Тема: Принципи класифікації і кодування картографічної інформації

1. Принципи класифікації.

2. Характеристика єдиної системи класифікації і кодування картографічної інформації України - класифікатор.

1. Єдина система класифікації і кодування картографічної інформації інформаційне забезпечення автоматизованої картографічної системи, яку складається із сукупності взаємоузгоджених класифікаторів картографічної інформації, засобів їх провадження і нормативних документів для їх складання, впровадження, удосконалення та контролю за впровадженням.

Під класифікацією розуміють поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю чи розбіжністю відповідно до прийнятих методів. Є два методи класифікації: ієрархічний і фасетний.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини (об'єктів) на підпорядковані класифікаційні угруповання. Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножини спочатку за деякою ознакою (основою поділу) великі угруповання, потім кожну з них — на низку наступних угруповань, які, у свою чергу, поділяються на дрібніші, поступово конкретизуючи об'єкт класифікації. Між цими угрупованнями встановлюються відношення підпорядкованості (ієрархії).

Фасетний метод класифікації — це паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому множина об'єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об'єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. Такий метод класифікації однорівневий, оскільки вхідна множина об'єктів поділяється на підмножини відповідно до значень ознак окремих фасетів.

Кодування — процес створення кодів (набору цифр, букв та цифр і букв) і присвоєння їх підмножинам об'єктів, отриманих у процесі класифікації. Особливістю кодування техніко-економічної інформації є те, що коди мають відображати її структуру, ідентифікувати об'єкти й описувати зв'язки між ними. Основне завдання кодування — забезпечення ідентифікації елементів множин, що класифікуються, та їхніх класифікаційних ознак.

Розрізнюють два методи кодування: реєстраційний і класифікаційний.

Реєстраційні:

· порядковий метод кодування — це створення коду з чисел натурального ряду і його присвоєння. Він є найбільш простим, повним і однозначним.

· серійно-порядковий метод кодування — це створення коду з чисел натурального ряду, закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими ознаками його присвоєння; використовується для двознакових номенклатур.

Класифікаційні:

· послідовний метод кодування — це створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, що були отримані при ієрархічному методі класифікації, та його присвоєння.

· паралельний метод кодування - це створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, що були отримані за фасетного методу класифікації, та його присвоєння.

Результати класифікації і кодування фіксуються в документах, що отримали назву класифікаторів. Класифікатор становить документ із систематизованим переліком назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

2. Класифікатор топографічної інформації є складовою Єдиної системи класифікації і кодування картографічної інформації, призначеної для формалізованого представлення сукупності даних /документальних і фактографічних/, які використовуються в автоматизованих засобах обробки картографічної інформації.

Класифікатор топографічної інформації призначений для використання в автоматизованих системах обробки топографічної інформації і служить для формалізованого представлення даних про елементи і об’єкти місцевості, які відображаються на топографічних картах масштабів 1:10 000 -1:1 000 000.

За змістом Класифікатор являє собою систематизоване зведення кодових позначень елементів і об’єктів місцевості, а також ознак, які характеризують ці об’єкти при відображенні відомостей про місцевість на топографічних картах.

Топографічна інформація, яка включена до Класифікатора, розділена на дві пов’язані між собою частини:

- інформація безпосередньо про елементи, об’єкти місцевості, яка вміщує відомості про основні ознаки і постійні властивості, однозначно визначає об’єкт у загальній системі класифікації;

- інформація про змінні властивості, які характеризують об’єкт і його відношення до інших об’єктів.

В основу побудови Класифікатора покладено ієрархічний метод класифікації інформації першого типу і фасетний метод класифікації інформації другого типу.

Вся інформація першого типу на вищому ступені ієрархії розділена на вісім класів за елементами змісту топографічних карт. Розвинення кожного класу в глибину і ширину неоднакова і залежить від ступеня взаємозв’язку об’єктів і вибраних ознак класифікації.

На нижчому ступені класифікації кожного елемента змісту знаходиться сукупність однотипних елементарних об’єктів карти, які є мінімальною величиною /одиницею/ даних про місцевість, що трансформуються в процесі обробки картографічної інформації. Кожний елементарний об’єкт карти вміщує заздалегідь визначений набір характерних ознак /кількісних і якісних/, які не використовувалися як ознака класифікації. Кількість цих ознак і їх смислове значення різні і залежить від типу об’єкта.

В цілому система класифікації елементів і об’єктів місцевості, які відображаються на топографічних картах, характеризується такими показниками:

- максимальна кількість рівнів класифікації /глибина/ - 8;

- максимальне число класифікаційних угрупувань на одному рівні - 9.

Система кодування інформації про елементи і об’єкти місцевості, включених до Класифікатора, побудована на загально прийнятій системі класифікації.

Для ієрархічної системи класифікації застосовується послідовний метод кодування. Алфавітом коду служать десяткові цифри з основою коду рівною 10. Довжина коду постійна. Кодова позначка являє собою послідовність восьми однозначних розрядів. Значення розрядів понижується зліва направо. Кожна цифра вищого розряду вказує на належність об’єкта /або кваліфікаційного угрупування/ до визначеного елемента змісту, друга цифра означає номер класифікаційного угрупування другого ступеня класифікації і так далі до останнього ступеня.

У тих випадках, коли поділ на елементарні об’єкти проходить на більш високих рівнях класифікації, то в нижчих розрядах у кодові позначки, які залишилися, заносяться нулі.

Для фасетної системи класифікації властивостей, які характеризують елементи і об’єкти місцевості, застосовується паралельний метод кодування однотипних ознак, кожна з яких об’єднує окрему групу властивостей.

Послідовність кодів характеристик об’єктів у загальній структурі кодового опису інформації може бути довільний при запису коду об’єкта.

Для кодування смислових значень ознак /наприклад, вид рослинності, матеріал споруди і таке інше/, які характеризують об’єкти, використовуються методи серійно-порядкової і порядкової реєстрації.

Взагалі повний кодовий опис кожного конкретного елементарного об’єкта карти буде складатися з двох частин:

- ідентифікаційної частини - коду даного об’єкта;

- інформаційної частини - кодів характеризуючих ознак і смислових значень цих ознак /кодів ознак/.

Класифікатор топографічної інформації складається з двох частин і додатка.

Перша частина вміщує перелік найменувань об’єктів класифікації і їх кодових позначок, а також сукупність кодів ідентифікаційних ознак, які характеризують об’єкт класифікації.

Перелік об’єктів класифікації складено в порядку зростання їх кодів.

Ця частина Класифікатора складається з трьох блоків:

· блок 1 - ідентифікаційні коди об’єктів /графа 1 таблиці /;

· блок 2 - найменування класифікаційних угрупувань і об’єктів класифікації /графи 2 і 3 таблиці /;

· блок 3 - коди ознак, які характеризують об’єкти класифікації /графа 4 таблиці/.

У блоці 3 подано повний набір ознак, які властиві даній групі елементарних об’єктів, з якого в процесі кодування вибираються ознаки, властиві конкретному елементарному об’єкту з урахуванням наявних про нього відомостей.

Класифікатор передбачає також можливість кодування узагальненої інформації про об’єкти місцевості. При цьому рівень узагальнення може відповідати одному із прийнятих класифікаційних угрупувань, а набір характерних ознак - сукупності ознак, властивих всім об’єктам, які входять у вибране класифікаційне угрупування.

Друга частина Класифікатора містить перелік ознак, які характеризують об’єкти класифікації, смислових значень ознак та їх кодових позначень. Вона складається з чотирьох основних блоків:

· блок 1 - коди характерних ознак /графа 1 таблиці /;

· блок 2 - найменування ознак, які характеризують об’єкт класифікації /графа 2 таблиці /;

· блок 3 - смислові значення характерних ознак /графа 3 таблиці /;

· блок 4 - коди смислових значень /графа 4 таблиці /.

Для зручності в користуванні друга частина Класифікатора доповнена блоком, який пояснює відношення ознак до названих елементів змісту /графа 5 таблиці /. Перелік найменувань ознак, які характеризують елементарні об’єкти, складено в алфавітному порядку.

У блоці 3 наведено перелік смислових значень ознак, які характеризують якісну сторону об’єкта. При кодуванні ознаки, яка характеризує об’єкт у кількісному аспекті, в кодовому описі об’єкта дано безпосереднє значення кількісної характеристики /висоти, глибини і таке інше/. Винятком є значення характеристики 38 /кількість жителів/, значення якої дається в десятках при кількості жителів до ста тисяч осіб і в тисячах із знаком “-”, якщо кількість жителів більше ста тисяч осіб.

В додатку до Класифікатора подано перелік ознак, які характеризують об’єкти класифікації, в якому найменування характерних ознак розміщені в порядку зростання їх кодів.

У процесі побудови формалізованих описів інформації про об’єкти місцевості запис кодованої комбінації здійснюється з використанням роздільних знаків, які забезпечують розрізнення початку і кінця запису, розділення ідентифікаційної /коди об’єктів/ та інформаційної /коди характеристик/ частин в загальному кодовому описі, а також розрізнення кодового опису однієї характеристики від другої або коду характеристики від коду смислового значення.

П р и к л а д. Об’єкт “Озеро” з абсолютною висотою урізу води, рівною 324,8 м, і постійною береговою лінією, має власну назву “Біле” і в формалізованому вигляді представляється так:

31120000 - х4:324,8/36:1/9:Біле/,

де: 31120000 - код об’єкта “Озеро” - вибирається з першої частини Класифікатора;

х - роздільник ідентифікаційної та інформаційної частин кодового позначення;

4 - код характеристики “Абсолютна висота” - вибирається з другої частини Класифікатора по найменуванню ознаки /графа 1 і 2/;

: - роздільник коду характеристики і коду значень характеристики /або для кількісних характеристик - безпосереднього значення/;

324,8 - значення характеристики ”Абсолютна висота”;

/ - роздільник між інформаційними описами характеристик;

36 - код характеристики “Характер берегової лінії” - вибирається з другої частини Класифікатора за найменуванням ознаки /графи 3 і 4/;

9 - код характеристики “Власна назва”;

/- кінець кодового опису інформації про об’єкт.

Перелік характеристик, які визначають зміст інформаційної частини кодового опису об’єкта місцевості, встановлюється на основі першої частини Класифікатора /графа 4/ з урахуванням відомостей, зазначених на вихідному картографічному матеріалі.

Дата добавления: 2014-11-16