Поняття вартості та її модифікації

Вартість – це грошовий еквівалент цінності об’єкта, який покупець готовий обміняти на право власності на цей об’єкт. Незважаючи на явну близькість, в теорії оцінки заведено розрізняти поняття вартості, витрат і ціни.

Вартість — це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Витрати — це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об’єкт, подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають (дорогий об’єкт може мати низьку корисність і відповідно невисоку вартість).

Ціна — це історичний факт, який відображає витрати на купівлю подібних об’єктів за колишніми угодами, а також теперішній факт відображення ціни пропонування продавця. Ціни колишніх угод і ціни продавця не обов’язково бувають обґрунтованою мірою вартості на дату оцінки.

У Національному стандарті №1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав» України, види вартості, класифіковані за такими ознаками:

· за ступенем ринковості (ринкова, неринкова);

· за цілями оцінки (споживча, інвестиційна, спеціальна, страхова, заставна, оподаткована, утилізаційна);

· за характером аналога (заміщення, відтворення);

· за принципами бухгалтерського обліку (балансова, залішкова, справедлива);

· залежно від перспектив розвитку підриємства (вартість діючого підприємства, ліквідаційна).

Відповідно до операційних потреб і функціонального призначення розрізняють наступні види вартості:

- вартість в обміні (ринкова, ліквідаційна, заставна, орендна, страхова);

- вартість у користуванні (інвестиційна, балансова, податкова, заміщення (відтворення)).

Ринкова вартість – це розрахункова величина, рівна грошовій сумі, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

Споживча вартість (аналогічна поняттям - внутрішня, фундаментальна вартість) – еквівалент цінності, яку конкретна власність має для певного суб’єкта, на підставі чого можна реально оцінити даний вид вартості об’єкта.

Інвестиційна вартість – вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об’єкт оцінки. Фактично ця вартість визначає індивідуальні (суб’єктивні) переваги інвестора.

Спеціальна вартість – сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації або особливої зацікавленості потенційного покупця (користувача) в об’єкті оцінки.

Страхова вартість – вартість влаасності для визначення суми покриття за страховим договором або забезпечення вимог у зв’язку з витратою або пошкодженням застрахованих активів.

Оподатовувана вартість – вартість майна, що розраховується на базі визначень, які містяться у відповідних нормативних документах, що відносяться до оподаткування власності.

Заставна вартість – вартість активів, яку кредитна установа або інша організація, що займається фінансуванням на основі забезпечення певним майном, сподівається одержати від їх продажу на ринку за умов неплатоспроможності одержувача позики або невиконання ним інших боргових зобов’язань.

Утилізаційна (скрапова) вартість – вартість об’єкта власності (за винятком земельної ділянки), визначена як сукупна вартість матеріалів, з яких складається цей об’єкт, без додаткового ремонту.

Вартість відтворення – це визначена на дату оцінки поточна (тобто приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін) вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об’єкта, який є ідентичним об’єкту оцінки.

Вартість заміщення – визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об’кта, подібного до об’єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною.

Балансова вартість – витрати на будівництво або придбання об’єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною. Первісна вартість – це історична вартість об’єкта на момент введення в експлуатацію. Відновлювальна вартість – вартість відтворення раніше створених основних засобів у сучасних умовах; визначається в процесі переоцінки основних фондів.

Залишкова вартість – балансова вартість об’єкта власності за вийнятком усіх видів зносу.

Згідно П(с)БУ, справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу.

Вартість діючого підприємства – це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого.

Ліквідаційна вартість – вартість, яка може бути отримана за умов продажу об’єкта оцінки.

Вартість в обміні — це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку та визначається на основі реальних економічних факторів, тому її називають об’єктивною вартістю.

Неринкова вартість (неринкова нормативно-розрахункова) формується на основі методик і нормативів, затверджених відповідними державними установами (наприклад, за нарахування податків, страхових внесків, мита та ін.).

Ліквідаційна вартість — це грошова сума, яку реально можна отримати від продажу оцінюваної власності, коли бракує часу для проведення адекватного маркетингу і визначення її ринкової вартості.

Орендна вартість — розрахункова величина вартості об’єкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати. За базу орендної вартості беруть переважно ринкову вартість об’єкта нерухомості за умови дальшого його використання в такий самий спосіб, що і на дату оцінення.

Вартість у користуванні — це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу. Оскільки вартість власності в користуванні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб’єктивною вартістю.

Залишкова вартість заміщення — сумарна величина ринкової вартості земельної ділянки за її подальшого такого самого використання та вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруд з урахуванням усіх видів їх зносу (знецінення). Цей різновид вартості заміщення використовується як база оцінки об’єктів нерухомості спеціального призначення, які не мають ринкового попиту.

Митна вартість — еквівалент вартості імпортованих об’єктів, що використовується для розрахунків мита, зборів та інших митних і пов’язаних з ними платежів.

Кожен із перелічених видів вартості чи то в обміні, чи то в користуванні має певну галузь застосування та обмеження.

Вибір тієї чи іншої модифікації вартості залежить від особливостей об’єкта, поставленої мети та порядку оцінки.

Дата добавления: 2014-10-31