Метод Вольтера

Біограф знаменитого французького письменника та філософа-просвітителя Вольтера згадував:

«Коли він одержував яку-небудь працю, то він швидко проглядав її, читав лише декілька рядків на кожній сторінці. Якщо він помічав, що в ній є те, що заслуговує уваги, він відмічав це місце закладкою. Крім того, він дуже уважно перечитував її, інколи навіть два рази, коли книга здавалась цікавою та добре написаною, і робив на полях помітки»…

Досвід показує, що попередній перегляд по діагоналі дозволяє економити багато часу. Справа в тому, що по-справжньому цікаві, високоінформативні тексти зустрічаються дуже рідко, і багато з того, що читається – «словесні лушпайки». Зате, виявивши цінне, отримуємо час як слід з ним попрацювати.

Цю думку підтверджує і наступний вислів англійського філософа Ф.Бекона: «одні книги можна лише спробувати, інші – проковтнути, і, нарешті, деякі необхідно розжувати і перетравити».

Виписки. Знайшовши цікаву думку, необхідно обов’язково виписати її! Д.І.Мендєлєєв говорив: «Знайдена, але не записана думка, - це знайдений і загублений скарб». Не випадково в менеджменті закріпився принцип: не записане на папері – це марні сподівання.

Найбільш простий вид запису – це виписки. Виписують те, що стосується до питання, яке вивчається, а також матеріали, які можуть бути використані потім. Кожен добре знайомий з цим видом запису.

Однак далеко не завжди ці виписки робляться правильно. Нерідко такі записи ведуть на обох сторінках листів.

Користуватись такими виписками незручно. Уявіть собі, що на одному боці листа у вас думка, до якої слід звернутись на початку доповіді, а те, що написано на зворотному боці, цитується в середині. Як у даному випадку поступити? Доведеться одну з цитат переписати, тобто проробити додаткову роботу.

Отже, ви хочете прокоментувати написане, записати якісь свої думки. Де це зробити, якщо обидві сторони листка списані?

Джерела. Нерідко ліняться вказувати, звідки виписано даний матеріал, хто автор вихідного тексту. Такі записи важко, а часом неможливо використовувати у подальшій роботі: забувається джерело матеріалу, і у випадку необхідності не можна уточнити текст; у такому вигляді неможливо і цитувати. Для того, щоб виписками зручно було користуватись, треба правильно їх оформляти.

Рекомендується виписки робити на карточках. Бажано, щоб вони були однакового розміру. На кожній карточці роблять не більше одного запису. У верхній (наприклад) частині карточки вказується тема, до якої відноситься запис, а в нижній – «вихідні дані» джерела: автора, назва книги, місце і час видання.

Обсяг записів. Дехто, вивчаючи літературу, виписують все підряд, що здається цікавим. Вони витрачають на це багато часую а в результаті виписаний матеріал залишається невикористаним, тому що дуже поширений і багатослівний. Ось чому виписками не варто захоплюватись.

На щастя, у великих бібліотеках тепер є ксерокси, за їх допомогою містку виписку можна замінити перезняттям тих сторінок, які вас цікавлять.

Якщо книга – ваша власність. У цьому випадку є сенс робити «розмітку» книги, статті. Ручкою або фломастером відмічаються ключові слова, фрази або абзаци. У цьому випадку повторний перегляд займає мінімум часу, а на неінформативні ділянки тексту не витрачається ні хвилини.

Якщо поміток порівняно небагато, то робляться закладки або на останній сторінці книги пишуться номери відповідних сторінок.

Цей метод можна застосовувати не тільки в індивідуальній роботі. Наприклад, у фірму надходять товсті економічні, фінансові, юридичні видання. Один з призначених спеціалістів проглядає і помічає текст. Після нього всі інші витрачають на перегляд видання мінімум часу. Помічник керівника може розміткою зекономити час читання своєму шефу.

Раціональне використання часу. Часу не вистачає тому, хто не вміє його використовувати. Той же, хто уміє, отримує величезну перевагу і досягає у житті більшого.

Існують різноманітні системи економної витрати часу.

Дата добавления: 2014-10-31