Визначення ризиків

План управління ризиками є складовою частиною плану управління проектом.

На цьому етапі управління ризиками важливим і необхідним є:

1. Методологія. Визначення підходів, інструментів і джерел да­них, які можуть використовуватися для управління ризиками в даному проекті.

2. Розподіл ролей і відповідальності. Список позицій для вико­нання кожного виду операцій, включених в план управління ризиками, призначення співробітників на ці позиції.

3. Розробка бюджету. Виділення ресурсів і оцінка вартості захо­дів, необхідних для управління ризиками.

4. Терміни. Визначення термінів і частоти виконання процесів управління ризиками, їх включення в розклад проекту.

5. Категорії ризиків. Структура, на підставі якої проводиться систематична і всебічна ідентифікація ризиків з потрібним ступенем деталізації.

В управлінні ризиками проекту прийняті такі категорії ризиків:

1) стратегічні/комерційні;

2) економічні/фінансові;

3) організаційні (організація, менеджмент, людський фактор);

4) політичні;

5) навколишнього середовища;

6) технічні.

Характеристики ризиків. Для оцінювання ризиків прийнята шкала виміру ризиків.

Для розрахунку матриці ризиків слід визначити шкалу оцінки ймовірності ризику. Для цього слід обрати інтервал ймовірності і присвоїти йому числове значення. Існують трирівневі (табл. 7.2.) та семирівневі (більш деталізовані) розподіли ймовірності проектного ризику. Окрім цього ймовірність ризику в проекті може оцінюватися в грошових одиницях чи за певною суб'єктивною шкалою.

В інших ситуаціях може бути більш доцільною суб'єктивна п'ятибальна чи десятибальна шкала для оцінки загрози ризиків.

Таблиця 7.2.Трирівневий розподіл ймовірності ризику

Інтервал ймовірностей	Значення ймовірності	Вербальне формулювання	Числова оцінка
1-33%	17%	низька
34-67%	50%	середня
68-99%	84%	висока

Визначення ризиків починається з аналізу проекту з метою ідентифікації причин їхньої появи (Кізіс Иепїігісаїіоп). При ана­лізі ризиків потрібно звірятися зі статистикою попередніх проек­тів (Нізіогісаі тгоппаїтп). Ризики повинні бути оцінені кількісно (КізЬ: Циапіїпсаііоп). Повинна бути статистична оцінка тривалості/ вартості проектів з урахуванням ризиків. Самі ризики повинні бути розділені на ті, котрі вимагають спеціальних дій по попередженню, і на ті, що не спричиняють відчутного впливу на хід виконання про­екту.

Призначення процесу Risk Identification & Quantification — визначення, які ризики можуть впливати на проект та докумен­тування їх характеристик.

Для цього використовуються такі методи ідентифікації ризиків:

1. Аналіз документації.

2. Досвід експертів.

3. Методи творчої генерації ідей:

- «мозковий штурм» (10-15 чол., 2 години) (декілька зборів при розділенні проекту на частини);

- метод Delphi (учасники не спілкуються, списки питань і від­повідей складає і розсилає ведучий);

- метод номінальної групи (7-10 чол., анонімно і таємно фор­муються списки, обговорюються, анонімно і таємно ранжуються);

- картки Кроуфорда (група 7-10 чол., 10 питань, на які кожен повинен дати відповіді, що розрізняються, 10 разів задається одне і те ж саме питання).

- діаграма спорідненості.

- ТРІЗ.

Для збереження ідей, які виникли в процесі ідентифікації ри­зиків, варто використовувати метод ментальних карт (з англ., тіпа. — розум, тар — карта), який останніми роками набув широкого розповсюдження. В основі ментальних карт (МК), вперше розроблених відомим англійським психологом Тоні Бузаном, лежить припущення, що для людського мозку природним є: асоціативне мислення, ієрархічне мислення. А також припущення, що для структуризації, розуміння, обробки і запам'ятовування інфор­мації краще всього підходить візуальне мислення.

Ментальні карти — це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.

І навпаки, МК дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на «мові мозку».

Дата добавления: 2014-10-31