Організаційні структури управління підприємствами

Одним із найважливіших елементів внутрішнього середовища підприємства є його організаційна структура управління.

Організації створюють структури, щоб забезпечувати координацію та контроль діяльності своїх підрозділів і працівників.

Управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний і функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми). Функціональний персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками і посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних і апаратних органів управління і відносини між ними створюють основу організаційної структури управління підприємством.

Організаційна структура управління – це сукупність усталених зв’язків об’єктів і суб’єктів управління підприємством, що реалізуються в конкретних організаційних формах і забезпечують цілісність та ефективність управління.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор – начальник цеху – майстер). Ці зв’язки виникають там, де один керівник підпорядковується іншому. Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують визначені функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративної підпорядкованості (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу). Міжфункціональні зв’язки існують між підрозділами одного рівня управління (начальник цеху №1 – начальник цеху №2; начальник служби маркетингу – начальник конструкторського відділу). Характер зв’язків визначає відповідний тип організаційної структури управління суб’єктом господарювання.

Задача вибору організаційної структури управління виникає при розробці бізнес-планів створення нових та розширення і перепрофілювання діючих підприємств і т. ін.

Основна мета полягає у виборі такої організаційної структури управління, яка дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти та спрямовувати зусилля своїх співробітників і, таким чином, задовольняти потреби клієнтів та працювати з високою ефективністю.

В господарській практиці можуть використовуватись декілька типів організаційних структур в залежності від масштабу діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства.

Сучасна теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом:

1. Бюрократичні (механістичні) структури.

2. Адаптивні (органічні) структури.

Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократичних структур, тому що їх характеристики – чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність посадових інструкцій та ін. – добре підходять для промислових фірм, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ.

Починаючи з 80-х років підприємства починають віддавати перевагу адаптивним організаційним структурам. Відбувається еволюція від процесів, що координуються ієрархічно, до процесів, орієнтованих на ринок.

Адаптивні структури розробляються і застосовуються з метою забезпечення можливостей реагування на зміну зовнішнього середовища і впровадження нових технологій.

Серед бюрократичних структур виділяють:

- лінійний тип організаційної структури;

- функціональний тип організаційної структури;

- лінійно-функціональний тип структури;

- дивізіональний тип структури.

Лінійна структура характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження працівникам, минаючи їх безпосереднього керівника (принцип єдності керівництва).

Функціональна структура виникла із збільшенням обсягів виробництва і спеціалізацією управління. Деякі специфічні функції (охорона праці, експлуатація механізмів, фінанси тощо) розподіляються за відповідними відділами, керівники яких передають нижчим рівням управління свої завдання. Функціональна організація існує поряд із лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Лінійно-функціональна структура – комбінований тип. Функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців. Вони готують рішення для лінійного керівництва, який і здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.

Дивізіональна структура – організація розподіляється на великі півавтономні блоки (відділення) за:

- видами товарів або послуг (продуктова структура управління);

- групами покупців, ринків (ринкова структура управління);

- географічними регіонами (регіональна і глобальна структури управління).

Причинами появи дивізіональних структур є:

- дуже великі обсяги різноманітної продукції приводять до значної кількості підрозділів, підпорядкованих одному керівникові;

- вихід на міжнародні ринки;

- диверсифікація виробництва тощо.

Необхідно самостійно познайомитися з характеристиками і схемами різноманітних структур управління.

Адаптивні структури управління краще пристосовані до швидкої зміни зовнішніх умов, у них творча і змістовна сторона діяльності переважає над формальною. Особливості адаптивних структур:

- краще підходять до роботи в нестабільних умовах, коли виникають проблеми чи завдання, які неможливо розділити на елементи і розподілити між підрозділами;

- обов’язки і функції підрозділів постійно змінюються відповідно до зміни умов;

- працівники взаємодіють як по вертикалі, так і по горизонталі;

- заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи.

Дата добавления: 2014-10-23