Правопорушення і юридична відповідальність

Тема 3. Характеристика законності та правопорядку.

1. Поняття законності та правопорядку.

2. Правомірна поведінка. Правопорушення і його види.

3. Характеристика юридичної відповідальності, її види.

1. У правознавстві законність розглядається як узагальнююча категорія всієї юридичної науки і практики, інтегральний показник урегульованості всіх сторін суспільного життя. Рівень і стан законності є головним критерієм оцінки правового життя суспільства, його громадян. Законність пов'язана як з поведінкою суб'єктів, що реалізують право, так і з діяльністю державних органів, які забезпечують її формування і захист, і полягає в точному і неухильному дотриманні ними юридичних норм.

Звідси випливає таке визначення законності: законність - це такий правовий режим суспільного життя, за якого здійснюється точне і неухильне дотримання законів та інших нормативних актів усіма суб'єктами права. Законність традиційно пов'язується з пануванням, верховенством законів. Норми права, які суперечать закону, є порушенням, як і точне виконання вимог нормативного акта, що суперечить закону. Нормативні акти повинні прийматися в чітко встановлених законом порядку і формі.

З принципом верховенства закону пов'язана і вимога рівності всіх перед законом. Усі повинні мати однаковий обов'язок щодо дотримування правових розпоряджень і в однакових умовах володіти однаковими правами і не мати переваг, усі права повинні бути однаково захищені.

Важливою стороною здійснення режиму законності є принцип неприпустимості свавілля в діяльності посадових осіб.

Стосовно правотворчої діяльності законність означає, що правова система повинна мати в своєму розпорядженні такі інструменти, використання яких дозволяє завжди поставити перепону неправовому нормативному акту, якщо його застосування обмежує права і свободи людини і громадянина.

Найповніше режим законності реалізовується в правовій державі, обумовлюючи її сутність.

Із законністю тісно пов'язане інше правове явище - правопорядок. Правопорядок - це заснована на праві та законності організація суспільного життя, на тому чи іншому етапі його розвитку. За своєю сутністю правопорядок є результатом здійснення законності. Таким чином, між законністю та правопорядком існує тісний нерозривний зв'язок. Будь-яке порушення законності обов'язково передбачає порушення правопорядку, незалежно від сфер, де це відбувається.

Поняття "правопорядок" характеризує стан урегульованості суспільних відносин, той якісний стан суспільних відносин, до якого прагнуть люди, створюючи режим реального панування права. Відмінна риса правопорядку полягає в тому, що в ньому втілюються властивості права, правові принципи та вимоги законності.

Законність і правопорядок можуть бути забезпечені лише за певних матеріальних і духовних передумов суспільного життя. Засоби, за допомогою яких забезпечується повне й послідовне впровадження в життя вимог законності (і, відповідно, правопорядку), називаються гарантіями. Існують економічні, політичні, духовні та юридичні гарантії.

Економічними гарантіями є: рівність усіх форм власності, наявність громадянського суспільства, громадян-власників, вільне заняття підприємницькою діяльністю.

Політичними гарантіями законності є наявність розвиненої системи народовладдя, політичних прав і свобод громадян, багатопартійної політичної системи, діяльність у країні політичної опозиції та ін.

Духовно-культурною гарантією є висока правова культура і розвинена правосвідомість.

До юридичних гарантій відносяться: правовий контроль, розслідування злочинів, система правосуддя, юридична відповідальність, запобіжні заходи тощо.

2. У більшості випадків норми права виконуються учасниками правовідносин. Поведінка учасників правовідносин, що відповідає вимогам правових норм, називається правомірною. Існує декілька видів правомірної поведінки: належна, дозволена та необхідна.

Будь-яка правомірна поведінка може бути охарактеризована як із зовнішньої, об'єктивної сторони, так і з внутрішньої, суб'єктивної. Об'єктивна сторона правомірної поведінки характеризується діями або бездіяльністю осіб, способом їх здійснення, використаними засобами, дійсними або можливими результатами. Суб'єктивна сторона правомірної поведінки є сукупністю мотивів, цілей, ступеня усвідомлення можливості наслідків і внутрішнього відношення до них людини.

Правопорушення - це винна поведінка праводієздатної особи, що умисно або необережно порушує приписи закону і завдає шкоди суспільству або окремим громадянам, організаціям. Правопорушення характеризується наступними ознаками: 1) соціальна шкідливість; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність.

Соціальна шкідливість полягає в тому, що правопорушення заподіює шкоду інтересам особи, суспільства, держави.

Протиправність означає, що правопорушення є порушенням чинних норм права. Протиправність діяння може виявитися в прямому порушенні правової заборони, у невиконанні покладених обов'язків, перевищенні посадових повноважень та ін.

Винність полягає в наявності вини особи у вчиненні правопорушення, сутність вини - в негативному відношенні суб'єкта до охоронюваних правом інтересів суспільства, що виражається в здійсненні суспільно шкідливих діянь.

Караність означає, що за вчинене правопорушення до винної особи буде застосована санкція.

Правопорушення залежно від ступеня соціальної небезпеки поділяють на:

1) злочини - суспільно небезпечні діяння, за які передбачена кримінальна відповідальність;

2) провини (проступки) - це різновид правопорушень, які спричиняють незначну шкоду особі, суспільству, державі.

Розрізняють такі основні види правопорушень:

- дисциплінарні - порушення трудових, служ­бових, військових та інших обов'язків (дисциплінарна про­вина), за скоєння яких передбачена дисциплінарна відпо­відальність;

- цивільно-правові - правопорушення, вчинені у сфері майнових і певних немайнових відносин, що регулюються цивільним, трудовим, сімейним, екологічним та іншими галузями права;

- матеріальні - правопорушення, пов'язані із заподіянням шкоди робітником підприємству в процесі або у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

- адміністративні - протиправні дії чи бездіяльність, які посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність;

- кримінальні - найтяжчі, найбільш сус­пільно небезпечні за своїм характером, і в законодавстві називаються злочинами.

До складу правопорушення входять такі елементи:

1) суб'єкт - деліктоздатна особа, яка здійснила правопорушення;

2) об'єкт - певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямовано винне протиправне діяння. Об'єктами можуть бути майнові, трудові та інші права й інте­реси суб'єктів права, державний лад;

3) об'єктивна сторона - протиправне діяння, шкідливий результат і причинний зв'язок між діянням та результатом;

4) суб'єктивна сторона розкриває психічне ставлення суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків, спрямованість волі правопорушника. До ознак суб'єктивної сторони відносяться вина, мотив, мета.

3. Правопорушення - підстава юридичної відповідальності. Юридична відповідальність - це настання для порушника несприятливих наслідків, передбачених санкцією правової норми.

Ознаки юридичної відповідальності:

1) спирається на державне примушення;

2) настає за вчинення правопорушень;

3) пов’язана із засудженням поведінки правопорушника з боку суспільства і держави;

4) здійснюється компетентними органами в жорсткій відповідності до закону;

5) виражається в обов’язку особи зазнати певних поневірянь.

Підставами юридичної відповідальності є: факт вчинення правопорушення; наявність у діяннях складу правопорушення; деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб'єкта, його вік; передбаченість правопорушення нормативно-правовими актами.

Юридична відповідальність настає лише за фізичні проти­правні діяння. Не можуть бути підставою відповідальності: думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості. Не є правопорушеннями і, відповідно, не можуть бути підставою юридичної відповідаль­ності діяння, хоча зовні схожі з правопорушеннями, але які не є такими через свою суспільну значимість. До таких діянь чинне законодавство відносить інститути необхідної обо­рони, крайньої необхідності, професійний ризик та ін.

Виділяють: кримінальну, цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну, матеріальну, господарсько-правову відповідальність.

Кримінальна відповідальність настає після вчинення громадянином кримінального злочину. Конкретна характеристика складів злочинів і передбачені за їх здійснення кримінальні покарання містяться в Кримінальному кодексі України. Кримінальні покарання застосовуються тільки за вироком судових органів. Заходами кримінальної відповідальності є: позбавлення волі, штраф, виправні роботи без позбавлення волі, конфіскація майна та інші.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність настають за порушення цивільного або господарського законодавства, невиконання договірних зобов'язань, спричинення шкоди. Заходами цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності є виплата неустойок, штрафів, пені, а також відшкодування заподіяних збитків.

Адміністративна відповідальність настає при вчиненні особою адміністративної провини. Види і характеристика адміністративних провин, а також заходи відповідальності за їх вчинення містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Основними видами адміністративних стягнень є: попередження, штрафи, позбавлення спеціального права, конфіскація, адміністративний арешт та ін. Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, державних інспекцій та інших органів.

Дисциплінарна відповідальність настає при вчиненні працівником дисциплінарних проступків. За порушення трудової дисципліни власник підприємства або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності. Кодексом законів про працю України передбачені такі заходи дисциплінарних стягнень: догана та звільнення.

Матеріальна відповідальність виникає у разі спричинення працівником прямого дійсного збитку підприємству, установі, організації, з якими даний працівник перебуває в трудових правовідносинах. Залежно від умов спричинення збитку відповідальність працівника може мати обмежений або повний розмір утримань з його заробітної плати.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику законності та її принципам.

2. Що таке правопорядок?

3. Що таке правопорушення? Назвіть його ознаки.

4. Назвіть види правопорушення та їх відмінності.

5. Що є складом правопорушення?

6. Назвіть елементи складу правопорушення.

7. Дайте характеристику юридичної відповідальності. Назвіть її ознаки.

8. Назвіть і охарактеризуйте види юридичної відповідальності.

Дата добавления: 2014-10-31