Тема № 2. Наукові основи кваліфікації злочинів

Тема № 1. Поняття Особливої частини Кримінального права, її система та значення

МОДУЛЬ № 1

ІІ. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

План:

1. Поняття, принципи та задачі Особливої частини кримінального права України.

2. Система та значення Особливої частини кримінального права України.

Література. Основна література 3, 6-10, 22-31; додаткова література 208, 229, 230, 295, 315, 384, 447.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

При вивченні теми необхідно засвоїти, що Особлива частина кримінального права містить статті, які визначають особливості злочинності і караності окремих суспільно небезпечних діянь, а також містять вичерпний перелік таких діянь. Потрібно звернути увагу на те, що жодна стаття Особливої частини КК не може бути застосована без урахування положень Загальної частини, а при вчиненні особою незакінченого злочину і при співучасті статті Загальної частини (відповідно ст. ст. 14, 15, 27 КК) не тільки застосовуються, але і знаходять своє закріплення в кримінально-правовій кваліфікації. Також слід визначити принципи та задачі Особливої частини.

Розглядаючи друге питання, слід вказати, що система Особливої частини кримінального права являє собою науково обґрунтоване розташування статей, що описують ознаки і межі караності окремих суспільно небезпечних діянь, за певними групами (розділами КК) в залежності від спільності родового об’єкта, а також один щодо іншого всередині кожної групи. Звернути увагу, що традиційним для вітчизняного кримінального законодавства критерієм формування системи Особливої частини виступає родовий об’єкт злочину. При цьому, за загальним правилом, розташування (послідовність) у КК відповідних розділів (груп злочинів) прийнято ставити в залежність від значимості, соціальної цінності родового об’єкта. Потрібно визначити види норм Особливої частини в залежності від змісту: заборонні, роз’яснювальні та заохочувальні, а також з’ясувати значення Особливої частини.

Контрольні питання:

1. Поняття Особливої частини кримінального права України: як галузі права.

2. Єдність і взаємозв’язок Особливої та Загальної частин кримінального права.

3. Система Особливої частини кримінального права.

4. Критерії поділу на розділи та статті Особливої частини КК України.

5. Принципи та значення Особливої частини.

6. Завдання Особливої частини у кримінальній політиці держави.

План:

1. Поняття кваліфікації злочинів.

2. Етапи кваліфікації.

3. Конкуренція кримінально-правових норм.

4. Значення правильної кваліфікацій.

Література. Основна література 1-10, 20-31; додаткова література 108, 111, 217, 232, 238, 268, 271-273, 326-328, 389, 417, 418, 433, 466.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

При вивченні першого питання слід зазначити, що під кваліфікацією злочину прийнято розуміти встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою. Необхідно з’ясувати, що поняття кваліфікації злочину розглядається і як процес встановлення ознак того чи іншого злочину в діях особи, і як результат цієї діяльності слідчих та судових органів – офіціальне закріплення у відповідному юридичному акті (обвинувальному висновку, судовому вироку) виявленої відповідності ознак вчиненого діяння кримінально-правовій нормі. В літературі наголошується на невід’ємному зв’язку та єдності цих аспектів.

Розглядаючи друге питання, слід зазначити, що кваліфікацію можна умовно поділити на певні етапи. Перший, пов’язаний з порушенням справи, починається з побудови версій щодо оцінки того діяння, про яке стало відомо слідчому, прокурору, судді, що порушили кримінальну справу. У постанові про порушення справи повинно бути обов’язково вказано статтю КК, за ознаками якої вона порушується. Слід пам’ятати, що ця кваліфікація діяння є попередньою, не остаточною. Другий етап кваліфікації можна віднести до притягнення особи до кримінальної відповідальності (винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої, де має бути вказано злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце, інші обставини вчинення злочину і стаття кримінального закону, яка передбачає даний злочин). На час пред’явлення обвинувачення необхідно встановити правильність висунутої версії кваліфікації або ж замінити її іншим якомога точним міркуванням. Складання обвинувального висновку є підсумком попереднього розслідування. Дана кваліфікація перевіряється у суді і може змінитися. Процес кваліфікації завершується судовим слідством і винесенням вироку. Саме на цьому етапі дається остаточна оцінка вчиненого. Слід зауважити, що після цього кваліфікацію може бути змінено вищими судовими інстанціями у касаційному порядку і порядку нагляду, якщо буде встановлено, що суд припустився помилки.

Під час розгляду третього питання слід визначити поняття конкуренції кримінально-правових норм, за якої одне й те саме діяння підпадає під ознаки двох або більше статей КК, з’ясувати її відмінність від сукупності злочинів, визначити види конкуренції кримінально-правових норм та правила кваліфікації злочинів при конкуренції, вироблені теорією та практикою.

Дата добавления: 2014-10-31