Сутність проблемних кредитів та причини їх виникнення

Для забезпечення максимального рівня дохідності кре­дитного портфеля банки мають здійснювати постійний контроль за його станом за допомогою постійного відстеження сигналів, що свідчать про виникнення можливих ускладнень із погашенням відсотків або заборгованості за кредитом з боку позичальників у встановлений строк. На­лежним чином організована робота з кредитного моніто­рингу дає можливість своєчасно виявити сигнали про ви­никнення проблем із погашенням заборгованості за кредитом-і вжити відповідних заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку. Але незалежно від рівня організації кредитного моніторингу та ефективності методів управління кредитним портфелем усі банки так чи інакше стикаються з проблемою неповернення кредитів. Динамі­ку проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) у банківській системі протягом 2000—2006 рр. подано на рис. 10.1.

Наведені на рис. 10.1 показники свідчать, що частота проблемних кредитів у кредитному портфелі банків становила: на 1 січня 2003 р. — 4,5 % кредитного портфеля, на 1 січня 2004 р. — 3,4 %, на 1 січня 2005 р. — 3,2 %, на 1 січня 2006 р. — 2,2 %. Таким чином, простежується стійка тенденція до зниження частки проблемних кре­дитів у кредитному портфелі, що дає змогу зробити висно­вок про поліпшення якості кредитного портфеля у бан­ківській системі в цілому.

Рис. 10.1. Динаміка проблемних кредитів (прострочених та сумнівних) по банківській системі за 2000—2006 рр. (за даними "Вісника НБУ' на 1 січня відповідно)

Для поліпшення роботи банку щодо управління кре­дитним портфелем з метою запобігання збільшенню про­блемної заборгованості за кредитами необхідно перш за все розглянути сутність проблемних кредитів і визначити фактори, що призводять до її виникнення.

Кредит підпадає під категорію "проблемного" і потре­бує застосування заходів, спрямованих на мінімізацію

Проблемні кредити — це кредити, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизились ліквідність і ринкова вартість забезпечення, виникли об­ставини, які роблять сумнівним виконання позичальни­ком своїх зобов'язань. '

Проблемні кредити у більшості випадків не виникають раптово. Тому першочерговим завданням для банків є ви­значення сигналів, які свідчать про виникнення можли­вих проблем із погашенням заборгованості за кредитом з боку позичальника. На нашу думку, сигнали, що свідчать про виникнення можливих ускладнень із погашенням позичальником заборгованості за кредитом, можна предста­вити у такий спосіб (рис. 10.2).

Банківська практика свідчить, що складнощі з повер­ненням кредитів, як правило, зумовлені погіршенням фі­нансового стану позичальника, що призводить до збіль­шення рівня ризику кредитної операції. Тому визначення сигналів погіршення фінансового стану позичальника (рис. 10.3) та їх виявлення на ранній стадії дадуть змогу банку своєчасно вжити заходів, спрямованих на мініміза­цію втрат банку від непогашення кредиту.

Інформацію про погіршення фінансового стану пози­чальника можна отримати з фінансових звітів, контактів із позичальником, внутрішніх і зовнішніх джерел інфор­мації. Найбільшу цінність становить інформація, отрима­на із зовнішніх джерел, оскільки вона дає можливість пе­редбачити негативний розвиток подій.

У випадку неотримання банком суми відсотків або суми кредиту у встановлені договором строки працівник кре­дитного відділу банку має повідомити керівництво про на­явність і проблеми щодо погашення заборгованості за кре­дитом, її характер і перевести кредит у розряд "Спеціальний контроль". При цьому заборгованість, яка не погашена у встановлений договором строк, обліковується в банку як прострочена.

	СИГНАЛИ ВИНЕКНЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО КРЕДИТУ

Рис. 10.2. Сигнали виникнення проблемного кредиту

Рис. 13. Сигнали погіршення фінансового стану пози­чальника "

Банк може зберігати кредит у статусі "Спеціальний контроль" протягом строку, визначеного внутрішніми по­ложеннями (як правило, 10 днів). Впродовж цього часу працівник кредитного відділу має визначити причини не­платежу за кредитом (відсотків чи основної суми боргу) у позичальника і розробити відповідні заходи, спрямовані па мінімізацію втрат банку. Для з'ясування причини не­платежу можуть бути використані:

— запити та листи до позичальника з проханням пояс­нити причини прострочення виплати за кредитом;

— перевірка позичальника на місці;

— повторна оцінка кредитоспроможності позичальни­ка та ін.

У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом підвищується ризик того, що позичальник не зможе погасити заборгованість за кредитом, унаслідок чо­го банк зазнає збитків. За таких обставин банк може зни­зити категорію кредитної операції і, як наслідок, збільши­ти суму резерву для покриття можливих втрат від кре­дитної операції. За прострочення платежів за кредитом банк підвищує відсоткову ставку і стягує з позичальника пеню у розмірі, передбаченому кредитним договором.

Виникнення проблемної заборгованості за кредитом, як правило, зумовлене дією різноманітних факторів, які можуть бути пов'язані з діяльністю банку, з діяльністю позичальника або з макроекономічними процесами (зовнішні фактори) (рис. 10.4).

Оскільки повністю уникнути втрат за кредитними операція неможливо, інколи їх розглядають як вартість ведення банківського бізнесу. Отже, управління проблемними кредитами має на меті мінімізувати втрати за Кредитними операціями за допомогою розробки та ре­алізації відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів банку. Цих заходів необхідно вжити перш ніж ситуацій вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. Водночас слід враховувати, що втрати банку не обмежаться лише сумою неотриманих відсотків і заборгованості за кредитом (рис. 10.5).

Втрати, яких зазнає банк у випадку невиконання пози чальником своїх зобов'язань, значно більші, ніж фінал сові, і перш за все позначаться на його репутації. Такі втрати за розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашеного кредиту, тому вартість проведення ефективної кредитної політики та належної організації, кредитної роботи в банку, включаючи кваліфіковану команду з кредитного аналізу та моніторингу, безперечно, значно нижча за витрати з управління проблемними кре­дитами та збитки, яких можна було б уникнути.

ВТРАТИ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ
		Фінансові збитки від неотримання відсотків за кредитом
		Фінансові збитки від неотримання суми кредиту
		Зниження довіри до банку (втрата репутації)
		Відплив кваліфікованих працівників банку
		Збільшення адміністративних витрат, пов'яза­них зі стягненням заборгованості за кредитною операцією
		Погіршення якості активів банку і, як наслідок, зниження банківського рейтингу
		Замороження коштів у неприбуткових активах банку
		Зменшення власного капіталу банку внаслідок падіння ринкової вартості його акцій

Рис. 10.5. Можливі втрати банку у разі невиконання пози­чальником зобов'язань за кредитом

Дата добавления: 2014-11-18