Оперізуючий герпес

Оперізуючий герпес – гостре інфекційне захворювання, яке спричиняється фільтрівним вірусом вітряної віспи – зостер, характерізується запаленням вузлів межхребцевих або черепних нервів та проявляється везікульозним висипом на шкірі за ходом нервів і симптомами інтоксикації.

Етіологія: збудник герпесу оперізувального – той же, що й при вітряній віспі. Етіологічна спільність герпесу зостер та вітряної віспи підтверджується перехресними серологічними реакціями. Можлива довга персистенція вірусу у вузлах міжхребцевих та черепних нервів. При цьому гуморальні антитіла, які мають вирішальне значення, не можуть елімінувати внутрішньоклітинно розташований та інтегрований у геном клітини вірус. Крім того, сам вірус створює стан імунодепресії, можливо, внаслідок інгібіції функціональної та специфічної реактивності Т – лімфоцитів.

Епідеміологія: джерелом інфекції є людина. Діти віком до 10 років хворіють рідко. Відомі випадки, коли хворі на оперізувальний герпес стають джерелом вітряної віспи для дітей, діти, хворі на вітряну віспу, можуть бути джерелом оперізувального герпесу для дорослих та дітей старшого віку. Шлях передачі – повітряно – крапельний, контагіозність нижча, ніж вітряної віспи. Захворювання виникає частіше в холодний період року і характеризується спорадичністю.

Патогенез: вірус оперізувального герпесу нейродермотропен, уражує центральну та периферичну нервову систему. Вхідними воротами є шкіра та верхні дихальні шляхи. Лімфо- та гематогенним шляхом вірус потрапляє в нервову систему та уражує волокна вегетативної нервової системи, міжхребцеві вузли спинного мозку, внаслідок чого виникають запалення, дистрофічні ураження та крововиливи.

Клініка: інкубаціонний період триває 7 – 14 – 21 день, іноді кілька років (після вітряної віспи). Початок захворювання гострий: спостерігаються підвищення температури тіла, головний біль, біль у м’язах та суглобах, свербіння шкіри, печіння та біль за ходом уражених нервів. Згодом на шкірі з’являються плями рожевого кольору, на яких через добу утворюються групи пухирців (везикули) розміром до 0,5 см, деякі пухирці зливаються. Через декілька днів вміст пухирців стає каламутним, шкіра пухирців починає підсихати з утворенням кірочок, які відпадають, залишається легка пігментація. Можливі повторні висипання, що дає поліморфізм висипу. Помітне також збільшення регіонарних лімфовузлів.

Найчастіше уражується шкіра по ходу міжребрових нервів та тричастого нерва з одного боку.

Тяжкі форми: бульозна (великі пухирі), геморагічна (пухирці з кров’янистим вмістом), ганренозна (змертвіння шкіри навколо пухирців з утворенням торпідних виразок), генералізована (найбільш часто спостерігається у ВІЛ – інфікованих дітей).

Після зникнення висипу іноді спостерігається біль та парестезія (частіше у дорослих), що тривають до кількох місяців.

За локалізацією процесу виділяють спінальну (шийна, грудна, попереково – крижова) та черепномозкову форми.

При абортивній формі утворюються лише папули на еритемних плямах.

Прогноз сприятливий.

Специфічної профілактики герпесу не розроблено.

Діти, хворі на оперізувальний герпес, небезпечні для дітей, які не хворіли на вітряну віспу, але їх контагіозність невелика. Хворих необхідно ізолювати терміном до 5 днів після останнього висипання. Контактні особи підлягають ізоляції з 11-го до 21-го дня контакту.

Параклінінічні дослідження при вітряній віспі та оперізуючем герпесі:

- загальний аналіз крові (лейкопенія, відносний лейкоцитоз, нормальни показники ШЗЕ);

- під час мікроскопії мазків із елементів висипу, які забарвлені срібленням за Морозовим, виявляють тільця Арагао (скупчення вірусу);

- РФА дозволяє виявити антиген вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул;

- для серологічного дослідження використовують парні сироватки; дигностичним вважається наростання титру у 4 рази і більше протягом 10-14 діб; дослідження проводять за допомогою РЗК, РНГА, ІФА, РІА.

Лікування вітряної віспи та оперезуючого герпесу. При легких та середньотяжких формах вітряної віспи та оперізуючий герпес в імунокомпетентних пацієнтів терапія спрямована на прфілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, змащують везикули 1% розчином брильянтового зеленого, 1-2% розчином калію перманганату або іншими антисептичним засобами, після їжи полощуть рот 5% розчином борної кислоти, слабким розчином перманганату калію, фурациліну чи кип'яченою водою. Симптоматична терапія, спрямована на боротьбу с лихоманкою, сверблячкою, болем.

Етіотропна терапія вітряної віспи та оперізуючого герпесу. Засобами етіотропної терапіі є ацікловір. Препарат показаний для:

- пацієнтів із онкогематологічними захворюваннями;

- реціпієнтів органів, кісткового мозгу;

- хворих, які отримують кортикостероїдні препарати;

- дітей з вродженими Т-клітинними імунодефіцитами;

- пацієнтів із ВІЛ-інфекцією;

- хворих із вродженою вітряною віспою;

- пацієнтів із вітряною віспою, ускладненою ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;

- хворих із тяжкими формами вітряної віспи.

Крім ацікловіру, ефективними є такі препарати, як валацікловір, фамцікловір, ганцикловір.

Противірусну терапію призначають із першого дня захворування. Доза ацікловіру становить 10-30 мг\м² маси тіла тричи на добу при параентеральному введені у дітей першого року життя і 500 мг\м² поверхні тіла тричі на добу у дітей віком до 1 року. Курс лікування триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу. Імунокомпетентним дітям віком від 2 років та підліткам при тяжких формах хвороби ацікловір можна призначати всередину: разова доза для дітей віком 2-6 років становить 400 мг, від 6 років – 800 мг, кратність прийому становить 4 рази на добу. При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у новороджених та дітей першого року життя, можливе використання внутрішньовенного полівалентного імуноглобуліну щодня у дозі 0,4 г\кг маси тіла (3-5 уведень на курс) чи специфічного варицелозостерного імуноглобуліну у дозі 0,2 мл\кг маси тіла.

Змістовий модуль 12.

Дата добавления: 2014-10-22