Економічний кругообіг в простій економічній системі

Тема 10. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Економічний кругообіг в простій економічній системі.

2. Система національних рахунків (СНР). Основні макроекономічні показники та методи їх обчислення.

3. Методика обчислення обсягів тіньової економіки.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: кругообіг ресурсів; класичну теорію відтворення; кейнсіанська модель відтворення;переваги системи національних рахунків над іншими системами рахівництва; показники системи національних рахунків; методи обчислення основних макроекономічних показників; переваги та недоліки окремих показників; дефлятор ВВП і його значення; тіньова економіка в офіціальній статистиці.

Вміти: складати схеми кругообігу ресурсів; дати пояснення розділів системи національних рахунків; розраховувати ВВП різними методами; на прикладі пояснити суть проміжної продукції; розраховувати дефлятор ВВП; пояснювати причини та значення тіньової економіки.

Взаємодія продуктивних сил і економічних відносин відбувається в рамках певної економічної системи. Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг, а також на регулювання цієї діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи виступають: продуктивні сили, організаційно–економічні і соціально–економічні відносини, а також економічний механізм суспільства, який є сукупністю форм, способів і методів регулювання економічної діяльності людей.

Усі елементи економічної системи діалектично взаємозв'язані, рівень розвитку одного відповідає рівню розвитку інших. Ця взаємозалежність має такий вигляд: розвиток продуктивних сил обумовлює еволюцію відносин і форм власності, останні зумовлюють зміни в організаційно–економічних відносинах, що веде до зміни в формах і методах економічного регулювання. Слід зазначити, що єдність і взаємодія організаційно–економічних відносин і економічного механізму утворюють господарську систему суспільства.

Економічна система багатовимірна, її слід розглядати як з боку елементів економічної структури суспільства (економічних відносин), так і з боку функціональних сфер економіки (виробництво, розподіл, обмін і споживання).

Макроекономіка виявляє загальні зв'язки елементів економічної системи, закономірності її функціонування і розвитку в контексті розвитку її окремих компонентів.

Принципове значення для характеристики економічних систем мають форми власності на засоби виробництва і економічний механізм суспільства. Тобто відмінності між економічними системами визначаються, насемперед, відмінностями між цими їх елементами.

Еволюція організаційно–економічних відносин, яка відбувалась паралельно з розвитком продуктивних сил і форм власності, привела до створення двох принципово відмінних механізмів регулювання економічної системи – ринкового і планового.

Залежно від рівня особистої свободи трудівника існували різні системи натуральної економіки: рабовласницька, кріпосницька, патріархальна селянська сім'я тощо. Усі вони малоефективні, бо відсутній розподіл праці між господарськими одиницями.

Основними елементами економічної системи є, по–перше, механізми узгодження діяльності суб'єктів господарського життя, або способи розв'язання основних проблем організації економіки; по–друге, механізми реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага; по–третє, механізми розподілу й перерозподілу створеного національного продукту; по–четверте, механізми взаємозв'язку фізичної й монетарної економіки та ін. В економічній науці існує кілька підходів до типізації економічних систем та механізму їх формування. Одні економісти вважають, що характер економічної системи визначають цінності даного суспільства та тип політичного правління. Інакше кажучи, економічна система є похідною від цінностей і політичних інституцій. Інші економісти стверджують, що характер економічної системи зумовлений продуктивними силами та виробничими відносинами суспільства, а цінності й політичне правління як елементи надбудови є похідними від економічної системи, або базису.

У змішаній економіці головну координуючу роль виконує ринок.

Легко помітити, що в процесі ринкових відносин підприємства і домогосподарства виступають почергово як продавці або покупці. На ринку ресурсів підприємства є покупцями, а домогосподарства – продавцями. На ринку продуктів домогосподарства є покупцями, а підприємства – продавцями.

Економічний кругообіг випливає із передумови, що домашні господарства витрачають весь свій доход на придбання споживчих товарів та послуг, а виробничі витрати підприємств еквівалентні їхнім доходам від реалізації продуктів. У дійсності це не так. Для того щоб відтворити реальну картину економічного кругообігу, потрібно врахувати ще фінансовий ринок, який перетворює заощадження в інвестиції.

Статистика свідчить, що величина щорічних витрат домогосподарств, як правило, менша від величини їхніх доходів. Та частина доходу домашніх господарств, яка не спрямовується на купівлю товарів та послуг, а також на сплату податків, формує їхні заощадження.

Рис. 10.1. Рух грошових коштів.

Це пояснюється тим, що крім поточних витрат на купівлю ресурсів, необхідних для підтримання виробництва на незмінному рівні, підприємства повинні здійснювати інвестиції, тобто капітальні витрати. Під інвестиціями слід розуміти всі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню загальної величини капіталу в економіці.

Більша частина заощаджень домогосподарств перетворюється в інвестиції на фінансовому ринку за допомогою спеціальних фінансових посередників.

Дата добавления: 2014-10-17