Альтернативні теорії макроекономічного регулювання

Класична теорія макроекономічного регулювання

Прихильники класичної теорії (Адам Сміт, Давід Рікардо, Д.Мілль, Жан Батист Сей, А. Маршал) вважають ринковий механізм здатним автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами.

Згідно з класичною теорією, механізм ринкового саморегулювання економіки складається з декількох елементів.

Перший – ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП, є малоймовірна.

Неможливість виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат спирається на закон Сея. Згідно з цим законом процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює вартості вироблених товарів. Це означає, що процес виробництва є лише іншим виразом процесу їх споживання. Тому товарна пропозиція породжує адекватний собі попит.

Прихильники класичної теорії визнають стабілізуючий вплив заощаджень на рівновагу між доходами і витратами. Проте, на їхню думку дана обставина не вимагає державного втручання в економіку. Ринковий механізм здатний самостійно і досить швидко ліквідувати цей дисбаланс через взаємодію між товарним та грошовим ринками. У цьому полягає суть другого елементу.

Регулюючий потенціал цін і зарплати складає суть третього елементу класичної теорії про ринкове саморегулювання. Його суть полягає в тому, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники, залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних цін.

Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту.

Засновник монетаристської теорії – Мілтон Фрідмен. Монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Згідно із монетаристською теорією головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна політика. При цьому основним інструментом у регулюванні економіки є гроші. Збільшуючи, або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність.

Важливою особливістю монетаристської теорії є принципово нове бачення механізму, за допомогою якого грошова маса впливає на ВВПн. Цей механізм має такий вигляд:

інструменти грошово-кредитної політики банківські резерви → грошова маса → сукупний попит → ВВПн.

Тут грошова маса впливає на сукупний попит безпосередньо, тобто цей вплив не опосередковується відсотковою ставкою. Вплив сукупного попиту на ВВПн здійснюється переважно через зміну цін, а не завдяки зміні фізичних обсягів виробництва. Монетаристи стверджують, що швидкість обертання грошей є мінливим та не передбачуваним елементом. Це пояснюється тим, що гроші використовуються не тільки для обслуговування поточних угод, а й для володіння ними як активами.

Теорія раціональних очікувань – її прихильники виступили проти теорії адаптивних очікувань, згідно з якою очікування майбутньої інфляції формується економічними суб’єктами на основі попередньої та поточної інфляції.

Ця теорія виходить з необхідності розрізнити сукупну пропозицію в короткостроковому і довгостроковому періодах. Прихильники цієї теорії виходять з того, що економічні суб’єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни.

Згідно з цією теорією крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП. Стимулююча політика держави викликає лише прискорення інфляції і зовсім не впливає на рівень виробництва та безробіття. Тому вона є недоцільною.

Теорія економіки пропонування виникла у зв’язку з недостатністю кейнсіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції, одночасного падіння виробництва та зростання цін. Суть цієї теорії полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості.

Прихильники цієї теорії вважають, що податковий механізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їхню думку збільшення податків викликає інфляцію витрат через зростання середніх витрат на виробництво продукції. Вони виступають за зниження податкового тиску на економіку. Пропонують відмовитись від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, заробітну плату та дивіденди. На їхню думку зниження податків збільшить безподатковий дохід і заощадження, знизить рівень відсоткової ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження та інвестиції.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини обмеження ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку.

2. Перечисліть економічні функції держави.

3. Яку практичну функцію мають макроекономічні теорії?

4. Розкрийте основні положення класичної теорії про саморегулюючу здатність ринку.

5. Розкрийте основні положення теорії раціональних та адаптивних очікувань.

6. Розкрийте основні положення теорії економіки пропозиції.

Тести:

1. До економічних функцій держави не належить:

а) перерозподіл доходів;

б) регулювання кількості грошей в економіці;

в) підтримка розвитку духовної сфери;

г) формування нормативно-правових актів регулювання економіки.

2. Прихильники теорії раціональних сподівань твердять, що:

а) економічні суб’єкти поводяться раціонально – збирають і осмислюють інформацію, щоб правильно оцінювати наслідки економічної політики;

б) усі товарні й ресурсні ринки є конкурентними, отже, всі ціни є гнучкими;

в) на підставі своїх прогнозів економічні суб’єкти можуть заздалегідь нейтралізувати негативні впливи державної політики на рівень свого добробуту;

г) правильні твердження а і в.

д) усі твердження правильні.

3. Більшість економістів нині вважають, що:

а) номінальні змінні не впливають на реальні змінні у короткостроковому періоді;

б) хронічна інфляція та хронічне безробіття пов’язані між собою у довгостроковому періоді;

в) в період спаду доцільно підтримувати високу процентну ставку;

г) сподівання економічних суб’єктів помітно впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію у короткостроковому періоді;

д) монетарна політика, яку проводять відповідно до грошового правила має незаперечну перевагу над дискреційною монетарною політикою.

4. Монетаристи вважають, що швидкість обігу грошей стабільна і суспільство хоче володіти такою кількістю грошей для купівлі товарів і послуг, яка відповідає:

а) обсягу інвестицій;

б) сумі споживчих видатків;

в) рівню цін;

г) номінальному ВВП;

д) усі відповіді неправильні.

5. Основний потік макроекономіки не поділяє такого положення:

а) зростання обсягу національного виробництва у довгостроковому періоді визначають кількість та якість факторів виробництва і наявна технологія, яка трансформує економічні ресурси у товари й послуги;

б) макросередовище впливає на обсяг виробленого національного продукту у короткостроковому періоді;

в) у довгостроковому періоді гроші нейтральні, тобто номінальні змінні не впливають на реальні;

г) у короткостроковому періоді зв’язку між інфляцією та безробіттям немає.

д) ціни і зарплата на значній частині ринків не є достатньо конкурентними.

6. Правило монетаристів для проведення монетарної політики таке:

а) усталений темп зростання пропозиції грошей, який не залежить від економічних умов;

б) темп зростання пропозиції грошей підтримує заплановані значення темпів зростання номінального ВВП;

в) темп зростання пропозиції грошей відповідає запланованим показникам зміни рівня цін;

г) темп зростання грошової маси відповідає рівню безробіття у національній економіці;

д) усі твердження неправильні.

7. Що є аргументом групи економістів і політиків за щорічно збалансований бюджет:

а) бюджетні дефіцити збільшують державний борг;

б) бюджетний дефіцит зменшує роль державного сектора;

в) дефіцит бюджету спричиняє ефект витіснення;

г) дефіцит бюджету індукує інфляцію;

д) дефіцитні бюджети дають змогу політикам розвивати різні марнотратні програми, які знижують ефективність функціонування національної економіки.

8. Яке твердження неправильне:

а) економічна політика, яка ґрунтується на дотриманні правил, може бути як активною, так і пасивною;

б) основний потік макроекономіки вважає, що у короткостроковому періоді між інфляцією і безробіттям існує зв’язок, який відображає короткострокова крива Філіпса;

в) кейнсіанці вважають, що сукупний попит може помітно змінюватися під впливом зміни інвестицій, навіть якщо не відбулося зміни у пропозиції грошей;

г) згідно з монетаристським поглядом, заходи економічної політики шкідливо впливають на економіку;

д) кейнсіанці виходять з того, що стабілізаційна політика не впливає на реальні економічні змінні ні в короткостроковому, ні у довгостроковому періодах.

Дата добавления: 2014-10-17