Особливості прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та її проходження

Правове регулювання служби в органах місцевого самоврядування.

Тема 9. Служба в органах місцевого самоврядування

1. Згідно зі статтею 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Незважаючи на те, що право на рівний доступ до публічних функцій і посад було сформульовано вже у межах буржуазного конституціоналізму XVIII ст., в Україні воно є конституційним нововведенням. Поява цього демократичного права в Конституції України обумовлена прагненням запобігти бюрократичним тенденціям у державному апараті[85].

Служба в органах місцевого самоврядування має багато спільного з державною службою. Вона, як і державна служба, за значенням і об'ємом являє собою важливу складову соціального управління. Обидві ці служби базуються на загальних принципах публічної служби в Україні: законності, пріоритеті прав і свобод людини, професіоналізмі і компетентності службовців, рівному доступі громадян до служби з урахуванням їх ділових якостей і професійної підготовки, підконтрольності і підзвітності службовців і їх персональної відповідальності за невиконання своїх службових обов'язків, правової і соціальної захищеності.

Враховуючи вищесказане, і беручи до уваги відсутність спеціального законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, ця служба, починаючи з січня 1994 року, регулювалася Законом України «Про державну службу». Спочатку постановою Верховної Ради України про набуття чинності цього Закону, а з 1997 року згідно з перехідними і заключними положеннями Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», дія Закону України «Про державну службу» була поширена на працівників органів місцевого самоврядування, – вони були прирівняні до відповідних категорій посад державних службовців. У зв'язку з цим проходження служби посадовими особами місцевого самоврядування здійснювалося згідно із законодавством про державну службу. Тобто прийняття на посади працівників апарату виконавчих органів, випробування, прийняття присяги, атестація, присвоєння рангів, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади здійснювалося за процедурами, передбаченими для державних службовців. Тільки відносно виборних посад, посад, які затверджуються радою, керівників структурних підрозділів застосовувалися норми, передбачені Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів». Мова йдеться про обрання відповідною громадою на певний термін сільського, селищного, міського голови, обрання радою з числа депутатів голови районної, обласної, секретаря сільської, селищної, міської рад, призначення відповідним головою керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів. У ст. 23 Закону «Про державну службу» були внесені зміни: встановлено, що обмеження відносно граничного терміну перебування на службі не розповсюджується на осіб, обраних на посади згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Цим же законом визначені й інші особливості місцевого самоврядування, які пов’язані, головним чином, з правовою, організаційною і матеріально-фінансовою самостійністю – представництво місцевих інтересів, місцевий бюджет, власна компетенція і т.п. Звідси випливає, що службу в органах місцевого самоврядування не можна ототожнювати з державною службою. Ця служба повинна бути автономною формою публічної служби, об'єднувати професійну діяльність осіб, що займають посади саме в органах місцевого самоврядування, які б служили територіальній громаді, поєднуючи місцеві і державні інтереси. В основі цієї служби повинні бути специфічні принципи, властиві лише цій формі публічної служби: самостійність органів і посадових осіб місцевого самоврядування в рамках їх повноважень; відповідальність перед територіальною громадою; разом із загальними вимогами до служби, встановленими законодавством, повинні бути враховані також особливості, визначені статутами територіальних громад.

Ця служба, як і державна, має конституційну основу: ст. 38 Конституції України закріплене право рівного доступу громадян до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Таким чином, мова йдеться про функціонування самостійної служби в органах місцевого самоврядування, яка має певні особливості в порівнянні з державною службою [86].

Згідно з Концепцією адміністративної реформи і на виконання першочергових заходів щодо проведення адміністративної реформи був розроблений законопроект і в липні 2001 року Верховною Радою України ухвалений Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування». Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні і соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Серед основних принципів служби в органах місцевого самоврядування разом із загальними принципами публічної служби передбачені і інші, властиві лише цій службі принципи: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; захист інтересів відповідної територіальної громади; фінансове і матеріально-технічне забезпечення служби за рахунок місцевого бюджету; самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

У законі більш чітко визначено право на службу в органах місцевого самоврядування. Статтею 5 встановлено, що таке право мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. Але на посаду можуть бути призначені особи, що мають не тільки відповідну освіту і професійну підготовку, а й ті, що володіють державною мовою в обсязі, достатньому для виконання службових обов'язків.

Дата добавления: 2014-11-25