 0,7 млн тонн, а також 3 млн тонн ма­ку­хи та шротів; сіна - 13млн тонн, сінажу - 14, си­ло­су - 40, кор­мо­вих ко­ре­не­плодів - 15, жому - 20 млн тонн.

4. На­дан­ня пріори­те­ту роз­вит­ку ве­ли­ко­то­вар­но­му ви­роб­ництву з ви­ко­ри­стан­ням су­час­них тех­но­логій і об­лад­нан­ня шля­хом реконструк­ції існу­ю­чих і будівництві нових тва­рин­ни­ць­ких ком­плексів: молоч­них - 83; з ви­роб­ництва яло­ви­чи­ни - 44; з ви­роб­ництва сви­ни­ни - 114; птахівни­чих - 74.

5. Збільшен­ня обсягів та підви­щен­ня пи­то­мої ваги ви­роб­ництва яло­ви­чи­ни у за­галь­но­му ба­лансі м'яса (до­ве­ден­ня в 2010 р. обсягів ви­робництва яло­ви­чи­ни, одер­жа­ної від м'ясної ху­до­би, до 56 тис. тонн, поголів'я ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би м'ясних порід до 310 тис. голів, у т. ч. 137 тис. голів корів.

6. Ро­з­роб­ка та впро­ва­д­жен­ня Національ­ної си­сте­ми кон­тро­лю та оцінки про­дук­тив­ності тва­рин та ви­про­бу­ван­ня плідників за якістю по­томків, адап­то­ва­ну до вимог євро­пейсь­ких стан­дартів, а також завер­шення фор­му­ван­ня мережі племінної служ­би на дер­жав­но­му і регіо­нальному рівнях.

7. Поліпшен­ня про­фесійного рівня фахівців ате­сто­ва­них підпри­ємств, які ви­ко­ну­ють спеціальні ро­бо­ти, пов'язані з племінними (гене­тичними) ре­сур­са­ми.

8. Підви­щен­ня рівня спо­жи­ван­ня тва­рин­ни­ць­кої про­дукції та зба­лансованості по­пи­ту і про­по­зицій на внутрішньо­му ринку через форму­вання інфра­струк­ту­ри на­дан­ня сервісних по­слуг на селі з ви­роб­ництва та реалізації тва­рин­ни­ць­кої про­дукції.

§ 4. Правове регулювання виробництва рибної продукції

Рибне гос­по­дар­ство - це га­лузь еко­номіки, за­в­дан­ня­ми якої є вив­чен­ня, охо­ро­на, відтво­рен­ня, ви­ро­щу­ван­ня, ви­ко­ри­стан­ня риби та інших вод­них живих ре­сурсів, їх ви­лу­чен­ня (вилов, до­бу­ван­ня, збиран­ня) та пе­ре­роб­ка з метою одер­жан­ня хар­чо­вої, технічної, кор­мо­вої, ме­дичної та іншої про­дукції для за­до­во­лен­ня по­треб на­се­лен­ня. Перед­усім рибне гос­по­дар­ство України відіграє знач­ну роль у за­без­пе­ченні на­се­лен­ня про­до­воль­ством, а га­лу­зей національ­ної еко­номіки - сиро­виною, а також у відтво­ренні при­род­них ре­сурсів та підви­щенні зайня­тості на­се­лен­ня. Фізіологічно обґрун­то­ва­на річна по­тре­ба в рибі та риб­ній про­дукції (20 кіло­грамів на душу на­се­лен­ня) ста­но­вить близь­ко 1 млн тонн. На сьо­годні се­редній рівень спо­жи­ван­ня до­ся­гає лише тро­хи більше 8 кіло­грамів на рік. Через різке ско­ро­чен­ня обсягів фінансу­вання в риб­но­му гос­по­дарстві з'яви­ли­ся за­гроз­ливі тен­денції. Насампе­ред це пов'язано з погіршен­ням технічного стану об­лад­нан­ня, швидки­ми тем­па­ми його мо­раль­но­го і фізич­но­го старіння та ви­хо­дом з ладу ос­нов­них фондів підприємств.

За­ко­но­дав­чою ос­но­вою ви­роб­ництва рибної про­дукції є спеціаль­ний Закон України «Про рибу, інші водні живі ре­сур­си та хар­чо­ву про­дукцію з них» від 6 лю­то­го 2003 p., а також За­галь­но­дер­жав­на програ­ма роз­вит­ку риб­но­го гос­по­дар­ства України на період до 2010 року, за­тверджена За­ко­ном України від 19 лю­то­го 2004 р. № 1516-​IV. Закон України «Про рибу, інші водні живі ре­сур­си та хар­чо­ву про­дукцію з них» спря­мо­ва­но на вста­нов­лен­ня за­галь­них засад ре­гу­лю­ван­ня якості й без­печ­ності ви­ро­ще­ної рибної про­дукції і ви­роб­ле­них з неї про­дуктів хар­чу­ван­ня для життя і здо­ров'я на­се­лен­ня та запобігання негативно­му впли­ву на довкілля.

Важ­ли­вим над­бан­ням За­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми роз­вит­ку риб­ного гос­по­дар­ства України на період до 2010 року є нор­ма­тивне за­кріплен­ня роз­поділу риб­но­го гос­по­дар­ства на підга­лузі - ри­баль­ство і риб­ниц­тво. Ри­баль­ством визнається про­ми­сел риби та інших вод­них живих ре­сурсів у ри­бо­гос­по­дарсь­ких вод­них об'єктах. Риб­ниц­твом є роз­ве­ден­ня і ви­ро­щу­ван­ня риби та інших вод­них живих ре­сурсів у спе­ціально ство­ре­них штуч­них умо­вах або визна­че­них для цього рибогос­подарських вод­них об'єктах.

Національ­ний кла­сифікатор України ДК 009:2005 (Кла­сифікація видів еко­номічної діяль­ності), за­твер­дже­ний на­ка­зом Держ­с­по­жи­встан­дар­ту України від 26 груд­ня 2005 р. № 375, відно­сить до риб­ництва (код 05.​02): ви­ро­щу­ван­ня ри­бо­по­сад­ко­во­го матеріалу (молоді уст­ри­ць, мідій, кре­ве­ток, ра­ко­подібних, мальків риб тощо); ви­ро­щу­ван­ня черво­них та інших морсь­ких во­до­ро­стей, які при­датні для спо­жи­ван­ня; мор­ське і прісно­водне риб­ниц­тво; роз­ве­ден­ня уст­ри­ць; на­дан­ня по­слуг, пов'яза­них з діяльністю ри­бо­розплідників та риб­них ферм, об­сте­жен­ня стану во­дой­мищ. Риб­ниц­тво не вклю­чає роз­ве­ден­ня жаб, а також ри­бальство як вид спор­ту чи дозвілля.

Вилов ви­ро­ще­ної у внутрішніх во­дой­мах риби на­ле­жить до сфе­ри без­по­се­ред­ньо­го аг­рар­но-​пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня. Про­ми­сло­ве ри­бальство ди­ко­ро­сту­чих біоре­сурсів не є сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою ді­яльністю і підпадає під сферу дії аг­рар­но­го права лише як скла­до­ва аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су у ча­стині ри­бо­пе­ре­роб­ної хар­чо­вої про­мисловості.

Ос­новні ви­мо­ги щодо ве­ден­ня риб­но­го гос­по­дар­ства та здійс­нен­ня ри­баль­ства ви­су­ває Тимча­со­вий по­ря­док ве­ден­ня риб­но­го господар­ства і здійс­нен­ня ри­баль­ства, за­твер­дже­ний по­ста­но­вою Кабінету Мі­ністрів України від 28 ве­рес­ня 1996 р. № 1192. Ве­ден­ня риб­но­го гос­подарства та ри­баль­ство по­винні здійс­ню­ва­ти­ся з до­дер­жан­ням таких ос­нов­них вимог: 1) недо­пу­щен­ня погіршен­ня умов існу­ван­ня вод­них живих ре­сурсів; 2) за­без­пе­чен­ня охо­ро­ни вод­них живих ре­сурсів від бра­коньєрсь­ко­го та іншого ви­ко­ри­стан­ня, що про­во­дить­ся з порушен­ням пра­вил; 3) спри­ян­ня при­род­но­му відтво­рен­ню вод­них живих ре­сурсів шля­хом про­ве­ден­ня біотехнічних та риб­ни­ць­ко-​меліора­тив­них робіт, спря­мо­ва­них на поліпшен­ня умов їх існу­ван­ня, здійс­нен­ня за­ходів щодо штуч­но­го відтво­рен­ня вод­них живих ре­сурсів; 4) виконан­ня вста­нов­ле­них норм, лімітів (квот), термінів і пра­вил використан­ня вод­них живих ре­сурсів; 5) за­без­пе­чен­ня управління і кон­тро­лю у галузі охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і відтво­рен­ня вод­них живих ре­сурсів та збе­ре­жен­ня се­ре­до­ви­ща їх пе­ре­бу­ван­ня; 6) ви­ко­нан­ня норм і ви­мог міжна­род­но­го права щодо здійс­нен­ня ри­баль­ства; 7) за­без­пе­чен­ня на­у­ко­во обґрун­то­ва­но­го раціональ­но­го ви­ко­ри­стан­ня вод­них живих ре­сурсів.

По­ря­док здійс­нен­ня риб­ництва вста­нов­лює Інструкція про поря­док здійс­нен­ня штуч­но­го роз­ве­ден­ня, ви­ро­щу­ван­ня риби, інших вод­них живих ре­сурсів та їх ви­ко­ри­стан­ня в спеціаль­них то­вар­них риб­них гос­по­дар­ствах, за­твер­дже­на на­ка­зом Дер­жав­но­го комітету риб­но­го гос­подарства України від 15 січня 2008 р. № 4, зареєстро­ва­на в Міністер­стві юстиції України 28 січня 2008 р. за № 64/14755.

По­ря­док здійс­нен­ня та ре­гу­лю­ван­ня про­ми­сло­во­го ри­баль­ства (крім лю­би­тельсь­ко­го та спор­тив­но­го ри­баль­ства в ри­бо­гос­по­дарсь­ких вод­них об'єктах за­галь­но­го ко­ри­сту­ван­ня) вста­нов­люється Пра­ви­ла­ми про­ми­сло­во­го ри­баль­ства в ри­бо­гос­по­дарсь­ких вод­них об'єктах Украї­ни, за­твер­дже­ни­ми на­ка­зом Дер­жав­но­го комітету риб­но­го господар­ства України від 18 бе­рез­ня 1999 р. № 33, зареєстро­ва­ни­ми в Міністер­стві юстиції України 25 трав­ня 1999 р. за № 326/3619.

Спеціально упов­но­ва­же­ним цен­траль­ним ор­га­ном ви­ко­нав­чої вла­ди з пи­тань риб­но­го гос­по­дар­ства є Дер­жав­ний комітет риб­но­го госпо­дарства України, пра­во­вою ос­но­вою функціону­ван­ня якого є постано­ва Кабінету Міністрів України «Про утво­рен­ня Дер­жав­но­го комітету риб­но­го гос­по­дар­ства України» від 2 ли­сто­па­да 2006 р. за № 1523, а також По­ло­жен­ня про Дер­жав­ний комітет риб­но­го гос­по­дар­ства Укра­їни, за­твер­джене по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2007 р. № 42. Діяльність комітету спря­мо­вується і ко­ор­ди­нується Кабі­нетом Міністрів України через Міністра аг­рар­ної політики. Взаємні функціональні права і обов'язки Міністра аг­ро­політики і Го­ло­ви Держ­ком­ри­бго­спу вста­нов­лю­ють­ся на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України «Про спря­му­ван­ня і ко­ор­ди­націю Міністром аг­рар­ної полі­тики України діяль­ності Дер­жав­но­го комітету риб­но­го гос­по­дар­ства України» від 4 лю­то­го 2008 р. № 37.

§ 5. Правове регулювання бджільництва

Україна - одна з провідних дер­жав світу в галузі бджіль­ництва, що за­без­пе­чує за­пи­лен­ня ен­то­мофільних (які за­пи­лю­ють­ся ко­ма­ха­ми) сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур, ви­роб­ниц­тво до­стат­ньої кількості ме­ду, воску, квітко­во­го пилку, про­полісу, ма­точ­но­го мо­лоч­ка, бд­жо­ли­ної отру­ти для по­треб на­се­лен­ня, хар­чо­вої, ме­дич­ної, парфумерно-косме­тичної й інших га­лу­зей та для екс­порт­них по­треб. За да­ни­ми Міністер­ства ста­ти­сти­ки, в усіх ка­те­горіях гос­по­дарств налічується до 3 млн бд­жо­ли­них сімей. Вод­но­час для ефек­тив­но­го за­пи­лен­ня сільськогоспо­дарських куль­тур необхідно до­сяг­ти по­каз­ни­ка у 6 млн бд­жо­ли­них сі­мей. Щорічне ви­роб­ниц­тво меду на пасіках усіх ка­те­горій гос­по­дарств скла­дає від 40 до 60 тис. тонн (обсяг екс­пор­ту меду - близь­ко 3-5 тис. тонн). Ва­ло­ве ви­роб­ниц­тво воску ста­но­вить 1,2-1,4 тис. тонн. Важли­вим еко­номічним по­каз­ни­ком галузі є ви­роб­ниц­тво до­дат­ко­вих проду­ктів бджіль­ництва - про­полісу, квітко­во­го пилку, ма­точ­но­го мо­лоч­ка, трут­не­во­го го­мо­ге­на­ту, бд­жо­ли­ної отру­ти, які є ос­но­вою ви­го­тов­лен­ня низки цінних ліку­валь­них пре­па­ратів та про­дуктів хар­чу­ван­ня. Дедалі шир­шо­го за­сто­су­ван­ня зна­хо­дить апітерапія, тобто ліку­ван­ня та про­філак­ти­ка за­хво­рю­вань за до­по­мо­гою про­дуктів бджіль­ництва. Напри­клад, після ядер­них вибухів на­се­лен­ня Японії спо­жи­ва­ло декілька тонн ма­точ­но­го мо­лоч­ка на рік. Як наслідок, зараз ця країна є лідером за три­валістю життя на пла­неті.

Бджіль­ниц­тво України має за­пи­лю­валь­но-​ме­до­вий на­прям. Бджо­лозапилення сприяє підви­щен­ню вро­жай­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур на 30-60% і навіть вище, за­леж­но від виду рос­лин та умов за­пилення. Крім того, підвищується якість плодів, збільшується їх нату­ральна вага. Підви­щен­ня вро­жай­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур при за­пи­ленні квіток бд­жо­ла­ми в се­ред­ньо­му ста­но­вить: ріпаку 25-30%, со­няш­ни­ку - 40, греч­ки - 41, чер­во­ної ко­ню­ши­ни - 75, лю­цер­ни - 50, ба­шта­но­вих - 60, пло­до­вих - 65, гірчиці - 35-61%. Слід за­зна­чи­ти, що насіння лю­цер­ни прак­тич­но немож­ли­во одер­жа­ти без по­в­ноцінно­го за­пи­лен­ня. Окрім ме­до­во-​за­пи­лю­валь­но­го, в галузі бджіль­ництва розрізня­ють ще такі ви­роб­ничі на­пря­ми: ме­до­во-​то­вар­ний, за­пи­лю­валь­ний, бд­жо­ло­розплідни­ць­кий та ком­плекс­ний. Вод­но­час у струк­турі про­дук­тив­но­го ком­плекс­но­го бджіль­ництва немає яс­кра­во виявлено­го од­но­го чи двох ви­роб­ни­чих на­прямів: різні види про­дукції бджіль­ництва мають при­близ­но од­на­ко­ву пи­то­му вагу в за­галь­но­му обсязі її ви­роб­ництва.

Особ­ли­вим ета­пом ре­гу­лю­ван­ня суспільних відно­син у галузі бджіль­ництва стало прий­нят­тя За­ко­ну України «Про бджіль­ниц­тво» від 22 лю­то­го 2000 p., при­зна­чен­ням якого стало ре­гу­лю­ван­ня відно­син щодо роз­ве­ден­ня, ви­ко­ри­стан­ня та охо­ро­ни бджіл, ви­роб­ництва, заготівлі та пе­ре­роб­ки про­дуктів бджіль­ництва, ефек­тив­но­го вико­ристання бджіл для за­пи­лен­ня ен­то­мофільних рос­лин сільськогоспо­дарського при­зна­чен­ня, інших видів за­пи­лю­валь­ної флори, ство­рен­ня умов для підви­щен­ня про­дук­тив­ності бджіл і сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур, за­без­пе­чен­ня га­рантій до­три­ман­ня прав та за­хи­сту інте­ресів фізич­них і юри­дич­них осіб, які зай­ма­ють­ся бджіль­ниц­твом. У ст. 1 за­зна­че­но­го За­ко­ну роз­кри­вається зміст бджіль­ництва як галузі сіль­ськогосподарського ви­роб­ництва, ос­но­вою функціону­ван­ня якої є роз­ведення, утри­ман­ня та ви­ко­ри­стан­ня бджіл для за­пи­лен­ня ентомо­фільних рос­лин сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня і підви­щен­ня їх уро­жай­ності, ви­роб­ниц­тво хар­чо­вих про­дуктів і си­ро­ви­ни для промис­ловості.

Дата добавления: 2014-10-15