Текст лекції

Запитання до самоконтролю

1. Визначте предмет і завдання інтегрованого курсу «Історія української літератури».

2. Поміркуйте, у чому проявляється зв'язок української літератури і журналістики та суміжними галузями суспільного знання.

3. Назвіть найголовніші періоди розвитку історії української літератури. Як вони співвідносяться із розвитком журналістики?

4. Назвіть постаті відомих письменникв, чия діяльність буда тісно пов’язана із журналістикою, публіцистикою та видавничою діяльністю.

1. Предмет і завдання курсу «Історія української літератури»

Інтегрований курс історії української літератури для студентів спеціальності «Журналістика» є однією з важливих навчальних дисциплін. Засвоєння спадщини українського письменства є фундаментальним:

- для подальшого розуміння розвитку української літератури;

- для формування самоусвідомлення і самототожності майбутніх письменників і журналістів.

Знання української літератури забезпечує глибинне розуміння та осмислення студентами творів української літератури, наповненої концептами, ідеями, символами та інтертекстуальними складниками епох національного розвитку.

Історія літератури як наукова дисципліна проходить нині в Україні та поза її межами шлях оновлення підходів до осмислення. І у контексті застосування сучасного методологічного інструментарію (герменевтика, рецептивна естетика, когнітологія та інші), і у контексті формування нових наративних стратегій у розповіді про історію літератури, і в часі загального переосмислення історії та етнічної й національної тожсамості в ньому.

Адже історія літератури як наукова дисципліна має ключову специфіку поряд з іншими напрямками філології (наприклад, теорії літератури, компаративістики, текстознавства та інших) у тому, що не може бути раз і назавжди написаною, а перебуває у стані постійного оновлення й переосмислення кожним поколінням з огляду на запит часу, суспільний та культурний контекст, мету написання, підходів до відбору та інтерпретації творів тощо.

Увага до історії літератур протягом останніх десятиліть зумовлена як іманентними процесами в літературознавстві – ширше філології, так і сучасними соціокультурними процесами глобалізації, посиленого процессу міжкультурних комунікацій та, відповідно, уваги до етнонацільнальної ідентичності.

Відтак, особлива значимість історії літератури як філологічної дисципліни загалом у тому, що вона має здатність виражати тісний зв’язок між минулим і сьогоденням; сприяє формуванню сприйняття студентами і минулого, і сучасного; відображає сьогоденні турботи і підтримує чи корегує особистісні наміри.

Мета курсу – розглянути українську літературу у контексті світового літературного процесу, виявити загальні та специфічні національні умови її розвитку, означити своєрідні прикмети української літератури у порівнянні з іншими світовими, показати органічний зв'язок літератури з історією суспільства, його розвитком і трагедіями; ознайомити студентів із кращими набутками українського письменства, простежити основні закономірності розвитку української літератури у її зв’язках із журналістикою і публіцистикою. Ознайомити із життям і творчістю найвидатніших митців вітчизняного письменства.

Завдання курсу: подати процес розвитку української літератури у її суперечностях, найвидатніших художніх здобутках; ознайомити із найпомітнішими письменницькими іменами та художніми творами; закцентувати увагу на витворенні повноти історико-літературних уявлень про український літературний процес, вияскравити його особливості у сфері журналістської діяльності; подати осмислення національного змісту й форми української літератури, виявлення багатоманітності жанрових форм та ін.; аналіз публіцистичної складової стилю письменників; простеження органічних зв’язків літератури із журналістикою і публіцистикою, показати, що література виступає як передумова творчої майстерності журналіста.

2. Періодизація історії української літератури (від давнини до сучасності)

Мистецтво, література є вірними супутниками історії, відображаючи, як у дзеркалі, події, героїв, моральні цінності й суспільні пріоритети кожної історичної доби. У своєму розвитку література пройшла великий шлях становлення, який можна поділити, відповідно до особливостей кожного етапу, на такі періоди:

1. Давня література (XI – перша половина XVIII ст.)

2. Нова українська література (друга половина XVIII – початок XIX ст.)

3. Література другої половини XIX – початку XX ст.

4. Література XX – початку XXI ст.

Звичайно, межі кожного періоду є досить умовними, до того ж у кожному періоді можна окремо виділити свої структурні частини, наприклад літературу Шевченкової доби чи період 70 – 90 років XIX століття. Проте освіченій людині варто орієнтуватися хоча б у загальних поняттях періодизації розвитку української літератури.

Наведена періодизація характеризує розвиток писемної форми літератури.

Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом)

Прадавня українська література (до XIV ст.)

«Велесова книга» – найдавніша пам’ятка V – IX ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи. У прадавній українській літературі слід розрізняти дві основні форми: усну народну творчість (пісні, легенди, казки, прислів’я тощо) і книжне письменство (літописи, сказання, повчання, зводи літописів).

Остромирове Євангеліє (1056 – 1057), найстаріша книга, що дійшла до нас, написана уставом (техніка вимальовування літер окремо одна від одної).

Біблія (з грец. «книга») одна з найвизначніших пам’яток світової культури. В українській культурі Біблія посідає особливе місце – з Остромирового Євангелія починається Давньоруська рукописна книжність, з Апостола (1574) та Острозької Біблії (1581) українське книгодрукування.

Українська література періоду Київської Русі (фольклор Писемна література). Перекладна світська література (житійна література, природничо-наукова література): Збірник афоризмів «Пчола»; Природничо-наукові твори («Шестиднєв» Іоанна Екзарха, «Фізіолог», підручник з географії «Християнська топографія» тощо); хронографи, історичні повісті.

Оригінальна світська література твори, написані давньоруською літературною мовою: Житія святих; Повчання, проповіді, послання («Повчання дітям» Володимира Мономаха, проповіді Кирила Туровського, «Слово про Закон і Благодать» Іларіона тощо); ораторська проза; Літописи, історичні хроніки («Повість временних літ», Київський літопис, Галицько-Волинський літопис); Поеми («Слово о полку Ігоревім») тощо.

Давня українська література (XIV – XVIII с т.). Література XIV – XV ст.

Перекладна література. З грецької, сербської, болгарської мов (повість «Олександрія»);

Оригінальна література(нові редакції «Києво-Печерського патерика», нові списки «Хождєнія» Данила Паломника, проповіді, послання, повчання Фотія, Григорія Цяблака, літописи: «Литовський літопис», «Короткий київський літопис» тощо).

Література XVI – XVIII ст.

Полемічна література. Твори українських письменників кінця XVI XVII ст., спрямовані проти католицизму на захист православ’я та проти верхівки православного духовенства, яке прийняло унію. Петро Скарга «Про єдність церкви Божої», Мелетій Смотрицький «Тренос».

Іван Вишенський «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця». Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного» (1587 р.); Василь Острозький (Суразький) «Книжиця» (1588 р.); Стефан Зизаній «Казання св. Кирила…» (1596 р.); Христофор Філалет «Апокрисис» (1598 р.); Захарія Копистенський «Палінодія, або Книга оборони» (1622 р.) та ін.

Історична проза Прозові твори, у яких зображені важливі для долі народу події минулого на документальній основі (козацькі літописи: «Літопис Самовидця», «Історія Русів», «Сказання про війну козацьку з поляками» Самійла Величка, «Літопис галицького полковника Григорія Грабянки»).

Драматургія. Шкільні драми на різдвяні, великодні, історичні теми («Володимир» Феофана Про-коповича, «Милість Божа» невідомого автора, «Олексій, чоловік Божий» Аноніма, «Воскресіння мертвих» Григорія Кониського); Інтермедії (інтерлюдії) – побутові гумористичні сценки, які йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми або трагедії (Інтермедія друга по третьому акті до «Трагедії, або образу смерті» Якуба Гаватовича, «Власнотворний образ. Третя інтерлюдія» Митрофана Довгалевського); Вертепні драми («Цар Ірод»).

Нова українська література XIX – Початку XX ст. Украінська література дошевченківського періоду (від виходу «Енеїди» І. Котляревського.

Література 40 – 60-х років XIX ст. (шевченківський період).

Література 70 – 90-х років XIX ст.

Українська література кінця XIX – початку XX ст.

Новітня українська література (XX - початок XXI ст.)

Література за часів Центральної Ради, УНР.

Літературний процес 20-х років (поступова ліквідація національного відродження України). «Розстріляне відродження»; ідеологічна література соціалістичного реалізму. Література періоду війни 1941 1945 рр. Друга хвиля еміграції. Українська література в післявоєнний період.

Література в період відродження 60-х років, яью-йоркська група в діаспорі. Літературний процес 70 – 80-х років в умовах ідеологічного засилля, репресій, форсованої русифікації.

Українська література періоду розпаду СРСР й утвердження національної і державної незалежності України.

Література на сучасному етапі (XXI ст.).

Дата добавления: 2014-11-09