Поняття про характер. 1 страница

План

План

План

План

ПЛАН

План

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

План

1.Судження.

2. Міркування.

3. Умовивід.

4. Поняття.

Форми мислення:

1.Судження – форма мислення, яка стверджує наявність або відсутність певних ознак, властивостей чи відношень. Н-д, Квітка жовта.

Судження можуть бути: істинні і хибні; прості (руда киця) і складні (усі ссавці - дітородні); одиничні (Київ – столиця України), часткові (деякі птахи не відлітають до вирію), загальні (усі люди смертні).

2. Міркування - декілька суджень, спрямованих на доведення або заперечення думки, гіпотези, встановлення істинності судження. Н-д, доведення теореми

3. Умовивід - форма мислення, коли з декількох суджень виводимо одне.

Умовивід може бути:

· Індуктивний – це судження, в якому на підставі конкретного, часткового робиться узагальнення. Н-д:»Дуб, береза, яблуня – дерева; дуб, береза, яблуня на зиму скидають листя: отже, дерева на зиму скидають листя».

· Дедуктивний – це судження, в якому на підставі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Н-д: «дерева на зиму скидають листя; яблуня – дерево: отже, яблуня на зиму скидає листя».

· Умовивід за аналогією робиться на основі співставлення схожих ознак об’єктів.

4. Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів, явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.

Поняття можуть бути: родові (квітка), видові (айстра), загальні (зброя), одиничні (місто), конкретні (рослини, тварини), абстрактні (зло, добро, краса).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке мислення?

2. Назвіть основні форми мислення.

3. Які категорії понять ви знаєте?

4. Назвіть види суджень.

5. Що таке дедукція та індукція?

6. Яку роль відіграє мислення у розв’язуванні мислительних задач?

ЛЕКЦІЯ № 10 (41 - 42 год):

УЯВА. ВИДИ УЯВИ.

МЕТА: Розглянути особливості уяви як психічного процесу, його фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити сутність процесів створення образів уяви. Розвивати у студентів творчу уяву.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: уява, довільна уява, мимовільна уява, випереджальне відображення, репродуктивна уява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, акцентування, гіперболізація, схематизація, типізація.

1. Поняття про уяву та її фізіологічні основи.

2. Види уяви.

3. Процеси створення образів уяви.

4. Розвиток уяви у дітей та їх індивідуальні особливості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Поняття про уяву та її фізіологічні основи.

Уяву відносять до психічних процесів. Наша уява безпосередньо викликається потребами життя. Ми не можемо досягти кінцевого результату нашої діяльності, не уявивши його.

Уява – психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Функції уяви:

1. Моделювання кінцевого результату своєї діяльності.

2. Створення програми поведінки у проблемній ситуації.

3. Створення образів предметів з опорою на схему чи опис.

Характерні риси уяви:

1. Уява властива лише людині і є необхідною умовою діяльності.

2. Уява тісно пов’язана з мисленням, пам’яттю, відчуттями, сприйманнями та емоціями. Матеріали для уяви дають відчуття і сприймання, пам'ять і на його основі створюються нові образи предметів. Емоції «живлять» людську уяву.

3. Уява є завжди відходом від дійсності (н-д, Русалонька), але вбудь-якому випадку уява опирається на реальну дійсність (рибина + дівчина).

4. Уява – це складова творчості.

5. Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками людської психіки. Особливо це проявляється у стані небезпеки.

6. Уяву можна стимулювати.

Фізіологічним підґрунтям уяви є створення нових сполучень тих нервових зв’язків, які виникали раніше у процесі відображення людиною об’єктивної дійсності.

2.Види уяви:

І. За участю волі:

1. Мимовільна уява виникає без вольових зусиль, сама по собі. Н-д, хмарки як коники.

2. Довільна уява виникає, коли ми ставимо за мету щось уявити.

ІІ. За характером діяльності людини:

1. Відтворююча уява – це відтворення способу діяльності за завданням вчителя, схемою чи описом. Н-д, намалювати квітку за заданим зразком.

2. Творча уява – створення чогось нового, оригінального, незвичного.

ІІІ. За активністю індивіда:

1. Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання; спрямована назовні, тобто людина більше зайнята оточенням ніж собою.

2. Пасивна уява протікає без постановки мети, інколи як ілюзія життя, де людина діє уявно. Зумисне викликання образів уяви, які пов’язані з волею називають маренням. Одним із видів пасивної уяви є сни – це пасивний стан людини, прояв неусвідомлюваного. Сєченов: «Сновидіння – це небувала комбінація минулих вражень».

ІV. За змістом уяви:

1. Художня уява – в ній переважають чуттєві образи (зорові, слухові), надзвичайні, детальні та яскраві.

2. Технічна уява - це процес створення нових технічних конструкцій, креслень, схем і т.д.

3. Наукова уява пов’язана з плануванням і проведенням експериментальних досліджень, вмінням побудувати гіпотезу, знайти нові факти.

Особливими видами уяви є мрія (це образ бажаного майбутнього) та антиципуюча уява ( передбачення, угадування наперед, дежавю).

3. Процеси створення образів уяви:

1. Аглютинація – це процес створення образів уяви шляхом поєднання елементів тих предметів, які сприймалися раніше. Н-д, Змій-Горинич, Русалонька.

2. Гіперболізація – перебільшення якості чи властивості об’єкта. предмета. Н-д, Гулівер.

3. Літота – процес зменшення якості чи властивості об’єкта. Н-д, Дюймовочка, хлопик-Мізинчик.

4. Підкреслення – акцентування або виділення якоїсь частини образу. Н-д, ніс у Буратіно, Карлик-ніс.

5. Схематизація – образ уяви, в якому розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план. Н-д, орнамент.

6. Типізація – виділення істотних ознак в предметах і поєднання їх у новий тип. Н-д, Галатея, Маргарита, Кіт Бегемот.

4. Розвиток уяви у дітей та їх індивідуальні особливості.

Уява – це вільне, творче відображення дійсності, її розвиток вимагає досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання. Такі вміння своєму формуванні проходять кілька етапів.

Уява дитини дошкільного віку обмежена можливостями безпосередньої пам’яті. Вона має «відтворюючий» характер, тому істинна творча уява виникає на досить пізньому етапі розвитку.

Перші прояви уяви спостерігається в дитини наприкінці другого на початку третього року життя. Характеризується зв’язком з сприйманням, має відтворюючий, мимовільний нестійкий характер.

Уява дитини середнього і старшого дошкільного віку більш стійка. Образи уяви нечисленні, але досить яскраві. Часто дитина не відрізняє дійсність від образів уяви (казки).

Відтворююча уява розвивається під час слухання казок, творча – під час гри.

У дошкільнят уява є важливою умовою засвоєння суспільного досвіду, а наприкінці дошкільного віку за допомогою уяви зароджуються певні ідеї і виникають плани їх реалізації.

Функції уяви у дітей:

- пізнавально – інтелектуальна (формується у 4-5 років);

- емоційно – захисна. Виникає, коли дитина усвідомлює своє «Я» - дитина може знімати емоційне напруження через механізм проекції (негативні емоції та моральні якості приписуються іншим. Розвивається у 6-7 років).

Чим багатший досвід, тим більшим матеріалом володіє уява.

Паустовський: «Сила уяви збільшується в міру збільшення знань».

Умови розвитку уяви:

1. Залучення дитини до різнобічної діяльності.

2. Участь дитини в гуртках художньої творчості.

3. Складання казок.

4. Систематизоване навчання.

Індивідуальні особливості уяви дітей:

· Степінь легкості перетворення в уяві змісту навчальних завдань.

· Контролювання уяви свідомістю (корисна чи шкідлива уява).

· Ступінь розвитку творчої уяви (складання твору з підказками чи без).

· Швидкість, легкість, чи, навпаки, складнощі у перетворені наявних уявлень та вражень у нові образи.

· Залежить від індивідуальних особливостей.

К.Д.Ушинський: «Сильна, стрімка і яскрава уява, з якою людина в змозі боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки поетів, а й великих мислителів та вчених. Уява слабка, в’яла, бліда не доведе людину до безумства, але і не створить генія».

Питання для бесіди:

1. У чому полягає специфічність відображення дійсності в процесах уяви?

2. Чим зумовлена діяльність людської уяви?

3. Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?

4. У чому полягають особливості мрії як різновиду уяви?

5. Як пов’язана уява з емоційно-вольовою сферою особистості.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (43 - 44 год):

ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЯВИ

Мотивація вивчення: розглядаючи методики дослідження процесів уяви, студенти практично визначають розвиток своєї уяви

Література: Нємов Р.С. Психологія. Ч. 2. Москва, 2001 р.

Знати зміст понять: уява, процеси уяви, методики вивчення процесів уяви.

Вміти: застосовувати отримані знання на практиці.

Інструктивна картка

для опрацювання тексту підручника Нємова Р.С. Психологія. Ч. 2. Москва, 2001 р.

1. Прочитайте текст підручника на ст. 318 - 322.

2. Виконайте практичні завдання за планом:

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3 (45 – 46 год):

УВАГА І ЇЇ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

МЕТА: Розглянути особливості уваги як форми психічної діяльності, її фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити причини неуважності. Виховувати у студентів основні властивості уваги.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, після довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.

ФОРМА КОНТРОЛЮ: фронтальне опитування

1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.

2. Види уваги.

3. Властивості уваги.

4. Неуважність та її причини.

5. Розвиток уваги у дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

Питання для фронтального опитування:

· Альтернативно - тестові завдання:

1. Чи можлива психічна активність без уваги?

2. Чи можлива діяльність без уваги?

3. Чи завжди довільна увага пов'язана зі свідомою метою?

4. Чи згодні ви з думкою, що увага виявляється тільки в діяльності й підтри­мується виключно нею?

5. Чи згодні ви з твердженням, що зовнішня увага виникає пізніше, ніж внутрішня?

6. Чи завжди виникнення інтересу до діяльності зумовлює перехід довільної уваги в післядовільну?

7. Чи вважаєте ви, що пояснення фізіологічної суті механізмів уваги як осе­редку оптимального збудження та як домінанти принципово різняться?

8. Чи можливий розподіл уваги між такими різновидами діяльності: пере­писування тексту, слухання музики, періодичні відповіді на запитання іншої особи?

9. Чи завжди розсіяність уваги є показником невміння особистості зосере­джуватися на об'єкті діяльності?

10. Чи згодні ви з думкою, що висока концентрація уваги на об'єкті діяльності завжди пов'язана зі сприятливими об'єктивними умовами та відсутністю сторонніх подразників, що відволікають?

11. Чи всі перелічені далі характеристики діяльності потребують від людини більше зусиль на підтримання уваги: віддалена мета, складність, неціка­вий зміст, невеликий обсяг роботи?

· Завдання та проблемні ситуації:

1. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості?

2. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистості?

3. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?

4. І.Ньютон мав звичку варити яйце на спиртівці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного разу в момент напруже­ної розумової праці замість яйця він вкинув у каструлю свого годинника. Як можна пояснити цей факт?

5. Яку людину можна назвати більш уважною:

— яка, займаючись діяльністю, перебуває у стані глибокої зосередже­ності й не помічає нічого навколо;

— яка за мить здатна помітити всі деталі ситуації й не випускати з поля зору жодної дрібниці;

— яка незалежно від того, що робить, здатна бачити й чути все, що так чи інакше пов'язане з діяльністю.

6. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?

7. Як відомо, увага виступає необхідним компонентом вико­нання людиною будь-якої дії, а особливого значення вона набуває в засвоєнні нових знань. Тому К.Д. Ушинський не випадково зазна­чав, що це основні ворота до свідомості, "єдині двері нашої душі", через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані та знання.

Пояснити роль і значення уваги в житті людини та висловити свої міркування щодо справедливості твердження великого педа­гога.

8. На думку С.Л. Рубінштейна: "Учення Павлова про центри оптимальної збудливості і вчення О.О. Ухтомського про домінанту дають опорні точки для вияснення фізіологічного субстрату уваги. Запитання про фізіологічні механізми уваги вимагає, однак, ще по­дальших досліджень, так само як і питання про психологічну приро­ду уваги".

Пояснити це твердження, розкрити основні положення вказа­них теорій та доповнити новими дослідженнями вказаної пробле­ми (О.О. Ухтомський, О.М.Леонтьєв, М.Ф.Добринін, Є.О.Мілерян, Ф.Н.Гоноболін та ін.).

9. Своєрідне теоретичне трактування уваги з погляду теорії поетапного формування розумових дій запропонував П.Я. Гальперін, який вважав: "Коли нова дія контролю перетворюється на розумо­ву й скорочену, тоді, і тільки тоді, вона стає увагою - новим, конк­ретним процесом уваги. Не кожен контроль є увагою, однак увага - це завжди контроль».

Пояснити значення та роль довільної уваги в процесі поетапно­го формування розумових дій.

10. Відомий трагічний випадок з Архімедом, який був настільки захоплений вирішенням оборонних проблем під час облоги Сіракуз, що не подбав про власну небезпеку й поплатився за це своїм життям. Подібна ситуація спостерігалася і у випадку з грецьким філосо­фом Сократом, який у бесіді зі своїми учнями поринув у глибоке зосередження обговорюваних проблем і нерухомо простояв усю ніч, не сприймаючи й не реагуючи на оточення навіть тоді, коли варта, грюкаючи, ходила повз нього. І тільки зі сходом сонця він вийшов з цього стану.

Про яку властивість уваги йде мова в наведених прикладах. По­ясніть та обґрунтуйте свою відповідь.

11. При виконанні домашніх завдань з письма учні 2 класу до­сить часто допускають граматичні помилки, особливо це стосується тих завдань, де необхідно списати вказаний текст.

Чому це відбувається та про яку властивість уваги необхідно знати як учням, так і вчителю?

12. Аналізуючи поведінку учнів молодших класів на уроках, можна помітити відмінності в тому, наскільки легко чи важко вдаєть­ся учневі виконувати одночасно декілька справ: списувати з дошки (підручника) та розмовляти, розв'язувати задачу й відповідати на питання вчителя та інше.

Як можна пояснити ці явища, знаючи властивості уваги та особ­ливості психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку?

13. Учениця 2 класу після самостійної роботи з математики, яку вона виконала не повністю, протягом перерви не відходила від учи­теля, просячи дати можливість завершити роботу, а на наступному уроці не реагувала на зауваження вчителя, думаючи про щось своє.

Яка індивідуальна властивість уваги описана в цій ситуації?

14. Спостерігаючи за поведінкою декількох дітей 3 класу на уроці математики, можна помітити, що вони проявляли різну уважність, причому в декого з них вона помітно знизилася на кінець уроку.

Як називається властивість уваги, про яку йде мова, та в чому її особливості?

15. На думку Л.С.Виготського, загальна послідовність культур­ного розвитку уваги полягає в тому, що за допомогою дорослого дитина засвоює ряд штучних стимулів-знаків, завдяки яким вона в подальшому спрямовує свою поведінку та увагу.

Проаналізувати вікові особливості уваги в дитячому віці (за О.М.Леонтьєвим), пояснити особливості прояву різних видів уваги у дітей 1-3 класів.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3 (45 – 46 год):

УВАГА І ЇЇ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

МЕТА: Розглянути особливості уваги як форми психічної діяльності, її фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити причини неуважності. Виховувати у студентів основні властивості уваги.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, після довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.

1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.

2. Види уваги.

3. Властивості уваги.

4. Неуважність та її причини.

5. Розвиток уваги у дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

ЛЕКЦІЯ(45 – 46 год):

УВАГА І ЇЇ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

МЕТА: Розглянути особливості уваги як форми психічної діяльності, її фізіологічні основи, види, індивідуальні відмінності. Пояснити причини неуважності. Виховувати у студентів основні властивості уваги.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, після довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.

1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.

2. Види уваги.

3. Властивості уваги.

4. Неуважність та її причини.

5. Розвиток уваги у дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.

Серед психічних явищ увага займає особливе місце: вона не є самостійним психічним процесом і не відноситься до якостей особистості, хоча завжди включена в будь-яку діяльність (гру, навчання), пізнавальні процеси (без уваги не можна запам’ятати вірша), виражає інтереси та спрямованість особистості.

Увага – це зосередження свідомості суб’єкта на об’єкті.

Увага викликається появою нового об’єкта або раптовою зміною обстановки.

Фізіологічну основу уваги складає збудження, що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють.

На думку Павлова, фізіологічним підґрунтям уваги є орієнтувально-дослідницькі рефлекси, які викликаються новими або сильними подразниками. Павлов назвав їх рефлексами: «Що таке?».

Увага відіграє важливу роль в житті людини:

· Без уваги не можливий успіх у будь-якій діяльності (навчання, гра у баскетбол).

· Увага супроводжує усі психічні процеси.

· Без уваги не можливе формування особистості.

2. Види уваги:

І. В залежності від участі волі:

1. Мимовільна увага – це зосередження свідомості на об’єкті в силу інтересу або цікавості до нього.

2. Довільна увага – свідоме зосередження уваги на об’єкті.

3. Після довільна увага вникає після довільної і викликається інтересом до діяльності.

ІІ. За особливостями об’єктів:

1. Зовнішня увага спрямована на об’єкти зовнішнього світу.

2. Внутрішня увага – зосередження на думках, почуттях, переживаннях, самозаглиблення.

ІІІ. За формою організації:

1. Колективна увага – зосередження всіх членів групи на одному об’єкті.

2. Групова увага – зосередження груп на завданні в умовах роботи колективу.

3. Індивідуальна увага – зосередження індивіда на своєму завданні.

3. Властивості уваги:

1. Стійкість уваги характеризується часом, на протязі якого людина зосереджується на одному предметі чи діяльності.

2. Обсяг уваги характеризується кількістю об’єктів, які людина може сприйняти одночасно.

3. Розподіл уваги характеризується кількістю дій, які людина може виконати одночасно.

4. Переключення уваги – зміна її спрямованості з одного об’єкта на інший.

5. Зосередженість уваги – утримання уваги на об’єкті і відволікання від усього іншого.

6. Коливання (флуктуація) уваги – це короткочасне та мимовільне посилення або послаблення уваги.

4. Неуважність та її причини.

Важливою стороною психічної діяльності особистості є уважність, яка має дві форми вияву:

1. Уважність пов’язана з постійною увагою до зовнішньої ситуації, вмінням бачити зміни, організовувати свою діяльність.

2. Як моральна риса особистості, яка проявляється у чуйному ставленні до оточуючих.

Особливості уваги людини значною мірою пов’язані із властивостями ВНД. Зокрема, рухливість, інертність, сила та слабкість нервових процесів впливають на всі властивості уваги.

Стійка увага, її легкий розподіл та переключення пов’язані із сильною нервовою системою і, навпаки, слабкий розподіл уваги, не вміння зосередитися, пов’язані із слабкою нервовою системою.

Характеризуючи таким чином увагу, можна виділити уважних і неуважних дітей.

Уважними вважають дітей, які здатні довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на завданні і переходити до після довільної уваги.

Неуважними називають розсіяних дітей, які не вміють організувати свою діяльність, непослідовні у виконанні дій і т.д.

5. Розвиток уваги у дітей.

Виготський Л.С. виходив з того, що культурний розвиток уваги розпочинається у ранньому віці. Люди, які оточують дитину, за допомогою певних стимулів та засобів спрямовують її увагу, керують нею, тобто дають дитині засоби, на підставі яких вона в подальшому оволодіває своєю увагою за таким самим типом.

У шкільному віці настає перелом у розвитку уваги. Зовнішня безпосередня увага поступово стає опосередкованою.

Дата добавления: 2014-11-09