Банківська система як інфраструктурний елемент сучасної ринкової економіки. Банки, їх види та функції

Позичковий капітал як відокремлена частина грошових функціональних форм промислового і торговельного капіталу.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається підприємцем–власником підприємцю–позичальнику в тимчасове користування

Позичковий відсоток (відсоток за кредит) – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності

Відсоткові ставки (ставки позичкового відсотка) встановлюються, як правило, органами державної влади з метою захисту позичкового відсотка від знецінення в умовах інфляції

Рис.8.3. Ставка позичкового відсотка

Реалізуючи свою кредитну політику держава спирається на інституційну структуру кредитної системи і кредитний механізм.

Кредитна система це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування в єдності з сукупністю кредитно–фінансових інститутів, які забезпечують функціонування цих відносин (див. схему „Кредитна система").

Основною ланкою кредитної системи є банки, які здійснюють основну частину кредитних і фінансових операцій.

Банк (фр. banque – фінансове підприємство) – це фінансовий інститут, суб'єкт кредитних відносин, який акумулює грошові кошти, розпоряджається і використовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку.

Зародки банківської справи існували ще у рабовласницькому ладі у вигляді корпорацій, що зберігали золото і срібло. У добу феодалізму (XIV– XVI ст.) банкіри кредитували королів, феодалів. Але найбільшого поширення банки набули за капіталізму в XVII–XVIII ст. Перший акціонерний банк був організований в Англії – наймогутнішій у той час країні світу, у 1764 році, а в 1844 році за ним була закріплена роль центрального банку. Вслід за цим утворюються банки в інших країнах світу, що сприяє витісненню з обігу металевих грошей. З посиленням концентрації банківського капіталу (кінець XIX – початок XX ст.) банки стають одним із головних елементів ринкової економічної структури, що проявляється у виконуваних ними функціях:

- залучення тимчасово вільних грошових коштів та перетворення їх у позичковий капітал;

- посередництво в кредитах (надання кредитів);

- посередництво в платежах (грошові розрахунки і платежі);

- операції з цінними паперами;

- випуск (емісія) кредитних знарядь обігу;

- консалтинг (надання консультаційних послуг).

Сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв'язку і взаємодії, діяльність яких законодавчо визначена, утворюють банківську систему.

Сучасна банківська система як система ринкового типу є дворівневою, складається з центрального банку і комерційних банків

Центральний банк країни є центральним органом кредитної системи. Він здійснює емісію кредитних грошей, акумулює і зберігає касові ресурси інших кредитних установ, зберігає державні золотовалютні резерви, кредитує комерційні банки, надає кредити під урядові програми, здійснює розрахунки і перевідні операції держави, грошово–кредитне регулювання макроекономічних процесів. До основних функцій центрального банку належать – функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу, функція „банку банків", функція банку уряду та функція реалізації грошово– кредитної політики.

Усі функції центрального банку взаємопов'язані і створюють об'єктивні передумови для виконання центральним банком функції регулювання всієї грошово–кредитної системи країни і економіки в цілому.

На відміну від центральних, значна частина яких одержує статус державних національних, усі комерційні банки, які знаходяться на нижчому рівні кредитної системи у порівнянні з центральними є приватними, і розбудовуються на засадах акціонерного капіталу (комерційні банки – це акціонерні товариства).

Комерційний банк – установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку.

Операції комерційних банків слід розділити на три групи: пасивні (по залученню коштів); активні (по розміщенню коштів); комісійно– посередницькі (виконання операцій за дорученням клієнтів на комісійних засадах, тобто за винагороду, – це інкасові, трастові та перевідні операції).

Основна спрямованість комерційних банків це отримання прибутку, що і відрізняє їх від центрального банку.

Комерційні банки можуть виконувати всі функції інших кредитно– фінансових інститутів, крім функцій центрального банку. Сучасні комерційні банки виконують до 200 різних операцій. Залежно від функцій і характеру здійснюваних операцій серед комерційних банків виділяють інвестиційні, іпотечні та ощадні.

Внаслідок злиття промислового і банківського капіталу появилася якісно нова форма капіталу – фінансовий капітал, який сприяє подальшому усуспільненню виробництва.

Основним видом банківської діяльності є кредитування. Банківське кредитування (як і комерційний кредит) здійснюється на засадах строковості, платності, поверненості і гарантованості.

Строковість кредитування полягає у тому, що усі кредити надаються лише на певний строк – це короткотермінові і довготермінові кредити. Принцип платності здійснюється при сплаті певного процента за користування кредитом, поверненості – у поверненні банку всієї суми кредиту разом з процентами у визначений термін, гарантованості– у захисті грошових коштів виданих у кредит, шляхом забезпечення позики певним закладом (заставою) майном, товарами чи цінними паперами або гарантією іншого банку чи установи.

Кредитування може здійснюватися готівкою чи безготівковими засобами(у чековій формі).

Сучасний етап розвитку банківської системи в Україні свідчить про те, що в нашій державі відбувся процес становлення дворівневої банківської системи, який набув глибокого впливу на загальноекономічний розвиток. Але становлення і реформування банківської системи випереджало реформування економіки, наслідком чого були значні тіньові обороти капіталу, відплив його за кордон. Система страхування депозитів і кредитів практично не діяла і, як наслідок, на початок ХХІ ст. в Україні було зареєстровано 214 банків, а їх агрегований капітал становив усього 4,9% від загального обсягу ВВП України. В країнах Західної Європи цей показник становив 80% від ВВП, тому першочерговим завданням банківської системи України стає процес нарощування банківського капіталу.

Рекомендована література

1.Беккер Г.С. Человеческий капитал и распределение времени // Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды экономической теории: Пер. с англ. — М.: ГУ ВШИЭ, 2003.

2.Економічна теорія:Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича.–К.:Знання, 2006.–С.290–316.

3.Економічна теорія: Підручник / За ред. В.M. Тарасевича. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. —С. 153—155, 226—238.

4.Єщенко П.С., Палкін П.Ю. Сучасна економіка: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2005. — С. 142—153.

5.Маркс К. Капітал. — Т. 1—3 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори.

6. Мочерний СВ. Політекономія: Підручник. — К.: Вікар, 2005. — С. 185—224.

7. Основы экономической теории: политекономический аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. — К.: Знання–Прес, 2004. — С. 200–208, 209—224.

8.Теория капитала и экономического роста: Учеб. пособие / Под ред. (.'.С. Дзарасова. — М.: Из–воМГУ, 2004.

9.Чухно АА. Постіндустріальна економіка: теория, практика та їх значения для України, — К.: Логос, 2003. — С. 354—380.

10. Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М.: Прогресс,

1982.

11. Экономическая теория: Учеб. для студентов ВУЗ / Под ред. В.Д. Камаева. — М.: Гум. изд. центр "ВЛАДОС", 2004, — С. 135—142, 217—220.

Дата добавления: 2014-10-17