Кодування технологічної документації

Під час заповнення маршрутних й операційних технологічних карт треба обов'язково проставляти коди маршрутної і операційних карт та карт операційних ескізів. Для цих цілей доцільно використовувати ГОСТ 3.1201— 85 «ЕСТД Система обозначения технологической документации»

з урахуванням «Общесоюзного классификатора технологических операций» (ОКТО). Кожному технологічному документу присвоюється код, що складається з 10 цифр:  

Вид документа кодується двома цифрами — від 01 до 99. Наприклад, маршрутна карта має код 10, карта операційного ескізу — 20, операційна карта — 60.

Вид технологічного процесу за організацією кодується однією цифрою: 1 — одиничний; 2 — типовий; 3 — груповий.

Вид технологічного процесу за методом виконання кодується двома цифрами — від 00 до 99. Наприклад, слюсарні операції— 01; переміщення — 04; технічний контроль — 02; оброблення тиском — 21; оброблення різанням (точіння, нарізування різьби, зубооброблення, свердління, стругання, довбання, шліфування, хонінгування, суперфінішування, притирання, доводка) — 41; розточування (на розточувальних верстатах), фрезерування, відрізання — 42; термічна обробка — 50; складання — 88.

Порядковий номер присвоюється всім документам, що мають однакове позначення (перші п'ять цифр), суцільною нумерацієею від 00000 до 99999 незалежно від номера деталі та операції.

Порядок заповнення технологічних карт

На початку слід відзначити, що в усіх стандартних формах технологічних карт (маршрутних, операційних, маршрутно-операційних та ін.) є загальна верхня частина, яку можна умовно назвати «шапкою» бланків.

Блок А — блок додаткової інформації, що включає інвентарні номери дубліката (якщо втрачено оригінал технологічної карти), інвентарний номер оригіналу, замість якого випущено дублікат, і підпис особи, відповідальної за розробку цього документа та внесення в нього змін. Для навчальних цілей цей блок не заповнюється.

Блок Б — блок внесення змін у технологічну карту. Тут, як правило, вказують порядковий номер змін, що вносяться, номер і назву оформленого для цього сповіщення (розпорядження), код сповіщення, дату виконання змін та підпис особи, яка виконала цю роботу. Під час розроблення навчальної документації цей блок також не заповнюється.

Блок В (на малюнку його показано подвійним косим штрихуванням) — блок допоміжноі інформації щодо застосування, позначення номера виробу (складальної одиниці), позначення основного документа, куди входить цей документ, тощо. Тут у навчальних цілях заповнюють тільки три прямокутники (на мал. 12.1 обведено цифрами в кружечках);

1. —позначення основного документа, куди входить документ допоміжної інформації, за ГОСТ 3.1201—85;

2. — загальна кількість аркушів документа (наприклад, маршрутних карт);

Мал. 12.1

3.— порядковий номер аркуша документа.

Блок Г — блок складу виконавців: прізвища осіб, які брали участь в опрацюванні та оформленні документа, іхні підписи і дати.

Блок Д— блок адресної інформації. Він містить такі складові:

4.— умовне позначення організації — виконавця цієї роботи (наприклад, ВПУ-7);

5.— позначення деталі (складальної' одиниці) за основним конструкторським елементом (наприклад, проставляється номер деталі, на яку розробляється технологічний процес, — СП.202М.01.01.005);

6.— заповнюється тільки для типових та групових технологічних процесів і вказує класифікаційний код;

7.— позначення документа за ГОСТ 3.1201—85 (наприклад, номер маршрутної або операційної технологічної карти).

Блок Е — блок внесення змін (у разі потреби) в існуючу технологію (такий самий, як і блок Б). Для навчальних цілей не заповнюється.

Порядок заповнення маршрутної технологічної карти.

Нижче на малюнку зображено основну частину маршрутної технологічної карти. Розглянемо порядок заповнення її окремих граф.

Графа 1 (позначення МО1). У ній по горизонталі на весь рядок вказують сортамент, розмір і марку матеріалу, позначення технічних умов (наприклад, прут 050 ГОСТ 2590-81);

Графа 2 - код матеріалу заготовки за технологічним класифікатором. У навчальних цілях не заповнюється.

Графа З (ОМ) — нормована одиниця маси заготовки (наприклад, кг).

Графа 4 (МД) — маса деталі, наяку розробляється маршрутна карта (наприклад, 16,9 кг).

Графа 5 (ОН) — одиниця нормування (наприклад, у штуках), на яку встановлюється норма витрати матеріалу.

Графа 6 (НВ) — норма витрати матеріалу.

Графа 7 (КВМ) — коефіцієнт використання матеріалу (тобто відношення маси деталі до маси початкового матеріалу для її виготовлення.Завжди значення КВМ менше від одиниці).

Графа 8 — код заготовки за класифікатором. Допускається в цій графі вказувати словами вид початкової заготовки: прокат, литво, штамповка тощо.

Графа 9 (профіль і розміри) — вказуються профіль і розміри початкової заготовки. Допускається профіль не вказувати. Наприклад, 0,25x300 — пруток діаметром 0,25 мм завдовжки 300 мм.

Графа 10 (КД) — кількість деталей, виготовлюваних з однієї заготовки (наприклад, при поштучному одержанні заготовки методом лиття або кування тут буде цифра 1, а в разі одержання заготовки з періодичного прокату можуть бути цифри від 5до 10).

Графа 11 (МЗ) — маса заготовки, її наближено можна знайти зі співвідношення МЗ = 1,2 МД (крім прокату),.де МД — маса деталі, що зазначається на кресленні.

Графа 12 — графа для особливих вказівок. У навчальній документації не заповнюється.

Графи 13... 15 — номер цеху, дільниці та робочого місця, де виготовляється деталь. У навчальній документації ці графи не заповнюються.

Графа 16 (НО) — номер операції, включаючи контроль і переміщення. Операції, як правило, нумеруються тризначними номерами з інтервалом у п'ять одиниць (005,010,015 і т.д.).

Графа 17 — код і найменування операції. (Докладніше про це див. у прикладі, що наводиться нижче.)

Графа 18 — позначення документа за ГОСТ 3.1201-85 для даної операції або за інструкцією по охороні праці (див.приклад, наведений нижче). Заповнюється по всьому рядку між двома вертикальними лініями, що обмежують цей надпис.

Графа 19 — код обладнання за класифікатором, коротке найменування і модель, інвентарний номер. Допускається код та інвентарний номер не вказувати. Наприклад, фрезерно-центрувальний напівавтомат МР-71.

Графа 20 (СМ) — ступінь механізації. У навчальній документації не вказується.

Графа 21 — код професії за класифікатором. У навчальній документації можна вказувати тільки найменування професії (наприклад, токар, фрезерувальник).

Графа 22 (Р) — розряд, необхідний для виконання операції. Проставляється відповідною арабською цифрою (3, 4, 5 і т. д.).

Графа 23 (УП) — код умов пращ та код виду норм. У навчальних картах не заповнюється.

Графа 24 (КВ) — кількість виконавців, зайнятих виконанням технологічної операції. Для механічного оброблення, як правило, КВ = 1.

Графа 25 (КОВД) — кількість одночасно виготовлюваних деталей. На універсальних верстатах одночасно, як правило, виготовляється партія деталей. Тому в цій графі проставляється цифра 1. У разі оброблення заготовок на шести -або восьми шпиндельних напівавтоматах записується відповідно цифра 6 чи 8.

Графа 26 (ОН) — одиниця нормування; звичайно вказується у цифрах 1,2, 3 і т.д.

Графа 27 (ОП) — обсяг виробничої партії в штуках. Заповнюється тільки при серійному виробництві та задається програмою випуску.

Графа 28 (КПЧ) — коефіцієнт поштучного часу в разі багатоверстатного обслуговування. Розраховується за відповідними формулами. При обслуговуванні універсальних верстатів КПЧ = 1.

Графа 29 (НПЗЧ) — норма підготовчо-заключного часу на операцію. Розраховується за відповідними формулами і тільки для серійного виробництва (докладніше див. приклад заповнення операційних карт).

Графа 30 (НПЧ) — норма поштучного часу на кожну операцію. Виписується з операційних карт (див. приклад заповнення операційних карт в додатку А).

На цьому заповнення маршрутної технологічної карти закінчується.

Порядок заповнення операнійноїтехнологічної карти.

«Шапка» операційної технологічної карти така сама, як і в маршрутній технологічній карті. Розшифрування відповідних граф «шапки» було подано вище і тут не наводиться. Нижче на малюнку вказана сама операційна карта.

Графа 1 містить найменування операції (токарна, чорнова, шліцефрезерна і т.д.)

Графа 2 — туг слід коротко записати марку та найменування матеріалу (наприклад, сталь 45 ДСТ 7505-89 і т.д.).

Графа 3 — вказується діапазон твердості матеріалу заготовки, що надійшла на операцію, в одиницях Брюнеля або Роквелла.

Графа 4 (ОВ) — одиниця величини (наприклад, кг).

Графа 5 (МД) — маса деталі. Вказується маса оброблюваної деталі, взята з її креслення.

Графа 6 (профіль і розміри) – вказуються профіль і розміри заготовки (наприклад, 70х350, L=30x40x70 мм. т.д.)

Графа 7 (МЗ) – маса заготвки. Вказується маса заготовки, що надійшлана операцію.

Графа 8 – код операції, взятий з маршрутної технологічної карті для заданої деталі.

Графа 9 (КОВД) — кількість одночасно виготовлюваних деталей. Для оброблення заготовок на універсальних верстатах гут записується цифра 1.У разі оброблення на багатошпиндельних напівавтоматах ця цифра може бути від 4 до 8.

Графа 10 — заповнюється тільки для верстатів з ЧПК.

Графа 11 — тут на всю довжину рядка 01 фіксується інформація про технологічну оснастку, то застосовується. Запис можна переносити на наступний рядок (Ø2) у такій послідовності: П — пристрої. ДІ — допоміжний інструмент, РІ — різальний інструмент, ЗВ — засоби вимірювань. (Докладніше про цедив, приклад, наведений нижче.)

Викладач у ході пояснення правила заповнення цієї графи вказує ось на що. Спочатку описується зміст установлення. Воно, як правило, містить набір стандартних дієслів у наказовій формі: встановити, закріпити, зняти. У цій самій графі напроти стовпця з позначенням швидкості різання V вказується знайдений за нормативами допоміжний час на виконання встановлення гд. Після цього в наступному рядку під Ø2 зазначаються використовувані на цій операції пристрої (лещата, центр, ділильна головка тощо). На наступному рядку указується зміст першого переходу (наприклад, "Точити поверхню 1 і фаску 2"). На цьому самому рядку напроти стовпця з позначенням п (частота обертання шпинделя) зазначається основний (технологічний) час на виконання першого переходу, а в стовпці V (швидкість різання) —допоміжний час іа на цей перехід.

Далі в горизонтальному рядку вказується технологічна оснастка для першого переходу: різальний та вимірювальний інструменти, а також їхні коди. Рядок заповнюється до кінця (не звертається увага на вертикальні стовпці).

У наступному горизонтальному рядку літерою Р позначаються режими різання для виконання першого переходу: у стовпці D або В — діаметр чи довжина оброблення; у стовпці L — розрахункова довжина оброблення; у стовпці t — глибина різання; у стовпці i—кількість проходів; у стовпці S — подача; у стовпці n — частота обертання шпинделя; у стовпці V — швидкість різання.

Наступний рядок починається з опису другого переходу, всі рядки для якого повторюються.

Графа 12 заповнюється тільки для верстатів з ЧПК.

Графа 13 (О(Т)Ч) — основний (технологічний) час, що витрачається на операцію. Він знаходиться як сума всього основного (технологічного) часу, який витрачається на всі переходи в цій операції. Основний (технологічний) час на кожний перехід визначається окремо за відповідною формулою.

Графа 14 (ДЧ)—допоміжний час на всю операцію. Його також знаходять як суму допоміжного часу на встановлення та на всі переходи. Цей час визначають за відповідними нормативами (довідниками).

Графа 15 (ПЗЧ) — підготовчо-заключний час на операцію. Його визначають за нормативами (довідниками) залежно від тих робіт, які необхідно виконати під час підготовки верстата до роботи. ПЗЧ визначається тільки для одиничного та серійного виробництв, оскільки в цьому разі потрібен значний час на переналагодження верстата з випуску однієї деталі на іншу при невеликій загальній кількостях.

Графа 16 (ПЧ) — поштучний час, що витрачається на всю операцію. Його визначають підсумовуванням часу основного (технологічного), допоміжного та часу на обслуговування (організаційне і технічне), а також часу на власні потреби робітника-верстатника.

Графа 17 (МОР) — вказується використовувана мастильно-охолодна рідина, що застосовується на операції (наприклад, масло індустріальне 12, емульсол, емульсія № 5 та т.). Якщо ЗОР не використовуються, то в цій графі записують таку фразу: "без охолодження".

Графа 18 (ПІ) — вказується номер позиції інструментального налагодження. Ця графа заповнюється тільки для верстатів з ЧПК.

Графа 19 (Д або Ш) — наводяться розрахункові розміри оброблюваного діаметра (або ширини) для кожного переходу.

Графа 20 (L) — указується розрахункова довжина робочого ходу інструмента (по переходах).

Графа 21 (t) — проставляється глибина різання, мм (по переходах). Графа 22 (і) — записується кількість робочих ходів.

Графа 23 (S) — зазначається подача, мм/об (по переходах).

Графа 24 (n) — вказується кількість обертів шпинделя або кількість ходів за хвилину (по переходах).

Графа 25 (v) — зазначається швидкість різання, м/хв (також по переходах).

Слід ще раз звернути увагу учнів на те, що графи 19...25 заповнюються для кожного переходу окремо.

На цьому заповнення операційної технологічної карти закінчується. Заповнення карти ескізів (КЕ).

Карту ескізів заповнюють так. "Шапка" карти така сама, як в операційній та маршрутній технологічних картах.

На КЕ зображують у довільному масштабі заготовку після

оброблення на цій операції. Розташування її на ескізі має відповідати положенню у процесі оброблення на верстаті. Технологічні бази та закріплення заготовки показують умовно або спрощено за ГОСТ 3.1107—81. На ескізі вказують усі одержувані на операції розміри з відповідними граничними відхиленнями, шорсткістю, а також технічні вимоги. Оброблювані поверхні обводять червоними або потовщеними чорними лініями з зазначенням потрібної шорсткості та нумерують за рухом годинникової стрілки арабськими цифрами, починаючи з першого номера в кожній операції. У разі переустановлення заготовки зі зміною технологічних баз рекомендується на одній карті наводити ескізи, що відповідають кожному встановленню.

Бланк та приклад виконання карти ескізів вказані в додатку А.

Дата добавления: 2014-10-31