Санкхья

Йога.

Вайшешіка.

Ортодоксальні школи.

Класичний період розвитку індійської філософії

Звід законів Ману - етичний кодекс, що роз'ясняє права й обов'язки різних варн давньоіндійського суспільства, порядки жертвоприносини, моральні критерії різних дій і т.д.

Епічний період розвитку філософії в Древній Індії

У цей період розвитку думка стає більш філософськи оформленою. Можна сказати, що відбувається становлення філософської думки в спеціалізовану форму знання, в особливу науку. Серед головних джерел епічного періоду розвитку філософської думки виділимо наступні:

· епічна поема Махабхарата (початок створення не пізніше Х ст. до н.е., остаточне оформлення в V в. ст.е.), що складається з 13 книг, що містять близько 100 000 віршів, написаних Вьясою. Основа поеми - пісні, балади, народні перекази й легенди про героїв;

· поема Рамаяна, що складається з 7 книг, написана Вальмікі. Склад поеми багатошаровий: тут зустрічаються ведичні боги на чолі з Індрою, нові боги, що ототожнюють із різними першопредками, політеїстичні культи й т.п. Згодом ця поема стала опорним текстом вішнуїзма;

Все різноманіття шкіл класичного періоду розвитку індійської філософської думки класифікують залежно від того, приймають чи відкидають вони Веди як авторитетні джерела філософської традиції. Розрізняють ортодоксальні й неортодоксальні школи.

Виділяють шість "ортодоксальних систем філософії":

· Веданта;

· Пурва-міманса;

· Санкхья;

· Йога;

· Ньяя;

Названі системи є "брахманічними", оскільки всі вони визнають авторитет вед. Відповідно до домінуючої традиції Вед, всі вчення ведичного канону приймали догмат про можливості життя після смерті.

Дуже давні ведичні коріння у класичної йоги, засновником якої був Патанджалі (ІІ ст. до н.е.). Упанішади посилаються на йогу як на шлях досягнення надприродного стану через аскетичну практику. Всі вісім частин філософії класичної йоги (помірність, самодисципліна, сидіння в позі, регулювання дихання, припинення діяльності почуттів, зосередженість, міркування, припинення діяльності свідомості) сходять до елементів практики, що міститься в ряді Упанішад.

Пряме відношення до ведичної традиції має й філософія санкхьї (засновник Капіла). Тут ми знайдемо вчення про Пурушу (справжнє я, вічний, нескінченний незмінний дух) і Пракриті (матеріальна субстанція, природа, життєва енергія), міркування про гунах, прояв і взаємодія яких утворять видимий світ, доктрину мокші (звільнення від страждань за допомогою техніки йоги).

Дата добавления: 2014-11-09