Інформаційний матеріал. Хвороби травної системи

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Хвороби травної системи

На органи травлення постійно впливають чинники зовніш­нього середовища, зокрема характер харчування, умови побуту та праці тощо. Найпоширенішими з-поміж захворювань трав­ної системи є гастрит, виразкова хвороба шлунка та двана­дцятипалої кишки, злоякісні новоутворення, печінкова недо­статність.

У патогенезі захворювань травної системи поряд зі струк­турними (анатомічними) змінами особливе місце посідають функціональні порушення. Тому знання цієї теми сприятиме глибокому розумінню симптоматики, функціональних розла­дів і діагностики вищезазначених захворювань.

Знати: порушення секреторної та моторної функцій шлун­ка; розлади моторної функції кишок і жовчовивідних шляхів; причину, класифікацію, основні морфологічні прояви, наслід­ки гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; причини виникнення, види порушення обміну речо­вин при печінковій недостатності.

Уміти: визначати морфологічні прояви основних захворю­вань травної системи.

Порушення функції травної системи може виникати вна­слідок дії різноманітних чинників: огріхи в харчуванні (вжи­вання недоброякісної їжі, незбалансоване харчування, пору­шення режиму вживання їжі тощо); дія патогенних мікроорга­нізмів, гельмінтів і найпростіших; алкоголь та нікотин; психіч­ні травми та стреси; ендокринні й вікові порушення тощо.

Гіперсекреція шлункового соку характеризується не тіль­ки збільшенням кількості секрету, а й підвищеним утворен­ням соляної (хлористоводневої) кислоти (гіперхлоргідрія). Во­на розвивається при виразковій хворобі дванадцятипалої киш­ки, пілороспазмі, надмірному утворенні глюкокортикоїдів, переохолодженні, дії алкоголю, гарячої їжі та деяких лікарсь­ких засобів. Гіперсекреція сприяє ушкодженню стінки шлун­ка і розвитку ерозій, сповільненню евакуації їжі, посиленню процесів бродіння. Вона спричинює печію, відрижку, нудоту, блювання.

Гіпосекреція шлункового соку зазвичай поєднується зі зни­женням кислотності шлункового вмісту (гіпохлоргідрія). Змен­шення секреції шлункового соку спостерігається при гострому і хронічному гастритах, пухлинах шлунка тощо.

Ахлоргідрія — стан, за якого в шлунковому соку немає вільної соляної кислоти.

Ахілія — стан, за якого залози шлунка втрачають здат­ність виділяти соляну кислоту і ферменти. Вона виникає при атрофічному гастриті, раку шлунка, захворюваннях ендокрин­ної системи тощо.

Порушення моторики шлунка характеризується змінами перистальтики (гіпер- і гіпокінезія) та м'язового тонусу (гіпер- і гіпотонія), порушенням евакуації хімусу зі шлунка. Евакуа­ційні розлади проявляються прискоренням або сповільненням евакуації. Швидка евакуація призводить до недостатнього пе­ретравлювання їжі, а сповільнена — до розвитку процесів бро­діння і гниття. Спастичне скорочення непосмугованих м'язів шлунка часто спричинює біль. Крім болю, до клінічних ознак порушення травлення належать гикавка, печія, відрижка, ну­дота, блювання.

Гикавка виникає внаслідок сильного періодичного рефлек­торного скорочення м'язів шлунка і діафрагми, що супрово­джується характерним звуком.

Печія — відчуття печії в нижній частині стравоходу, яке виникає внаслідок закидання кислого шлункового вмісту в стра­вохід.

Відрижка — вихід зі шлунка в порожнину рота проковтну­того повітря або газів, які утворюються при бродінні та гнитті. Нудота — відчуття тиску в епігастральній ділянці з одно­часним неприємним відчуттям у роті, що виникає внаслідок антиперистальтичних скорочень м'язів шлунка і супроводжу­ється запамороченням, загальною слабкістю, зниженням арте­ріального тиску тощо.

Блювання — рефлекторний акт, який проявляється силь­ним скороченням м'язів шлунка, м'язів черевного преса, унас­лідок чого відбувається викидання вмісту шлунка через рот назовні.

Дата добавления: 2014-10-17