Методологія визначення вартості потенціалу підприємства

ТЕМА 7. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Якісні та кількісні методи оцінки потенціалу підприємства.

2. Системні та інтегральні методи оцінки потенціалу підприємства.

3. Модифікації вартості, що використовуються в оціночній діяльності.

Ø Питання для дискусій

1. Чому в оціночній діяльності використовуються різні модифікації вартості нерухомості?

2. Як теоретично обґрунтувати алгоритм формування вартості потенціалу підприємства?

3. Чи існує універсальна модель оцінки потенціалу підприємства та його складових елементів?

4. Взаємодія яких факторів визначає вибір найліпшого й найефективнішого варіанта використання потенціалу підприємства?

Література [4, 11, 18, 19, 36].

.

Мета – набуття студентами теоретичних знань щодо використання часової оцінки грошових коштів при оцінюванні потенціалу підприємства, сутності витратного, результатного та порівняльного підходів при оцінюванні потенціалу підприємств, виявлення їх переваг та недоліків.

План

7.1 Методологія визначення вартості потенціалу підприємства

7.2. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства

7.3 Порівняльний підхід до оцінки потенціалу підприємства

7.4 Результатна оцінка потенціалу підприємства

7.5 Порівняння підходів до оцінки потенціалу підприємства

Оцінка вартості потенціалу підприємства безпосередньо пов’язана з теорією зміни вартості грошей у часі, тому що:

· по-перше, існує певний часовий лаг між моментом вкладання коштів у підприємство як об’єкт оцінки та моментом отримання доходів від користування ним як товаром;

· по-друге, існування такого часового лагу обумовлює необхідність урахування як інфляційних очікувань, так і ризику неотриманні прогнозованих доходів;

Тому для нівелювання впливу фактору часу та забезпечення порівнянності вартісних показників, які прогнозуються на різні моменти часу, в теорії зміни вартості грошей застосовується часова оцінка грошових потоків. Процедура проведення такої оцінки ґрунтується на певних припущеннях:

· грошовий потік – це грошові суми, що виникають в певній хронологічній послідовності;

·грошовий потік, в якому всі суми розрізняються за величиною, називають звичайним грошовим потоком;

·грошовий потік, в якому всі суми рівновеликі та виникають через одинакові проміжки часу, називають аннуітетом;

·грошовий потік може виникати наприкінці, на початку та всередині періоду;

·дохід, одержуваний на інвестований капітал, з господарського обороту не вилучається, а приєднується до основного капіталу;

·часова оцінка грошових потоків враховує ризики, пов’язані з інвестуванням;

· ризик – це вірогідність отримання в майбутньому доходу, що співпадає з прогнозною величиною;

· ставка доходу на інвестиції – це співвідношення між чистим доходом і вкладеним капіталом.

Залежно від умов розв’язання конкретного практичного завдання вартість об’єкта нерухомості чи земельної ділянки формується або колишніми витратами на створення (упорядкування) об’єкта, або вартістю сучасних чи майбутніх грошових потоків, очікуваних від його використання.

Часова оцінка грошових потоків передбачає використання шести стандартних функцій складного процента, або шести функцій грошової одиниці (табл. 7.1):

1) майбутня вартість одиниці (складний процент);

2) поточна вартість одиниці (дисконтування);

3) поточна вартість аннуітета;

4) періодичний внесок на погашення кредиту;

5) майбутня вартість аннуітета;

6) періодичний внесок до фонду накопичення.

Існують різні класифікації численних методів і способів оцінки вартості підприємства і його майнового потенціалу. діяльності: поєднує три загальновизнаних підходи, кожен з яких характеризується власними методами та прийомами:

• доходний підхід;

• порівняльний (ринковий) підхід;

• підхід з погляду аккумуляції активів – майновий (для підприємства як цілісного майнового комплексу) або витратний (якщо мова йде про оцінку окремих активів).

Якщо оцінка проводиться з позицій ефективності понесення витрат на створення об’єкта чи упорядкування земельного масиву, то вартість об’єкта оцінюється постфактум.

Коли враховується тільки теперішня ситуація, яка склалася на ринку (у певному регіоні), то можна казати про поточну оцінку вартості об’єктів.

У тому разі, коли визначають майбутню корисність від господарського використання об’єкта, тобто обчислюють розмір чистого потоку капіталу, що буде отриманий інвестором-власником від експлуатації об’єкта, можлива вартість об’єкта розраховується аналітиком апріорно.

Якщо враховується тільки минулий час, то методи зараховуються до групи витратних; якщо тільки дійсний час — до порівняльних (ринкових); якщо до уваги береться тільки майбутній час — до групи результатних (дохідних).

Загальну класифікацію можливих методів вартісної оцінки потенціалу наведено на рис. 7.1.

Економічна сутність указаних підходів до оцінки полягає в наступному:

- витратний (майновий) — визначає вартість об’єкта за сумою витрат на його створення та використання;

- порівняльний (ринковий) — визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод;

Таблиця 7.1 Економічна сутність шести функцій грошової одиниці

Функція грошової одиниці	Економічна сутність	Сфера використання в оціночній практиці
Майбутня вартість грошової одиниці (F 1)	Відображає зростання грошової одиниці, покладеної на депозит. Відсоток нараховується на початкову суму та відсотки, нараховані раніше	Прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з його теперішньої ринкової вартості
Нагромадження грошової одиниці за період (F 2)	Показує майбутню вартість серії регулярних однакових платежів за певний період за відповідної відсоткової ставки	Прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з величини платежу у серії виплат і часу їх здійснення
Фактор фондозаміщення (коефіцієнт заміщення капіталу) (F 3)	Показує суму первинного інвестування, необхідну для нагромадження грошової одиниці з урахуванням нарахованих відсотків	Визначення щорічної суми, необхідної для відшкодування інвестицій у купівлю нерухомості
Поточна вартість грошової одиниці (F 4)	Показує теперішню вартість грошової одиниці, яку очікується отримати у майбутньому	Приведення майбутніх грошових доходів від експлуатації об’єкта до теперішньої (поточної) вартості. Розрахунок поточної величини грошової суми, яку буде отримано в майбутньому від продажу об’єкта
Поточна вартість одиничного ануїтету (фактор поточної вартості ануїтету)(F 5)	Дає змогу визначити теперішню вартість через серію однакових майбутніх платежів	Розрахунок майбутніх однакових грошових надходжень
Коефіцієнт амортизації грошової одиниці (F 6)	Служить для розрахунку періодичних платежів за основну суму боргу та відсотки за нього	Використовується за визначення вартості об’єкта, придбаного за рахунок кредитних ресурсів

Витратні методи: - метод чистих активів; - метод ліквідаційної вартості

Порівняльні методи: - метод угод; - метод ринку капіталу; - метод галузевих коефіцієнтів

Доходні методи: - метод капіталізації доходу; - метод дисконтованих грошових потоків;

Підходи до оцінки вартості потенціалу підприємства

Рисунок 7.1. Загальна класифікація методів оцінки підприємства та його потенціалу

- результатний (дохідний) — оцінює вартість об’єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Слід також приділити відповідну увагу чинникам, що формують вартість потенціалу підприємства. Сукупність їх доцільно подати у вигляді трьохрівневої ієрархічної системи (рис. 7.2).

Залежно від технології оцінки аналіз названих чинників проводиться з різних позицій. Так, у разі визначення вартості потенціалу витратними методами основна увага приділяється витратним чинникам, хоч беруться до уваги і чинники оточення та (частково) функціональні характеристики об’єкта. За оцінки потенціалу порівняльними методами основна увага приділяється чинникам оточення та функціональним особливостям, а результати використання об’єкта та витрати на їх досягнення мають другорядний (допоміжний) характер. І нарешті, за визначення вартості потенціалу згідно з результатною концепцією найбільшого значення набувають саме результати використання об’єкта, а функціональні характеристики та чинники оточення мають допоміжний характер.

Дата добавления: 2014-10-31